Заступниця міністра закордонних справ України Мар’яна Беца під час дебатів напередодні Генеральної асамблеї ООН повідомила про смерть мелітопольських підлітків Данила Дахова та Павла Гримака. Цю інформацію підтвердили і власні джерела Суспільного. У травні 2024 року батькам повідомили про загибель дітей, зазначивши буцімто вони “самі підірвалися на вибухівці”. Як це могло статися, якщо всі ці місяці підлітки залишалися в російській неволі? Тим часом Віктор Азаровський, Олег Шокол і Денис Василик у Таганрозькому СІЗО чекають на вирок суду.
Помста за “Привал мисливця”
У грудні 2022 року в окупованому Мелітополі пролунали вибухи. Українські ракети поцілили по російській військовій базі в ресторанному комплексі “Привал мисливця”. Тоді там перебував один із підрозділів 19 мотострілецької дивізії 58-ї армії (Владикавказ, Північна Осетія). Наступного грудня, майже в річницю “прильоту”, російські пропагандистські медіа та телеграм-канали оприлюднили відео про затримання “банди ‘Чорний саботаж’, що складається з підлітків”: мовляв, вони “діяли в Запорізькій області за наказом СБУ”. Очевидно, окупантам треба було якось відзвітувати про те, що розслідування “провалу з Привалом” завершене. Тому історія з “терористичною організацією”, яка ще й мала таку гучну зловісну назву, виявилася для російських силовиків дуже вчасною.
Повідомлялося про трьох затриманих дітей — 2005, 2006 і 2007 років народження. “Слідче управління Слідчого комітету Росії у Запорізькій області стосовно затриманих та інших невстановлених осіб порушено кримінальну справу за ознаками складу злочинів, передбачених КК РФ: ч. 2 ст. 223.1 (Виготовлення вибухових речовин), ч. 3 ст. 222.1 (Незаконне зберігання вибухових речовин), ч. 1 ст. 30 ( Підготовка до злочину), ч. 2 ст. 205 ( Терористичний акт), ст. 317 (Замах на посадовців)”, — повідомляли російські силовики. Журналісти “РІА Південь”, які найповніше висвітлювали цю справу, припускають, що у повідомленні йшлося про Віктора Азаровського, Олега Шокола і Дениса Василика. При цьому на відео — двоє хлопців. І це — Данило Дахов і Павло Гримак.
У пропагандистському ролику представник російського міністерства внутрішніх справ розповідає, що затримані підлітки нібито з 2022 року активно проявляли проросійську позицію і навіть отримали російські паспорти, але насправді виконували завдання українських спецслужб і передавали їм інформацію про окупаційні війська. Вони, мовляв, стоять аж за кількома “терористичними актами”: вчиняли замахи на “посадових осіб”, заклали вибухівку на залізниці Мелітополь—Тащеняк і “навели ракети” на той самий “Привал мисливця”. На землі, біля якоїсь нори в землі, лежать чомусь українські прапори, на них розкладені шматки пластиду. Один із хлопців відповідаючи на питання “інтерв’юера”, зізнається, що знайшов це все у закладці, і бере на себе провину за розбитий ресторан.
Насправді Данила і Павла, за інформацією журналістів, викрали ще в серпні. А Віктора, Олега та Дениса, як повідомляє Радіо Свобода, забрали у жовтні.
“Під’їхав білий бус, люди в чорному — в масках, балаклавах — затягунули дитину до машини. Сусіди бачили, як це сталося. Почалися пошуки. Ніхто не розумів, що відбувається — дитина без зв’язку. Через деякий час його бачили очевидці, які розповіли мені: він був виснажений, дуже переляканий, зі слідами побоїв, синцями. Вони побачили його біля міськвідділку російської поліції в окупації”, — розповіла про викрадення Азаровського юристка Катерина Бобровська, що захищає його інтереси.
“Диверсійна робота” в полоні
Після тих пропагандистських відео про Данила Дахова і Павла Гримака нічого не було відомо. А у травні 2024 року їхні рідні отримали від окупантів страшну звістку: нібито підлітки “загинули під час виконання диверсійної роботи”, підірвавшись на саморобному вибуховому пристрої. Яка “диверсійна робота”, якщо діти весь цей час залишались за ґратами? На це питання відповіді немає. Як зазначили власні джерела Суспільного, насправді хлопців закатували у квітні 2024. Батьки так і не отримали їхніх тіл.
“Знайшли рештки, але їх вистачило лише на один тест ДНК, тому більше ніяких решток не залишилося. Звучить дуже дивно. На даний момент поховання досі не було, бо тіла батькам так і не видали”, — каже співрозмовник Суспільного.
