Перше, що я зробив, коли дізнався, що почалась широкомасштабна агресія в Україні, знайшов твір, який би відповідав моїм почуттям. Це було “Відлуння” Баха. Коли першого березня я записував цей твір у під’їзді свого будинку, були вибухи за вікном. Музика, яка йде від душі і серця, — це світло. А кожний твір, який я виконую, — це промінчик світла. Так сталося, що кожного дня, чотири місяці поспіль, я грав новий твір. Як відповідь силам зла, силам темряви. І розповсюджував це відлуння через свій YouTube, через Facebook. Кожного дня писав пости. У перший день війни, у другий день війни. І до сьогодні не пропустив жодного дня.
Мій музичний фронт тримається міцно. Результатом цього відлуння в моєму серці, цих подій — став музичний альбом. Це музичний альбом “Відлуння”. Він став рекордсменом.
У світі, гадаю, немає альбомів тривалістю 9,5 годин. Тут бірюзові CD три штуки. Для мене це вже 16-й альбом, все вмістилося на два DVD. Добро повинно бути з кулаками, тому на обкладинці фото з кулаком. В альбоми 123 музичні номери, які я записував чотири місяці поспіль.
Для музиканта важливо, як і для всіх, мати свій фронт. Для нас — це музичний. Кожен на своєму фронті повинен наближати нашу перемогу і разом ми переможемо обов’язково. Я готував цю прем’єру на відкриття свого концертного сезону у Будинку актора на Ярославому Валу, 7. 30-го вересня в мене буде відкриття концертного сезону. Я хотів зіграти чотири або п’ять прем’єр і багато творів ще з різних моїх музичних альбомів. З різних років. Сьогодні я вирішив зробити подарунок глядачам на YouTube. Два слова скажу про цей твір “Спогади”.
Є така наукова версія, що коли у людини констатують смерть, вже немає пульсу, немає серцебиття, мозок ще живе якийсь час. Мінімум 100 секунд.
І я вирішив зробити таку музичну картину. Уявив собі, що може відчувати людина, коли всі думають, що вона вже мертва, але перед нею все життя проноситься за оці 100 секунд? Мій твір, який я зараз виконаю, йде приблизно 100 секунд. Спогади від першого биття серця до останнього.
Можливо, трагедія в Чернігові та на фронті на мене так вплинули. Тому я собі уявляю сьогодні таку картину. Я уявляю, як друзі наших смертельно поранених бійців констатують їхню смерть. Вони можуть бігти або сидіти в окопі. І в них пульс б’ється швидко-швидко, тому що напруга, стрес, війна, звуки залпів, хто кого, і багато смертей. У мене теж буде цей пульс, це відчуття серця у пришвидшеному темпі. Я зробив таку медитативну частину, яка зустрічається за ці 100 секунд: практично на ній весь фундамент цього твору. Це такий маленький-маленький музичний рядок до найбільш яскравих спогадів та подій, які були в житті людини.
Ця публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) у межах Програми “Права людини в дії”, яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.
