‘Якби ви працювали на нас, ми б платили вам удесятеро більше’
Владислав Єсипенко, український журналіст, який понад чотири роки був у російському полоні, розповів, що у Керченській колонії увʼязнених вербували воювати проти України.
Як казав Єсипенко журналістам “Крим.Реалії”, на початковому етапі такої практики було чимало охочих, адже російські вербувальники пропонували солідні суми.
Це було, напевно, у 2023 році, коли російські вербувальники почали пропонувати ув’язненим воювати проти України, згадував Владислав. Представники РФ пропонували чималі суми, могли одразу запропонувати два мільйони.
За словами Єсипенка, співробітники російського військкомату досить часто відвідували Керченську колонію. Приїздили що два тижні чи кожні 10 днів. Під час цих візитів вони примусово проводили особисті бесіди з ув’язненими, у яких пропонували піти воювати проти України. Проте коли черга дійшла до Владислава, з ним відмовилися проводити таку бесіду.
Єсипенко розповідав, що коли співробітники військкомату приїздять до колонії, аби набрати увʼязнених на війну, ти заходиш до них і маєш привітатися та назватися. Говориш: добрий день, громадянин начальник, це засуджений такий-то.
“Мене викликали один раз, і я тільки зайшов, сказав: засуджений Єсипенко. [На що вони] відразу ж сказали: все, вільний, до побачення”, — згадував пережите колишній бранець.
Владислав Єсипенко вважає, що це було пов’язано з тим, що його справа отримала розголос у медіа. До того як Єсипенко заявив про тортури й це стало відомо широкому загалу, співробітники російських спецслужб намагалися пропонувати йому співпрацю.
“Була така фраза: якби ви працювали на нас, ми б платили вам удесятеро більше... Після того як я заявив про тортури, і громадськість підключилася, колеги там, тобто всі…, моя справа стала медійною. Вони зрозуміли, що пропонувати вже не має сенсу”, — казав журналіст.
Передісторія
Ми писали, що цього червня — після понад чотирьох років у російському ув’язненні — звільнили Владислава Єсипенка. Він був фрилансером у проєкті Радіо Свобода “Крим.Реалії”: висвітлював соціальні й екологічні проблеми в Криму, знімав вуличні опитування та репортажі про життя тимчасово окупованого півострова. У березні 2021-го Владислава Єсипенка затримали ефесбівці за обвинуваченням у збиранні інформації “в інтересах українських спецслужб” і зберіганні “саморобного вибухового пристрою” в автомобілі. Єсипенка затримали 10 березня після того, як він взяв участь в акції до дня народження Тараса Шевченка, що 9 березня відбувалася в Сімферополі. Упродовж 27 днів до журналіста не допускали незалежних адвокатів. 16 лютого 2022 року окупаційний Сімферопольський районний “суд” призначив Єсипенку шість років ув’язнення в колонії загального режиму та штраф в 110 тисяч рублів. 18 серпня 2022 року окупаційний Верховний “суд” Криму в апеляції зменшив термін ув’язнення журналісту на рік. При цьому у сімферопольському “суді” Єсипенко заявляв, що російські силовики його катували, зокрема застосовували електричний струм, аби вибити “зізнання”. Про катування, яких зазнав журналіст, повідомляв і головний редактор видання “Ґрати” Антон Наумлюк. “Сьогодні ми дізналися, що Владислава Єсипенка, затриманого в Криму співробітниками ФСБ 10 березня, два дні катували електрикою. Вдягали на голову щось, підключали струм і поступово збільшували, коли він звикав. Таким чином від нього отримали перші ‘свідчення-зізнання’, які потім ще й записали в інтерв’ю на ‘Крим.24’”, — писав Наумлюк у березні 2021-го.
Крім того, після повномасштабного вторгнення РФ співробітники колонії усіляко перешкоджали комунікації з незаконно засудженим журналістом, зокрема блокували йому можливість зателефонувати дружині. У Керченській виправній колонії №2 уважно стежили за словами й поведінкою Єсипенка — адміністрація колонії неодноразово викликала до себе журналіста й вимагала, аби він не говорив зайвого адвокату чи родині.
За час ув’язнення Володимир Єсипенко став лавреатом низки престижних нагород: Free Media Award (2022), Freedom to Write Award від PEN America (2022), Національної премії імені Ігоря Лубченка. Журналіст також отримав державну стипендію імені Левка Лук’яненка, яку призначають українським політв’язням.
Незаконне вербування українських полонених
Ще наприкінці 2022-го ми писали про тиск на українських полонених, яких обманом і шантажем намагаються змусити воювати проти власної країни у складі російських підрозділів. Вже тоді представники РФ намагалися вербувати українських політв’язнів. Українці, які потрапили до російського полону, розповідали, що росіяни пропонували отримати російський паспорт (і згодом могли відправити на війну проти власної країни). Такі випадки були непоодинокими: українські полонені повідомляли про те, що у російських місцях позбавлення волі представники РФ пропонували їм отримати російське громадянство, хоча у статті 45 IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі чітко викладена заборона таких дій: “забороняється примушувати жителів окупованої території присягати на вірність державі-супротивнику”.
Цього липня ми також розповідали, що у тимчасово окупованому Криму російські військкомати використовують штатних психологів, аби переконати призовників і резервістів підписувати контракти з російським Міноборони. Більше про намагання країни-агресора вербувати українських полонених та мешканців ТОТ воювати проти власної країни можна прочитати за покликанням.
Нагадаємо, що відкрита, прихована й насильницька мобілізація, до якої вдається РФ на тимчасово окупованих територіях України, порушує статтю 51 IV Женевської конвенції. Державі-окупанту заборонено примушувати цивільне населення окупованої території служити в збройних (або допоміжних) силах держави-окупанта. Будь-який тиск або пропаганда на користь добровільного вступу до армії заборонені, а призов жителів тимчасово окупованих територій України до лав загарбницької армії є воєнним злочином.
