Меню
• Інтерв’ю   • Голоси війни
Олександр Васильєв, 29 серпня 2023
доступно: in English на русском

‘Після деокупації збирав тіла загиблих російських військових’

Юрій Серьогін — житель Дмитрівки на Київщині. Початок війни він застав на роботі у Києві, два дні чоловік пішки повертався у рідне село, а коли дійшов — потрапив в окупацію. Будинок і все майно Юрія знищив артилерійський снаряд.

Яким для вас було 24-те лютого 2022-го року?

Двадцять четвертого я їхав на роботу. Мене тітка не пускала, говорила, щоб я не їхав, але все одно поїхав, два дні був на роботі. Працював у Києві, у супермаркеті Novus. Назад — у Дмитрівку мені вже довелося повертатися пішки, проїхати не було можливості, йшов пішки півтора дня. Іноді зупинявся перепочити, сидів на зупинках, переводив подих і знову йшов. Півтора дня йшов додому…

Що відбувалося далі?

Спочатку було все більш-менш нормально, а вже третього березня зникло світло і газ. Потім почули, що танки гудуть, я вийшов, дивлюся, їде три танки з літерами ‘Z’ і ‘V’: вони проїхали у бік села Капітанівка. Наступного дня вже було 5 чи 6 російських танків, а також йшли їхні солдати, дивилися навкруги… І так вони їздили щодня, а в одному з великих будинків у селі влаштували собі житло, мешкало там десь осіб 30 їхніх військових.

Юрій Серьогін, село Дмитрівка

Юрій Серьогін, село Дмитрівка

Що відбувалося у Дмитрівці під час окупації?

Тут росіяни були такі, що до нас вони претензій не мали. Нас тут залишалося п’ять чоловіків і кілька жінок, то вони нас не чіпали. Спитали якось, де можна води взяти. Вони походили два дні, подивилися, і ми їх більше потім практично не бачили.

Чи сильні були обстріли Дмитрівки?

Якраз було два прильоти, ось, сусідська хата загорілася, зараз її вже відбудували. Також прилетіло в мій будинок і ще в два сусідських. Я нічого не встиг винести: документи, все згоріло. Це було десь 17-18 березня.

А де ви були, коли в вашу хату прилетіло?

Саме гасив сусідський будинок, допомагав пожежникам приборкати полум’я. Мою хату розбомбило просто на моїх очах. Взагалі, постріли були з різних боків, ми не знаємо, хто стріляв, ми артилерії і танків не бачили. Тільки чули, що ракета пролетіла і далі десь впала. Літало у різні боки.

Юрій Серьогін дивиться на місце, де раніше стояв його будинок

Юрій Серьогін дивиться на місце, де раніше стояв його будинок
Що було у наступні дні?

У наступні дні прильотів не було, наче все тихо, а потім 30-го березня Дмитрівку звільнили. Виживали якось, у тітки в льосі було трошки консервації, а після звільнення вже почали видавати гуманітарну допомогу.

Чому ви не евакуювалися? Чи була така можливість?

Можливість була. Але я просто не захотів. Я залишився тут. Та й не було фінансової можливості на це, я саме тоді зарплатню не отримав і не встиг, просто не встиг…

Як ви психологічно витримали той жах, який довелося пережити?

Трошки складно було, нервував, думав, як далі жити, а потім змирився. Мені дали модульний будиночок. До того пів року жив у своєї тітки, а зараз живу у модульному будиночку.

Паркан на подвір’ї Юрія Серьогіна посічений уламками

Паркан на подвір’ї Юрія Серьогіна посічений уламками

Чи багато в Дмитрівці зруйновано будинків?

П’ятнадцять — зруйновано, а п’ять — вже відбудували.

Чи допомагають вам зараз волонтери та держава?

Дають гуманітарну допомогу, трошки фінансово допомагають. Пообіцяли, що в цьому році будуть відбудовувати зруйновані будинки.

Що саме з вашого майна постраждало?

Усе повністю. Повністю хата згоріла, у брата пошкоджена машина. Все, що було в будинку, — все згоріло.

Сарай — це все, що залишилося з майна у Юрія Серьогіна

Сарай — це все, що залишилося з майна у Юрія Серьогіна

Що відбувалося у Дмитрівці після звільнення?

Сільський голова попросив допомогти позбирати трупи російських військових. Ми завантажували їх у чорних пакетах на машини і потім їх кудись відвозили.

поширити інформацію

Ця публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) у межах Програми “Права людини в дії”, яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори.

У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать: зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за номером +380 44 521 57 53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: usaid.gov/ukraine, або на сторінку у фейсбуці: fb.com/USAIDUkraine.
Подібні статті

• Інтерв’ю   • Голоси війни

За крок від смерті, — історія волонтера Максима Вайнера

Максим Вайнер працював у міжнародній бригаді, яка займалася медичною евакуацією на бахмутському напрямку. Вони намагалися евакуювати поранену після обстрілу жінку, коли російська ракета влучила у їхню машину. Максим отримав численні поранення, а його напарник — американський медик-волонтер Піт Рід — загинув.

• Інтерв’ю   • Голоси війни

Як лікарі-волонтери працюють із постраждалими від російської агресії

З початку війни лікарі-волонтери з організації FRIDA безоплатно працюють на прифронтових територіях. За півтора року вони встигли надати допомогу тисячам цивільних. У цьому інтерв’ю вони розповідають про свою роботу в Бахмуті та інших гарячих точках, переосмислення внутрішніх цінностей і людей, яких їм вдалося врятувати.

• Голоси війни   • Інтерв’ю

‘Доки весь світ солодко спить…’

Коли ховали її загиблого сина, вона лежала в реанімації. Прощалася зі своїм хлопчиком по телефону: на цвинтарі до його вушка притулили мобільний. Тепер у мами є ціль: щоб люди не забували імена вбитих війною дітей. Щоб кровопролиття припинилося.

• Права шукачів притулку   • Голоси війни

‘Я боюся, що мене викрадуть і вивезуть до рашки’

Отримати політичний притулок в Україні людині з російським громадянством нелегко. Навіть якщо вона відстоює українські інтереси, а в РФ на неї за це чекає тюрма за обвинуваченням в тероризмі.



Про ХПГ
Хто миКонтактиРічні звітиПолітики ХПГ
Теми
КонституціяПолітикаВпровадження норм європейського праваПраво на життяКатування та жорстоке поводженняПраво на свободу та особисту недоторканністьПраво на справедливий судПраво на приватністьСвобода совісті та віросповіданняСвобода вираження поглядівДоступ до інформаціїСвобода пересуванняЗахист від дискримінаціїСоціально-економічні праваАрміяКримінально-виконавча системаПраво на охорону здоров’яПраво на освітуЕкологічні праваПрава дітейПрава жінокПрава шукачів притулкуГромадянське суспільство
Спецпроєкти
Психологічна допомогаРосійсько-українська війнаГолоси війниДокументування воєнних злочинів в УкраїніПравова допомогаОнлайн-бібліотекаДисидентський рух в Україні. Віртуальний музейІсторії свавільно засудженихГромадянська освітаДовідник юристаПроти катуваньПраво на приватністьГаряча лінія з пошуку зниклих безвісти