Звіт за результатами моніторингового візиту до Криворізької виправної колонії №80

15.12.2025 року відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, з урахуванням положень Мінімальних стандартних правил поводження з в’язнями та практики Європейського суду з прав людини, на підставі статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України “Відвідування установ виконання покарань”, групою моніторів Харківської правозахисної групи та громадської організації “Захист в’язнів України” здійснено відвідування державної установи “Криворізька виправна колонія (№80)” (далі — КВК-80, установа, заклад, колонія).

Здійснено черговий плановий візит без попередження, під час якого досліджено всі об’єкти установи. Попередній візит відбувся 18.06.2025 року.

Під час підготовки до візиту монітори використовували матеріали звернень засуджених та їхніх родичів, матеріали попередніх звітів, а також звіти моніторів Національного превентивного механізму при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини (НПМ).

Візит проведено в межах проєкту “Зменшення страждань в’язнів у контексті війни в Україні”, що фінансується урядом Данії у партнерстві з DIGNITY (Данський інститут проти катувань).

Відвідування здійснили монітори:

• Андрій Діденко — помічник народного депутата України Ярослава Юрчишина, координатор програм Харківської правозахисної групи, має досвід моніторингових візитів з 2014 року, монітор НПМ (Національний превентивний механізм), член консультативної ради НПМ;
• Сергій Зуйков — помічник народного депутата України Костянтина Касая, член громадської ради при Міністерстві юстиції України, член громадської організації “Захист в’язнів України”, монітор НПМ, має багаторічний досвід моніторингових візитів;
• Олег Цвілий — член громадської ради при Міністерстві юстиції України, керівник громадської організації “Захист в’язнів України”, має значний досвід моніторингових візитів, спеціалізується на питаннях катувань, жорстокого та нелюдського поводження.

Під час моніторингового візиту до КВК-80 встановлено системні та повторювані порушення вимог Кримінально-виконавчого кодексу України, підзаконних нормативно-правових актів і міжнародних стандартів (Правил Мандели, Європейських пенітенціарних правил, рекомендацій CPT), які у сукупності створюють ризики нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження.

Зафіксовано перенаселення та незадовільні матеріально-побутові умови у житлових приміщеннях дільниць СПС і КДіР, відсутність належної приватності, антисанітарні умови користування санітарними вузлами, проблеми з освітленням, опаленням, вентиляцією та базовим оснащенням. Виявлено непропорційне втручання у приватне життя через застосування відеоспостереження у житлових і медичних приміщеннях, стигматизуючі практики щодо засуджених, порушення гарантій дисциплінарних процедур, а також небезпечні практики використання “днювальних” із делегуванням їм контрольних функцій.

Суттєві ризики для життя і здоров’я осіб, які утримуються в установі, створює неналежний стан захисної споруди цивільного захисту, яка не здатна забезпечити безпечне укриття фактичної кількості осіб. Окремо встановлено грубі та системні порушення права на працю і соціальний захист засуджених, зокрема масове використання праці без належного трудового оформлення, домінування цивільно правових договорів з метою маскування трудових відносин, залучення до понаднормової та нічної роботи, а також до роботи у вихідні дні без можливості перевірки її оплати, і незаконне використання безоплатної праці не за призначенням.

Адміністрація установи відмовлялася надавати ключову документацію (штатний розпис, договори, відомості про заробітну плату), що унеможливило перевірку дотримання трудових і соціальних гарантій та свідчить про свідоме приховування порушень і перешкоджання діяльності моніторингової групи.

Додатково зафіксовано серйозні недоліки в організації надання медичної допомоги, а саме кадровий дефіцит лікарів, неналежну фіксацію тілесних ушкоджень, порушення конфіденційності медичної інформації, відсутність доступу до замісної підтримувальної терапії, незабезпечення прав осіб з інвалідністю та незадовільний стан медичних приміщень. Сукупність зазначених фактів свідчить про глибоку інституційну неспроможність забезпечити базові права засуджених і потребує невідкладного системного реагування.

Загальна інформація

КВК-80 є виправною колонією середнього рівня безпеки для тримання чоловіків, які вперше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів.

Установа розташована за адресою: вулиця Шиферна, 3, місто Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50041.

КВК-80 була створена у 1999 році на базі існуючих об’єктів пенітенціарної інфраструктури. Водночас історія колонії бере початок ще з 1950-х років. За даними правозахисних джерел, у січні 1954 року на території міста Кривого Рогу було організовано табірне відділення №80 на базі колишнього табору для військовополонених. У квітні 1961 року завершилося будівництво нового комплексу будівель для розміщення засуджених, після чого табірне відділення №80 було реорганізовано у виправно-трудову колонію №80.

Після здобуття Україною незалежності та реформування пенітенціарної системи установа продовжила функціонувати під назвою Криворізька виправна колонія №80. У подальшій діяльності установи неодноразово фіксувалися порушення прав людини, зокрема у сфері доступу до медичної допомоги, умов тримання та поводження з ув’язненими, що ставало предметом досліджень як вітчизняних правозахисних організацій, так і міжнародних моніторингових органів. Наразі колонія продовжує функціонувати як установа виконання покарань і періодично є об’єктом моніторингових візитів Національного превентивного механізму.

На час візиту керівником установи був підполковник внутрішньої служби Міщенко Дмитро Володимирович.

Заклад складається з чергової частини, відділення КДіР (дільниця карантину, діагностики і розподілу), дільниць СПС (соціально-психологічної служби), харчоблоку, приміщень ДІЗО (дисциплінарний ізолятор), ПКТ (приміщення камерного типу), ДПК (дільниця посиленого контролю), дільниці СІЗО (слідчого ізолятора), медичної частини, лазне-прального комбінату, кімнат для побачень, крамниці, бібліотеки, кімнати отримання передач, а також адміністративних приміщень.

За даними адміністрації установи, штатна чисельність персоналу становить 360,5 посади, фактична чисельність — 193 посади. Загальний некомплект персоналу по установі — 167,5 посади. Планове наповнення закладу — 1267 осіб. Фактична кількість осіб, які утримуються в установі, — 1225 осіб. У КВК-80 функціонує 18 дільниць СПС. У закладі працюють 2 психологи.

Протягом 2025 року до колонії прибуло 864 особи. Протягом 2024 року померло 20 осіб, протягом 2025 року — 6 осіб. На оперативно-профілактичному обліку перебували: схильні до самогубства — 43 особи, схильні до членоушкодження — 18 осіб, схильні до втечі — 9 осіб, злісні порушники режиму тримання — 149 осіб.

Протягом 2024 року зафіксовано 1 скаргу на ненадання медичної допомоги, протягом 2025 року — 1 скаргу на неналежне надання медичної допомоги. Інвалідність мають 34 особи, з них 2 особи — I групи, 11 осіб — II групи, 21 особа — III групи. У власному користуванні засуджені мають 198 планшетів, зареєстровано 198 електронних адрес.

Протягом 2024 року зафіксовано 15 випадків тілесних ушкоджень, отриманих під час перебування в установі. Протягом 2025 року зафіксовано 47 випадків тілесних ушкоджень під час прибуття до установи та 14 випадків — під час перебування в установі.

Групою моніторів проведено опитування близько 375 осіб з-поміж засуджених під час відвідування виробничих приміщень, майстерень, дільниць СПС, дисциплінарних і господарських приміщень, у форматі загальних розмов з наданням консультацій, відповідей на запитання, опитувань щодо можливих порушень прав людини, а також індивідуального спілкування з окремими особами, у тому числі на умовах анонімності.

