Незаконно засуджений російським судом до 12 років позбавлення волі Сейран Хайрединов має хронічні проблеми зі здоров’ям та потребує кваліфікованого медичного обстеження, повідомив Омбудсман Дмитро Лубінець.
“Став як ящірка”
Зле Сейрану Хайрединову стало у травні цього року. Тоді 36-річного чоловіка в критичному стані доправили до Міжобласної туберкульозної лікарні в Ростові-на-Дону зі шкірним висипом невідомого походження по всьому тілу та температурою, йдеться на сайті “Кримської солідарності”.
“21 травня він помітив, що на правому боці, у районі печінки, з’явилося близько 15-20 дрібних червоних прищів. Наступного дня висипи почали розповсюджуватися, їх побільшало. Вони почали дуже сильно свербіти. Піднялася температура і трималася цілий день. Ще через добу сип з’явився на боках та спині, висипання почали розширюватись і зливатися. Свербіння не давало йому спокою. Він не міг спати, їсти”, — розповіла дружина політв’язня Зарема Хайрединова.
Сейрана оглянули у медичній частині СІЗО, але госпіталізувати не поспішали: зробили первинний огляд та повернули до ізолятора. Ба більше, в такому стані його змусили брати участь у судовому засіданні по відеозв’язку із СІЗО.
“Став як ящірка, темно-червоного кольору, це був уже не висип, а вигляд суцільного опіку”, — описала стан чоловіка Зарема.
Лише після цього політв’язня відвезли до лікарні. Там лікар-дерматолог без жодних аналізів поставив діагноз — пітиріаз. Ця хвороба часто виникає на фоні вкрай зниженого імунітету. Перебування в такому стані у туберкульозній лікарні є небезпечним. До того ж в установі Хайрединова помістили до однієї камери з ув’язненим, що мав ВІЛ-інфекцію та гепатит C.
На початку червня, не долікувавши, Сейрана повернули до СІЗО. Дружина політв’язня повідомила, що через хворобу та неналежний догляд у СІЗО та лікарні її чоловік уже втратив чотири кілограми.
Дмитро Лубінець заявив, що ненадання кваліфікованої медичної допомоги при наявності хронічних захворювань є грубим порушенням Мінімальних стандартних правил поводження з в’язнями, схвалених Економічною й соціальною радою ООН, а також суперечить гарантованим нормам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Він закликав міжнародну спільноту посилити тиск на РФ для звільнення всіх незаконно утримуваних і засуджених українських громадян.
“Я сиджу за віру”
7 липня 2020 року в окупованому Росією Криму відбулися обшуки в господах кримських татар. Після завершення “слідчих дій” сімферопольське управління ФСБ затримало шістьох людей — Сейрана Хайрединова, Олександра Сизикова, Еміля Зіядінова, Ісмета Ібрагімова, Аліма Суфьянова, Закір’ю Муратова та Вадима Бектемирова. Наступними днями підконтрольний московській владі Київський районний суд Сімферополя заарештував кримчан за звинуваченням в участі в ісламській організації “Хізб ут-Тахрір”. Сизикова, що має першу групу інвалідності за зором, відправили під домашній арешт.
У листопаді 2022 року мати Сейрана Хайрединова приїхала на суд до сина в Ростов-на-Дону. Як повідомляє “Кримська солідарність”, на вході до будівлі суду судовий пристав виявив у її сумці маленький розкладний ножик (жінка брала його в дорогу, щоб різати продукти, та забула залишити в машині). За це на жінку склали протокол про адміністративне правопорушення. У лютому цього року Бахчисарайський суд оштрафував Гульнару Хайрединову на 500 рублів за невиконання законних вимог судового пристава. У жінки похилого віку інвалідність 3-ї групи та астма. “Ми просили суд не карати її та припинити справу. Злого наміру в неї не було”, — розповідав тоді її захисник Рустем Кямільов.
Під час суду захист кримських татар звертав увагу на численні суперечності в словах свідків, понятих, аудіо та відеозаписах, які обвинувачення використовувало як докази. Так, наприклад, на відео з місця обшуку домівки Сейрана Хайрединова видно, що двоє оперативників ходять по кімнатах із сумкою — саме в ній, вважає захист, спецпризначенці могли принести книги, які згодом і підкинули. Один з оперативників на відео заходить до кімнати поза полем зору членів родини Хайрединових. Незрозуміло, що він там робить.
