У колонії, де утримують кримську журналістку Ірину Данилович, жахлива антисанітарія

Жіноча виправна колонія №7 Зеленокумська 

Ірину Данилович, громадянську журналістку та медсестру, яку спочатку незаконно затримали у Криму, а потім засудили, зараз утримують у колонії №7, розташованій у місті Зеленокумськ Ставропольського краю РФ.

Як повідомив батько кримчанки Броніслав Данилович журналістам QIRIM.News, у колонії Зеленокумська панує жахлива антисанітарія.

Батько Ірини розповів, що у виправній колонії на 200–400 людей передбачені лише п’ять водопровідних кранів. Окрім цього, в їдальні немає навіть мила, а в приміщенні холодно, через що ув’язнені змушені ходити в зимових куртках. Таким чином росіяни просто знищують своїх бранців.

“Я ніколи не думав, що батько, учасник війни, розповідатиме про окупацію. Виявляється, німці були добріші, ніж радянська влада”, — каже пан Броніслав журналістам.

Як відзначає видання, виправна жіноча колонія №7 Зеленокумська давно жахає антисанітарією. За словами ув’язнених, які там перебували, в камерах вкрай холодно, дахи протікають, а в їжу часто потрапляють таргани.

Щобільше, за даними журналістів Кавказ.Реалії, які говорили з колишніми ув’язненими, в колонії №7 знущаються з жінок. При цьому на фабриці ув’язнених змушують працювати в нелюдських умовах. Одна з колишніх ув’язнених розповідала про те, як це було у 2021 році. “Нереальний холод — приміщення не опалювалося, і руки від морозу набрякали, лопалися та гнили живцем. Приміщення настільки промерзло, що ми виходили погрітися на вулицю. <...> В цьому холоді потрібно було сидіти по 8–10 годин, практично не рухаючися, — ти маєш відпрацювати план з пошиття”, — казала жінка. 

Історія Ірини Данилович

Ірина Данилович працювала в Коктебелі та займалася громадянською журналістикою, висвітлювала життя окупованого півострова.

У квітні 2022 року співробітники російської ФСБ викрали і таємно утримували Ірину в підвалі. Ефесбівці не говорили рідним, де перебуває журналістка. При цьому під час незаконного затримання співробітники ФСБ вдавалися до фізичного насильства: Ірина Данилович розповідала, що її били та намагалися задушити. Крім цього, ефесбівці погрожували Ірині. Журналістку тестували на поліграфі, годували один раз на день, змушували зізнатися у зв’язках з українськими спецслужбами й або підписати папери, не читаючи, або поїхати до лісу, де її вб’ють, “бо час вже звільняти камеру для наступних в’язнів”. Коли Ірина підписала папери, новоявлені чекісти змусили жінку заявити на камеру, що в неї немає претензій до співробітників ФСБ і що вони не вчиняли нічого протиправного щодо неї.

При цьому самі ефесбівці представили зовсім інший сценарій розвитку подій, який вражав своєю абсурдність. Зокрема, працівники ФСБ розповідали, що Данилович добровільно сіла в їхню автівку, погодилася брати участь в оперативно-розшукових заходах стільки, скільки буде потрібно, добровільно поїхала до різних міст у Криму і могла піти з приміщення ФСБ, однак, “у зв’язку з тим, що вона не мала місця постійного проживання на території Сімферополя, вона самостійно і без жодного примусу лишалася на території ФСБ протягом усього періоду проведення оперативно-розшукових заходів”. Журналістка буцімто воліла лишатися в приміщенні ФСБ, адже їй було “надано спальне місце, душову кімнату, їжу”, стверджували “слідчі”. Детальніше про сфабриковану справу проти Ірини Данилович можна почитати у статті Харківської правозахисної групи.

Нагадаємо, що ефесбівці постійно беруть участь в затриманнях і катуваннях мешканців окупованого Криму, а нелегітимні “судді” окупованого півострова виносять вироки на підставі слів таємних “свідків”, яких часто запрошують самі ж співробітники ФСБ. При цьому незаконні кримські “судді” не зважають на плутані покази підставних свідків та ігнорують підкинуті докази. Ірина Данилович не стала винятком: у грудні 2022-го нелегітимний “Феодосійський міський суд” призначив їй сім років позбавлення волі та штраф у 50 тисяч російських рублів. Журналістку визнали винною в скоєнні злочину, передбаченого статтею 222.1 КК РФ (“Незаконні придбання, передання, збут, зберігання, перевезення, пересилання або носіння вибухових речовин або вибухових пристроїв”). При цьому незаконний “суд” навіть не вивчав речового доказу — самої вибухівки — під час постановчо-судового засідання. Так звана “суддя” Наталія Кулінська вилучила “придбання вибухівки” зі звинувачення, але винесла вирок за епізодом перенесення пристрою. У рішенні “суду” було зазначено, що Ірина (рос.) “приискала” вибухівку в невідомому місці, в невідомий час і за невідомих обставин. 

