Чоловіка з позивним “Шаман” звинувачують у порушенні законів та звичаїв війни та в тому, що він віддав наказ на вбивство. Це прізвисько фігурує в багатьох розповідях колишніх полонених. Люди з жахом і відразою згадують цього садиста. Йдеться про колишнього харків’янина, що з 2014 року вболівав за створення так званої “харківської народної республіки”. А коли ці плани не справдилися, він утік до тимчасово окупованого Донецька, де побудував нове життя: працював у “Народній міліції ДНР”. Згодом він вступив до бригади тероборони так званої “ЛНР” “Призрак”, незаконного збройного формування, що перебуває у складі 2-го армійського корпусу РФ. Під час окупації Харківської області був заступником голови військово-цивільної адміністрації рашистів в м. Куп’янську.
“Пустить в расход”
За даними слідства, 28 березня 2022 року підозрюваний приїхав до села Вільхівка Харківського району. Тут, у будинку місцевого мешканця, росіяни облаштували так званий окупаційний “штаб”, у якому тримали українських військовополонених і незаконно затриманих цивільних. Зокрема у сараї перебували троє тероборонівців і важкопоранений український боєць.
“Зайшовши до сараю, ‘Шаман’ почав бити руками та ногами трьох представників територіальної оборони України з метою отримання інформації щодо інших українських військовослужбовців, — йдеться в повідомленні Офісу Генпрокурора. — Не отримавши бажаної інформації, за наказом ‘Шамана’ військовослужбовці зс рф під загрозою застосування вогнепальної зброї вивели з сараю вказаних трьох представників територіальної оборони України, посадили до автомобіля та вивезли”.
У сараї залишився стікати кров’ю поранений. На питання підлеглого (позивний “Ангел”), що робити з цим полоненим, “Шаман” наказав: “Пустить в расход”.
Після цього “Ангел” застрелив українського бійця.
Бив і примушував працювати
Це вже друга підозра щодо “Шамана”. У лютому йому висунули обвинувачення у порушенні законів та звичаїв війни під час окупації Харківської області
“Задокументовано, що “Шаман” жорстоко поводився з цивільним населенням на окупованій території та віддавав накази про вчинення таких дій, — повідомляли тоді правоохоронці. — У середині березня минулого року, під час окупації с. Вільхівка у передмісті Харкова, зловмисник віддав наказ своїм підлеглим силоміць вивести цивільного місцевого мешканця з приватного будинку, де рашисти вирішили облаштувати свій штаб. За наказом ‘Шамана’, цивільного чоловіка перевезли до с. Веселе та незаконно позбавили волі у приміщенні Веселівської сільської ради. Там його тримали до початку травня, постійно примушуючи до безоплатної праці”.
Також встановлено, що й інші цивільні особи, яких утримували у цій нелегальній в’язниці, потрапили туди за наказами “Шамана”.
Як розповіли свідки, “Шаман” особисто бив українських військовополонених, намагаючись отримати інформацію про інших військовослужбовців та керівництво підрозділів територіальної оборони України.
Як ми повідомляли раніше, оголошено підозру російському громадянину, який минулого року знущався з цивільних під час окупації Вовчанська на Харківщині. Йому інкримінують порушення законів і звичаїв війни.
Станом на 13 серпня 2023 року на деокупованих територіях виявили 79 катівень. Найбільше — в Харківській області: тут знайшли 28 місць незаконного утримання українських громадян. Від початку повномасштабного вторгнення українські правоохоронці відкрили 90 133 кримінальних проваджень за фактами злочинів, вчинених російськими військовослужбовцями та їхніми прибічниками на території України. Більшість із цих злочинів — понад 77 тисяч — стосуються порушення законів і звичаїв війни.
Згідно з Женевською конвенцією про поводження з військовополоненими, щодо них заборонені “насилля над життям та особистістю, зокрема всі види вбивств, завдання каліцтва, жорстоке поводження й тортури”.
Стосовно цивільних за міжнародними законами забороняються:
- насилля над життям й особистістю, зокрема всі види вбивств, завдання каліцтва, жорстоке поводження й тортури;
- захоплення заручників;
- наруга над людською гідністю, зокрема образливе та принизливе поводження;
- засудження та застосування покарання без попереднього судового рішення, винесеного судом, який створено належним чином і який надає судові гарантії, визнані цивілізованими народами як необхідні.