Виявлені порушення національного та міжнародного законодавства

У ході моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводить до порушення прав засуджених осіб:

1. У порушення частини першої статті 115 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі — КВК України), пункту 13 Мінімальних стандартних правил поводження з в’язнями встановлено, що в окремих житлових приміщеннях відділень СПС установи норма житлової площі на одного засудженого становить менше ніж 4 м². Так, у житловому приміщенні №1 відділення СПС №14, де розміщено 97 ліжок та перебувало 92 особи, площа приміщення становить 216 м². Таким чином, фактична площа на одну засуджену особу становила 2,34 м².

Водночас у пункті 13 Сьомої загальної доповіді Європейського комітету з питань запобігання катувань чи нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання (далі — Комітет) зазначається, що проблема переповнених камерних приміщень призводить до негігієнічних умов, постійної відсутності приватності, перевантаження медичних служб та інфраструктури установи, і доходить висновку, що доволі часто негативний вплив перенаселення має наслідком нелюдські або такі, що принижують гідність, умови утримання в’язнів (CPT/Inf (97) 10).

2. Під час відвідування житлового приміщення відділення СПС №14 встановлено, що умови його утримання не відповідають вимогам частини першої статті 115 КВК України, пункту 1 розділу XXII Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 року №2823/5 (далі — ПВР УВП), а також пунктам 13, 14 і 15 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

Зокрема, у відділенні СПС №14 виявлено порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, яка гарантує право на повагу до приватного життя. Так, у порушення правила 18.1 Європейських пенітенціарних правил ліжка у спальних приміщеннях розташовані впритул одне до одного, що унеможливлює забезпечення засудженим особистого простору.

Під час огляду гуртожитку зазначеного відділення встановлено відсутність санвузлів у житлових приміщеннях, у зв’язку з чим засуджені змушені користуватися туалетом на вулиці, який перебуває в антисанітарному стані. Санвузли не обладнані дверцятами, що не забезпечує приватність користування, чим порушується правило 19.3 Європейських пенітенціарних правил.

У приміщеннях зафіксовано незадовільний стан як штучного, так і природного освітлення. Крім того, всупереч вимогам правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил та Норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарчого призначення виправної колонії середнього рівня безпеки, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2012 року №1118/5 (далі — Норми забезпечення), приміщення не оснащені баками для питної води.

У порушення Норм забезпечення житлові приміщення не укомплектовані у достатній кількості приліжковими тумбочками та табуретами відповідно до встановлених нормативів. Частина приміщень перебуває в незадовільному технічному стані та потребує капітального ремонту, зокрема із заміною електричних мереж.

3. Моніторинговою групою встановлено, що адміністрацією та персоналом установи не забезпечується належна організація роботи з новоприбулими засудженими. Так, у порушення абзацу дев’ятого частини першої статті 8 та частини першої статті 118 КВК України зафіксовано факти залучення персоналом установи семи засуджених до виконання робіт у дільниці КДіР без укладення трудового договору та без оплати праці. Зокрема, зазначених засуджених було залучено до виконання обов’язків днювальних.

Крім того, встановлено, що зазначені засуджені мали можливість цілодобово перебувати у дільниці КДіР, були забезпечені закріпленими спальними місцями, а також могли самостійно відвідувати їдальню та відділення соціально-психологічної служби, за якими вони формально закріплені. Окремим днювальним адміністрацією та персоналом установи було делеговано функції постійного нагляду за новоприбулими засудженими, розміщеними у дільниці КДіР, а також контроль за дотриманням ними вимог розпорядку дня, що є неприпустимим та суперечить вимогам законодавства.

Зазначене підтверджено засудженими під час конфіденційного спілкування, а також під час перевірки Журналу обліку відвідування дільниці КДіР адміністрацією установи та черговою зміною, де, окрім кількості новоприбулих засуджених, зазначалася кількість засуджених, залучених до виконання обов’язків днювальних.

Такі дії суперечать вимогам статті 96 КВК України, пункту 4 розділу II ПВР УВП, а також пункту 2 розділу I Положення про дільницю карантину, діагностики і розподілу, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2013 року №2300/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1864/24396 (далі — Положення про дільницю КДіР).

У доповіді за наслідками візиту до України у 2020 році Комітет висловив серйозні сумніви щодо практики використання деяких ув’язнених як “днювальних”, які виконують функції контролю за іншими ув’язненими в житлових приміщеннях та на виробництві й доповідають персоналу про будь-які події та порушення режиму. Також зазначається, що будь-яка часткова відмова від відповідальності за порядок та безпеку у в’язницях, яку несуть режимні співробітники установи, є неприйнятною. Така практика піддає більш уразливих ув’язнених ризику жорстокого поводження та експлуатації з боку інших ув’язнених.

Комітет закликає владу України зробити всі необхідні кроки, у тому числі законодавчого характеру, з метою припинення цієї практики. Жоден ув’язнений (у жодній пенітенціарній установі країни) не повинен мати владу над іншими ув’язненими (CPT/Inf (2020) 40), пункт 27).

4. Відповідно до пунктів 1 та 2 розділу II Положення про дільницю карантину, діагностики і розподілу (КДіР), з метою організації роботи з новоприбулими засудженими наказом начальника установи створюється робоча група, до складу якої входять заступники начальника установи, начальники структурних підрозділів, психолог та медичний працівник. З метою планування цієї роботи щороку складається програма ознайомлення новоприбулих засуджених із порядком та умовами відбування покарання, яка затверджується начальником установи.

Разом із тим, під час конфіденційного спілкування із засудженими та аналізу службової документації моніторинговою групою встановлено, що члени робочої групи не в повному обсязі виконують заходи, передбачені зазначеною програмою. Це підтверджується, зокрема, відсутністю відповідних відміток у журналі обліку відвідування дільниці КДіР представниками адміністрації установи.

Так, у період з 08.12.2025 року по 15.12.2025 року у дільниці КДіР перебувало від 25 до 29 новоприбулих засуджених, однак у журналі обліку відвідування дільниці КДіР представниками адміністрації остання відмітка про проведення відповідних заходів датується 08.12.2025 року. Таким чином, у зазначений період заходи, передбачені програмою, фактично не проводилися, що також підтверджено засудженими під час конфіденційного спілкування.

Зазначене не відповідає вимогам пункту 5 розділу II Положення про дільницю КДіР, яким передбачено, що планування заходів програми ознайомлення новоприбулих засуджених має здійснюватися таким чином, щоб кожний член робочої групи відвідував дільницю КДіР не менше одного разу на тиждень.

5. У порушення пункту 1 розділу II Положення про дільницю КДіР до складу робочої групи з роботи з новоприбулими засудженими не включено начальника відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку — головного бухгалтера. 

6. У порушення пункту 3 розділу ІІІ Положення про дільницю КДіР до складу спеціальної комісії з розподілу новоприбулих до установи засуджених до відділень соціально-психологічної служби установи не включено начальника медичної частини. 

7. Під час відвідування дільниці КДіР встановлено, що умови тримання засуджених не відповідають вимогам частини першої статті 115 Кримінально-виконавчого кодексу України, пункту 1 розділу XXII ПВР УВП, а також пунктам 13, 15 та 22.2 Мінімальних стандартних правил Організації Об’єднаних Націй щодо поводження з в’язнями (Правил Нельсона Мандели).

