‘Злодії в законі’

Рабська праця, замість зарплати — наркотики (якщо бажаєш гроші — продай наркотики), побиття і знущання. В’язнів замотували у скотч і обливали сечею, щоб максимально принизити, знищити почуття власної гідності. А коли терпець урвався і вони повстали, їм інкримінують скоєння кримінального злочину: дії, що дезорганізують роботу установ виконання покарань.

Все це має системний характер і відбувається під патронатом керівництва колонії і управління. Всі матеріали разом із відео і письмовими свідченнями через Секретаріат Уповноваженого Верховної ради з прав людини направлені в компетентні органи.

Непокаране зло — примножується.

Передісторія

Софіївську виправну колонію №45 ще називали “інвалідкою”. При установі функціонувала багатопрофільна лікарня №45 філії ДУ “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” в Дніпропетровській та Донецькій областях (далі — Лікарня). До установи привозили засуджених з інвалідністю: не інакше як помирати без відповідного догляду і належної медичної допомоги. Добратися до цього закладу по розбитим дорогам дуже непросто. Тому напевно і перевірки тут відбувалися нечасто. Отже, катування і знущання з засуджених стали звичайною практикою.

Як приклад, подія, що отримала публічний розголос в інтернеті: оприлюднене на початку 2022 року відео,  на якому засуджені особи у дільниці КДіР (дільниця Карантину діагностики і розподілу) ДУ СВК №45 справляють природні потреби на обличчя в’язнів М. та П., у присутності або за мовчазною згодою персоналу.

Спільними зусиллями вдалося привернути увагу суспільства до Лікарні, в тому числі і завдяки звітам за наслідками моніторингових візитів, один з яких так і називається: “Лікарня “Морг”. Згодом, серед іншого й через чергову смерть засудженого Сергія Троцька, Лікарню ліквідували, а виправна колонія залишилася. Саме про неї ми і розкажемо.

Темрява не любить світла

Варто зазначити, що після початку нашого дослідження порушень прав людини в СВК-45 і Лікарні відбулася кампанія з метою дискредитації правозахисників в цілому і наших організацій — ХПГ і ЗВУ зокрема, для того, щоб створити перешкоди моніторам здійснювати візити без попереджень.

Керівництвом установи створило таку собі ілюзію обурення з боку засуджених стосовно правозахисників. Був виготовлений провокаційний лист, в якому зазначено, що монітори громадських організацій під час візитів створюють перешкоди повноцінному функціонуванню установи, схиляють засуджених до дотримання “злодійських традицій” і таке інше.

Цей лист за вказівкою керівництва колонії був складений помічниками адміністрації засудженими О. і А., які примушували інших в'язнів його підписати, застосовуючи при цьому різноманітні прийоми — від залякування до обіцянок безпечного життя. Засуджений П. був одним із підписантів цього листа. З його слів, мотивацією власне для нього, за якою він був змушений підписати, була обіцянка керівництва колонії припинити побиття засуджених помічниками адміністрації з замотуванням в скотч і обливанням сечею.

Трудове рабство і наркотична залежність

Під час моніторингових візитів в пенітенціарні заклади ми зустрічали різноманітні форми трудового рабства. Це і використання засуджених без паспортів на виробництві цілий день (офіційно це нвзивалося двогодинні  відпрацювання на благоустрій колонії), і робота в нічні зміни, і навіть випадки, коли засуджені фактично мешкали на території промислової зони та працювали майже цілодобово.

Але такого жахіття, яке нам довелося почути і побачити, насправді ми не зустрічали ніде і навіть не могли собі уявити.

Засуджені продемонстрували свою “зарплату”. Це були пакетики, в яких, з їх слів, колись зберігалися наркотики.

Це свідчення засуджених:

— Що це за пакети?

— Зарплату давали “травою”.

— Скажіть, будь ласка чи це правда, що за роботу вам платили “травою”?

— Так.

— А грошима?

— Ні, грошима не можна.

— Людина працює, за роботу розрахунок — “травою”.

— За таких обставин багато хто опинився в залежності?

— Так і потрапляли в залежність.

— Нам давали здебільшого синтетичну речовину (наркотичну), від якої дуже швидке звикання і залежність. Людина після вживання такого наркотику майже одразу хоче вжити знову, потім шукає кошти, продавалися навіть особисті речі і все, що має хоч якусь цінність.

— Чи багато людей, що працюють нелегально і нічого не можуть змінити?

— В основному всі. Нам говорять, що якщо що, то ви не працюєте, ви перебуваєте на відпрацюванні — 2 години на благоустрій.

