Чи криміналізує ВР використання інформації з публічних реєстрів?

Сам законопроєкт не є новим і перебуває на розгляді парламенту України ще з листопада 2023 року. Його автори — група депутатів, переважна більшість із яких є членами політичних партій “Опозиційна платформа — за життя” та “Слуга Народу”.

Основні положення законопроєкту

У варіанті, підготовленому до другого читання, законопроєктом передбачено внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів, а також закону “Про прокуратуру”.

Головні зміни стосуються саме Кримінального кодексу. До статей розділу XVI “Кримінальні правопорушення у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку” та окремої статті розділу XVII хочуть додати положення про дії, пов’язані з “публічними електронними реєстрами”.

Зараз частина 1 статті 361-2 ККУ звучить так:

“Несанкціоновані збут або розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або на носіях такої інформації, створеної та захищеної відповідно до чинного законодавства, караються штрафом від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до двох років”.

У випадку ухвалення законопроєкту вона виглядатиме так: “Несанкціоновані збут або розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в інформаційно-комунікаційних системах, в тому числі публічних електронних реєстрах, електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або на носіях такої інформації, створеної та захищеної відповідно до чинного законодавства”... Щобільше, додасться й нова санкція. За такі дії, вчинені під час воєнного стану, пропонують карати позбавленням волі на строк від 2 до 5 років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком до трьох років (у варіанті, винесеному на друге читання).

Окрім того, передбачено оновлення приміток до статті 361. Так, під несанкціонованим збутом або розповсюдженням інформації з обмеженим доступом пропонують розуміти “вчинення без правової підстави дій з оплатної чи безоплатної передачі такої інформації іншій особі, яка не має права на її отримання, або розміщення вільного доступу до такої інформації, або інших дій, що створюють можливість вільного доступу до такої інформації невизначеного кола осіб” (примітка 2).

Якщо несанкціонований збут або розповсюдження інформації з обмеженим доступом вчинені викривачем, то такі дії не тягнутимуть за собою кримінальної відповідальності (примітка 2).

Щодо категорії “публічні електронні реєстри”, то до них належать базові та інші реєстри, визначені статтею 6 Закону України “Про публічні електронні реєстри” (примітка 4). Це зокрема Єдиний державний демографічний реєстр, реєстри, які містять інформацію про окремі спеціальні статуси особи, про сертифікати, ліцензії, декларації, повідомлення, інші документи дозвільного характеру, судові рішення тощо.

Критика законопроєкту

Як зазначено у спільній заяві учасників “Медіаруху”, положення законопроєкту № 10242, навіть у його оновленій редакції, суперечать принципам свободи слова, захисту журналістських джерел і викривачів, закріпленим у міжнародних документах, зокрема в нещодавно ухваленому Європейському акті про свободу медіа.

Окрім того, на недоліках законопроєкту наголошує й Головне юридичне управління Верховної Ради. Наприклад, спостерігається вибірковий підхід до звільнення від відповідальності виключно викривачів — осіб, які повідомляють про можливі факти корупції або пов’язаних із корупцією правопорушень. Якщо ж йдеться про повідомлення про інші злочини, що супроводжувались передачею інформації з обмеженим доступом, це тягнутиме кримінальну відповідальність за її несанкціонований збут чи розповсюдження. Не зрозуміло також, що слід вважати “правовими підставами” для збуту чи розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається у відповідних системах і мережах.