Ще одна підозра Кадирову
Як зазначала пресслужба СБУ, Служба безпеки України зібрала нові докази воєнних злочинів очільника Чеченської республіки РФ Рамзана Кадирова. З-поміж іншого він може бути причетним до жорстокого поводження з українськими військовополоненими.
Зокрема, під час одного з виступів перед російськими пропагандистами підозрюваний заявив, що дав вказівку своїм “підлеглим” не брати українських військових у полон, а розстрілювати їх на полі бою.
“Як встановило розслідування, розпорядження Кадирова було ‘адресовано’ командирам чеченських бойовиків, які воюють у лавах окупаційних угруповань РФ проти України”, — мовилося у повідомленні Служби безпеки України.
Щобільше, як зазначали в СБУ, Кадиров “розпорядився відправити українських полонених, яких утримують на території Чечні, на дахи військових об’єктів у Грозному”.
“Таким чином Кадиров пропонував використовувати ув’язнених комбатантів як ‘живий щит’ проти дронових атак з боку Сил оборони”, — наголошували в Службі безпеки України. Там також зазначали, що подібні заяви є порушенням законів і звичаїв війни, відповідно до норм Римського статуту Міжнародного кримінального суду.
У Службі безпеки України також нагадали, що ще в серпні 2022-го слідчі кваліфікували дії Кадирова як підготовку та ведення агресивної війни, її виправдовування та посягання на територіальну цілісність України. На підставі нових доказів слідчі СБУ заочно повідомили Кадирову про підозру за частиною першою статті 438 Кримінального кодексу України (Воєнні злочини).
Нині тривають комплексні заходи, аби притягнути підозрюваного до відповідальності за скоєне. Розслідування здійснювали за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора України.
Поширена практика використання цивільних і військовополонених як ‘живих щитів’
Раніше Харківська правозахисна група аналізувала дані щодо використання мирних людей і цивільних об’єктів як “живих щитів”, зібрані за період з 24 лютого 2022-го до 7 лютого 2023 року на території Харківської області. За цей час ХПГ задокументувала 242 інциденти. Найбільше таких випадків ХПГ зафіксувала на території Куп’янського району Харківської області — 94 інциденти. 93 випадки були зафіксовані на території Ізюмського району. У Харківському районі документаторам і журналістам ХПГ вдалося зібрати відомості про щонайменше 43 випадки. У Чугуївському районі області ХПГ зафіксувала сім інцидентів, у місті Харкові була зібрана інформація про ще чотири подібні епізоди, а у Богодухівському районі області — ще про один подібний випадок. Переважна кількість задокументованих даних стосувалася саме будівель житлово-побутового призначення, а їхня кількість (192 інциденти) становила 79,3% від загальної кількості задокументованих випадків. Більше про те, як російські війська використовували цивільних осіб та об’єкти замість “живих щитів”, можна почитати у матеріалі ХПГ, доступному за покликанням.
У грудні 2023-го ми також розповідали, що безпілотник зафіксував випадок використання військовополонених як “живих щитів” під селом Роботине у Запорізькій області. Тоді обласна прокуратура розпочала кримінальне провадження щодо порушення законів та звичаїв війни (ст. 438 КК України).
Ми також писали, що один із російських командирів під час окупації Ягідного на Чернігівщині наказував утримувати людей у підвалі школи як “живі щити”. Капітан російських Збройних сил, командир зведеного підрозділу з позивним Клен наказав утримувати у підвалі ягіднянської школи 369 людей (у тому числі 69 дітей), які слугували російським військовим “живим щитом”. Таким чином російські військові використовували місцевих мешканців “для прикриття командного пункту від можливих наступальних дій з боку Збройних Сил України”, зазначали в Офісі Генпрокурора.
Нагадаємо, що, відповідно до статті 8 (2) (b) (xxiii) Римського статуту Міжнародного кримінального суду, використання присутності цивільної особи або іншої захищеної особи для захисту певних пунктів, районів або збройних сил від військових операцій є воєнним злочином. Стаття 28 Четвертої Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року також однозначно визначає, що присутність будь-якої особи, яка перебуває під захистом, у будь-яких пунктах чи районах не може бути використана для захисту цих місць від воєнних операцій.