— 6 людей, що зареєстровані на швейному виробництві, офіційно не можуть пошити 30-40 тисяч пар рукавиць на місяць.

Засуджені свідчили за присутності керівництва виробництва.

— Я жодної зарплати не потратив, бо мені “травку” давали замість оплати.

— Учнів тут немає, тут всі працюють.

— Працював з шостої ранку до десятої години вечора.

— А я працював з шостої ранку до пів десятої вечора.

Прямо в цеху ковпачки для куріння марихуани у багатьох. Прямо в швейному цеху засуджені демонструють “бульбулятор” (прилад для куріння наркотиків). Усе це відбувається в присутності адміністрації колонії, представники персоналу не реагують на таку демонстрацію засудженими пакетиків, в яких, можливо, зберігалися наркотичні речовини і приладів для куріння наркотиків.

Також варто зазначити, що вказані поліетиленові пакетики з залишками наркотичних речовин, які демонстрували засуджені в присутності персоналу колонії, були залишені на підлозі швейного цеху. При цьому представники адміністрації не складали ніяких документів та не зверталися у зв’язку із цим фактом до правоохоронних органів.

Ми опитали велику кількість засуджених на умовах анонімності, щоб дізнатися: як відбувається розрахунок наркотиками і взагалі як можна придбати наркотичні речовини? Всі  свідчення збігаються.

Засуджені Н., Г. і Ш., владу яким було делеговано начальником установи, здійснювали збут наркотичних речовин за такою схемою: засуджені для отримання наркотиків повинні були звернутися до засудженого Н., який виконував функції старшого днювального 12 відділення СПС. Щоб отримати наркотики, потрібно мати гроші і засуджені використовували свої зв’язки на волі, користуючись мобільним телефоном. Родичі переказували кошти на банківські карти, номер яких повідомляв Н. Потім потрібно було повідомити час та суму грошового переказу засудженому Н. або Ш., які після перевірки інформації передавали засудженому наркотичний засіб.

За іншою схемою, збут наркотиків відбувався за участю помічника начальника установи, який здійснював передачу наркотичних засобів засудженим, що працювали у швейному цеху та не були офіційно працевлаштовані, в якості оплати за виконану роботу. Заступник начальника колонії проносив наркотики на територію установи та зберігав їх у сейфі приміщення у швейному цеху, доступ до якого мали засуджені Н. та Ш.

Терпець урвався

31 серпня 2024 року приблизно о 21:30 засуджені з різних дільниць СПС в великій кількості (за різними даними від 80 до 150 осіб) відчинили ворота локальних дільниць і попрямували в 12 відділення СПС, де відбулося побиття ряду засуджених.

Ми шукали відповідей з різних джерел, що стало причиною?

Свідчення засуджених які були учасниками подій 31 серпня:

— Буквально весною тут були такі випадки, що у відділеннях били людей, замотували в скотч і знущалися.

— Беруть інвалідів і гроші переказують готівкою на волю.

— Що саме роблять з інвалідами?

— З ними оформляються трудові договори, що вони нібито працюють, а вони не працюють взагалі.

— Що сталося 31 серпня?

— Занеслась горілка, напоїли “обіжених” (відторгнутих загалом) і почали “мужиків” бити.

— Як часто вони так пиячать?

— Часто, постійно.

— А що вони вживають, брагу?

— Горілку, яку адміністрація заносить, я навіть знаю, хто це заносить, це начальник виробництва, під покровительством начальника колонії, без нього тут нічого не відбувається.

— В той день 31 серпня 2024 року ми почули, що знову чоловіка б’ють і терпець урвався. Ми всі зібралися і пішли. Просто вже втомилися це терпіти.

Так, підсумовуючи зібрану інформацію, можна дійти висновків, що 31 серпня 2024 року у відділенні СПС №12 (саме в цьому відділенні відбувався продаж наркотиків) в одному зі спальних приміщень помічники адміністрації засуджені Н. і Г. розпивали спиртні напої та вирішили провчити засудженого К., який заборгував гроші за наркотики. Вони вирішили його публічно принизити шляхом переведення в найнижчу касту у тюремній ієрархії, а саме категорію засуджених, відторгнутих загалом.

Для цього були запрошені двоє засуджених з цієї категорії (відторгнуті загалом) — Ш. та К., які також перебували в стані алкогольного сп’яніння. Їм наказали відлупцювати боржника. Після побиття засуджений К. отримав значні тілесні ушкодження.

