Від пенсіонерів до підлітків — російські судилища над українськими громадянами
“Чорний саботаж”
На початку листопада до Південного окружного військового суду в Ростові-на-Дону передали справу щодо трьох підлітків із Запорізької області. Окупанти вважають, що вони причетні до групи “Чорний саботаж”. Про це розповіли правозахисники з “Меморіалу”.
“Слідство” дійшло висновку, що підлітки — далі цитата офіційних російських органів — “діючи в інтересах СБУ, бувши прихильниками проукраїнської націоналістичної ідеології та відчуваючи неприязнь до чинної російської влади, створили терористичну спільноту”. Обвинувачення вважає, що вони заклали вибухівку біля залізниці, але вибуху не сталося. Також юним українцям закидають, буцімто вони у червні 2023 року стежили за місцевими депутатом і силовиком, щоб згодом підірвати їхні автівки. Імена утримуваних в неволі підлітків наразі невідомі.
Ми вже докладно розповідали про те, що на тимчасово окупованих територіях Запорізької області російські окупанти затримали трьох дітей, яких звинувачують у тероризмі. Їхньою справою займався Перший відділ з розслідувань особливо важливих справ слідчого управління Слідкому РФ. Там повідомляли, що загалом дітей звинувачують аж за 12 статтями російського Кримінального кодексу, серед іншого — проходження навчання, що проводиться з метою здійснення терористичної діяльності; участь у терористичній спільноті; замах на терористичний акт; незаконне виготовлення вибухових пристроїв, вчинене організованою групою; незаконне придбання, зберігання й носіння вибухових речовин і пристроїв.
У грудні минулого року, невдовзі після “прильотів” по російській військовій базі в ресторані “Привал мисливця”, в російських пропагандистських медіа та телеграм-каналах з’явилося відео з гучною передмовою: “Банда ‘Чорний саботаж’, що складається з підлітків, влаштовувала теракти влаштовувала теракти в Запорізькій області за наказом СБУ”. Хлопця у кайданках ведуть уздовж залізничних колій. На землі, біля нори в землі, лежать чомусь українські прапори, на них розкладені шматки пластиду (не вистачає хіба що “візитівки Яроша”). На камеру хлопець, обличчя якого ми не бачимо, відповідає на питання “інтерв’юера”, каже, що вибухівку знайшов у закладці, щоб, мовляв, передати далі. А потім нібито зізнається в тому, що навів удари ЗСУ по ресторану (тоді там перебував один із підрозділів 19 мотострілецької дивізії 58-ї армії (Владикавказ, Північна Осетія). Ми вже розповідали, як росіяни “ліплять” такі справи і як знімають ролики з подібними зізнаннями.
Як рік тому повідомляли окупанти, до “Чорного саботажу” (чи існував він взагалі?) входили ще два учасники, але вони, мовляв, загинули, підірвавшись на вибуховому пристрої. Залишається лише здогадуватися, що з ними сталося насправді.
Інші викрадені в Мелітополі цивільні
Минулого місяця до військового суду в Ростові-на-Дону надійшло ще кілька справ щодо мирних мешканців Мелітополя. Братів Григорія та Олексія Семикопенків окупанти викрали 8 травня 2023 року. Про них відомо небагато, лише те, що окупанти обвинувачують Олексія у “шпигунстві”, а його брата — в “участі в терористичній спільноті” та в “терористичній діяльності”. Ці ж два злочини росіяни закидають також Костянтину Зіновкіну і 20-річному Владиславу Відлацькому. Останнього росіяни забрали, коли йому було лише 18 років. Він студент Таврійського державного агротехнологічного університету в Мелітополі.
“Влада затримали 10 травня 2023 року, … разом з його дівчиною, але її випустили через декілька днів, у дуже важкому психологічному стані, — розповідала журналістам видання “Букви” його сестра, Валерія. — Затримали їх на орендованій квартирі, ймовірно переслідуючи до цього. Адже він там не прописаний, це треба чітко знати, де шукати людину. Є відео затримання, яке показово показали російські спецслужби, і там видно, що це цілком постанова. З 10 по 13 травня він ще відповідав мені в Телеграмі, але було помітно, що це не його відповіді — короткі та беземоційні ‘так’ і ‘ні’. Я запропонувала йому пограти в ‘Доту’, але він відповів: ‘Ні, сьогодні не буду грати’. Коли його дівчину відпустили, ми зрозуміли, що ситуація дуже погана”.
Батьки кинулися шукати сина. Валерія згадує, як вони зверталися до місцевої комендатури, але там нічим не змогли допомогти: мовляв, Владиславом займається ФСБ. Лише згодом довідалися, що хлопець, імовірно, вже в СІЗО у Чонгарі. У травні цього року його перевели до Маріуполя, а тепер, схоже, до Ростова-на-Дону.
