Матеріальна відповідальність за порушення прав людини — проєкт закону

Наприкінці листопада до Верховної Ради України було подано законопроєкт № 12261, яким пропонується встановити можливість стягувати з посадових осіб кошти, які держава виплачує у справах, програних у Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ).

Йдеться про чималі суми: у травні цього року суддя ЄСПЛ від України Микола Гнатовський заявляв, що Україна коштом державного бюджету щомісяця виплачує за рішеннями Європейського суду від 100 до 200 тис. євро. За 2023 рік було виплачено понад 2 млн євро.

Як наголошує автор законопроєкту в пояснювальній записці, головна мета закону полягає у підвищенні відповідальності посадових осіб, службовців та працівників за свої дії або бездіяльність, що призвели до порушення прав людини. Окрім того, у разі прийняття закон сприятиме формуванню культури поваги до прав людини та недопущенню їх порушень у майбутньому.

За покликанням ви можете ознайомитися з повним текстом законопроєкту, ми ж лише коротко обмежимося оглядом його змісту.

Законопроєкт складається з двох статей, які мають бути внесені до закону “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”.

Перша стаття 9-1 регулюватиме встановлення осіб, винних у порушенні прав людини відповідно до рішень ЄСПЛ. Як встановити таку особу? Це має зазначити або сам ЄСПЛ у своєму рішенні, або ж, якщо вказано лише орган, який порушив права людини, особу винного встановить службове розслідування.

У статті 9-2 йдеться про відшкодування витрат держави за рішенням ЄСПЛ (у порядку подання регресного позову до особи, вину якої встановлено). В ній описується алгоритм дій державних органів для отримання компенсації з боку винної особи.

Варто зазначити, що і зараз держава може вимагати відшкодування від посадових і службових осіб, які працюють у суді, прокуратурі або в органі, що здійснює оперативно-розшукову діяльність чи досудове розслідування. Але скористатися таким правом зворотної вимоги держава може лише через суд — якщо в діях такої особи буде встановлено склад кримінального правопорушення й обвинувальний вирок суду набере законної сили. Про це прямо зазначено у ч. 3 ст. 1191 Цивільного кодексу.

На практиці ж застосовується цей закон надзвичайно рідко,  лише в одиничних випадках посадова особа виплачує шкоду за свої дії у порядку регресу. У разі ж вчинення менш серйозного порушення відшкодування лежить виключно на державі.

Втім, на наш погляд, перспективи розгляду та ухвалення такого законопроєкту є майже нульовими. До ЄСПЛ зазвичай звертаються, коли йдеться про істотні порушення прав людини. Тому мова жодним чином не йде про можливість стягувати з посадовців кошти за дрібні проступки. Але депутати все одно навряд чи підтримають такий підхід до фактичної “матеріальної відповідальності” за порушення прав людини.