Так, встановлено, що у житловому приміщенні дільниці КДіР фактична кількість спальних місць перевищує допустиму, що унеможливлює забезпечення передбаченої законодавством норми житлової площі на одну особу (не менше ніж 4 м²). Зокрема, у житловому приміщенні №1, яке відповідно до акта вимірювання житлової площі розраховане на 49 ліжок при загальній площі 250 м², фактично розміщено 55 ліжок. Зазначене створює умови для можливих зловживань з боку адміністрації та персоналу установи в частині дотримання норми житлової площі на одну засуджену особу та не забезпечує належного рівня особистого простору для осіб, які утримуються у житловому приміщенні.

У порушення правила 18.1 Європейських пенітенціарних правил ліжка у житловому приміщенні розташовані впритул одне до одного, що унеможливлює забезпечення засудженим мінімального особистого простору.

Крім того, у житловому приміщенні дільниці КДіР встановлено, що система опалення перебувала в неробочому стані, у зв’язку з чим температура повітря була нижчою за 16°C. Зафіксовано значну вогкість підлоги та стін. Такий стан створює суттєві ризики для здоров’я утримуваних осіб, зокрема у зв’язку з тривалим перебуванням у вологому середовищі, імовірним утворенням плісняви та підвищеним ризиком розвитку захворювань органів дихання, шкіри та інфекційних захворювань.

Під час огляду гуртожитку дільниці також встановлено відсутність санітарних вузлів у дільниці, у зв’язку з чим засуджені змушені користуватися туалетом, розташованим на вулиці, який перебував в антисанітарному стані та не опалювався. Кімната для умивання не обладнана відповідно до вимог Норм забезпечення, зокрема працюючою душовою кабіною зі змішувачем і душовою сіткою на гнучкому шлангу, у зв’язку з чим не забезпечуються належні умови для підтримання особистої гігієни засуджених.

Крім того, всупереч вимогам правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил та Норм забезпечення житлові приміщення не обладнані баками для питної води. У порушення Норм забезпечення житлове приміщення не укомплектоване в достатній кількості приліжковими тумбочками та табуретами відповідно до встановлених нормативів. Окремі матраци та подушки є вогкими, перебувають у незадовільному стані та потребують заміни, що суперечить вимогам Порядку забезпечення речовим майном та норм належності речового майна для засуджених, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20.02.2012 року №280/5.

8. Під час відвідування дільниці КДіР у спальному приміщенні на ліжках засуджених встановлено розміщення поіменних карт із зазначенням інформації та коротким описом злочинів, скоєних особами, які займають відповідні ліжка. У доповіді за результатами візиту до України у 2020 році за аналогічних обставин Комітет зазначив, що таку практику слід припинити, оскільки вона не служить жодній розумній меті, окрім стигматизації, та має наслідком погіршення взаємин між ув’язненими і працівниками в’язниці (CPT/Inf (2020) 40) пункт 52). 

9. Пунктом 1 розділу XXIII Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань визначено, що нагляд за засудженими є системою заходів, спрямованих на забезпечення відбування та виконання кримінальних покарань у вигляді обмеження волі, позбавлення волі, довічного позбавлення волі та арешту шляхом цілодобового і постійного контролю за поведінкою засуджених у місцях їх проживання та праці, попередження та припинення з їхнього боку протиправних дій, забезпечення вимог ізоляції засуджених та безпеки персоналу установ виконання покарань.

Так, під час огляду житлового приміщення дільниці КДіР зафіксовано встановлення камери відеоспостереження. Разом із тим, у доповіді за результатами візиту до України у 2012 році Комітет критично оцінив практику надмірного втручання у приватне життя засуджених шляхом встановлення відеокамер у житлових приміщеннях. Зокрема, зазначено, що будь-яке рішення щодо застосування відеоспостереження стосовно конкретного засудженого має ґрунтуватися на індивідуальній оцінці реальних ризиків та підлягати регулярному перегляду. Комітет наголосив, що відеоспостереження становить серйозне втручання у приватне життя ув’язнених і робить режим тримання ще більш репресивним, особливо у разі його тривалого застосування (CPT/Inf (2013) 23) пункт 52).

10. У камерних приміщеннях ДІЗО/ПКТ не забезпечено належного рівня природного освітлення, оскільки вікна камер є невеликого розміру та виходять на стіну, внаслідок чого природне світло практично не проникає до приміщень. Зазначені умови можуть створювати додатковий психологічний тиск на засуджених у зв’язку з відсутністю будь-якого, у тому числі візуального, контакту із зовнішнім середовищем. Зазначене не відповідає вимогам правила 18.2 (a) Європейських пенітенціарних правил та правила 14 (a) Мінімальних стандартних правил Організації Об’єднаних Націй щодо поводження з в’язнями (Правил Нельсона Мандели).

11. Санвузли в камерних приміщеннях ДІЗО/ПКТ не обладнані достатніми перегородками, які забезпечують можливість усамітнення, що порушує правило 19.3 Європейських пенітенціарних правил. Разом із тим, у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет закликав українську владу вжити необхідних заходів для поліпшення матеріальних умов тримання під вартою, зокрема: усі місця розміщення засуджених і взятих під варту осіб, включаючи санітарні приміщення, утримувати в належному ремонтному та гігієнічному стані; забезпечити регулярне і часте проведення дезінсекції; забезпечити достатній доступ до природного освітлення та вентиляції у камерах; внутрішні санітарні приміщення повністю обладнати перегородками (тобто від підлоги до стелі) (CPT/Inf (2024) 20), пункт 58). 

12. Під час відвідування ДІЗО/ПКТ встановлено, що засудженим, які відбували дисциплінарне стягнення, адміністрацією установи не було видано копію рішення про застосування до них стягнення із зазначенням можливості та порядку його оскарження, що суперечить статті 135 КВК України. Водночас у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет рекомендує вжити заходів у пенітенціарних установах України для забезпечення того, щоб засуджені, до яких застосовано дисциплінарне стягнення, систематично отримували копію відповідного рішення. Крім того, засуджених слід інформувати про їхнє право на доступ до адвоката в контексті дисциплінарного провадження (CPT/Inf (2024) 20) пункт 103).

13. Моніторинговою групою у камері №3 ДІЗО встановлено порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою гарантується право на повагу до приватного життя. Так, усупереч вимогам абзацу третього пункту 1 розділу XXIII ПВР УВП, відповідно до яких кут огляду відеокамер, установлених у житлових приміщеннях та камерах, не повинен охоплювати санітарні вузли та душові, у зазначеній камері здійснювалося відеоспостереження, що охоплювало санітарний вузол, чим порушено конфіденційність засудженого під час користування туалетом. 

14. Під час відвідування установи моніторинговою групою встановлено, що в крамниці установи відсутні тютюнові вироби, наявність яких передбачена додатком 5 до ПВР УВП.

15. Згідно з пунктом 17 розділу V Положення про організацію продовольчого забезпечення у Державній кримінально-виконавчій службі України на мирний час, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.06.2021 року №2160/5 (далі — Положення про організацію продовольчого забезпечення), в їдальні установи щодня повинні залишатися добові проби кожної страви раціону. Відбір проб здійснюється кухарем із казана у присутності медичного працівника закладу охорони здоров’я у чистий посуд із кришкою (попередньо помитий та перекип’ячений) до видачі їжі. Добові проби зберігаються в холодильнику їдальні за температури від +4 до +8°C та мають зберігатися протягом доби до закінчення аналогічного прийому їжі наступного дня.

Разом із тим, у порушення зазначених вимог, під час огляду холодильника їдальні моніторинговою групою встановлено відсутність проби риби тушкованої у стравах вечері за 14.12.2025 року.

16. У порушення вимог Норм забезпечення в їдальні установи відсутня гардеробна, унаслідок чого засуджені змушені приймати їжу у верхньому одязі.

