‘Судом’ і жахливими вироками трьом заручникам з Донбасу Росія визнала участь у тортурах і зґвалтуваннях

Переклад з англійської, адаптація та редактура української версії: Марина Гарєєва.

З оригіналом статті авторства Галі Койнаш можна ознайомитися за покликанням.

Південний окружний військовий суд Росії виніс вироки від 18 до 22 років трьом українцям, у тому числі матері малолітньої дитини. Наталію Власову (1981 р.н.), Сергія Грузинова (1974 р.н.) та Віктора Шидловського (1972 р.н.) судили за сфальсифікованим Росією звинуваченням у “тероризмі”, хоча їх усіх затримали на території тимчасово окупованого Донбасу ще у 2018–2019 роках, коли Росія вдавала, що події на Донеччині та Луганщині є “громадянською війною”, а вона є лише “спостерігачем”. Прикметно, що єдиним “доказом” на підтвердження заяв Росії про те, що українці планували вбити Василя Євдокимова [псевдонім — Ленін], ключову фігуру в російській таємній катівні “Ізоляція”, були відеозаписи “зізнань”, від яких усі обвинувачені відмовилися як від таких, що були отримані під тортурами.

Наталія Власова описала жахливі катування, яких вона зазнала. З-поміж іншого вона згадала, як Євдокимов, що виступав як “постраждалий” на “суді”, спилював їй зуби та пускав електричний струм тілом. Власова називала своїх катів маніяками, адже не кожна людина “здатна отримувати задоволення від того, що завдає болю оголеній і зв’язаній жінці та вчиняє усілякі збочення... <> Євдокимов власноруч підпилював мені зуби пилкою, викручував соски й намагався запхати пляшку у мою піхву. Нагадаю, він у нас — ‘постраждалий’”.

Кати Наталії “роздягали її, зв’язували скотчем, обливали водою та пускали струм”. “Якщо недостатньо кричала, вони збільшували силу струму — й удари ставали ще більш скаженими. Їм потрібна була реакція, це я не одразу зрозуміла і коли кричала достатньо гучно — чула задоволені голоси”.

Після усіх цих катувань її приковували з піднятими руками в стоячому ізоляторі [так званому “стакані”] та залишали в такому положенні всю ніч [редакційне доповнення: знесилена жінка мала стояти в такому положенні на відбитих п’ятках, спинаючись навшпиньки]. Власову також утримували в крихітній кімнаті в підвалі, де можна було тільки сидіти або стояти. Було нестерпно холодно, а кати залишали бранці лише трохи води.

Також Наталію систематично ґвалтували 15 чоловіків, які, за її словами, спеціально для цього приїжджали. На додачу до фізичних тортур, вони стверджували, що знають, у який дитячий садок ходить її маленька донька, і погрожували принести їй іграшку, начинену тротилом.

І Грузинов, і Шидловський також чітко заявили у суді, що їх катували. У тому числі завдяки катуванням були отримані так звані “відеозізнання”, які російські пропагандисти показували по телебаченню.

Так званий “суддя” Черепов Олег Олександрович з Південного окружного військового суду проігнорував усе вищезазначене. Поза увагою суду залишився й той факт, що усі троє “обвинувачених” були захоплені  у так званій “Донецькій народній республіці” [“ДНР”] у той час, коли Росія навіть формально не визнала це незаконне утворення. Грузинов перебував у в’язниці з грудня 2018 року, Власова і Шидловський — з березня 2019-го. Таким чином, згідно з російським законодавством, не може бути жодних підстав для висунення звинувачень проти українців.

Обвинувачення РФ та ‘суд’

Так званий “суд”, що розпочався у червні 2023-го, офіційно стосувався шести людей. Андрій Борзунов, який також був підсудним, помер ще до винесення вироків. Борзунова та ще двох чоловіків — Гію Капанадзе та Максима Ворону — затримали, а згодом відпустили під підписку про невиїзд. Капанадзе і Ворону засудили до шести та п’яти з половиною років і взяли під варту одразу в залі суду. Про них відомо набагато менше. Як повідомляло видання “Медіазона”, Капанадзе, Ворона та Борзунов мали паспорти “проксі” РФ — нелегітимної “Донецької народної республіки”, а згодом отримали російське громадянство.

Так само як і Власову, п’ятьох чоловіків обвинуватили в “участі в терористичній організації” за частиною другою статті 205.4 Кримінального кодексу РФ. Проте вироки Капанадзе та Вороні були меншими за ті, що передбачені цією нормою російського законодавства, якою Росія часто зловживає.

Сергія Грузинова, Віктора Шидловського та Наталію Власову почали переслідувати ще на початку 2021-го. Тоді Грузинова і Шидловського показали на російському державному телебаченні. Вони потрапили до програми Дмитра Кисельова, головного пропагандиста Путіна. Також вийшов окремий пропагандистський сюжет із Власовою. У суді вона підтвердила, що її під тортурами змусили знятися в цьому відео.

Незрозуміло, причетність до якої саме “терористичної організації” закидали українцям, але всім їм також інкримінували незаконне зберігання зброї (стаття 222), незаконний “перетин кордону” групою (ч. 3 статті 322) та підготовку нападу на силовика (стаття 317 та ч. 1 статті 30). З незрозумілих причин лише Власовій та Грузинову інкримінували “шпигунство” за статтею 276 . Власову та Шидловського також звинуватили у використанні підроблених паспортів за частиною 3 статті 327.

Основне звинувачення ґрунтувалося на тому, що ці троє українців за вказівкою Служби безпеки України планували вбити вищезгаданого Василя Євдокимова, відомого під псевдонімом Ленін.

Останнього описують найбільш загально як “одного з керівних працівників республіканського міністерства державної безпеки”. Власову і Шидловського також обвинуватили в тому, що вони планували вбивство конвойних, які раніше перевозили Грузинова.

Євдокимов цілком міг бути законною мішенню для СБУ та Збройних сил України. Оскільки Росія постійно заявляла, що непричетна “до конфлікту на Донбасі”, й досі заперечує існування “Ізоляції”, сумнозвісної таємної катівні, цей “суд” є абсурдним з юридичної точки зору.

Як зазначали адвокати в суді, єдиним наданим “доказом” були так звані “відеозізнання”, від яких підзахисні відмовилися, адже вони давали їх [фактично обмовили себе] під тортурами. Варто зазначити, що розповіді про тортури збігалися як зі свідченнями багатьох в’язнів “Ізоляції”, так і зі свідченнями інших людей, які постраждали від катувань представників РФ. Розповідь Власової також підтвердив її співв’язень, якого згодом звільнили.

І Власова, і Грузинов, і Шидловський заперечували будь-яку причетність до планування вбивства. Шидловський і Власова визнали лише звинувачення у використанні підроблених документів. Власова категорично відкидала інші обвинувачення та відмічала, що “2019 року існування ‘ДНР’ не було визнано ані Росією, ані будь-ким іншим…<> Я не перетинала кордон РФ, перебувала на території України та підпорядковувалася Службі безпеки своєї країни. Я не брала участі в жодній терористичній організації і тим паче не приєднувалася до них, як стверджує обвинувачення”.

Південний окружний військовий суд виносить вироки українським політв’язням, цивільним заручникам і військовополоненим з 2014 року, а “суддю” Черепова Олега Олександровича, вочевидь, обрали за його готовність виносити “потрібні” вироки. 24 грудня 2024 року він засудив Сергія Грузинова до 20, а Віктора Шидловського — до 22 років колонії суворого режиму. Наталію Власову засудили до 18 років колонії загального режиму. Її доньці, Юлії, усього п’ять років.