Ненадання медичної допомоги журналістці 

Наприкінці березня цього року Представництво ЄС в Україні закликало негайно надати медичну допомогу Ірині. “Представництво ЄС в Україні стурбоване станом здоров’я Ірини Данилович, української журналістки, незаконно ув’язненої російською окупаційною владою в Криму”, — повідомляло Представництво на своїй сторінці Х (у колишньому твітері) 26 березня.

У липні 2023-го Спецдоповідачка ООН Мері Лолор також закликала Росію негайно звільнити Данилович та звертала увагу на погіршення стану її здоров’я.  

Як наголошувала правозахисна ініціатива “Трибунал. Кримський епізод” у своєму телеграм-каналі, станом на жовтень цього року Ірина Данилович уже дев’ять місяців не отримувала необхідної медичної допомоги, а стан її здоров’я був під загрозою. При цьому стаття 76 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни зобов’язує надавати медичну допомогу мешканцям окупованих територій, яких обвинувачують у кримінальних злочинах. З огляду на це правозахисники наголошували, що керівництво колонії порушує міжнародне гуманітарне право.

У жовтні 2023-го правозахисники ZMINA, які посилалися на слова батька Ірини, підкреслювали, що представники РФ лише вдавали, що лікують журналістку, а насправді просто оформлювали папери, які могли б надати правозахисникам і журналістам. Як зауважував пан Броніслав, коли Ірину привезли до поліклініки, медпрацівниця, яка мала скласти документи про проведення лікарського огляду, просто переписала дані з медкарти Ірини. При цьому пацієнтку не питали, на що вона скаржиться, та навіть не оглядали. “Продовжують вдавати, що лікують її, а насправді лише оформлюють папери, щоб не було претензій. Ні нормального огляду, ні тим більше лікування моїй доньці не надають”, — казав Броніслав Данилович.

Нагадаємо, що Данилович практично втратила слух ще у сімферопольському СІЗО. Через утримання в камері, де не було опалення, у журналістки почався отит. Оскільки під час перебування в СІЗО медичну допомогу Ірині фактично не надавали, хвороба прогресувала. Щобільше, під час так званого “судового засідання” 27 грудня Данилович стало зле. Засідання перервали, аби надати Ірині невідкладну медичну допомогу, але підсудній не покращало. Попри це, незаконне засідання продовжили й розпочали дебати сторін, проігнорувавши заяву підсудної, що вона нічого не чує і не розуміє, що відбувається.

Окрім отиту, в Ірини Данилович з’явилися запаморочення та головні болі, постійний шум і біль у вухах. Аби отримати медичну допомогу, журналістка оголошувала голодування, проте припинила його за 10 днів, адже адміністрація СІЗО обіцяла надати жінці медичну допомогу. Зрештою керівництво СІЗО та начальник медслужби так і не надали допомоги в необхідному обсязі, казав Броніслав Данилович “Кримській солідарності”.

Правовий вимір

Нагадаємо, що переслідування осіб, які не є злочинцями з позиції українського законодавства, порушує статтю сьому Європейської конвенції з прав людини (покарання лише на підставі закону). За міжнародним гуманітарним правом Російська Федерація не має права застосовувати власне кримінальне законодавство на територіях, які перебувають під окупацією. Щобільше, Росія не має жодного права вивозити жертв політично вмотивованих переслідувань на свою територію, а вивезення кримських політв’язнів на територію РФ є воєнним злочином. Відповідно до норм міжнародного гуманітарного права, навіть якщо особа скоїла кримінальне правопорушення на окупованій території, її мають судити на окупованій території і саме на окупованій території засуджений має відбувати покарання. Попри це, згідно з даними, зібраними КримSOS, лише протягом 2022 року щонайменше 15 жертв політично вмотивованих переслідувань у Криму були етаповані у російські виправні колонії. У 2023-му Російська Федерація продовжує незаконно етапувати громадян України до російських тюрем.

Окрім цього, росіяни не надають медичної допомоги ув’язненим українцям. “Незабезпечення медичною допомогою, а тим більше відмова в її наданні — класифікується міжнародним гуманітарним правом як тортури й катування, що може призвести до смерті”, — наголошував Уповноважений ВР з прав людини Дмитро Лубінець.

Більше про бранців Кремля, які потрапили до російських в’язниць і колоній, і сфабриковані “судові процеси” в тимчасово окупованому Криму можна почитати у рубриках Право на життя, Право на справедливий суд, Політика і права людини.