Уникнути призову за $300: Служба в армії під час Громадянської війни у США

Перший призов до війська в історії Сполучених Штатів Америки відбувся у 1862-му році, коли його ухвалив сенат Конфедерації південних штатів. Кожен штат мав забезпечити квоту призовників — білих чоловіків 18-35 років, що здатні до служби.

Наступного, 1863-го року, призов оголосив і Союз північних штатів на чолі з Авраамом Лінкольном — інша сторона війни. До Армії Півночі призивалися також чорношкірі чоловіки й імігранти.

Обидві сторони Громадянської війни у США дозволяли призовникам не служити, якщо вони знайдуть для себе заміну з-поміж тих, хто не підлягає призову. Бажання не потрапити на війну задовольняв ринок: тогочасні газетні оголошення пропонували винагороду тому, хто піде служити замість призовника. Викуп доходив до $3000, хоча середні ціни були значно меншими.

Підприємець Ендрю Карнеґі був призваним, однак заплатив іншому чоловіку $850 доларів і уникнув служби. Для нього це було незначною сумою. Карнеґі, утім, зіграв свою роль у війні: працюючи у Pennsylvania Railroad, він керував відновленням критично важливих залізниці й телеграфу навколо Вашинґтона, які були зруйновані конфедератами.

На відміну від штатів Конфедерації, у штатах Союзу також можна було офіційно сплатити $300 доларів і не потрапити на війну. Відібраний для служби мав 10 днів для однієї з опцій:

1. Знайти собі заміну.
2. Заплатити $300.
3. Піти служити за призовом.

Окремі громади створювали клуби, які “страхували” своїх членів — сплачували кошти у разі призову когось із них. Також ці клуби заохочували бонусами добровольців — якщо їхня кількість була достатня для закриття квоти штату, то призов не був потрібен — багатьом громадам вдалося його уникнути.

Загалом призовники склали невелику частку з тих, хто воював у Громадянській війні. Приміром, під час другого призову до армії Союзу у березні 1863-го зі 113 446 призваних на війну потрапили лише 3 416. 21 473 не були мобілізовані через проблеми зі здоров’ям, 18 479 — через винятки призову. 32 678 заплатили триста доларів, 8 911 знайшли когось замість себе, а ще 27 193 просто не з’явилися за викликом.

Хоча можливість заміни призовника грошовим платежем або іншою людиною багатьма американцями вважалася несправедливою і навіть спричиняла протести, вона була надзвичайно популярною: з’являлись навіть призовні брокери, які за гроші швидко знаходили охочих піти служити замість когось.

Ті, хто зголошувався воювати за гроші, подекуди були невмотивовані, мали погану форму та просто дезертирували. Ці та інші проблеми змусили обидві армії зрештою скасувати цю практику.

Що лишилося незмінним в армії США з часів Громадянської війни — це лотерейний підхід до призову. У подальших двох світових війнах та Війні у В’єтнамі призовники визначалися випадково під час публічних жеребкувань, у яких брали участь навіть президенти.