17. Моніторинговою групою встановлено низку порушень в організації лазне-прального обслуговування засуджених та ув’язнених осіб.

Відповідно до пункту 3.19.1 розділу III Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2021 року №849/5 (далі — Положення), санітарна обробка передбачає миття засуджених (осіб, узятих під варту) у лазні з використанням мила та мочалки, обов’язкову заміну постільної та натільної білизни, а також проведення дезінфекції (знищення патогенних мікроорганізмів) і дезінсекції (знищення комах і кліщів, які є переносниками інфекційних захворювань) особистого одягу та постільних речей (подушок, матраців, ковдр) у дезінфекційній камері.

Однак, як встановлено моніторинговою групою, дезінфекційна камера в установі не працює, що унеможливлює належну санітарну обробку постільних речей та одягу, підвищує ризик поширення інфекційних захворювань серед засуджених і персоналу, а також суперечить установленим санітарно-гігієнічним нормам.

У порушення пункту 2.11 розділу II Положення у приміщеннях пральні та лазні належним чином не функціонує примусова припливно-витяжна система вентиляції. У порушення пункту 2.13 розділу II Положення у приміщеннях лазні зафіксовано недотримання температурного режиму — температура повітря становила 16°C. 

19. Моніторинговою групою встановлено, що наявні в установі спеціальні засоби, зокрема захисні шоломи та бронежилети, не оснащені належною індивідуальною нумерацією. За таких умов у разі застосування працівником фізичної сили встановити особу, яка використовувала відповідний спеціальний засіб, є фактично неможливим. Зазначене суперечить пункту 1 розділу XXVI ПВР УВП.

Водночас у своїй доповіді за результатами візиту до України у 2012 році Комітет звертав увагу на проблему ідентифікації персоналу під час проведення втручань в установах та рекомендував забезпечити, щоб на кожному елементі одягу або захисному шоломі був чіткий ідентифікаційний номер, який дозволяв би встановити відповідного працівника у разі необхідності (CPT/Inf (2013) 23) пункт 21).

20. Під час візиту моніторингова група зафіксувала, що персонал установи, який безпосередньо контактує із засудженими, відкрито носить спеціальні засоби, зокрема гумові кийки.

Разом із тим, згідно з абзацом восьмим пункту 1 розділу XXVI ПВР УВП носіння персоналом установ виконання покарань спеціальних засобів у межах території установи виконання покарань, що охороняється, має бути, за можливості, максимально прихованим від оточення.

Водночас Комітет рекомендує, щоб пенітенціарні працівники, які перебувають у прямому контакті з в’язнями, не носили спеціальні засоби (зокрема гумові кийки, наручники та аерозольні балончики, споряджені сльозогінним газом) відкрито перед в’язнями, оскільки таке носіння перешкоджає встановленню нормальних відносин між персоналом та в’язнями (CPT/Inf (2011) 29) пункт 85); (CPT/Inf (2013) 23) пункт 23); (CPT/Inf (2014) 15) пункт 166).

21. Відповідно до підпункту 5 пункту 2 розділу IV Положення про програму диференційованого виховного впливу на засуджених “Підготовка до звільнення”, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16.05.2016 року №1418/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.05.2016 року за №735/28865, персонал соціально-психологічної служби установи, який безпосередньо організовує та здійснює заходи з реалізації програми “Підготовка до звільнення”, зобов’язаний надавати засудженим допомогу в оформленні (поновленні) паспорта громадянина України, реєстраційного номера облікової картки платника податків (РНОКПП), інших особистих документів, а також в оформленні пенсій.

Водночас 64 засуджені потребують виготовлення паспорта громадянина України, 32 — отримання РНОКПП, що свідчить про недостатню роботу відділу соціально-виховної та психологічної роботи щодо забезпечення оформлення необхідних документів для засуджених, які їх не мають.

22. Згідно з наданою адміністрацією інформацією, з початку 2025 року (станом на 15.12.2025 року) у КВК-80 засудженим було надано 469 короткострокових побачень, з яких 174 відбувалися у безконтактний спосіб — через суцільне розмежувальне скло з використанням переговорного пристрою.

Водночас у доповіді Уряду України за результатами візиту у 2023 році Комітет наголошує, що для всіх категорій засуджених відкриті побачення (наприклад, за столом) мають становити правило, а закриті — виняток, застосування якого допускається лише на підставі обґрунтованих і вмотивованих рішень після індивідуальної оцінки потенційного ризику конкретного засудженого. У зв’язку з цим Комітет закликає українську владу переглянути порядок проведення короткострокових побачень у пенітенціарних установах з метою забезпечення їх проведення, як правило, у відкритих умовах (CPT/Inf (2024) 20) пункт 99).

23. Відповідно до службової документації, неукомплектованість персоналу по установі станом на 15.12.2025 року становить 167,5 штатних одиниць. Водночас у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет наголошує, що забезпечення позитивного клімату в пенітенціарній установі потребує наявності професійної команди персоналу, яка має бути присутня у достатній кількості в будь-який момент часу в місцях тримання під вартою. Недостатня чисельність персоналу лише підвищує ризик насильства та залякування між засудженими. Нестача персоналу, який перебуває на “передовій лінії”, також підриває якість та рівень заходів, що пропонуються засудженим, і ставить під загрозу перспективи підготовки до звільнення та соціальної реабілітації.

У зв’язку з цим Комітет закликає українську владу вжити рішучих заходів для суттєвого збільшення кількості персоналу в пенітенціарних установах України, де спостерігається низький рівень укомплектованості, з метою посилення присутності персоналу служб охорони та нагляду всередині установ. Також необхідно вжити заходів для припинення практики 24-годинних змін персоналу, який несе службу (CPT/Inf (2024) 20) пункт 93).

24. Станом на день моніторингового візиту в установі утримувалося понад одну тисячу двісті осіб, що робить КВК-80 однією з найбільших установ в Україні за чисельністю засуджених. За таких обставин забезпечення умов безпеки, зокрема належного функціонування захисної споруди цивільного захисту, набуває принципового значення в контексті виконання державних зобов’язань щодо захисту права на життя, людської гідності та свободи від жорстокого або такого, що принижує гідність, поводження.

Обстежене моніторинговою групою укриття, позначене як захисна споруда з присвоєним обліковим номером, формально існує в межах інфраструктури колонії. Водночас його конструктивні характеристики, технічний стан та функціональна спроможність не відповідають основоположним вимогам законодавства і профільних державних будівельних норм. 

Насамперед відсутність аварійного виходу унеможливлює евакуацію у разі обвалу єдиного входу або блокування доступу до споруди. Така ситуація суперечить базовим вимогам безпеки, визначеним чинною редакцією ДБН В.2.2-5:2023 “Будинки і споруди. Захисні споруди цивільного захисту”, а також не відповідає загальним принципам належного поводження з особами, позбавленими волі, закріпленим у Мінімальних стандартних правилах поводження з ув’язненими (Правилах Нельсона Мандели).

Захисна споруда не обладнана каналізаційною системою, що унеможливлює тривале перебування людей без ризиків для санітарного стану, здоров’я та гігієни. Відсутність елементарних умов життєзабезпечення є несумісною з вимогами статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка забороняє поводження, що принижує гідність.

Наявна вентиляційна система не має ознак ефективної фільтрації та не демонструє належного технічного обслуговування. Уповільнений повітрообмін, корозія вентиляційних труб і відсутність автономного живлення вентиляційного обладнання унеможливлюють підтримання життєво необхідного мікроклімату у разі масового укриття осіб. 

