Костянтинівка: загроза давно вже тут

Протягом останніх пів року просування в бік Костянтинівки стало однією з головних цілей російських окупантів. Я знову відвідав “Констаху”, щоб на власні очі побачити, наскільки змінилося життя у місті та як воно виглядає прямо зараз.

Згорілі авто, зруйнований храм та атаки FPV — нові “символи” Костянтинівки

Навіть не читаючи новин, не відстежуючи мап, на яких фіксують просування ворога, про те, що ситуація в Костянтинівці значно погіршилася, можна зрозуміти, наближаючись до міста. Головна траса на в’їзді тепер обнесена так званим “тунелем”, — сіткою, яка повністю закриває трасу зверху та по боках. Ця сітка має захищати авто від ударів FPV-дронів, які вже давно не тільки дістають до самого міста, а й атакують логістичні шляхи та навіть сусідню Дружківку, яка значно далі від фронту.

Якщо у квітні та травні, на вулицях все ще можна було помітити чимало людей та навіть поодинокі маршрутки, що з’єднували Костянтинівку з “великою землею” — Краматорськом чи навіть Дніпром, — то зараз все змінилося докорінно. Громадський транспорт кілька разів потрапляв під ворожі удари. В приватному секторі Констахи цивільна маршрутка, що вивозила людей з міста, була уражена FPV-дроном. Водій загинув, пасажири отримали значні поранення. Це сталося ще на початку літа, і з того часу ситуація лише погіршувалася. На центральних вулицях міста, навіть там, де навесні цього року йшло своїм ходом бодай якесь життя, зараз — велика кількість спалених авто. Значна кількість із них — цивільний транспорт. Також можна побачити спалені автівки комунальних служб, які ще недавно намагалися підтримувати життя у місті.

Мабуть, одна з найбільш небезпечних ділянок Костянтинівки — район залізничного вокзалу. Його будівля була знищена ракетним ударом 25 лютого 2024 року, залізничне сполучення повністю припинили раніше. Станція діяла з 1872 року. Колись через Костянтинівку ходили потяги на Київ, Одесу, Івано-Франківськ… Це була кінцева станція для понад десяти поїздів далекого сполучення. Зараз біля вокзалу замість звука потягів можна почути лише гул FPV-дронів.

Перебуваючи біля вокзалу, я і сам ледь не зустрічаюся з дроном. Військові, що допомагали мені в цьому відрядженні, почувши характерні звуки FPV, дають команду “Укриття”. Звісно, укриття в правильному значенні цього слова поблизу немає, тому доводиться просто швидко ховатися в одному з будинків, якомога далі від вікон та дверей. Поки я ховаюся та чекаю, військові займають позиції, щоб спробувати збити дрона з рушниць. За кілька секунд лунає вибух, але на відстані пари кварталів від нас. Дрон влучив кудись, а що саме стало ціллю ворога цього разу дізнатися не вдається. У місті щось вибухає кожні 3-5 хвилин, тож звук FPV, що пролітає відносно близько, але вражає не тебе, а іншу ціль, — це лише черговий вибух, один з сотні, які можна почути в Констасі за короткий час.

Поруч із вокзалом — один з нових “символів” Костянтинівки. Свято-Ігорівський храм розташований буквально напроти залізничної станції. Іронічно, що колись вулиця, на якій він стояв, мала ім’я Леніна. Зараз в Костянтинівці давно немає вулиці Леніна, але і храму, по суті, також. У квітні 2025 року від чергового обстрілу храм зазнав критичних пошкоджень, було зруйновано дах, бані, а головний хрест, що колись височів над спорудою, лежить, збитий, поруч на землі.

Росіяни зруйнували вже десятки храмів на Донеччині. Немало релігійних споруд належали УПЦ МП — філіалу російської православної церкви в Україні. Проте це не захистило храми від прицільних атак РФ.