17 травня цього року Сейрана Хайрединова та Аліма Суф’янова засудили до 12 років ув’язнення, а Олександра Сизикова попри його стан здоров’я — до 17 років позбавлення волі з відбуванням перших чотирьох років у в’язниці. 29 травня Апеляційний військовий суд у Власисі залишив кримських мусульман під вартою.
“Я радий, що сиджу не за крадіжку, вбивство чи обман. Я сиджу за віру і сидітиму стільки, скільки мені наказано Всевишнім, — заявив, виступаючи з останнім словом у суді, Сейран Хайрединов. — …У сьогоднішніх реаліях вбивство, насильство, вибухи не називають тероризмом. Натомість якась друкована література, підкинута силовими структурами, розцінюється як тероризм. Влада сама видає закони про рівноправність усіх народів і конфесій, про вільний вибір віросповідання, про право на вимогу обвинуваченого надати йому перекладача. І тут же нас позбавляють цих прав, не дотримуються своїх законів; багато з цих порушень стосувалися безпосередньо мене. Але ми ж розуміємо, що мене та моїх співвітчизників, які сидять у в’язницях, судять на замовлення за віру та інакомислення без жодних доказів, звинувачуючи у тероризмі та екстремізмі… Я пишаюся, що є частиною цього, хоч і нечисленного, але безстрашного кримськотатарського народу”.
Багаторічний терор
Міжнародна ісламська політична організація “Хізб ут-Тахрір” називає своєю місією об’єднання всіх мусульманських країн в ісламському халіфаті, але відкидає терористичні засоби досягнення цього. Верховний суд Російської Федерації заборонив “Хізб ут-Тахрір” у 2003 році, занісши до списку з 15 об’єднань, названих “терористичними”. В Україні організація діє без обмежень. Після окупації Криму російська влада стала використовувати участь у “Хізб ут-Тахрір” для тиску на кримських татар. Членів організації переслідують не за підготовку державного перевороту та тероризм, а за публічні акції проти політичних репресій у Криму, системну критику російської влади та за масову нелояльність серед кримських татар у відповідь на події 2014 року, зазначають у “Кримській солідарності”.
Правозахисники неодноразово наголошували: за міжнародним гуманітарним правом Російська Федерація не має права застосовувати своє кримінальне законодавство на тимчасово окупованій території. Переслідування осіб, які не є злочинцями з позиції українського законодавства, є порушенням статті 7 Європейської конвенції з прав людини (покарання лише на підставі закону).
Крім того, воєнним злочином є етапування мешканців Криму на територію РФ: якщо особа скоїла кримінальне правопорушення на окупованій території, її мають судити саме на окупованій території, де особа й має відбувати покарання.
Нагадаємо, станом на початок року, за інформацією Кримськотатарського ресурсного центру, у Криму кількість політв’язнів і переслідуваних у кримінальних справах досягла 266. У 189 випадках йшлося про представників кримськотатарського народу. За перше півріччя 2023 року в Криму правозахисники зафіксували ще 101 затримання, 140 арештів, 104 випадки допитів, опитувань та розмов, 156 випадків порушення права на справедливий суд. Також відомо про 29 випадків порушення права на високий досяжний рівень фізичного та психічного здоров’я. Такі результати аналізу, проведеного Кримськотатарським Ресурсним Центром. Людей затримували за “дискредитацію збройних сил РФ” (11 осіб); у справі “батальйону імені Номана Челебіджихана” (8 осіб); у “справі про підготовку терактів у Криму” (8 осіб); у справі “Хізб ут-Тахрір” (6 кримських татар); у справі “Свідків Єгови” (один чоловік) тощо. Крім того, 34 кримчан затримали під будівлею так званого “суду” в Сімферополі 25 січня.
За підрахунками КримSOS, сумарний термін жертвам політично вмотивованих переслідувань у Криму за рік повномасштабного вторгнення становив 699 років і 9 місяців.
