У березні 2022 року раніше судимі військовослужбовці 5 батальйону 109 стрілецького полку мобілізаційного резерву 1 армійського корпусу 8 загальновійськової армії Південного військового округу ЗС РФ Олександр Скрипченко та Микола Сененко проводили перевірку в одному з окупованих сіл Бериславського району Херсонської області. Вони підійшли до будинку, де в підвалі від обстрілів ховалися місцеві жителі з маленькими дітьми. Скрипченко і Сененко примусили вийти з укриття всіх, крім дітей, та стати в коло. Наказали показати документи, а золоті прикраси й телефони покласти в шапку, яку тут же зняли з однієї з місцевих жінок. Про це ідеться в текстах опублікованих Офісом Генпрокурора підозр.
Потім господарів обійстя примусили стати на коліна, а Сененко показував їм нібито знайдену в будинку медаль за участь в АТО. Окупанти звинувачували подружжя в тому, що їхній син нібито вбивав людей під час антитерористичної операції. Йому відповіли, що син господарів помер ще 18 років тому. Попри це загарбники погрожували цивільним, стріляли у них над головами, а потім жорстоко побили одного з них.
І Скрипченка, і Сененка українські правоохоронці підозрюють у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України, а саме у жорстокому поводженні з цивільним населенням, вчиненому за попередньою змовою осіб.
Такий же злочин закидають і раніше судимим мешканцям Горлівки Олексію Нікітіну та Денису Священку, які служили у невстановленому підрозділі незаконних збройних формувань “ДНР”. Нікітіна ще обвинувачують у держзраді.
У Білозерці на Херсонщині окупанти влаштували катівню в будівлі районного суду. Як встановило слідство, в червні 2022 року Нікітін і Священко катували струмом одного з незаконно затриманих місцевих мешканців. Перед цим долівку камери залили водою — для більшого “ефекту” від тортур. Викраденого цивільного змушували присідати, погрожували зброєю. А після тортур кинули знесиленого на мокрій підлозі.
Тим часом офіцерів 205-ої окремої мотострілецької козачої бригади (ВЧ 74814, м. Будьонівск, Ставропольський край), що входить до складу 49-ї загальновійськової армії Південного військового округу Сухопутних військ РФ, Владислава Лопатіна та Валєрія Подлєднєва підозрюють у жорстокому поводженні з цивільним населенням під час окупації села Євгенівка на Миколаївщині.
Як ідеться в тексті опублікованих Офісом Генпрокурора підозр, під час “фільтраційних заходів” у вересні 2022 року вони викрали цивільного, надягли на нього кайданки й прикували до металевого стовпа. В такому стані, без їжі та води, мирний мешканець провів добу. Під різними надуманими приводами — “побиття потерпілим сусідки, викрадення тварин, намагання взяти участь в проведенні АТО у складі ЗС України” — чоловіка били, погрожували йому вбивством, стріляли з пістолета біля ніг і тулуба.
Як неодноразово наголошували в ООН, катування стало частиною державної російської політики. Тортур зазнають як військовополонені, так і викрадені цивільні.Лише на деокупованій частині Херсонської області правоохоронці виявили 12 місць тортур, через які пройшло понад півтори тисячі українців. У 2023 році група міжнародних слідчих Mobile Justice Team дійшла висновку, що російська влада не просто схвалювала, а й планувала та фінансувала мережу катівень на Херсонщині. “Численні катівні, фінансовані російською державою, не випадкові, а радше є частиною ретельно продуманого та профінансованого плану, який має на меті знищення української національної та культурної ідентичності”, — казав тоді очільник Mobile Justice Team Вейн Джордаш.
А журналісти The Wall Street Journal у своєму нещодавньому розслідуванні встановили, що співробітникам російської Федеральної служби з виконання покарань керівництво наказувало застосовувати насильство до українських полонених.
Згідно з положеннями Римського Статуту Міжнародного кримінального суду, катування може бути визнане воєнним злочином (ст. 8) чи злочином проти людяності (ст. 7).
