Катування та рабська праця: Росія планує побудувати десятки нових в’язниць для українців — AP
Журналісти AP поспілкувалася з колишніми полоненими, рідними цивільних осіб, які досі перебувають у полоні, представниками української розвідки та урядовцем. Їхні свідчення, а також супутникові знімки, інформація із соцмереж, урядові документи та копії листів, надісланих Червоним Хрестом, підтверджують широкомасштабну російську систему затримання та жорстокого поводження з цивільними особами. Така система прямо суперечить Женевським конвенціям.
Висновки журналістського розслідування АР
Згідно з картою, створеною на основі даних AP, Медійної ініціативи за права людини, а також правозахисної групи Gulagu.net, в Росії та Білорусі є щонайменше 40 місць ув’язнення, де тримають українців. Ще 63 дослідники знайшли на тимчасово окупованих українських територіях. Нагадаємо, в ООН нарахували 37 об’єктів у Росії та Білорусі та 125 в окупованій частині України.
Кількість українських цивільних, які утримуються в російських в’язницях, зараз обчислюється тисячами, зазначають журналісти. Український уряд вважає, що близько 10 000 мирних осіб можуть перебувати в неволі.
В окупованих регіонах цивільних затримують навіть за незначні порушення, наприклад, спілкування українською мовою. Також у небезпеці молоді чоловіки. Людей звинувачують як терористів, учасників бойових дій або як осіб, які “чинять опір військовій спецоперації”. Крім того, українців часто утримують в неволі без висунення обвинувачень.
Через тіньовий характер системи важко точно знати, скільки цивільних осіб утримується в Росії та на окупованих нею територіях. Людей утримують як у свіжозбудованих корпусах російських тюрем, так і в таємних сирих підвалах. Більшість із бранців не має жодного статусу за російським законодавством. Уряд України зміг підтвердити юридичні дані лише щодо понад 1000 осіб, яким було офіційно висунуто звинувачення.
Крім того, в інформаційній агенції нагадують, що навесні Путін підписав указ, який дозволяє Росії переміщувати людей з окупованих українських територій, де діє воєнний стан, до російських регіонів, де такого стану не запроваджували. “Це полегшує депортацію українців, які чинять опір російській окупації, вглиб Росії на невизначений термін, як це траплялося в кількох задокументованих AP випадках”, — пояснюють автори розслідування.
Жорстоке поводження є звичайним явищем, в російській неволі. Кожен колишній затриманий, опитаний AP, свідчив, що тортури були постійними, і багато хто був свідком загибелі інших полонених. Ці дані підтверджує і червневий звіт Організації Об’єднаних Націй, згідно з яким 91% ув’язнених “описували катування та жорстоке поводження”
Плани Кремля
Журналісти AP отримали датований січнем російський урядовий документ, в якому йдеться про створення 25 нових колоній та шести інших центрів ув’язнення в окупованій Україні до 2026 року.
Про те, що російський уряд створить виправні колонії на тимчасово окупованих територіях Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей стало відомо ще на початку цього року. “В анексованих регіонах уряд Росії ухвалив заснувати лікувально-виправні установи та виправні центри. Уряд також доручив ФСВП зареєструвати нові установи протягом трьох місяців”, — повідомляло видання “Настоящее время”.
У прокремлівських ЗМІ так висвітлювали це рішення: “Згідно з розпорядженням, усього в ДНР буде створено 12 колоній та одну лікувально-виправну установу (ЛВУ), у ЛНР — сім колоній та одну ЛВУ, ще по три колонії та ЛВУ з’явиться у Запорізькій та Херсонській областях. Також у ДНР буде створено один виправний центр, а у ЛНР — два. У подібних установах відбуватимуть покарання, засуджені до примусових робіт”.
Якщо врахувати щонайменше 15 вже наявних місць несвободи на окупованій Донеччині, про які відомо правозахисникам, 12 додаткових перетворять так звану “ДНР” на один великий концтабір. Для порівняння: станом на листопад 2022 року, на території Росії діяло 626 виправних колоній. Це приблизно по сім на кожний регіон.
Радник міського голови Маріуполя Петро Андрющенко розповів в ефірі 24-го каналу про те, що, як йому відомо, такі катівні буде створено і в Маріуполі.
