Як розповідає Детектор медіа, міжнародний проєкт Viktoriia Project ініціювало французьке видання Forbidden Stories. До нього доєдналися журналісти з шести країн, загалом 13 медіа. Серед них — “Українська правда”, The Guardian, The Washington Post, Le Monde, Die Zeit, Der Spiegel, ZDF, Paper Trail Media, "Важные истории", France 24, DerStandart і Tamedia.
— Цей проєкт — повністю ініціатива Forbidden Stories. У перший же день, коли з’явилося повідомлення, що Вікторія загинула, вони зацікавилися цією темою, — розповіла головна редакторка “Української правди” Севгіль Мусаєва в інтерв’ю виданню Детектор Медіа. — Ми зустрілися за кілька днів після повідомлення про її загибель, журналісти медіа приїхали до Києва, зустрілися зі мною, запропонували долучитися до проєкту — і я погодилася.
“Колись один викладач, пояснюючи важливість роботи журналіста, сказав фразу: ‘Якщо на місці зниклого журналіста з’явиться кілька десятків і переверне догори дном все — люди, які убили журналіста, мають задуматися’. І ми перевернули”, — написав на своїй фейсбук-сторінці один з авторів розслідування Стас Козлюк.
Загалом команда провела понад 50 інтерв’ю з людьми, які знають зсередини російську систему утримання в неволі, серед них — колишні тюремні охоронці, російські правозахисники, українці, які пройшли полон.
З міжнародного розслідування стали відомі страшні подробиці повернення тіла журналістки.
...8 лютого цього року батько Вікторії отримав лист від Апарату уповноваженої з прав людини в Російській Федерації Тетяни Москалькової: “Питання встановлення місця перебування В.В. Рощиної не залишаємо без уваги, проінформуємо про його вирішення”. А вже за кілька днів, 14 лютого, РФ передала українській стороні 757 тіл. Тіло під номером 757 було позначене в російських паперах маркуванням “НМ СПАС”, тобто “невстановлена особа чоловічої статі з ознаками ураження артерій серця”. Але паталогоанатоми одразу зрозуміли: це тіло жінки “з ознаками кахексії” (глибокого виснаження). На гомілці була бирка — “7390 Рощина В. В.”. Результати ДНК-експертизи показали: це дійсно Вікторія.
“Через стан тіла… і через муміфікацію, за результатами судово-медичної експертизи, встановити причини смерті не вдалося, — заявив начальник Департаменту війни Офісу Генпрокурора Юрій Бєлоусов. — Тому були відібрані зразки і наразі вирішується питання за участі французьких експертів для проведення додаткової судово-медичної експертизи для встановлення причин смерті… Разом з тим, на тілі жертви були виявлені численні ознаки катування та жорстокого поводження, зокрема, садна і крововиливи на різних частинах тіла, було зламане ребро. І також експерти побачили можливі ознаки застосування електроструму. Ця інформація також буде уточнена під час додаткової судово-медичної експертизи”.
Від власних джерел у силових відомствах журналісти довідалися, що тіло має ознаки розтину, зробленого в РФ, у загиблої відсутні внутрішні органи: головний мозок, очні яблука, частина трахеї.
Міжнародний експерт-патологоанатом, ім’я якого не називають, у розмові з журналістами припустив, що видалення саме цих органів може бути ознакою того, що хтось намагався приховати удушення або задушення. “Видаляти горло під час розтину — нестандартна практика. Гортань може бути доказом удушення. Коли людину душать, у неї найчастіше ламається під’язикова кістка. При задушенні в білках очей можна виявити кровотечу, а в мозку — нестачу кисню”, — цитують паталогоанатома “Важные истории”.
Розслідувачам вдалося встановити подробиці останньої поїздки Вікторії на окуповану територію. Свідки бачили її в Бердянську. Далі вона планувала дістатися Енергодара. Потім журналістка розповість співкамерниці, що перед арештом помітила над собою дрон — за нею стежили. Три дні Віку тримали в Енергодарі, а потім перевезли до Мелітополя, до сумнозвісних гаражів, де росіяни влаштували катівні. Сама Вікторія розповідала, що тут її піддавали тортурам, катували струмом. Казала, один із катів був дуже жорстоким і неврівноваженим, називала його “нелюдом”. Видається, саме тут з’явилися на її тілі сліди порізів.
