MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Подібні статті

В ЮНЕСКО додали 20 українських пам’яток культури до реєстру об’єктів під захистомВід початку повномасштабного вторгнення росіяни пошкодили та зруйнували 763 об’єкти культурної спадщини в 15 областях УкраїниШантаж світу голодом: Росія знищує український хліб найновішими ракетамиДворівнева система тортур: катування українців у Харківській області під час окупаціїВибіркова жорстокість. Аналіз інформації, зібраної ініціативою T4P щодо умисних убивств, вчинених окупантамиРосійсько-українська війна: що таке фільтрація?Відсутність правового поля і міжнародного контролю — що відбувається в російському полоні з українськими цивільними?Правоохоронці розслідують 18 кримінальних проваджень за фактами вбивства 38 українських військовополонених Проукраїнських мешканців окупованої частини Запоріжжя могли страчуватиПонад 113 тисяч воєнних злочинів від початку повномасштабного вторгнення РФ

57 тіл, знайдених у масовому похованні в Ізюмі, досі не вдалося ідентифікувати

12.09.2023   
Марина Гарєєва
Як зауважили в Харківській обласній прокуратурі, у понад 20 ексгумованих тіл є різноманітні переломи, 15 тіл мають вогнепальні поранення, а щонайменше 15 тіл — ознаки катувань. Історію ізюмського лісу, що став свідком злочинів росіян і останнім прихистком для убитих, згадуємо у статті.

23 вересня 2022-го. Місце масового поховання людей в Ізюмі. Фото: Олег Синєгубов.

23 вересня 2022-го. Місце масового поховання людей в Ізюмі. Фото: Олег Синєгубов.

Правоохоронці поки не змогли ідентифікувати 57 тіл, знайдених у масовому похованні на околицях Ізюма, що на Харківщині.

Про це повідомив речник Харківської обласної прокуратури Дмитро Чубенко.

Він також зауважив, що вдалося встановити анкетні дані ще 58 осіб, похованих в Ізюмі, проте неможливо провести ДНК-експертизу, оскільки немає родичів убитих.

Чубенко також розповів, що у понад 20 тіл є ушкодження, зокрема переломи різних частин тіла, а 15 тіл мають ознаки катувань: 

“Під час огляду ексгумованих тіл експерти виявили у 15 жертв вогнепальні поранення, у 87 — вибухові травми, у щонайменше 15 — ознаки катувань (зокрема, вони знайдені зі зв’язаними руками, мотузками на шиї), у 23 — переломи щелеп, кісток голови, рук, ребер”, — наголосив речник Харківської обласної прокуратури.

Ще у вересні 2022-го начальник Слідчого управління ГУНП в Харківській області Сергій Болвінов відзначав, що у багатьох загиблих, знайдених у масовому похованні, були відсутні кінцівки й поранені або відсутні геніталії. Загиблі мали зв’язані руки, осколкові поранення, травми голови та грудної клітки, переломи ребер, колото-різані поранення, скрізні кульові поранення, мотузки на шиї, перераховував Болвінов на своїй фейсбук-сторінці 24 вересня 2022 року.

Чубенко також відзначив, що під час слідства правоохоронці разом з експертами оглядали місце масового поховання понад 100 разів. Щобільше, було призначено понад 450 різних експертиз для встановлення причин смерті, наявності тілесних ушкоджень, а також особливих ознак, які можуть допомогти в ідентифікації тіл.

Масове поховання під Ізюмом

У вересні минулого року, після звільнення Ізюма, правоохоронці виявили в лісі біля міста масове поховання. Слідчим вдалося ексгумувати 451 тіло: 198 цивільних чоловіків, 212 жінок, сімох дітей і 22 військових.

У грудні 2022-го експертиза ДНК підтвердила, що в масовому похованні було й тіло дитячого письменника Володимира Вакуленка. Ось як описував це друг письменника, Максим Беспалов:

“Уже після визволення Ізюма з’ясували, що в ритуальній службі є запис про поховання Володимира Вакуленка. Окрім імені, там вказано дату народження, місце проживання Вакуленка — село Капитолівка — і номер могили — 319. Вона розташована на самому краю кладовища. За нею ще один ряд порожніх ям, потім іще трохи лісу, а далі вже дорога на Харків.

Весь той ліс засипаний сміттям — залишками російських військових продуктових наборів. Поряд із цвинтарем, ближче до вулиці Шекспіра, були облаштовані позиції росіян — бліндажі, укриття для техніки. Там окупанти жили, харчувалися і поряд ховали жертв своєї агресії.

Частину побутових відходів уже зібрано, їх скинули в порожні ями колишніх могил. На коробці від індивідуального пайка, кинутій у пісок, можна прочитати назву ‘Дружба народов’. У могилі № 319 теж лежить трохи сміття — десяток порожніх консервних бляшанок, кілька півлітрових пластикових пляшок.

Це те, що ‘русскій мір’ залишив по собі в Ізюмі — сміття, руйнацію, 447 могил. Важко повірити в таку банальність зла й неможливо усвідомити трагедії, що розгорнулася в цьому прекрасному сосновому лісі. Ми не знаємо, скільки таких лісів ще є в Україні…”.

Тоді у тілі письменника було знайдено дві кулі. Як у старі темні часи, двох куль вистачило, аби перервати життя найсвітлішої людини. Як у старі темні часи, перемогти письменника словами виявилося неможливим.

Фото з фейсбук-сторінки Володимира Вакуленка.