“За нашою інформацією, здебільшого це буде стосуватися цивільного населення. Йдеться про людей, яких затримали у результаті фільтрації, яка досі не припиняється, — заявив Андрющенко. — Наскільки нам відомо, така ж сама ситуація на окупованій частині Запорізької та Луганської областей. На всіх територіях, які росіяни називають ‘звільненими’, відбувається одне й те саме”.
Серед причин, чому росіяни створюють нові місця неволі, радник мера назвав величезну кількість українських бранців на окупованих територіях, а також бажання перетворити затриманих цивільних на живий щит для російських військових.
Судячи з того, що ув’язнених новостворених “виправних центрів” планують використовувати для примусових робіт, до названих Андрющенком причин можна додати ще й бажання залучити полонених до рабської праці.
Раби для окупантів
Журналісти АР знайшли численні підтвердження того, що російські військові використовують сотні цивільних для примусової праці, зокрема для риття окопів та інших укріплень, а також братських могил.
50-річна Олена Ягупова — мешканка окупованого міста Кам’янка-Дніпровська у Запорізькій області, що пів року перебувала в полоні через те, що її чоловік — військовий. Жінка розповіла розслідувачам, що разом з іншими полоненими цивільними змушена була копати траншеї для російських солдатів. Поруч із нею замерзлий ґрунт довбали студент, викладач, комунальники, бізнесмени.
Під час примусової праці більшість із них примушували вдягати російську військову форму, тому бранці весь час боялися, що українська артилерія помилково прийме їх за ворога.
AP підтвердила за допомогою супутникових знімків нові траншеї, викопані в районі, де, як стверджували, утримували Ягупову та ще одного чоловіка, який побажав залишитися анонімним, оскільки його родичі досі живуть в окупації.
“Іноді ми навіть працювали там 24 години на добу, коли приїжджала перевірка”, — розповів він. Чоловік також став свідком загибелі іншого полоненого, який відмовився рити окопи. Його просто застрелили.
“На супутникових знімках видно насип свіжовикопаної землі в тому місці, яке описав чоловік, — мовиться в розслідуванні АР. — Він утік під час ротації російських військ, і Ягупова також змогла врятуватися. Але обидва розповідають, що сотні інших цивільних досі перебувають на окупованій лінії фронту, змушені працювати на Росію або померти”.
Відповідно до статті 34 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни, захоплення цивільних осіб у полон розцінюється як грубе порушення норм міжнародного гуманітарного права. Відмова окупаційною владою визнати факт затримання цивільної особи або повідомити місце її перебування під вартою, катування, умисні вбивства і свавільні страти цивільних без судового розгляду є воєнними злочинами.
Від початку повномасштабного вторгнення до 23-го травня 2023-го року Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) задокументувало 864 випадки свавільних затримань цивільних, вчинених представниками РФ. Серед них 763 затримані — чоловіки, 94 жінки та сім хлопчиків. Багато задокументованих випадків свавільних затримань також можуть бути кваліфіковані як насильницькі зникнення. Також в ООН задокументували 77 випадків свавільних страт.
Тим часом у базі, зібраній глобальною правозахисною ініціативою “Трибунал для Путіна” (Т4Р), наразі є близько п’яти тисяч цивільних ув’язнених, незаконно затриманих і зниклих безвісти.
Нагадаємо, в середині червня Спеціальна доповідачка ООН з питань катувань Еліс Джил Едвардс направила російській владі відкритого листа. У документі вона заявила, що російські військові сили в Україні постійно й навмисно застосовують тортури щодо українських цивільних та військовополонених. Щоб отримати інформацію або залякати, полонених катують електричним струмом, б’ють, імітують страти тощо. Едвардс зазначила, що послідовність і методи ймовірних тортур свідчать про “рівень координації, планування та організації, а також прямий дозвіл, навмисну політику або офіційне схвалення з боку російських органів влади”. “Катування є воєнним злочином, а систематична або широко поширена практика тортур є злочином проти людства, — наголосила Спеціальна доповідачка. — Виконання наказу чи політичних вказівок не може бути виправданням для катувань, і дії будь-кого, причетного до катувань, мають бути розслідувані, а така особа притягнута до відповідальності незалежними органами”.