Росіяни викрали з Енергодара двох братів, що працювали на ЗАЕС, — їх шукають рідні
Обидва багато років працювали інженерами на Запорізькій атомній електростанції. Жили під Енергодаром: один — у селі Нововодяному, а інший — у Новоукраїнці.
— Сашко саме проводжав Сергія додому, — розповідає сестра. — Йшли через поля. Там довго не було російських військових. Аж тут — новий блокпост. І щось їм не сподобалося в телефоні Сергія…
Після перевірки братів одразу розділили.
— Сергія відвезли у в’язницю в Енергодарі. А Сашка — до іншого села.
За три дні Олександра відпустили.
— Саша був дуже наляканий, — каже його дружина, Тетяна, яка минулого літа виїхала з окупованої території. — Виявилося, що весь цей час його тримали на заправці біля села Благовіщенка, в наметі. Всі три дні його руки були замотані скотчем. Добре хоч тепло було. Під’їхала машина, я підійшла до воріт, а вони питають: “Ви чоловіка не загубили?” “Загубила”, — кажу. Він сидів позаду, з мішком на голові, примотаним скотчем… Саша потім розповідав, що за ці три дні прощався з життям тричі. Йому погрожували, стріляли біля вуха.
— Пальці затерпли дуже, він не міг ними рухати… Вдома, як могли, лікували…— розповідає Людмила. — А 16 грудня 2022 року Саша мав їхати в Енергодар до мами. Десь в дорозі його зупинили, і все… Після того ми його не бачили.
Харківська правозахисна група вже писала про те, що у тимчасово окупованому Енергодарі викрадають працівників ЗАЕС. Журналісти WSJ розповідали ще у 2022-му році, що російських тортур зазнавали всі — від керівництва до рядових робітників. У липні 2022 року у лікарні Енергодара після жорстоких катувань помер водолаз гідроцеху Запорізької АЕС Андрій Гончарук. Когось зрештою звільняють, хтось зникає безвісти, когось поглинає розгалужена машина російської неволі.
“Яма”
Рідні скрізь шукали Сергія та Олександра, але ніякої певної інформації окупаційна влада їм не давала. Ще й залякували: мовляв, будете розпитувати, самі потрапите “на яму”.
“Ямою” росіяни називали місця, де тримали викрадених українців. Про те, як влаштовані ці катівні, розповідав в інтерв’ю “Зміні” один із мешканців Енергодара, якому пощастило звільнитися з однієї з таких “ям”. За його словами, це підземна кімната без вікон, у “ямі” годують так, аби людина не вмерла, а б’ють чітко за розкладом — тричі на добу. Як з’ясувалося потім, у такій “ямі” в Енергодарі якийсь час тримали росіяни Сергія.
Ще в листопаді, до повторного викрадення Сашка, з’явилося відео, на якому Сергій, замучений, не схожий на себе, очевидно катований, “зізнається” в тому, що нібито “наводив вогонь українських військових на атомну станцію”. Судячи з підпису, під час зйомок чоловік перебував у Херсонській області.
— Видно було, в якому він був стані… Він таке казав, що просто на голову не налізе, — показує Людмила Василівна страшний ролик.
Після того — тиша. Від братів довго не було жодних вістей. Рідні і друзі на підконтрольній уряду території України намагалися знайти будь-яку інформацію через різноманітні групи у соцмережах. Була інформація, що в певний період, на початку 2023-го року, обох братів могли тримати в Мелітополі.
СІЗО №2
Влітку минулого року вдалося з’ясувати, що Сергій та Олександр Коржі перебувають у Сімферополі, у сумнозвісному СІЗО №2. Цю інформацію згодом підтвердив і перший заступник міського голови Енергодара Іван Самойдюк, який теж понад 300 днів був у російському полоні. Його обміняли в лютому минулого року.
Від Сергія навіть прийшов лист на бланку СІЗО №2. Олександр не пише.
Це вже типовий сценарій того, що росіяни роблять із цивільними, викраденими на Півдні України. “Спочатку їх катують російські військові або росгвардія на новоокупованих територіях. Потім перевозять до кримського СІЗО, де катують фсбшники, щоб вони визнали провину. Це стосується усіх: і хто має адвоката, і хто його не має”, — розповідала голова правління Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник.
Як повідомляє Кримська правозахисна група, Сімферопольське СІЗО №2 не залежить від Управління Федеральної служби виконання покарань, натомість повністю перебуває під контролем ФСБ. Ізолятор призначений саме для викрадених окупантами громадян України — мешканців Криму та нещодавно окупованих регіонів.