Інших трьох хлопців — Віктора Азаровського, Олега Шокола і Дениса Василика — за інформацією Радіо Свобода, тримали спочатку у Мелітополі, потім перевезли до CІЗО №2 Маріуполя, а тоді вже — до слідчого ізолятора №2 у Таганрозі. Того самого, де катували Вікторію Рощину. Справа підлітків торік надійшла до Південного окружного військового суду в Ростові-на-Дону. Тоді повідомлялося, що цією справою займався Перший відділ з розслідувань особливо важливих справ слідчого управління Слідкому РФ. Дітей звинуватили аж за 12 статтями російського Кримінального кодексу, серед іншого — проходження навчання, що проводиться з метою здійснення терористичної діяльності; участь у терористичній спільноті; замах на терористичний акт; незаконне виготовлення вибухових пристроїв, вчинене організованою групою; незаконне придбання, зберігання й носіння вибухових речовин і пристроїв.
Суд триває. Хлопці чекають вироку. Тим часом вони залишаються у жахливих умовах Таганрозького СІЗО. Правозахисники повідомляють, що підлітків тримають в камері з дорослими чоловіками, в тісних приміщеннях, їх катують. При цьому жодних доказів, крім “свідчень”, отриманих від хлопців під тиском одразу після викрадення, у слідства немає.
“Віктор зустрів своє 18-річчя там. Камера розрахована на 8 місць, а перебуває 16. До дітей застосовують жахливі тортури”, — розповідає Катерина Бобровська.
Вона зазначила, що Віктор Азаровський після отриманої ще в школі серйозної черепно-мозкової травми потребує нагляду лікарів і має постійно приймати ліки. Але у СІЗО на це не зважили. Хлопець вкрай потребує нормальної медичної допомоги.
“Почалися дуже великі проблеми зі шкірою — не спав практично, не міг їсти, шкіра на руках була вкрита товстою кіркою, — каже юристка. — Жодні звернення до лікарів не дали результату. Вони кажуть: ‘Ви все вигадуєте, ми нічого робити не будемо’. Якось мені зателефонувала особа, яка утримувалася поруч і сказала, що Віктор просто лежить, дивиться у стелю, не їсть. Вкрай тяжка була ситуація. Тоді я написала звернення до Папи римського Франциска. Він направив Матео (Маттео Марія Дзуппі — італійський архиєпископ Болоньї та Президент Італійської єпископської конференції, мирний посланець Папи римського — ред.) для перевірки. За два тижні до цієї перевірки дітей почали відгодовувати. Хлопці почали трохи приходити до тями, але це було недовго”.
Війна з дітьми
Від початку повномасштабної війни Офіс Генерального прокурора зафіксував 12 фактів затримання неповнолітніх українців під час окупації Донецької, Запорізької, Харківської та Херсонської областей. Дітей обвинувачували в коригуванні вогню ЗСУ, шпигунстві та державній зраді. П’ятьох із них утримували у Маріуполі, по одному в Мелітополі та Сімферополі. Трьох із затриманих підлітків уже звільнили, вони виїхали з окупованих територій. Втім ця інформація неповна, таких випадків може бути значно більше. Також прокурори нагадали про убитих в Бердянську Тіграна Оганнісяна та Микиту Ханганова.
Нещодавно журналісти видання “Важные истории” дослідили вироки, які виносять “суди” на окупованих територіях у Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей починаючи з осені 2022 року, після того, як там пройшли псевдореферендуми. Вони зафіксували щонайменше вісім справ, у яких фігурували підлітки. Серед засуджених — дві неповнолітні дівчини.
Переслідування цивільних заборонено Женевськими конвенціями. Якщо ж хтось із затриманих підлітків дійсно діяв проти окупаційної адміністрації та армії, це не робить їх “терористами”, вважає юристка Регіонального центру прав людини Катерина Рашевська. У коментарі Радіо Свобода вона заявила: “Це фактично позбавляє їх захищеного статусу цивільної особи, але при цьому не робить їх комбатантами. Таких осіб, відповідно до норм МГП, можна кримінально переслідувати, але не як ‘терористів’”. Якщо українські підлітки дійсно боролися з окупантами, згідно зі статтею 78 IV Женевської конвенції, росіяни мали б їх інтернувати, обмежити на деякий час їхню свободу. “Але чи бачимо ми згадки про міжнародне гуманітарне право, режим інтернування і статус цих дітей, як осіб, які беруть безпосередню участь у бойових діях? Ні, про це немає жодної згадки, вони переслідуються як злочинці”, — зазначила правозахисниця.
Натомість Росія, в порушення норм Міжнародного гуманітарного права, свавільно затримала цих дітей, тримала їх інкомунікадо, катувала, депортувала на власну територію, а Данила і Павла імовірно вбила.