Авіабомби по центру міста

Поза районом вокзалу небезпека хоч і послаблюється, але точно не зникає. Центральна частина міста, щільно забудована багатоповерхівками, також страждає від щоденних обстрілів. За пару днів до того, як я заїхав в місто, ворог вчергове скинув сюди одразу 10 потужних авіабомб. Одна з них повністю зруйнувала цегляну багатоповерхівку, під завалами опинилися люди. Співробітники ДСНС, яким доводиться працювати в надважких умовах, були вимушені кілька разів припиняти пошуки людей та ліквідацію наслідків обстрілів через загрозу повторних ударів. Окупанти майже в усіх прифронтових містах полюють за підрозділами ДСНС, завдаючи повторних ударів по локаціях, де працюють рятувальники, попри те, що служба надзвичайних ситуацій не виконує та ніколи не виконувала військових задач. Деякі інтернет-ресурси окупантів вже кілька разів публікували відео з атаками FPV дронів по автівках ДСНС, прямо вказуючи, що це атака саме на рятувальників. Окупанти не приховують своїх воєнних злочинів, а навпаки — хизуються ними.

У центральній частині міста зустрічаю місцеву мешканку, останнім часом таке трапляється нечасто. Ольга народилася та більшу частину життя прожила в Бахмуті, але евакуювалася наприкінці 2022 року, коли бої наблизилися до самого міста. Тоді, у 2022-23 роках, багато мешканців Бахмута в пошуках нового дому обирали саме Костянтинівку. Місто вважалася відносно тиловим та безпечним, особливо якщо порівнювати з Бахмутом.

“Останніми днями я взагалі не виходила з будинку. Два дні тому була бомба на той житловий будинок, далі по вулиці. Вчора був обстріл, бачите, зруйнувало гаражі, просто звичайні гаражі, де люди ставили машини. Також ввечері обстріляли адміністративний будинок. Там вже давно, може, рік, нікого не було. Все було закрито, ніколи я не бачила, щоб хтось туди заходив чи щось там робив. Але, бачите, зруйнували і його теж”, — проводить “екскурсію” по найближчих від свого житла місцях “прильотів” Ольга.

Жінка розказує, що нещодавно ворог знищив центральний ринок, який був джерелом продуктів та товарів першої потреби для багатьох мешканців. Торік, під час одного з відряджень, я й сам купував там персики. Зараз тут суцільні руїни.

У центральній частині міста є проблеми з водопостачанням, світлом та зв’язком. Ситуація може бути десь гіршою, десь кращою, але загалом є відчуття, що незабаром цих ознак цивілізації не буде зовсім: ворог постійно обстрілює комунальну інфраструктуру.

Ольга каже, що знов думає про евакуацію, але вагається, бо в Костянтинівці живе у квартирі друзів безплатно, а оренда житла в будь-якому безпечному місті України буде коштувати дорого.

Я намагаюся переконати жінку евакуюватися, адже очевидно, що ситуація в місті найближчим часом точно не покращиться, а якщо зникне мобільний зв’язок, звернутися по допомогу стане майже неможливо. Жінка погоджується, каже: вже й сама розмірковує про виїзд із міста. Ми прощаємося, а приблизно за пів години по двору Ольги, де ми щойно спілкувалися, прилітає кілька авіаційних бомб. Будинок жінки пошкоджено, але вона дивом не травмована. Якби наша розмова тривала трохи довше, можливо, я б вже не писав цей текст.

90% людей вже виїхали. Окупанти мріють оточити місто

Довоєнне населення Костянтинівки складало майже 80 тисяч мешканців, значно більше ніж у Бахмуті та Покровську. На момент написання статті, згідно з даними місцевої адміністрації, в Костянтинівці залишалося менш як 10% від цієї кількості — шість з половиною тисяч людей. Евакуація триває, хоча стає дедалі більш небезпечною, у тому числі для волонтерів та поліцейських, що вивозять людей.

Військові стверджують, що ворог міг зробити висновок зі штурмових дій навколо інших великих населених пунктів, зокрема з “Битви за Бахмут”, тож тепер окупанти не поспішають штурмувати Костянтинівку “в лоб”. Імовірно, як і у випадку з Покровськом, загарбники будуть здійснювати спроби перерізати головні логістичні шляхи в місто і таким чином створювати напівоточення чи оточення українських захисників. Вже зараз розрахунки дронів намагаються взяти під контроль головну трасу на Костянтинівку, проте, вочевидь, і українські захисники не сидять склавши руки та вживають необхідних контрзаходів.

У квітні мій текст для ХПГ вийшов під заголовком “Загроза, що наближається”. Вже зараз можна сказати впевнено — небезпека давно тут. Костянтинівка не прифронтове місто, а повноцінна зона бойових дій.

---

Повний фоторепортаж Сергія Окунєва з Костянтинівки дивіться на сайті t4pua.org