Його відкрили восени 2022 року на території виправної колонії №1. До того українців тримали здебільшого у спеціальному блоці СІЗО № 1, але бранців стало дуже багато. Вже за пару місяців кількість полонених в новоствореній установі досягла 110 осіб з Херсонської та Запорізької областей. Саме тут тримають журналіста Сергія Цигіпу, тут донедавна перебував полонений іспанський волонтер Маріано Гарсія Калатаюд.
Колишні в’язні СІЗО № 2 розповідали журналістам “Медузи”, що бранцям забороняють сидіти або лежати на своїх нарах з шостої ранку і до відбою, з радіоточки періодично дуже гучно лунає російський гімн. Його чути навіть за межами колонії. А один із російських адвокатів, що працює в Криму і попросив не називати його ім’я, назвав СІЗО № 2 аналогом “Лефортово”: адже тут всі вказівки щодо умов утримання дає саме ФСБ: “Буквально прийшов генерал ФСБ і доручив не випускати ув’язнених на прогулянки — для більшої ізоляції”.
Багато розповідали про умови тримання у СІЗО № 2 ув’язнені кримські татари. Їм забороняли читати намаз, забирали в них речі і продукти. Екрема Кроша били коліном по ребрах, Асана та Азіза Ахтемових змушували вчити гімн Росії.
Їх тут немає
Багатьох цивільних полонених тримають в СІЗО №2, не порушуючи жодних кримінальних справ, не повідомляючи рідних про долю зниклих, не допускаючи до бранців адвокатів.
— Українських цивільних росіяни часто тримають без вироку суду. Пишуть “проводиться перевірка на причетність до протидії СВО”. Ця перевірка може вже другий рік тривати, люди не мають жодного статусу, — розповідає адвокатка Харківської правозахисної групи Таміла Беспала.
Згодом з’ясувалося, що проти Сергія ніби все-таки висунуте обвинувачення: за статтею 276 КК РФ — “шпіонаж”. Чому тримають Олександра — невідомо.
— У них на Сашу взагалі нічого немає! — каже його дружина. — Коли його вперше забрали на три дні, а потім привезли додому, то ФСБ перевірила у нас все — ноут, телефони — нічого тоді не знайшли.
Навіть фактично знаючи, де тримають росіяни рідну людину, отримати офіційне підтвердження її місцеперебування сім’ї буває вкрай важко.
— Я відправила всю інформацію, що мала, у Червоний Хрест, але в організації не підтверджують, що мої брати в СІЗО №2, — каже Людмила Василівна. — Росіяни на запит МКЧХ не визнають цього… Ось як таке може бути?
Про відсутність дієвого моніторингу і контролю російських місць неволі з боку міжнародних організацій почали говорити ще десять років тому, коли почалася війна й РФ анексувала Крим. Відтоді ця проблема так і не була вирішена.
— На окупованій українській території і у РФ, куди вивозять українців, немає контролю з боку міжнародних інститутів, таких як МКЧХ, місія ОБСЄ, — розповідає виконавчий директор УГСПЛ Олександр Павліченко. — Вони мали б здійснювати незалежні візити до місць несвободи і з’ясовувати, кого тримають, в яких умовах, на яких підставах… І це показник того, що міжнародне договірне право діє дуже вибірково. Коли ми бачимо якісь картинки відвідування представниками МКЧХ, наприклад, Сімферопольського СІЗО, то це до певної міри підготовлений процес.
— Треба розробляти більш дієві механізми підтвердження місця утримання полонених, — погоджується з цією думкою Таміла Беспала. — Дуже багато випадків, коли ми знаємо, що український громадянин перебуває в полоні, є відеосвідчення цього, а Червоний Хрест не може отримати про нього жодної інформації і підтвердити полон офіційно.
Нещодавно стало відомо, що Сергія перевели до психіатричної лікарні. Можливо, і Сашу також, зважаючи на те, що від нього немає жодних вістей. Чому, навіщо — ніхто не знає.
За даними Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, в російському полоні зараз залишаються близько 14 тисяч цивільних. При цьому підтверджено місцеперебування лише 1600 осіб, а повернути вдалося взагалі мізерну кількість — 147 цивільних.
Нагадаємо, Харківська правозахисна група створила гарячу лінію щодо зниклих безвісти. Якщо ви є родичем або знаєте про військовополонених, ув’язнених цивільних, зниклих безвісти на окупованій території цивільних, дзвоніть за номером 0 800 20 24 02 (безплатно).
Ми не можемо давати гарантії, що встановимо розташування близької вам людини. Однак за роки нашої роботи нашим фахівцям вдалося знайти понад 30% людей, про яких нам повідомили.