У грудні 2023 року Вікторію перевезли до СІЗО в Таганрозі — , за словами свідків, вже в критичному стані здоров’я. Вона розповідала співкамерниці, що під час етапу російський військовослужбовець пропонував їй якусь “угоду”, від якої журналістка відмовилася, “адже завжди дотримувалася в житті своїх принципів”.
У Таганрозі у Вікторії болів живіт, піднялася температура, не було менструацій. Вона стрімко втрачала вагу.
“Свідок (яка бачила Вікторію в Таганрозі) мені розповідала, що там годували гнилою картоплею. І свідок перші 3 місяці ту їжу не їла. Бо їсти її було неможливо. Але потім вона почала їсти все підряд, аби вижити. Віка теж не могла це їсти. Від недоїдання вона почала швидко худнути. Свідок розповідала, що в якийсь момент охоронці змушували Віку їсти”, — розповідав батько Рощиної в інтерв’ю журналістам.
“Вона приїхала вже напхана незрозумілими препаратами, — свідчить інша колишні полонена. — І в якийсь момент перестала їсти. Вони (співкамерниці) почали про це говорити охоронцям та адміністрації колонії. Що вона перестала їсти, треба щось робити. Вони х-р забивали, поки їй взагалі погано не стало”.
Батько Вікторії припускає, що донька могла відмовлятися від поганої їжі, щоб примусити росіян або відпустити її, або перевести до лікарні, де їй би надали медичну допомогу. Влітку Рощину все-таки забрали до шпиталю, а за кілька тижнів повернули до СІЗО, тепер до одиночної камери.
У серпні батько зміг поспілкуватися з нею телефоном.
— Я кажу: “Доця, треба їсти, пообіцяли тебе звільнити”. І вона каже: “Так, я їм, я обіцяю”. Віка така, що як скаже — то обов’язково зробить…
8 вересня Вікторію вивели з камери. Нібито готували до довгого етапу. Один зі свідків, полонений з Таганрогу розповів: “Ми попросили дівчину з камери допомогти їй спуститися. З її допомогою вона спустилася. Після цього прийшов охоронець і сказав, що журналістка так і не потрапила на обмін. Він додав: ‘Вона сама винна в цьому’”...
Що сталося далі — невідомо. В українській розвідці журналістам розповіли, що Вікторія померла під час етапування. Батько журналістки досі відмовляється вірити у її смерть. Родина чекає на додаткові судово-медичні експертизи.
За інформацією Коордштабу, щонайменше 93 осіб, яких Міжнародний Комітет Червоного Хреста ідентифікував у російських тюрмах, повернули до України мертвими. 80% тіл українців, переданих із російських місць ув’язнень, мають ознаки катувань. Доступу до місць утримання українських полонених на окупованій території України та на території РФ у міжнародних органів, по суті, немає.
Доповідачка ООН з питань катувань Еліс Джил Едвардс розповіла журналістам Viktoriia Project, що на всі запити про можливість потрапити до тюрем отримувала відмову від російської влади: “Я написала багато листів. Єдина відповідь, яку я отримала, це те, що візити на окуповані території чи до Російської Федерації для відвідування військовополонених, за їхніми словами, неможливі. Це рідкісне явище серед країн-членів ООН. Багато хто не хоче, аби спецдоповідач з тортур опинився на їхньому порозі. Після того, як мій візит приймуть, я маю право робити візити без попередження будь-де на території. Тож це ризикований крок для країн, яким є що приховувати. Але відмова — це частина машини катувань”.
В українському МЗС закликали міжнародну спільноту відреагувати на висновки цього розслідування, адже вони розкривають системні воєнні злочини, порушення прав людини, викрадення, тортури та вбивства на тимчасово окупованих Росією українських територіях.
