‘Кінематограф’ як основа доказової бази в російських судилищах над українцями

До Південного окружного військового суду у російському Ростові-на-Дону надійшла справа 63-річної мешканки Запорізької області Лариси Гавриленко. Окупанти закидають їй “державну зраду та замах на теракт”.

За повідомленням Центру журналістських розслідувань, жінка жила в окупованій Костянтинівці Мелітопольського району. У 2023 році на невідомому вибуховому пристрої підірвався її чоловік. Після його загибелі російські загарбники викрали жінку. А згодом звинуватили її в тому, що нібито вона “добровільно вступила до створеної Службою безпеки України терористичної спільноти” і навіть ледь не влаштувала теракт: 63-річна жінка, мовляв, встановила вибухівку під одну з вантажівок російської військової автоколони.

В російських пропагандистських пабліках ще наприкінці листопада 2023 року оприлюднили “неспростовний доказ” злочину: відео, на якому пані Лариса підходить до автівки і прикріплює до неї “пакет з вибухівкою”. Її фільмують з різних ракурсів, так ніби працює справжня кіностудія — ще й дрон застосували. Потім “терористку” затримують “правоохоронці”. І ось, вже зізнання, явно завчене: “Я була затримана співробітниками ФСБ за те, що співпрацювала зі службами української розвідки”. Пояснює: мовляв, спочатку з українським куратором працював її чоловік, а коли той загинув, вже вона сама.

Те, що відео постановче, очевидно. Крім широкого використання відеотехніки, уважні журналісти також помітили, що його знімали з кількох дублів: біля військової вантажівки, яку “мала підірвати” українка, на різних кадрах то є припарковані машини, то вони раптом зникають. “Якщо подивитися ролик, сфабрикований російськими спецслужбами, стає зрозуміло, що знятий він був не до затримання “терористки”, а навпаки, після, — зауважують журналісти видання РІА-Південь. — Тобто рашисти одразу вибрали собі чергову жертву і вже потім стали з нею знімати кіно, щоб виправдати її затримання”.

Посилаючись на власні джерела, РІА-Південь розповідає, що насправді трапилося з Ларисою Гавриленко. Її викрали одразу після смерті чоловіка, допитували, погрожували, змусили взяти на себе провину і зізнатися у співпраці з російською розвідкою. Зрештою ФСБ запропонувало “угоду”: для того, щоб вийти на волю, жінці достатньо було взяти згорток і донести його до певної автівки. Обіцянку росіяни не виконали — після зйомок викрали пенсіонерку знову.

Широке використання відеодоказів

У РІА Південь нагадали про інші російські “блокбастери”, які вийшли у світ у червні 2023 року. В одному з них окупанти затримують групу людей, які нібито хотіли вбити представників “органів влади регіону”. “До зйомок вочевидь залучили сценариста і навіть режисера, оскільки сюжет розвивався динамічно, а глядачам було запропоновано різні локації зйомок, — зазначають журналісти. — Спочатку група озброєних людей вдирається у квартиру в багатоповерхівці, потім чоловіка валять на асфальт просто на вулиці, а наостанок затримання проводиться в приватному будинку”. Всі затримані тут же починають свідчити проти себе і зізнаються у роботі на українські спецслужби. В іншому відео (знятому явно рано навесні, але оприлюдненому лише влітку) чоловік серед білого дня, під пильним наглядом дрона, йде “мінувати залізницю”. Звичайно, його затримують. Потім він, і дві його “спільниці” зізнаються у скоєному, читаючи з папірця очевидно чужі слова.

Схожий ролик було опубліковано й буквально минулого тижня. На ньому ефесбівці затримують чергового “агента українських спецслужб” у Мелітополі — перетрушують квартиру, знаходять схрони з “вибухівкою”, “шпигун” зізнається у всьому на камеру. Попри те, що подається це як свіжа інформація, і росіяни, і українець одягнені по-літньому.

Що передує зйомкам?

