З російського полону до України вдалося повернути понад 4000 людей

Такі цифри навів представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Олег Гущин під час пресбрифінгу щодо цивільних, незаконно затриманих представниками РФ.

Головний принцип — не нашкодити 

Як наголошував Гущин, хоча IV Женевська конвенція захищає цивільних від незаконного втручання та дій зі сторони держави-окупанта, вочевидь, батьки-засновники конвенції були ідеалістами й не могли навіть припустити, що у XX та XXI сторіччях Росія вчинятиме злочини проти цивільних лише за те, що вони є українцями за самоідентифікацією.  

“Проблематика повернення цивільних є однією з найтрагічніших”, — каже Гущин. Посадовець запевнив, що Коордштаб знає про сфабриковані проти мирних людей справи та ув’язнення. Проте кожен такий випадок є індивідуальним, “немає єдиного шаблону, за яким можна було б будувати модель звільнення усіх цивільних”. Головним є принцип “не нашкодь”, пояснює представник Коордштабу.

Гущин наголосив, що найефективнішою моделлю репатріації цивільних бранців РФ є співпраця між Координаційним штабом, правоохоронцями й правозахисниками, та закликав українців звертатися до усіх них.

Щодо доступу до полонених цивільних — як зазначав представник Коордштабу, фактично немає претензій до діяльності Міжнародного Комітету Червоного Хреста в Україні. Проте є чимала проблема в роботі МКЧХ у РФ, адже у переважній більшості випадків Росія не допускає представників Міжнародного Комітету Червоного Хреста ані до військовополонених, ані до цивільних бранців. 

Гущин також сповістив, що 93 людини, яких МКЧХ ідентифікував у російських тюрмах, повернули до України мертвими. Росія нехтує навіть тим, що Міжнародний Комітет Червоного Хреста, найбільша правозахисна організація світу, ідентифікує увʼязнених Росією людей як живих, підкреслив Гущин. Навіть попри це мирних українців у російській неволі можуть закатувати до смерті.

Модель тиску й примусу українців припиняти бути українцями: отримувати російські паспорти й приймати російську ідентичність — це державна системна діяльність РФ, спрямована на знищення української держави та суспільства, наголосив представник Коордштабу. Саме тому вкрай важливо показувати міжнародним інституціям і партнерам України цю “страшну модель російської діяльності”, аби вони розуміли, що йдеться не про ексцес виконавця, а про участь й залученість до цього найвищого керівництва РФ.

Своєю чергою адвокатка та юристка Центру стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини Анна Козьменко вчергове нагадала, що на тимчасово окупованих територіях України представники РФ утискають свободу вираження, незаконно переміщують і депортують людей. Коли на ТОТ затримують українців, представники РФ порушують право на справедливий судовий розгляд (включно з правом на отримання правничої допомоги), жорстоко катують людей і принижують їхню гідність, вчиняють психологічний та фізичний примус, утримують людей інкомунікадо та фабрикують справи, які розглядають “окупаційні суди”. З 2014 року і дотепер такі затримання потрібні окупантам для покарання за проукраїнську позицію, залякування цивільних на ТОТ і поповнення обмінного фонду, говорить Козьменко.  

Юристка наголосила, що не слід чекати завершення збройного конфлікту для репатріації цивільних заручників, адже такі люди мають бути звільнені “безумовно і вже зараз”.

Козьменко також додала, що, згідно з досвідом Центру стратегічних справ УГСПЛ, до російського повномасштабного вторгнення ефективним механізмом захисту як військовополонених, так і цивільних був Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ). Відповідно до Правила 39 Регламенту ЄСПЛ, ухвалювали тимчасові рішення, що зобов’язували РФ вжити заходів для звільнення та повернення полонених на підконтрольну Україні територію. Крім того, можна було домогтися надання медичної допомоги та доступу до цивільних бранців і військовополонених. Тоді бранців РФ звільняли швидше, а особливо з військовополоненими краще поводилися, якщо їхні рідні ініціювали міжнародні процеси, казала Козьменко.

Нині Міжнародний Комітет Червоного Хреста може зібрати інформацію про ув’язнених, встановити їхнє місцеперебування або передати листи, але в іншому в нього фактично “зв’язані руки”, адже РФ не надає доступу до місць утримання українських полонених. Так само обмежена й робоча група ООН з насильницьких зникнень, функції якої зводяться до  пошуку інформації та сповіщення рідних: де та в якому стані перебуває полонена РФ людина, говорить юристка. Станом на сьогодні єдиний орган, який може розглядати скарги та вживати тимчасових заходів, де Російська Федерація є членом цього процесу, — це Комітет ООН з прав людини, зауважила Козьменко. Попри це Козьменко закликала подавати якомога більше звернень до міжнародних інституцій, адже це може зрушити справу. 

Обмін 5 лютого 

5 лютого цього року відбувся 61-й обмін військовополоненими від початку російського повномасштабного вторгнення. Унаслідок обміну додому повертаються 150 українських оборонців: 108 воїнів ЗСУ (семеро — з ТРО, 26 — з ВМС і троє — з Повітряних сил), 22 нацгвардійці, 19 прикордонників і один представник Нацполіції. З-поміж звільнених: 47 сержантів, 69 солдатів, 16 матросів та 18 офіцерів.

“Вони захищали українську землю від ворога у Харківській, Запорізький, Донецькій, Луганській областях, на Херсонщині, Сумщині, Київщині. Зокрема, були звільнені нацгвардійці, які охороняли Чорнобильську АЕС, а також захисники Маріуполя та ‘Азовсталі’”. Також рідних невдовзі побачать українські військовослужбовці, які брали участь в операції на Курщині, повідомляли в Коордштабі. Деякі зі звільнених перебували в російському полоні понад два з половиною роки.

“Попереду — лікування, тривале відновлення, психологічна допомога. Повернення після жорстокого російського поводження може бути тривалим, але вони повернулися на землю, де їх люблять і чекають”, — писав Коордштаб.  

Від початку цього року це вже другий обмін. 15 січня ми писали, що додому вдалося повернути 25 хворих та поранених українців: 24 військових і одного цивільного, якого захопили в полон на Київщині. Деякі звільнені мали туберкульоз, онкологію, гангрену. Це свідчить про умови, в яких Росія утримувала полонених українців, наголошували у Коордштабі.

Нагадаємо, що правозахисна ініціатива “Трибунал для Путіна” (T4P) створила інтерактивну мапу СІЗО та виправних колоній, де Росія утримує українських полонених. На мапі можна знайти дані про місця несвободи, розташовані як на території РФ, так і на тимчасово окупованих територіях, а також кількість громадян України, які там перебувають.