MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

16 років колонії за захист України

10.07.2024   
Ірина Скачко
Апеляційний суд у РФ затвердив жорстокий вирок маріупольцю Дмитру Лісовцю: з 2016 до 2021 року чоловік служив спочатку в Українській добровольчій армії, а потім за контрактом в ЗСУ.

Дмитро Лісовець, фото з соцмереж

Дмитро Лісовець, фото з соцмереж

Як повідомляє “Меморіал”, апеляційний військовий суд у Власиці Московської області 9 липня підтримав вирок громадянину України Дмитру Лісовцю. 7 грудня минулого року Південний окружний військовий суд в Ростові-на-Дону засудив його до 16 років колонії суворого режиму за обвинуваченням в участі в незаконному збройному формуванні, екстремістській організації та проходженні навчання для здійснення “терористичної діяльності”.

Дмитра Лісовця окупанти затримали 3 квітня 2022 року на фільтраційному пункті: чоловік зі своєю тіткою намагався виїхати з оточеного міста в бік Росії. Історію маріупольця детально розповідала “Медіазона”.

Дмитро з родичкою на евакуаційному автобусі дістався прикордонного пункту Весело-Вознесенки в Ростовській області (хотіли виїхати в Європу, шляхи у бік України на той момент були вже перекриті). Під час фільтрації на допиті чесно відповів на всі питання — і про службу в армії, і про ставлення до війни.

“Він сам їм про це сказав, бо вважав, що жодного криміналу не здійснив, і був абсолютно правий, — розповідав журналістам “Медіазони” адвокат Дмитра Григорій Крещенецький. — Він їм прямо сказав, що він українець, що любить своє місто і свою країну, Україну. Тому його затримали”.

Спочатку на чоловіка склали протокол про непокору співробітнику поліції — звичайна практика російських правоохоронців, коли вони намагаються затримати людину і не мають на це законних підстав. Суд призначив Дмитру п’ять діб арешту, його залишили в одному з відділів поліції Таганрога. Потім — два з половиною місяці в СІЗО-2 Таганрога — тепер уже без жодних, навіть “намальованих” юридичних процедур, висунення звинувачень чи засідань суду, — просто викрадення. Він не матиме жодного процесуального статусу аж до 15 червня.

Слідство

В СІЗО Дмитра піддавали тортурам. “...Його били, катували, вимагали визнати, що він брав участь у бойових діях, — розповідав його захисник. — З українцями в цьому СІЗО взагалі не церемоняться. Вриваються в камеру в масках, б’ють усіх без розбору”. Як і в багатьох інших місцях несвободи в РФ, бранців примушували стояти з ранку до вечора. “Ну й уявіть, у якому стані людина, яка стояла на ногах вісім-дев’ять годин поспіль? Це тортури”, — казав адвокат.

Кримінальну справу проти Лісовця порушили лише 16 червня 2022 року. Після цього його перевели до СІЗО-4, розташованого у будівлі обласного управління ФСБ, а до батьків Дмитра прийшли з обшуками. В маріупольській оселі знайшли “докази”: кілька фотографій Дмитра у військовій формі.

Слідство у справі Лісовця проводила Федеральна служба розслідувань. Його звинуватили одразу за трьома статтями російського кримінального кодексу: участь у незаконному збройному формуванні, в діяльності екстремістського формування, навчанні з метою здійснення терористичної діяльності. Зокрема йому закидали, що він наприкінці 2016 року в районі села Широкине Волноваського району “займався облаштуванням вогневих позицій, спостереженням за позиціями народної міліції ДНР, а також брав участь у бойових діях”.

У справі навіть був засекречений свідок, який нібито бачив, як Дмитро патрулював кордон між Україною та так званою “ДНР”. Бачив… у бінокль. “Дав свідчення, що він, громадянин ДНР, перебував на лінії зіткнення і в бінокль розглянув цього хлопця. Потім в інтернеті знайшов його прізвище і так встановив, що це Лісовець”, — заявив Крещенецький. Зазначимо, що сам Дмитро ніколи і не приховував, що займався патрулюванням. Втім, жодних воєнних злочинів не скоював, захищав Україну, не порушуючи законодавства власної держави.

У березні “Меморіал”, керуючись міжнародними критеріями, визнав Дмитра Лісовця політичним в’язнем.