Катування, залякування, фізичний та психологічний тиск. Найстрашніше, що такі “відеозізнання” стають потім судовими доказами. Так відбувалося і під час суду над Наталією Власовою, Сергієм Грузиновим та Віктором Шидловським, про який ми нещодавно писали. Ось як розповідала про знімання сюжетів, які вийшли на каналі “Россия-1”, Наталія Власова: “Коротко опишу один день зйомок. <…> Завели в кабінет, спочатку Захаров (один з катів — ред.) тягав мене за волосся, бив і всіляко знущався, демонструючи силу. Він вибив барабанну перетинку, текла кров і повітря виходило через вухо. Коли зайшов оператор, їх це не збентежило та не зупинило, почала відбуватися повна вакханалія. Репортер просив: “Не треба, вона ж дівчинка”. Помічник Захарова закривав мене руками, намагаючись захистити від ударів, цілував мені голову, говорив, що з ним мене ніхто не скривдить, потім періодично вибігав і повертався з коньяком, щоб я випила та заспокоїлася — треба ж знімати, а слова сказати не можу. <…> Якось дістали мене з підвалу, привезли до слідчого, записали на відео цю знаменну подію: слідчий тримав листочок за камерою, я читала, на задньому фоні стояв адвокат”.

Про участь у “кіно” розповідали й фігуранти справи дев’ятьох херсонців, викрадених окупантами влітку 2022 року. Сюжет про їхнє затримання вийшов на російському телебаченні у серпні 2022 року. На той момент усі фігуранти вже деякий час перебували в катівні. Всі чоловіки були залякані, побиті та знесилені. На зйомки “затримання” деяких із них повезли в багажнику.

“Нас діставали з багажника по одному, — розповідав Сергій Кабаков. — На мене з кущів вискочили бійці, озброєні автоматами… Коли фільмування закінчилося, вони зняли маски — виявилося, це ті самі обличчя, які катують нас у підвалі. У квартирі теж знімали неодноразово, нам дали в руки пластид і сказали його розминати”.

“Вивезли на острів в районі Нафтогавані, повісили на шию сумку Кабакова і сказали, щоб чекав, — свідчив на суді інший фігурант справи, Костянтин Резніков. — В кущах сиділи бійці спецпризначення. Підлітає автомобіль, з нього вискочили бійці, поклали на землю — на відео видно, як я ослаб, я не міг підвести голову, її рукою повертав боєць”.

Волонтер Червоного Хреста Юрій Кайов, якого окупанти звинувачують у “міжнародному тероризмі”, теж розповідав:

“Мені дали паспорт, телефон, посвідчення Червоного Хреста — сказали, що імітуватимуть моє затримання і щоб я впав так, щоб не розбити обличчя. Знімали, як вилучали у мене документи, все з першого дубля, потім це було викладено в інтернет та показано на телеканалі “Росія 24”.

“Нас посадили за стіл, на столі стояли мікрофони каналу “Росія 24”, відеотехніка, люди в екіпіровці сказали, щоб я не надумав “чудити”... Мені поставили питання по опитувальнику, я відповів, як мені було наказано, кореспонденти залишилися дуже задоволені”, — це вже слова Резнікова про фільмування “зізнавальної сцени”.

Що це каже про російську судову систему? І що про російську “журналістику”?..

Згідно з оприлюдненою у вересні доповіддю Спеціальної доповідачки ООН з питань прав людини в Росії Маріани Кацарової, станом на початок серпня російська влада порушила щонайменше 655 кримінальних справ проти взятих у полон українців: 475 — проти комбатантів та 180 — проти цивільних осіб. Відтоді це число збільшилося. 

Коаліція правозахисних організацій запускає кампанію PEOPLE FIRST!, в рамках якої вимагає звільнення усіх ув’язнених внаслідок російської агресії проти України, зокрема і засуджених російськими судами цивільними: “Відповідно до норм міжнародного права, усі українські цивільні, захоплені та незаконно утримувані російськими збройними силами, включаючи засуджених російськими судами, мають бути негайно звільнені без будь-яких умов із наданням можливості повернутися додому. Тим людям, чий дім знаходиться на територіях, контрольованих Росією, має бути надана можливість виїхати на підконтрольну українській владі територію країни, якщо вони того забажають”.