Фото з фейсбук-сторінки Володимира Вакуленка.

Щоденник Володимира Вакуленка. © Вікторія Амеліна / фейсбук [володимир вакуленко харківщина ізюмщина масові поховання вбивство письменника воєнні злочини рф]

Щоденник Володимира Вакуленка. © Вікторія Амеліна / фейсбук

Уже наприкінці грудня 2022-го стало відомо, що в лісі під Ізюмом також був похований керівник ізюмського осередку “Пласту” Олег Єфіменко. Проведена експертиза підтвердила, що чоловіка катували.

У “Пласті” повідомляли, що після початку російської війни проти України Олег виїхав з окупованої Луганщини та оселився в Ізюмі, де проживав до початку повномасштабного вторгнення. Він був добровольцем територіальної оборони та залишався в Ізюмі, аби боронити місто. Під час російської окупації продовжував підтримувати українських оборонців і місцевих мешканців.

Як і Володимира Вакуленка, росіяни забрали Олега Єфименка з власної оселі. Забрали як проукраїнського активіста. Після цього Єфименко вважався зниклим безвісти. 28 грудня минулого року дружині пластуна повідомили, що її чоловіка закатували на смерть. 

Олег Єфіменко. Фото оприлюднене Юрієм Юзичем у фейсбуці.

Олег Єфіменко. Фото оприлюднене Юрієм Юзичем у фейсбуці.

Як зазначав заступник Ізюмського міського голови Володимир Мацокін у вересні минулого року, Ізюм став містом масового терору, який росіяни тим чи іншим чином застосовували “навіть не до абсолютної, а до абсолютної-абсолютної кількості нашого населення”. “Когось піддавали тортурам, хтось був під психологічним тиском, когось позбавляли волі, таких історій просто тисячі”, — наголошував заступник мера.

В інтерв’ю журналістам DW директор Харківської правозахисної групи Євген Захаров наголошував, що коли території Харківської області були деокуповані, з’ясувалося, що більше половини зниклих безвісти, зокрема й насильницьких зникнень цивільних, припадає саме на Харківщину. У базі даних, зібраній глобальною правозахисною ініціативою “Трибунал для Путіна” (Т4Р), таких зниклих безвісти понад чотири тисячі, а лише в Харківській області — 2 400 таких випадків. 

Не/ідентифіковані

У грудні 2022 року правоохоронцям вдалося ексгумувати 899 тіл по всій Харківській області. 

“Стільки тіл ми ніколи не бачили. В середньому ексгумуємо близько 10 щодня, і на цьому робота не закінчується. Це, звичайно, дуже складно”, — казав начальник Слідчого управління ГУНП в Харківській області Сергій Болвінов журналістам BBC.

Місце масового поховання в Ізюмі. © Pavlo Petrov / ДСНС [ізюм місце масового поховання воєнні злочини]

Місце масового поховання в Ізюмі. © Pavlo Petrov / ДСНС

Тоді ж експерти пояснювали, що ідентифікувати тіла доволі важко з декількох причин. Через бойові дії чимало фахівців виїхало з Харківщини, а навчання нових людей потребувало часу. У грудні минулого року працівниця лабораторії Вікторія пояснювала, що у відділі залишилося лише вісім працівників, тож на них було величезне навантаження.

Торік ідентифікацію тіл уповільнювали й відключення електрики. “Високоточне обладнання раптово вимикається, і нам доводиться починати все спочатку”, — розповідала пані Вікторія. Не рятував і генератор, адже подекуди світла не було цілими днями.

Як відмічали журналісти BBC, роботу ускладнювало й те, що багато тіл сильно обгоріли. “При найбільших ступенях опіків генетичний матеріал майже відсутній,  пояснював судмедексперт Олег Подорожний.  Ми відправляємо фрагменти кісток, але іноді експерти не можуть взяти з них генетичний зразок і просять надати щось ще. Тому все так повільно”.

Щобільше, ще торік експерти наголошували, що не всі загиблі мають близьких родичів, які можуть надати генетичний матеріал, адже чимало людей виїхали з країни.

Як зауважував директор Європейських програм Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти і керівник програми МКЗБ в Україні Метью Голідей, навіть після припинення активних бойових дій, Україна роками розслідуватиме випадки зникнень, адже буде вкрай важко встановити скільком людям вдалося вижити й скільки масових поховань ще не віднайдені. З огляду на це фахівці МКЗБ висловлювали готовність допомогти Україні належно розслідувати складні випадки. “Якщо припустити, що в Україні кількість зниклих безвісти осіб сягає 30 000 і ця цифра не є остаточною, протягом найближчих років треба буде зібрати й обробити щонайменше 90 000 референтних зразків родичів і понад 30 000 зразків останків кожної зниклої безвісти особи. Це стосуватиметься і справ, які вже було закрито через нестачу наукових засобів”, — казали в Міжнародній комісії торік і відмічали, що високоточна ДНК-лабораторія дозволяє встановити особу загиблого за найскладніших умов, навіть коли йдеться про деградовані зразки кісток.

При цьому ще в серпні 2022 року Генеральна директорка організації Кетрін Бомберґер казала, що Міжнародна комісія може збирати необхідні зразки як в самій Україні, так і в країнах, які дали прихисток тимчасовим біженцям, що виїхали з України через російську агресію.

Матеріал підготовлено за підтримки DIGNITY — Данського інституту проти катувань, у межах проєкту “Здійснення правосуддя за міжнародні злочини в Україні”
 Поділитися