Ці обставини стали приводом масового обурення. Засуджені самовільно покинули локальні сектори та направилися до відділення СПС №12, де, зі слів засуджених, в ході конфліктної ситуації сталася бійка між засудженими, а далі відбулося побиття решти помічників адміністрації з-поміж засуджених в інших відділеннях, саме тих хто багато років чинили свавілля в установі, бувши наділеними невластивими повноваженнями від начальника установи.

Замість справедливого розслідування

Під час моніторингового візиту 12 засуджених написали заяви про злочини, що відбуваються на території установи, продемонстрували докази і повідомили, що готові до співпраці з правоохоронними органами. Розповіли, що два дні поспіль після зазначених подій 31 серпня 2024 року установу відвідували співробітники Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України, яким засуджені пояснили обставини подій та передали в якості доказів одну зі скляних пляшок з під горілки, яку вживали в той день засуджені Н., Г., Ш. та К. та наркотичні речовини, які вони вилучили з сейфа у кабінеті помічника начальника установи.

Але замість того, щоб ініціювати розслідування посадових злочинів, відсторонити від виконання службових обов’язків керівництво установи, всю відповідальність за події 31 серпня переклали на засуджених, які перебували в трудовому і наркотичному рабстві, переживали катування і нелюдяне поводження.

Засуджені наголосили, що попри співпрацю зі співробітниками Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, проти них розпочато кримінальне переслідування, слідчим 9 відділення поліції Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками кримінального злочину передбаченого ст. 392 КК України (дії, що дезорганізують роботу установ виконання покарань.) На даний час шістьом засудженим повідомлено про підозру у скоєнні даного злочину, покарання за скоєння якого від 5 до 10 років позбавлення волі.

Тобто слідство не цікавлять обставини багаторічної торгівлі наркотиками, побиття і знущання з засуджених. А для того, щоб закрити неприємний інцидент, вирішено знайти цапа відбувайла.

Післямова

У той час, коли слідчі допитували і повідомляли підозру шістьом засудженим (можливо, ця цифра збільшиться), особи, дії яких безпосередньо призвели до вищезгаданих подій 31 серпня, а саме засуджені Н, Г., Ш. та К. були переведені до медичної частини, де за допомогою крапельниць їм виводили алкоголь з крові, а надалі застосували до них пільгу: за “сумлінну працю і бездоганну поведінку” перевели у ДСР (Дільниця соціальної реабілітації), яка знаходиться за межами колонії.

В той самий час у ДІЗО (дисциплінарний ізолятор) були поміщені засуджені З. і К. з тілесними ушкодженнями. Вони повідомили, що фізичну силу до них застосували бійці спецназу в масках, які прибули в установу разом зі службовцями Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції. Засуджений К. повідомив, що йому на голову натягували сміттєве відро та били так сильно, що він не витримав та випорожнився прямо в труси.

А для того, щоб остаточно приховати факти скоєння злочинів і позбутися основних фігурантів, керівництво колонії після переведення до дільниці ДСР засуджених, що безпосередньо, можливо, причетні до побиття і розповсюдження наркотиків, тепер в терміновому порядку готують до служби в ЗСУ. Доки публікується стаття, ці засуджені, можливо, вже пройшли суд та звільнені умовно-достроково.

Таким чином, керівником СКВ-45 створено стійку злочинну організацію (спільноту) і керування нею, що має сталі ознаки ієрархії і підпорядкування безпосередньо начальнику СВК-45, має злочинний намір і вплив. Завдяки авторитету і іншим особистим якостям і можливостям, керівник колонії сприяє і спонукає, а також координує, здійснює інший вплив на злочинну діяльність, організовує і безпосередньо здійснює розподіл коштів, майна чи інших активів (доходів від них), спрямованих на забезпечення такої діяльності.

Такі дії містять ознаки злочину, передбаченого частиною 3 статті 255 КК України (створення злочинної організації, керівництво такою організацією або її структурними частинами, вчинені службовою особою з використанням службового становища). Переконані, що реалізовувати злочинну діяльність в СВК-45 неможливо без допомоги керівництва Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України. Нагадаємо про події в Бердянській ВК-77, злочинні дії адміністрації якої систематично спростовувалися керівництвом ДКВС.

Публічне звернення

Ми публічно звертаємося до представників Державного бюро розслідувань, Генеральної прокуратури України із закликом належним чином розслідувати факти скоєних злочинів в СКВ-45.

Закликаємо керівництво 9 відділення поліції Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області припинити кримінальне переслідування засуджених СВК-45 за ознаками статті 392 КК України.