Пічне опалення на твердому паливі, наявне в укритті, може бути розцінене як позитивний елемент інфраструктури. Водночас автономність такого джерела тепла не супроводжується забезпеченням належного рівня пожежної безпеки. Візуальний огляд свідчить про відсутність вогнегасників, пожежних сповіщувачів і первинних засобів пожежогасіння, що створює ризик виникнення надзвичайної ситуації безпосередньо в укритті.

Спальні місця представлені металевими ліжками, переважно в незадовільному технічному стані, без матраців, постільних речей або санітарних комплектів. Відсутність резервного освітлення, аптечок, засобів індивідуального захисту та джерел водопостачання робить укриття непридатним для безпечного і тривалого перебування осіб у разі загрози.

Крім того, укриття за своєю місткістю не здатне забезпечити прихисток для всіх засуджених, які утримуються в установі, навіть на короткий проміжок часу. Зазначене прямо суперечить положенням статті 19 Кодексу цивільного захисту України, відповідно до яких органи управління зобов’язані забезпечити захист кожної особи, яка перебуває на відповідній території або в установі, у разі виникнення надзвичайної ситуації.

З урахуванням викладеного стан укриття в КВК-80 свідчить про системну неспроможність адміністрації установи забезпечити реалізацію зобов’язань держави щодо створення безпечних умов для осіб, які не можуть самостійно залишити межі об’єкта. Відсутність базових інженерних рішень, недотримання вимог до мінімального технічного оснащення та загальний занедбаний стан приміщення потребують невідкладного реагування як з боку управлінської вертикалі ДКВС України, так і з боку органів місцевого самоврядування, відповідальних за об’єкти цивільного захисту на відповідній території.

25. Під час моніторингового візиту було досліджено стан дотримання права на працю та соціальний захист засуджених у КВК-80. За інформацією, наданою адміністрацією установи, загальна кількість працевлаштованих засуджених станом на 15.12.2025 року становить 375 осіб. Із них лише 23 особи залучені до праці на підставі трудових договорів, тоді як переважна більшість — 352 особи — працюють на підставі цивільно правових договорів (ЦПД).

За напрямами зайнятості адміністрацією повідомлено про залучення 17 засуджених до господарських робіт, 9 — у майстернях, 2 — у підсобному виробництві, 1 — у кімнатах тривалих побачень, 198 — на виробництві, а також 123 засуджених у майстернях. 

Порівняння з результатами попереднього моніторингового візиту свідчить, що ситуація у сфері реалізації права на працю та соціальний захист не лише не покращилася, а істотно погіршилася. Використання праці засуджених і надалі має масовий та системний характер. Водночас зафіксовано розширення практик приховування реального обсягу зайнятості, фактичних умов праці та її оплати.

Окремо слід зазначити створення перешкод у доступі моніторингової групи до документації, без якої неможливо перевірити дотримання трудових і соціальних гарантій засуджених. Як і під час попередніх візитів, праця засуджених організовується через господарське обслуговування установи, виробничі дільниці та бригади промислової зони, а також шляхом укладення угод про співпрацю і цивільно правових договорів з приватними контрагентами.

Водночас під час моніторингового візиту адміністрацією установи не було надано штатний розпис, що унеможливило перевірку відповідності фактично виконуваних засудженими робіт передбаченим штатним посадам і функціональним обов’язкам, зокрема в харчоблоці. Крім того, адміністрація відмовила у наданні відомостей щодо нарахування та виплати заробітної плати як у харчоблоці, так і в інших виробничих підрозділах, у тому числі у цеху ДПД-2, де зафіксовано факти понаднормової та нічної роботи.

Така відмова фактично позбавила моніторингову групу можливості перевірити дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, передбачених трудовим законодавством, і створює обґрунтовані підстави вважати, що реальний рівень заробітної плати або факти неоплачуваної праці свідомо приховуються.

У сфері господарського обслуговування установи, зокрема в харчоблоці, зафіксовано залучення понад двадцяти засуджених, при цьому фактична кількість осіб, які виконували роботи, становила 25. Аналіз журналів інвентарю та інших облікових документів свідчить, що частина засуджених залучається до роботи на постійній щоденній основі, у тому числі у вихідні дні. Зокрема, встановлено факти роботи у неділі 07.12.2025 року та 14.12.2025 року. 

За відсутності відомостей про нарахування та виплату заробітної плати неможливо перевірити, чи здійснювалася компенсація за роботу у вихідні дні, як того вимагають норми трудового законодавства, що дає підстави вважати таку працю неоплачуваною або оплачуваною з порушенням установлених гарантій.

У виробничих майстернях та цехах промислової зони порушення набули ще більш системного та грубого характеру. Адміністрація установи продовжує масово застосовувати цивільно правові договори із засудженими, фактично маскуючи трудові відносини під надання послуг, тоді як характер виконуваних робіт свідчить про постійну, організовану та підпорядковану внутрішньому трудовому розпорядку зайнятість.

Така практика вже фіксувалася під час попереднього моніторингового візиту, однак не була усунута і, навпаки, поширилася на нові виробничі ділянки, що свідчить про її стійкий системний характер. Дослідження журналів приймання-здавання засуджених виробничим персоналом та журналів погодинних перевірок на робочих місцях підтвердило систематичне залучення засуджених до понаднормової, нічної роботи та роботи у вихідні дні.

Якщо раніше фіксувалися випадки роботи до 21:00-22:00 години, то під час цього візиту встановлено ще більш грубі порушення. Зокрема, у цеху ДПД-2 засуджені фактично працюють у дві зміни. Відповідно до рознарядок на виведення засуджених на роботу друга зміна завершується о 23:00, однак згідно з журналом погодинних перевірок 13.12.2025 року, у суботу, о 23:45 у цеху ДПД-2 перебувало 20 засуджених. Це свідчить про виконання робіт у нічний час та за межами будь-яких допустимих норм тривалості робочого дня.

За відсутності інформації про оплату праці неможливо встановити, чи оплачувалася така робота у підвищеному розмірі або чи надавалися передбачені законодавством компенсації.

Окремо встановлено продовження неправомірної практики застосування частини п’ятої статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України щодо безоплатної праці не за призначенням. Опитаний засуджений Р. повідомив, що протягом тривалого часу працює сантехніком на постійній основі, щоденно виконує відповідні роботи та фактично забезпечує функціонування інженерних мереж установи, у тому числі в промисловій зоні.

Ряд засуджених також виконували неоплачувані роботи в харчоблоці. 

Зазначені роботи не мають жодного відношення до благоустрою установи, однак виконуються без оплати праці з посиланням на норму про дві години безоплатної праці. Така практика є прямим порушенням вимог статті 118 КВК України та свідчить про неправомірне використання безоплатної праці для забезпечення господарської діяльності установи. Аналогічні факти фіксувалися і під час попереднього моніторингового візиту та не були усунуті.

Відмова адміністрації установи у наданні штатного розпису, трудових і цивільно правових договорів, а також відомостей про заробітну плату не може бути обґрунтована посиланням на захист персональних даних або обмежений доступ до інформації. Відповідно до частини восьмої статті 6 Закону України “Про доступ до публічної інформації” обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ, і у разі якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, має надаватися інформація, доступ до якої не обмежений. Пункт 2 частини першої статті 7 Закону України “Про захист персональних даних” передбачає, що обмеження щодо обробки персональних даних не застосовуються, якщо така обробка є необхідною для здійснення прав та виконання обов’язків у сфері трудових правовідносин. Частина друга статті 11 Закону України “Про інформацію” допускає обробку та використання конфіденційної інформації без згоди особи у випадках, визначених законом, зокрема в інтересах захисту прав людини.