Правовий вимір

У 2016 році так звана “ДНР” не була визнана навіть у РФ. Чоловік, перебуваючи на території України, проходив службу, навчався військової справи, аж ніяк не “терористичної діяльності”. Тому вирок Дмитру виглядає безсенсовним навіть з погляду на російське законодавство. Що вже казати про міжнародне право?

На момент затримання Лісовець уже був цивільним, його взагалі не мали б затримувати (а його, зазначимо, по суті, просто викрали на три місяці). До того ж стаття 76 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни наголошує: “Особи, що перебувають під захистом, обвинувачені в скоєнні злочину, повинні знаходитися на окупованій території, а в разі засудження повинні там само відбувати строк покарання”.

Але навіть якщо росіяни сприймають Дмитра як українського вояка, то мають поводитися з ним як із військовополоненим. Відповідно до статті 87 третьої Женевської конвенції, його не можна судити лише за те, що він виконував свій обов’язок, не вчиняючи злочинів.

Масштаб беззаконня

За інформацією “Меморіалу”, лише до Південного окружного військового суду в Ростові-на-Дону від початку року поступило щонайменше 32 “українські справи”, з них у червні — вісім. Серед тих, хто опинився на лаві підсудних, — як військовополонені, так і цивільні громадяни України.

На початку травня цей суд виніс вирок у справі 18-річного українського військовополоненого Владислава Плахотника. Його засудили до 18 років суворого режиму за “участь у діяльності терористичної організації” та “проходженні навчання з метою здійснення терористичної діяльності”. Зазначимо, що юнак Владислав уклав контракт про службу в “Азові” лише в липні 2023 року. “Фактичні обставини, зазначені у справі, я визнаю, але терористом себе не вважаю і ніколи не визнаю. Я воював за свою країну, незалежність та цілісність своєї держави”, — сказав воїн у суді.

Також ми розповідали, що наприкінці червня той же суд оголосив вирок у справі викраденого окупантами у 2022 році цивільного мешканця Мелітополя Ярослава Жука. Його визнали винним у “скоєнні акту міжнародного тероризму” та засудили до 14 років позбавлення волі з відбуванням перших чотирьох років у в’язниці, а решту терміну — у колонії суворого режиму. Чоловік неодноразово скаржився на тортури і страшні умови утримання.

Як заявив нещодавно Генпрокурор України Андрій Костін, українські органи прокуратури вже зареєстрували 92 кримінальні справи щодо грубого порушення Росією права українських військовополонених та цивільних на справедливий суд. “Однак ця кількість кримінальних проваджень не відображає повної картини всіх потенційних випадків, які мають місце на ТОТ і у РФ”, — зазначив він, наголосивши, що таким чином Росія порушує Женевську конвенцію про поводження з військовополоненими та Женевську конвенцію про захист цивільного населення під час війни, а в Україні — статтю 438 Кримінального кодексу.

За інформацією Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, в російській неволі залишаються понад вісім тисяч українців, місцеперебування яких було офіційно підтверджено. Але доля багатьох залишається невідомою.

Тим часом уповноважений Верховної Ради з прав Людини Дмитро Лубінець розповів, що в російському полоні перебуває понад 14 тисяч цивільних громадян України. Ця кількість враховує як викрадених під час повномасштабного вторгнення українців, так і тих кого затримували з 2014 року в Криму, а також так званих “ДНР”, та “ЛНР”. “Вони виносять величезні за термінами судові вироки проти наших цивільних громадян, звинувачуючи їх у шпигунстві, терористичній діяльності, фінансуванні терористичних організацій, у будь-чому. Головне для них — дати великі терміни ув’язнення — 15, 17, 18, 20, 25 років”, — цитує Омбудсмана Укрінформ.


Нагадаємо, Харківська правозахисна група створила гарячу лінію щодо зниклих безвісти. Якщо ви є родичем або знаєте про військовополонених, ув’язнених цивільних, зниклих безвісти на окупованій території цивільних, дзвоніть за номером 0 800 20 24 02 (безплатно). Ми не можемо давати гарантії, що встановимо розташування близької вам людини. Однак за роки нашої роботи нашим фахівцям вдалося знайти понад 30% людей, про яких нам повідомили.

Якщо вам сподобалася публікація, підтримайте автора статті та діяльність Харківської правозахисної групи
 Поділитися