Російські воєнні злочини в Україні — продовження системи, що виросла з чеченських воєн

“Практика масових порушень гуманітарного права, прав людини, скоєння воєнних злочинів в Україні — це пряме продовження того, що ми раніше спостерігали на Північному Кавказі, і того, що відбувалося у Сирії, — заявив співголова ЦЗПЛ “Меморіал” Олег Орлов. — Не окремі розрізнені злочини, але частина системи, що склалася в Росії під час воєн наприкінці XX-початку XXI століть. Це продовження системи державного терору”.

Члени Центру захисту прав людини “Меморіал” Олег Орлов, Наталя Морозова та Володимир Малихін в супроводі директора Харківської правозахисної групи Євгена Захарова відвідали Київ та Київську область (зокрема — Бучу), Харків та Харківську область, Полтаву, Миколаїв та Миколаївську область, Херсон та Херсонську область, Одесу, Чернігівську область. Разом із українськими правозахисниками “меморіалівці” зафіксували та задокументували численні порушення міжнародного гуманітарного права та воєнні злочини, скоєні збройними силами РФ. На пресконференції в Берліні вони розповіли про підсумки моніторингової місії.

Допомогу в організації поїздки російським правозахисникам надали ХПГ та Міжнародне партнерство з прав людини (International Partnership for Human Rights).

Коротко про “Меморіал”

“Меморіал” було засновано в 1987 році. Серед його засновників — лауреат Нобелівської премії миру Андрій Сахаров і правозахисниця Світлана Ганнушкіна. “Меморіал” завжди досліджував історію політичних репресій радянського тоталітарного режиму, допомагав жертвам цих репресій та захищав права людини. Саме цій організації ми завдячуємо тим, що нам відомі імена мільйонів українців, безневинних жертв сталінського терору, та місця їхніх масових поховань. Харківська правозахисна група є членом Міжнародного Меморіалу.

22 грудня 2021 року Верховний суд РФ ухвалив рішення про ліквідацію Міжнародного Меморіалу, а наступного дня Московський міський суд заборонив Правозахисний Центр “Меморіал”. Згодом його члени і прихильники створили нову організацію: Центр захисту прав людини “Меморіал”.

У 2022 році Нобелівську Премію миру отримали одразу три лауреати: українська правозахисна організація Центр громадянських свобод, Міжнародний Меморіал та білоруський правозахисник Олесь Біляцький. Згодом правління Міжнародного Меморіалу передало половину Премії миру Харківській правозахисній групі — єдиному активному відділенню Меморіалу в Україні. Кошти було спрямовано на допомогу цивільним, що постраждали від російського вторгнення.

З перших днів повномасштабного вторгнення “меморіалівці” протестували проти російської загарбницької війни. Так, Олег Орлов був затриманий із плакатом “Божевільний Путін штовхає світ до ядерної війни” на Манежній площі 6 березня 2022 року. Тоді на нього склали протокол за порушення правил пікетування. 20 березня його знову затримали через три хвилини після того, як він разом з Олександром Гур’яновим вийшов на пікет на Театральній площі. Правозахисники тримали в руках плакати “СРСР 1945 — країна, яка перемогла фашизм. Росія 2022 — країна фашизму, що переміг”. А через антивоєнну статтю “Їм хотілося фашизму. Вони його отримали” Олега Орлова торік у лютому засудили до двох з половиною років ув’язнення. У серпні його звільнили в рамках обміну в’язнями між РФ та Заходом і вислали з країни.

“Коли Олег був обміняний, ми зв’язалися і він нагадав мені, що колись ми говорили з ним про те, що він хотів би брати участь у документуванні злочинів, які вчиняють російські військові на території України, — розповів Євген Захаров. —  Ми домовилися це організувати. Але сьогодні громадян Росії та Білорусі не пускають на територію України. Тому мені довелося провести перемовини з деякими органами влади, для того, щоб пояснити необхідність нашої зустрічі саме в Україні. Це пов’язано з тим, що в нас є спільна робота, яка буде розгортатися, щодо допомоги українським військовополоненим та цивільним в’язням, які перебувають за ґратами в Росії та на окупованій території України”.

Чечня, Сирія, Україна

Під час моніторингової місії правозахисники на власні очі побачили наслідки російської агресії: зруйновані міста і села, удари по яких жодним чином не могли було зумовлені військовою метою. Вони поговорили з людьми, які пережили окупацію, зачистки, незаконні затримання та викрадення, утримання у секретних в’язницях, тортури, вбивства рідних та близьких. Учасники місії докладно опитали кількох колишніх українських військовополонених, які свідчили про навмисну, нічим не виправдану жорстокість щодо полонених з боку представників Росії.

“Під час нашої поїздки в Україну ми розмовляли з кількома колишніми військовополоненими, звільненими з обміну. І треба сказати, що з їхніх оповідань картина вимальовується моторошна. Жахливіша навіть у порівнянні з тим, що було в Чечні”, — розповів Володимир Малихін, член Ради Центру захисту прав людини “Меморіал”.

Два роки тому організація випустила велику доповідь — “Ланцюг воєн. Ланцюг злочинів. Ланцюг безкарності. Російські війни у ​​Чечні, Сирії, Україні”. В цій роботі правозахисники порівнювали дії російських силовиків у різних війнах. Адже “Меморіал” протягом багатьох років працювали на Північному Кавказі, зокрема під час чеченських воєн. Автори доповіді дійшли висновку, що практика масових порушень гуманітарного права, прав людини, скоєння воєнних злочинів в Україні — це пряме продовження того, що раніше відбувалося на Північному Кавказі та у Сирії.

“Ця злочинна система склалася і була прямо впроваджена на території України відразу ж, як почалося широкомасштабне вторгнення російських військ. Руйнуванню Маріуполя передували руїни Алеппо в Сирії та грізного у Чечні, — заявив Олег Орлов. — Вбивці мирних жителів у чеченських селах Самашки та Нові Алди так і не були покарані. Що неминуче спричинило масові злочини та вбивства людей у ​​Бучі та інших місцях України. А система незаконного утримання людей у ​​секретних в’язницях, через які пройшли дуже багато мешканців України на окупованих територіях, виросла із системи фільтраційних пунктів та секретних в’язниць, які поступово складалися під час першої та другої чеченських воєн. Ось тоді, два роки тому, ми дійшли таких висновків. Але два роки тому ми не працювали на території України. Ми використовували багато доповідей, повідомлень, зібраних іншими правозахисними організаціями — українськими, міжнародними. А тепер, цього року, побувавши в Україні, ми можемо точно сказати, що тодішні наші висновки були дуже точними і вірними. Ми в цьому переконалися самі під час цієї поїздки”.

Правозахисники наголошують: у системі терору дуже добре видно “руку держави”. Зараз, коли всі говорять про можливість мирних перемовин, не можна забувати, що покарання мають понести не лише виконавці злочинних наказів, а й верхівка.

“Важливо дуже чітко розуміти, хто перебуває по той бік столу переговорів, — заявив Володимир Малихін. — Це люди, які упродовж багатьох років створювали, відпрацьовували, удосконалювали систему державного терору. І потім вирішили запустити цей механізм в Україні. Необхідно вимагати притягнення до відповідальності винних у скоєнні всіх цих злочинів”.