Отже, адміністрація установи була зобов’язана надати запитувані документи, за потреби зі знеособленням персональних даних, а не повністю відмовляти у доступі до них.

У сукупності встановлені факти свідчать, що у КВК-80 ситуація з дотриманням права на працю та соціальний захист засуджених порівняно з попереднім моніторинговим візитом істотно погіршилася. Праця засуджених використовується масово, у тому числі понаднормово, у нічний час та у вихідні дні, без належного правового оформлення та без можливості перевірити її оплату. Сукупність відмов у наданні ключової документації, повторюваність встановлених порушень та їх неусунення після попередніх зауважень дають підстави розцінювати дії адміністрації як свідоме приховування системних порушень трудових прав засуджених і перешкоджання законній діяльності моніторингової групи, що здійснюється в інтересах захисту прав людини.

Медична частина №80 філії ДУ “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Дніпропетровській та Донецькій областях

Завідувачка медичної частини №80 філії ДУ “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Дніпропетровській та Донецькій областях — Шахман Олександра Миколаївна.

На час відвідування не укомплектовано посади лікаря загальної практики — сімейного лікаря — 0,5 штатної одиниці, лікаря-психіатра — 0,5 штатної одиниці.

Під час моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушення прав засуджених осіб:

1. Під час візиту моніторинговою групою встановлено, що медичний персонал не забезпечує належної фіксації та документування тілесних ушкоджень осіб, позбавлених волі. Відповідно до пункту 3 глави 1 розділу II Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572 (далі — Порядок), у разі виявлення у засудженого тілесних ушкоджень медичний працівник, який виявив такі ушкодження, складає довідку у трьох примірниках, у якій детально зазначаються: відомості (письмова заява, усне або письмове пояснення засудженого) щодо обставин отримання тілесних ушкоджень (дата, час, місце отримання, спосіб заподіяння ушкоджень, відомості про особу (осіб), яка (які), на думку засудженого, їх заподіяла(ли), а також інші відомості щодо отримання тілесних ушкоджень); вичерпний опис медичних показників, що характеризують стан здоров’я засудженого, характер ушкоджень, їх розміри та розташування; припущення медичного працівника з огляду на відомості, надані засудженим, та медичні показники, а також обґрунтування їх співвідношення.

До довідки медичним працівником додаються форма первинної облікової документації №511/о “Довідка про фіксацію тілесних ушкоджень”, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 року №110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 року за №661/20974, та фотографії наявних тілесних ушкоджень засудженого. Два примірники довідки та додатків до неї долучаються до матеріалів особової справи та медичної карти амбулаторного хворого №025/о, третій примірник видається особисто засудженому, який пройшов огляд.

Натомість, як встановлено під час моніторингового візиту, у випадках виявлення тілесних ушкоджень медичним персоналом фактично заповнюється лише форма первинної облікової документації №511/о без складання довідки у трьох примірниках та без здійснення повного комплексу дій, передбачених Порядком. Це свідчить про системне порушення вимог пункту 3 глави 1 розділу II Порядку та про неналежну організацію медичної фіксації тілесних ушкоджень.

2. Під час вивчення медичної документації встановлено, що до медичних карт амбулаторного хворого №025/о до складених довідок не додаються фотографії наявних тілесних ушкоджень, як це передбачено пунктом 3 глави 1 розділу II Порядку. Водночас у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році Комітет зазначає, що будь-які травматичні ушкодження, виявлені під час медичного огляду, мають детально фотографуватися, а фотографії разом зі схемами тіла повинні зберігатися в індивідуальній медичній картці особи (CPT/Inf (2024) 20), пункт 82).

3. Згідно з пунктами 2 і 3 глави III розділу II Порядку у профілактичному медичному огляді обов’язково беруть участь лікар-терапевт (або лікар загальної практики — сімейний лікар), лікар-психіатр, лікар-стоматолог. Разом із тим у медичній частині вакантні посади лікаря-терапевта та лікаря-психіатра, що свідчить про неповноту проведення первинного та профілактичного медичного огляду, у зв’язку з чим засуджені та ув’язнені не отримують належної медичної допомоги.

Зазначене суперечить пункту 38 рекомендацій Комітету, у якому зазначено, що медичні служби в місцях позбавлення волі повинні бути спроможні забезпечити медичну допомогу та лікування, а також відповідну дієту, фізіотерапію, реабілітацію чи будь-який інший спеціальний догляд на такому ж рівні, який пропонується пацієнтам у цивільних медичних закладах. Має бути передбачена забезпеченість лікарським, допоміжним медичним і технічним персоналом, а також надані відповідні приміщення, обладнання й устаткування (CPT/Inf (93) 12-part).

4. У порушення вимог Правил застосування фізичного обмеження та (або) ізоляції під час надання психіатричної допомоги особам, які страждають на психічні розлади, та форм первинної облікової документації, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 24.03.2016 року №240 (далі — Правила застосування фізичного обмеження), у палаті, що фактично використовується як ізолятор для осіб із психічними розладами, за металевими ґратами утримувалася засуджена особа з психічними розладами, ізольована у зазначеному приміщенні на невизначений строк.

Засуджений перебував в антисанітарних умовах: брудна постільна білизна та повсякденний одяг, відсутні ознаки належного догляду. На підлозі зафіксовано забруднення, наявна забруднена пластикова тара; стіни мають численні пошкодження. Стан туалетного приміщення є незадовільним, відсутній змив. У приміщенні палати відсутні меблі для зберігання особистих речей (приліжкові тумби, стільці), що є порушенням пункту 8.3.5.1 ДБН В.2.2-10:2022 “Заклади охорони здоров’я”. Крім того, у порушення вимог правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил та Норм забезпечення приміщення не обладнане баком для питної води, а також відсутня припливно-витяжна вентиляція.

Разом із тим у медичній частині наявна вакантна посада лікаря-психіатра, що свідчить про порушення права засуджених на належну психіатричну допомогу. Крім того, засуджений повідомив, що протягом тривалого часу (понад один місяць) перебування в цій палаті його жодного разу не виводили на прогулянку, що є порушенням пункту 2 розділу II ПВР УВП, правила 23 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правил Нельсона Мандели) та правила 27.1 Європейських пенітенціарних правил.

Окрім цього, засудженому не забезпечувалося щотижневе миття, що суперечить пункту 3.1 Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які утримуються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2021 року №849/5, а також правилу 19.4 Європейських пенітенціарних правил і правилу 16 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правил Нельсона Мандели).

Зазначені обставини у своїй сукупності можуть бути розцінені як порушення права на охорону здоров’я, гарантованого статтею 49 Конституції України, а також як поводження, що суперечить статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та пунктам 43 і 44 Рекомендацій Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (CPT/Inf (93) 12-part).

5. У палаті, яка використовується як ізолятор для осіб із психічними розладами, та в інфекційному ізоляторі медичної частини моніторинговою групою зафіксовано встановлення камери відеоспостереження. Водночас згідно з пунктом 8 розділу VII Порядку використання технічних засобів нагляду і контролю у виправних та виховних колоніях Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 26.06.2018 року №2025/5 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.07.2018 року за №766/32218), а також абзацом п’ятим пункту 1 розділу XXIII ПВР УВП забороняється використання відеокамер та портативних відеореєстраторів у приміщеннях (камерах), де проводяться медичні обстеження (огляди) засуджених, особисті обшуки з роздяганням, а також у палатах медичних частин.

