Фальсифікував ‘розслідування’ у справах полонених оборонців Маріуполя
Текст підозри розмістили на сайті Офісу Генпрокурора. У ньому йдеться про Куйдана Павла Васильовича, 1982 року народження. Він є “слідчим з особливо важливих справ відділу розслідування злочинів, пов’язаних з реабілітацією нацизму та фальсифікації історії вітчизни, Головного слідчого управління Слідчого комітету РФ”.
Куйдана підозрюють в умисному порушенні законів та звичаїв війни за попередньою змовою осіб (частина друга статті 28, частина перша статті 438 Кримінального кодексу України). Та що криється за цим вже звичним для українців формулюванням?
З тексту підозри зрозуміло, що слідчий Куйдан фактично фальсифікував “розслідування” щодо оборонців Маріуполя.
Як зазначено у підозрі, за злочинним задумом військово-політичного керівництва РФ, співробітники російського Слідчого комітету й російські прокурори мали розпочинати кримінальні справи проти полонених українців і проводити так звані “досудові розслідування”. Під час фейкових “розслідувань” російські слідчі й прокурори мали збирати фіктивні докази “вини”, аби обвинуватити українських військовополонених у масових убивствах цивільних. Своєю чергою на підконтрольні РФ “суди” була “покладена функція розгляду сфальсифікованих кримінальних справ” і засудження незаконно притягнутих до кримінальної відповідальності військовополонених і інших громадян України до довготривалих термінів ув’язнення.
Обвинувачення через непідтверджене фото
Зокрема, Слідчий комітет РФ сфабрикував докази “вини” військовополоненого ЗСУ, якого засудили до довічного позбавлення волі у нелегітимному “Верховному суді ДНР”. Вирок виніс Єрьомін Дмитро Олександрович під час закритого судового засідання.
Українця обвинувачували у тому, нібито він умисно застрелив чотирьох мирних людей (двох чоловіків і двох жінок) у квітні 2022 року. При цьому російські слідчі навіть не склали клопоту пояснити, як обвинувачений міг убити цивільних, якщо у момент їхнього убивства (яке могло статися з 5 по 7 квітня 2022 року) він перебував на металургійному заводі імені Ілліча, де його і взяли в полон російські загарбники. Засуджений взагалі не міг вільно пересуватися Маріуполем, адже перебував в оточенні ворога — під вогнем російських військових.
Попри це слідчий Куйдан не лише підписав обвинувальний вирок, а і скерував справу до підконтрольного РФ “Верховного суду ДНР”, який 15 серпня 2023 року засудив українського військовополоненого до довічного позбавлення волі. При цьому Куйдан усвідомлював, що цей “суд” не є незалежним і неупередженим, а тому не зможе провести судовий розгляд з дотриманням прав і свобод обвинуваченого, а лише легалізує підроблені Куйданом “докази”, мовиться у підозрі.
У СБУ зазначили, що Павло Куйдан не провів необхідних слідчих дій, аби з’ясувати факт загибелі людей чи причетність до цього обвинуваченого. Слідчий не встановив ані місце, ані час виявлення тіл, ані обставини смерті. Куйдан не оглядав тіла та не ідентифікував особи загиблих. У кримінальній справі навіть не проводили судово-медичну експертизу. Ба більше, час та причина смерті загиблих також не були встановлені. Так зване “слідство” навіть не з’ясувало, де були поховані (!) загиблі і чи взагалі вони були…
Підставою для початку кримінального переслідування засудженого українця та його побратимів стали… фотографії чотирьох трупів невстановлених людей, які були оприлюднені в інтернеті. Так зване “слідство” навіть не перевірило справжність цих фото. Таким чином під час проведення так званого “розслідування” російський слідчий умисно порушив право обвинуваченого на справедливий суд.
Для доведення “вини” військовополоненого Куйдан використав самовикривальні покази обвинуваченого, які він дав у результаті жорстокого поводження та застосовування насильства у СІЗО. Так звані “свідчення” побратимів обвинуваченого також були здобуті унаслідок катувань у СІЗО. При цьому про факти катування обвинуваченого і свідка у його справі Куйдану “було достеменно відомо”, мовиться у підозрі.
Крім цього, обвинувачений військовополонений не міг звернутися до тих, хто могли б виступити свідками захисту, захищати себе особисто або звернутися до кваліфікованого захисника, адже був фактично ізольований від зовнішнього світу. Знаючи все це, Куйдан не повідомив ані рідних обвинуваченого, ані міжнародні організації, які могли забезпечити його захист, щодо розпочатої кримінальної справи, затримання, обвинувачення й арешту. Право обвинуваченого не свідчити проти себе було порушене, так само як і право на захист.
Сфальсифікована справа морпіхів
Друга справа, яку міг сфальсифікувати Куйдан, стосувалася двох морських піхотинців, яких звинувачували у вбивстві шістьох мирних маріупольців. Як зазначено у підозрі, обвинувачення українських піхотинців Куйдан вибудував на “свідченнях” полонених, з якими жорстоко поводилися та на яких чинили психологічний тиск.
Ба більше, слідчий оглянув місце злочину лише за рік після того, як все сталося. Як і у попередній справі, слідчий не встановив місце та час виявлення тіл чи обставини та час смерті загиблих. Куйдан не оглядав тіла та не встановлював особи загиблих. Судово-медичне дослідження ніхто не проводив, а слідство знову не знало ані причину смерті, ані місце поховання…
Зайве казати, що морські піхотинці просто не могли скоїти злочин, у якому їх обвинувачували, адже в момент його скоєння (26 лютого 2022 року) вони перебували за 15 кілометрів від місця імовірного убивства, в районі села Орловське на Донеччині.
Куйдан знову порушив право військовополонених на захист і право на виклик і допит свідків захисту.
За вже усталеною традицією російського кривосуддя полонених піхотинців “засудили” під час закритого судового розгляду та призначили 28 і 25 років ув’язнення в колонії суворого режиму. Вирок виносили невстановлені судді нелегітимного “Верховного суду ДНР”, підконтрольного Кремлю.