В Ростові-на-Дону українку засудили до 10 років за донат в чотири сотні гривень
“Спочатку в ФСБ підозрювали, що дівчина передавала українській розвідці фото російської військової техніки. Коли ці підозри не підтвердилися, Коровіну обвинуватили в тому, що вона нібито донатила “Азову” та “Правому сектору”. Загальна сума пожертв становила трохи понад тисячу рублів”, — йдеться в статті “Медіазони”.
Катерині Коровіній — 28 років. Вона народилася і жила з батьками в селі Піщане поблизу Старобільська на Луганщині. Коли цю територію окупувала РФ у 2022 році, дівчина відмовилася брати російський паспорт. “Я не знаю, в якому куточку світу, в якій іншій країні можливе таке, щоб одного разу ти прокинувся іноземним громадянином у своєму домі, де ти народився та виріс. Це просто сюр якийсь! І що я мала з цим зробити? Взяти паспорт чужої для мене країни? А якщо завтра до нас з’явиться Китай? Ще й китайський паспорт узяти? Я що, агент 007? Чому я взагалі змушена брати чужий паспорт і продовжувати жити, вдаючи, що нічого не відбувається?” — заявить вона згодом на суді.
Катерину затримали вранці 19 березня 2024 року. Вона саме йшла в аптеку. Підійшли двоє чоловіків у цивільному. Один із них назвався поліціянтом і наполегливо запропонував сісти в автівку — нібито Катерина схожа на дівчину, яка загубила гаманець. Взяли під руку і повели.
Вже в автівці до двох силовиків доєднався третій, капітан ФСБ, що назвався Максимом. Саме він і повідомив, що Катерину підозрюють у шпигунстві. У неї забрали телефон, примусили розблокувати, стали переглядати світлини, які на ньому зберігалися. На одній з них помітили російську військову техніку. Допит в автівці тривав кілька годин. Питали: чи є в неї “куратор”, чи знає вона людей з проукраїнською позицією. Крім Максима, допитував Андрій. Він грав роль “злого поліціянта” — казав: якщо Катерина не буде співпрацювати “по-хорошому”, то він діятиме “по-поганому”. Потім Коровіну доправили до відділку поліції.
Згодом Катерина згадувала ті події в листі з СІЗО: “Періодично до кабінету вривався Андрій, який був налаштований досить агресивно, і звинувачував мене в тому, що через таких, як я, досі триває війна. Всі ці нападки я сприймала як психологічну атаку, яка сильно збивала з думок і не давала зосередитись”.
У відділку Катерині довелося надати силовикам пароль від додатка українського “Ощадбанку”. Росіяни передивилися транзакції і вибрали дві “підозрілі”. Максим заявив, що дівчина відправляла гроші “Правому сектору,” “Айдару” та “Азову”. За логікою ФСБ будь-які кошти, переведені в Україну, ідуть на потреби ЗСУ, а отже “Азову” і “Правому сектору”. Катерина запевняла: гроші, дійсно, переводила, але не військовим, а цивільним волонтерам, щоб допомогти мирному населенню, яке страждає від війни, наприклад, донатила на обігрівачі. “Максим сказав, щоб не вдавала з себе дурну і підписала протокол”, — згадує дівчина. Так вона і зробила. У підписаному документі вказувалося, що Коровіна перевела на підтримку української армії кілька сотень гривень. Після того російські спецпризначенці ще й традиційно примусили записати дівчину відео з зізнаннями у підтримці “Правого сектора” та “Азова”. Перелякана Катерина довго не могла завчити напам’ять текст, запропонований силовиками, тож зрештою читала з папірця, який тримав росіянин. Все це і стало підґрунтям кримінальної справи. Пізніше в суді Катерина скаже, що обмовила себе через те, що боялася катувань.
“На мене було достатньо натиснути психологічно, я людина вразлива, тривожна, не зовсім здорова ментально, — зверталася дівчина до судді в останньому слові. — Адже як можна перебувати в атмосфері зі щоденними сиренами, звуками обстрілів, літаками, вертольотами, нічними автоматними чергами, які літають туди-сюди, і при цьому залишатися нормальними?”
Боялася Катерина не лише за себе, росіяни погрожували: якщо не буде “співпрацювати”, постраждають її рідні. 19 березня Катерину Коровіну повезли додому, проводити обшук. Там силовики одразу накинулися на брата дівчини, Костянтина Дяченка. Казали, застрелять його при “будь-якому необережному русі”. У справі своєї сестри Костянтин залишився у статусі свідка, але Катерині казали, що це може змінитися, якщо вона не допомагатиме слідству.
Згодом Коровіній оформили підписку про невиїзд і відпустили. За три дні до неї прийшов капітан ФСБ з її телефоном, щоб лише тепер з формальної згоди дівчини перевірити її листування. Хоч в її акаунти силовики заходили і до цього. Наступні два місяці Катерина провела на волі. Їй лише необхідно було час від часу їздити до контррозвідки, для “уточнення” інформації.
Рано вранці 10 червня до будинку Коровіних приїхало кілька машин. З них висипали озброєні люди в камуфляжі та масках. З ними ж була жінка, яка знімала все на телефон. Згодом ФСБ “склеїть” з цього чергове “кіно” про затримання “шанувальниці українських терористичних організацій”. “Режисери”, наставивши автомати, примусили дівчину взяти в руки свій український паспорт і сказати, що вона “спонсорувала терористів та екстремістів”. До цього додадуть ще й березневе відео. Уважний глядач помітить, що дівчина раптом переодяглася під час затримання.
Наступний місяць Катерина провела в ізоляторі тимчасового тримання. Час від часу її вивозили на психолого-психіатричну експертизу, а також на допити. П’ятого липня їй офіційно висунули обвинувачення у фінансуванні терористичної діяльності та екстремізму. “Фінансування” становило аж… 470 гривень кількома символічними транзакціями: від 30 до сотні гривень.
Обвинувачення наголошувало, що одним із отримувачів був Сергій Стерненко, який збирає на бойові дрони для українського війська. Проте адвокат Коровіної розповів “Медіазоні”, що насправді слідству не вдалося встановити особу жодного з одержувачів, яким Катерина переказувала гроші: “Таким чином можна було вказати будь-яку організацію та сказати, що у них там є рахунок. Взагалі будь-яку терористичну чи екстремістську організацію можна було б приписати, дотримуючись такої логіки. Я думаю, що всі справи такої спрямованості так розслідуються. Головне, що Ощадбанк знаходиться на території України, цього достатньо. Їм було без різниці, що туди [в обвинувачення] вписати”.
У суді українка не визнала провину. Своє останнє слово вона завершила віршем (зазвичай пише українською, але для суду зробила виняток). Вірш називається “Жах в моєму домі”.
24 лютого, у третю річницю вторгнення, Катерина написала листа на волю:
“Сьогодні особливо сумний для всіх нас день, але весь ранок я танцювала і складала пісні на ходу, чим веселила своїх дівчаток. Оззі Осборн якось сказав: ‘Я готовий був вистрибнути у вікно, щоб насмішити людину, яка сумує’. Я така сама. І як нас усіх подолати з таким настроєм? Та ніяк!”.