Зазначений факт свідчить про можливе порушення права засуджених на конфіденційність інформації про стан здоров’я під час проведення медичних оглядів, процедур або маніпуляцій. Це суперечить вимогам статті 39-1 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” щодо права осіб на таємницю про стан здоров’я, а також пункту 9 розділу I Порядку.

6. У порушення вимог Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №003/о “Медична карта стаціонарного хворого”, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 року №110, якою передбачено обов’язкове внесення до зазначеної форми всіх даних щодо лікування та діагностики у стаціонарі, включаючи відомості, отримані під час огляду хворого та призначення лікаря, моніторинговою групою встановлено факт відсутності оформлених медичних карт стаціонарного хворого (форма №003/о) на двох із тринадцяти осіб, які на момент візиту перебували у палатах для стаціонарного лікування медичної частини.

7. У порушення вимог Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №003-6/о “Інформована добровільна згода пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення і на присутність або участь учасників освітнього процесу”, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 року №110, встановлено відсутність у двох пацієнтів, які перебували у стаціонарі медичної частини, підписаної інформованої добровільної згоди на проведення діагностики та лікування.

Зазначене може свідчити про відсутність добровільної згоди пацієнта на застосування щодо нього методів діагностики, профілактики та лікування, що є порушенням статті 43 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” та пункту 47 рекомендацій Комітету (CPT/Inf (93) 12-part).

8. У медичній частині не організовано проведення замісної підтримувальної терапії (далі — ЗПТ) для осіб із психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів відповідно до Порядку проведення замісної підтримувальної терапії осіб із психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 27.03.2012 року №200.

Наркозалежним особам не забезпечуються соціально-психологічний супровід, когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), профілактика рецидивів, мотиваційне інтерв’ю, групи взаємодопомоги тощо. Таким чином, ці особи позбавлені можливості отримувати ЗПТ, що порушує їхнє право на вибір методів лікування відповідно до статті 38 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”.

Разом із тим у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році Комітет зазначає, що потрапляння до пенітенціарної установи є можливістю розвʼязати проблему, пов’язану з наркотиками, і тому важливо, щоб відповідна допомога була запропонована всім зацікавленим особам; отже, в усіх установах має бути доступне відповідне медичне обслуговування. Крім того, доступ до програм ЗПТ в установах повинен бути легкодоступним, а керувати ними повинні також пенітенціарні лікарі, які мають пройти спеціальну підготовку з питань, пов’язаних із вживанням наркотиків (CPT/Inf (2024) 20) пункт 86).

9. Диспансерний нагляд здійснюється за 16 особами, які мають інвалідність. З них І групи — 2 особи, II групи — 4 особи, III групи — 9 осіб. Разом із тим, у порушення вимог Закону України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні” особи з інвалідністю не отримують належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, зумовлене захворюваннями та наслідками травм, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

Так, під час вивчення медичної документації засуджених встановлено, що у 5 осіб, які мають інвалідність, відсутня індивідуальна програма реабілітації (далі — ІПР). Крім того, рекомендації ІПР не виконуються, у зв’язку з чим такі особи не отримують належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів.

10. У порушення вимог ДБН В.2.2-40:2018 “Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення” у медичній частині не створено умов для перебування та отримання медичної допомоги людьми з інвалідністю.

11. У порушення пункту 37 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №285 “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики” у медичній частині відсутній висновок, що підтверджує вільний доступ до будівель та приміщень медичного закладу маломобільних груп населення, отримання якого є обов’язковим.

12. У порушення вимог Стандартів медичної допомоги при ВГС у дорослих, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 15.01.2021 року №51, не всі особи з підозрою на вірусний гепатит C проходять ПЛР-тестування, у зв’язку з чим вони не отримують необхідного лікування, що може призвести до погіршення стану їхнього здоров’я та поширення зазначеного інфекційного захворювання серед засуджених осіб.

13. У порушення Порядку організації медичної допомоги на первинному, вторинному (спеціалізованому) та третинному (високоспеціалізованому) рівнях із застосуванням телемедицини, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.10.2015 року №681, персонал медичної частини через технічні обмеження позбавлений можливості надсилати запити на телемедичні консультації та отримувати фахову допомогу для надання медичних послуг засудженим.

14. У порушення вимог Табеля оснащення обладнанням одного робочого місця лікаря-стоматолога та зубного техніка, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 11.04.2005 року №158, у медичній частині відсутній дентальний рентген-апарат, що унеможливлює проведення поглибленого стоматологічного обстеження засуджених та не забезпечує своєчасного надання належної стоматологічної допомоги.

15. У порушення вимог Норм належності постільних речей, спеціального одягу та спеціального взуття (інвентарне майно) для засуджених, які проходять лікування у лікувально-профілактичних закладах, закладах на правах лікувальних та в медичних частинах при установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 20.02.2012 року №280/5, засуджені особи не отримують госпітальне майно (костюм, халат та капці госпітальні). Засуджені перебувають у стаціонарі у повсякденному одязі, іноді — із власною постільною білизною.

16. У порушення вимог частин першої та другої статті 115 КВК України встановлено, що більшість оглянутих палат перебувають у незадовільному технічному стані та потребують проведення ремонтних робіт, зокрема встановлення нових вікон, заміни санітарно-технічного обладнання та оновлення електромереж. У низці палат зафіксовано стійкий неприємний запах та антисанітарний стан.

У палаті №4 ліжка розташовані впритул одне до одного, що не забезпечує засудженим особистого простору та суперечить вимогам ДБН В.2.2-10:2022 “Заклади охорони здоров’я”. Постільні речі (подушки, матраци, ковдри) зношені та потребують заміни. Санвузли не обладнані унітазами, що унеможливлює їх належне та зручне використання. Крім того, у порушення вимог правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил та положень Норм забезпечення приміщення палат не оснащені баками для питної води.

17. У порушення вимог Заходів та засобів щодо запобігання інфікування при проведенні догляду за пацієнтами, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 03.08.2020 року №1777, у медичній частині обладнано лише один ізолятор для інфекційних хворих, що унеможливлює одночасне розміщення хворих на небезпечні інфекційні захворювання окремо один від одного та від інших засуджених.

Крім того, ізолятор для осіб з інфекційними захворюваннями не відповідає санітарно-гігієнічним нормам та вимогам ДБН В.2.2-10:2022 “Заклади охорони здоров’я. Основні положення”. Так, палата, призначена для утримання таких пацієнтів, не обладнана душовою кабіною, що змушує інфекційних хворих користуватися спільними санітарними приміщеннями разом з іншими утримуваними особами, які перебувають на лікуванні у стаціонарі медичної частини. Відсутність належних умов унеможливлює ефективну ізоляцію пацієнтів, сприяє поширенню інфекційних захворювань та створює загрозу здоров’ю як засуджених, так і медичного персоналу.

18. У порушення абзацу десятого пункту 2 розділу XVII ПВР УВП у стаціонарі медичної частини цілодобово перебуває засуджений, який виконує функції днювального. Під час конфіденційного спілкування із засудженими, які перебували на лікуванні у стаціонарі, моніторинговою групою встановлено, що на нього покладається виконання різних робіт, зокрема догляд за важкохворими, прибирання приміщень, а також те, що він займає спальне місце в одній із палат стаціонару. Зазначене порушує вимоги статті 96 КВК України.

Разом із тим Комітет неодноразово рекомендував припинити практику використання засуджених як помічників у медичних частинах та як санітарів (доповідь Комітету за результатами візиту до України у 2005 році (CPT/Inf (2007) 22) пункт 132); у 2013 році (CPT/Inf (2014) 15) пункт 151); у 2017 році (CPT/Inf (2018) 41) пункт 86).