Про Костянтина Зіновкіна відомо, що його викрали 12 травня 2023 року. “Він вийшов з дому і не повернувся, — розповідає на сайті Об’єднання родичів політв’язнів Кремля його дружина, Люсьєна. — Натомість додому прийшли люди в балаклавах із закритими обличчями. Вони повідомили мамі мого чоловіка, що його затримали за порушення режиму. Сказали, що розберуться і відпустять його”.
Коли за три дні Костянтин не повернувся, його мама почала звертатися всюди — до окупаційної поліції, Росгвардії, комендатури. Ніде не визнали затримання чоловіка. Три тижні рідні нічого не знали про його долю.
“Потім до нас додому прийшли слідчі, — згадує Люсьєна Зіновкіна. — Вони не представилися, не показали посвідчень, лише назвалися слідчими. І повідомили мамі, що Костянтина затримали ФСБ через те, що він хотів підірвали людину. І його утримують в Приазовському відділку поліції, недалеко від Мелітополя”.
Туди рідні навіть встигли передати їжу й одяг, але вже наприкінці червня Костянтина перевели у Чонгар, а згодом у Маріуполь.
Також, за повідомленням “Меморіалу”, до суду надійшла справа ще чотирьох мелітопольців — Ігоря Гараніна, Сергія Євтушенка, Олени Рой та Сергія Гаркуші. Усім чотирьом закидають причетність до вибухів, внаслідок яких начальник окупаційної адміністрації міста зазнав поранень, а заступник начальника мелітопольської “поліції” загинув. Про Рой та Гаркушу відомо, що вони мають російські паспорти, втім, наскільки добровільним було отримання цих документів — велике питання.
“Айдарівці”, “азовці” та інші
Серед тих, чиї справи надійшли минулого місяця до Південного окружного військового суду в Ростові-на-Дону, також 78-річний Іван Ганзій. Його, разом із Євгеном Шогіним звинувачують в “участі в терористичній спільноті” через те, що вони нібито у 2014 році вступили до батальйону “Айдар”. Валерію Філатову, крім участі в “Айдарі”, ще й закидають нібито він “викрадав людей” у 2014-2015 роках. Як вважає російське слідство, він “здійснював бойові дії, спрямовані на придушення волі та примус жителів ЛНР до відмови від волевиявлення від самовизначення”. Якщо перекласти це з рашистської “новомови”, то вийде, що чоловіка судять за те, що він воював у АТО.
Також у Ростові-на-Дону судитимуть “азовців” Євгена Капустіна, Віктора Павленка, Олександра Педасюка та Максима Божка.
А 19-річного цивільного луганця Валерія Козюберду звинувачують у “фінансуванні тероризму” — буцімто два роки тому він перевів близько двох тисяч рублів на рахунок “Азова”.
Крім того, “Меморіал” повідомляє про справи мешканця Ялти Дмитра Адаменка (обвинувачують в трьох епізодах “виправдання тероризму”, спробі “вступу до терористичної організації” та “замаху на держзраду”) і Віталія Козаченка (“участь у терористичній спільноті”, “підготовка до теракту” та “держзрада”). Правозахисники вважають, що останній може бути цивільним, викраденим з села Василівка Запорізької області. Подробиці невідомі.
Нагадаємо, у ПАРЄ звернули увагу на велику кількість відкритих у РФ кримінальних проваджень проти українських військовополонених і цивільних осіб. “Звинувачення, висунуті проти них, мають різний характер — убивство, членство в терористичній організації, загрози національній безпеці тощо — і іноді є сукупними, — йдеться в ухваленій на початку жовтня резолюції. — Асамблея нагадує, що згідно з міжнародним гуманітарним правом комбатанти не можуть бути притягнуті до відповідальності лише за приналежність до збройних сил і участь у бойових діях, тоді як кримінальне переслідування військовополонених має відбуватися відповідно до положень ІІІ Женевської конвенції та І Додаткового протоколу, а також Міжнародного пакту про громадянські й політичні права. Закликаючи зняти такі звинувачення, Асамблея наполягає на терміновій необхідності надати (для підсудних — ред.) повний доступ до правового захисту, а для міжнародних спостерігачів — доступ до судових засідань, забезпечивши процесуальні та судові гарантії, а також право на справедливий суд. Українські цивільні особи, затримані з метою кримінального переслідування або ув’язнені у зв’язку війною РФ проти України, користуються відповідними правами та гарантіями, відповідно до IV Женевської конвенції та Додаткового протоколу I, а також МПГПП”.
Як зауважувала в інтерв’ю Суспільному головна консультантка Східного регіонального центру Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Олена Матвієнко, судилища, про які згадують у російських ЗМІ, — це лише вершина айсберга, насправді їх значно більше: “Ви бачите те, що вони вам показують… Країна-агресор, щоб показати дотримання Женевських конвенцій, демонструє: російська сторона провела розслідування та визнала полонених винними, згідно зі своїми законами. Так вони себе ‘відбілюють’ перед міжнародними організаціями. Показують, що вони просто так не тримають полонених”.