19. Згідно з пунктом 7 глави III розділу II Порядку засуджені, які працюють на об’єктах харчування (крім робіт, пов’язаних із посадами продавців, завідувачів продовольчих та речових складів, комірників), переробної промисловості, у будинках дитини, закладах загальної середньої освіти, підрозділах професійної підготовки у спеціальних виховних колоніях, медичних частинах (фельдшерських пунктах) та лікарняних закладах ДКВС (крім робіт, пов’язаних із наданням медичної допомоги), пральнях, лазнях, кімнатах для тривалих побачень, гуртожитках, клубах, на об’єктах водозабезпечення та каналізації, дільницях розведення і вирощування тварин проходять обов’язкові попередні та профілактичні медичні огляди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2001 року №559 “Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок”.

На кожного засудженого зазначеної категорії заводиться форма первинної облікової документації №1-ОМК “Особиста медична книжка”, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21.02.2013 року №150, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.04.2013 року за №662/23194.

Разом із тим під час перевірки особистих медичних книжок у засуджених, які працюють в їдальні, встановлено, що зазначеним працівникам не проводився огляд лікарем-терапевтом та лікарем-отоларингологом, що порушує вимоги пункту 6 Правил проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 23.07.2002 року №280 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров’я України від 21.02.2013 року №150). 

20. У кабінетах лікарів відсутнє гаряче водопостачання. Робочі місця медичних працівників не відповідають вимогам чинного законодавства, що порушує статтю 19 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” та статтю 13 Закону України “Про охорону праці”.

21. У порушення вимог Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 року №1417 (далі — Правила), приміщення медичної частини не обладнані системами пожежогасіння та пожежної сигналізації.

Рекомендації:

1. Забезпечити дотримання норми житлової площі не менше 4 м² на одну особу у житлових приміщеннях СПС, зокрема шляхом недопущення розміщення осіб понад місткість приміщень та зменшення фактичної чисельності осіб у переповнених гуртожитках.

2. Перепланувати розміщення ліжок у спальних приміщеннях таким чином, щоб забезпечити мінімальний особистий простір і приватність, припинивши практику розташування ліжок впритул одне до одного.

3. Забезпечити наявність і належний санітарний стан туалетів, доступних для користування в нічний час, та припинити практику вимушеного користування вуличними туалетами; обладнати санітарні приміщення дверцятами або перегородками, що гарантують усамітнення.

4. Забезпечити належний рівень природного і штучного освітлення у житлових приміщеннях СПС та у дільниці КДіР шляхом проведення технічного аудиту, ремонту та заміни освітлювальних мереж.

5. Оснастити житлові приміщення баками для питної води та забезпечити достатню кількість приліжкових тумбочок і табуретів відповідно до встановлених норм забезпечення.

6. Провести капітальний ремонт приміщень, що перебувають у незадовільному технічному стані, у тому числі із заміною аварійних електричних мереж та усуненням факторів, які впливають на безпеку і гідні умови тримання.

7. Забезпечити належну організацію роботи з новоприбулими засудженими у дільниці КДіР шляхом фактичного виконання програми ознайомлення, відновлення регулярних відвідувань КДіР усіма членами робочої групи та належного ведення журналів відвідування.

8. Привести склад робочої групи з роботи з новоприбулими у відповідність до Положення про дільницю КДіР, зокрема включити начальника відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку, а також включити начальника медичної частини до спеціальної комісії з розподілу новоприбулих.

9. Негайно припинити практику використання засуджених як “днювальних” для контролю, нагляду та впливу на інших засуджених, заборонивши делегування їм будь-яких функцій підтримання порядку, дисциплінарного контролю чи постійного нагляду.

10. Припинити залучення засуджених до виконання робіт без укладення трудового договору та без оплати праці; забезпечити належне оформлення трудових відносин і оплату праці відповідно до вимог законодавства.

11. Забезпечити, щоб у приміщеннях дільниці КДіР фактична кількість ліжок і розміщених осіб не перевищувала проєктні показники, із запровадженням контролю та визначенням відповідальних осіб за облік ліжкофонду і чисельності.

12. Невідкладно відновити працездатність системи опалення у дільниці КДіР та забезпечити належний температурний режим; усунути причини вогкості (ремонт, гідроізоляція, вентиляція), запобігти утворенню плісняви та забезпечити належні умови для особистої гігієни, у тому числі справні душові.

13. Замінити зношені, вогкі або непридатні матраци та подушки і забезпечити належний стан постільних речей відповідно до норм речового забезпечення.

14. Припинити практику розміщення на ліжках поіменних карток із коротким описом злочину.

15. Переглянути практику відеоспостереження у житлових приміщеннях, запровадивши індивідуальну оцінку ризиків, строковість та регулярний перегляд доцільності застосування відеоконтролю з метою недопущення непропорційного втручання у приватне життя.

16. Забезпечити у камерних приміщеннях ДІЗО/ПКТ належний рівень природного освітлення шляхом інженерних рішень, які гарантують доступ світла та зменшують ізоляційний ефект “глухих” віконних прорізів.

17. Обладнати санвузли у ДІЗО/ПКТ перегородками до стелі, які забезпечують усамітнення, та забезпечити належний гігієнічний стан санітарних приміщень і регулярне проведення протиепідемічних заходів.

18. Забезпечити системне вручення засудженим копій рішень про накладення дисциплінарних стягнень із роз’ясненням порядку їх оскарження та інформуванням про право на правову допомогу у дисциплінарному провадженні.

19. Негайно усунути відеоспостереження, яке охоплює санітарні вузли у камерах, шляхом зміни кута огляду або переміщення камер з метою гарантування конфіденційності під час користування туалетом.

20. Забезпечити наявність у крамниці установи товарів, передбачених ПВР УВП, у тому числі тютюнових виробів, відповідно до встановленого переліку.

21. Забезпечити неухильне дотримання порядку відбору та зберігання добових проб кожної страви, запровадивши щоденний контроль з боку відповідальних осіб та медичного працівника.

22. Облаштувати гардеробну в їдальні з метою унеможливлення приймання їжі засудженими у верхньому одязі.

23. Відновити роботу дезінфекційної камери або забезпечити інший належний механізм дезінфекції та дезінсекції постільних речей і одягу.

24. Забезпечити справну роботу припливно-витяжної вентиляції та дотримання температурного режиму у приміщеннях лазні та пральні із регулярною технічною перевіркою та фіксацією показників.

25. Забезпечити належну індивідуальну нумерацію спеціальних засобів (шоломів, бронежилетів тощо) з метою ідентифікації персоналу у разі застосування сили чи спеціальних засобів.

26. Припинити практику відкритого носіння персоналом спеціальних засобів у прямому контакті із засудженими та забезпечити їх максимально приховане носіння відповідно до вимог ПВР УВП та рекомендацій CPT.

27. Посилити роботу з оформлення (поновлення) паспорта, отримання РНОКПП та інших документів шляхом встановлення плану-графіка, визначення відповідальних осіб, ведення обліку звернень і контролю результатів у взаємодії з компетентними органами.

28. Переглянути практику проведення короткострокових побачень, забезпечивши пріоритет відкритого формату, а застосування безконтактного формату — лише як виняток на підставі вмотивованого рішення після індивідуальної оцінки ризиків.

29. Вжити заходів для суттєвого підвищення укомплектованості персоналу, насамперед у підрозділах, що забезпечують нагляд і безпеку, та припинити практику надмірно тривалих змін.

30. Забезпечити відповідність укриття встановленим вимогам безпеки шляхом облаштування аварійного виходу, забезпечення каналізації або іншого рішення для санітарних потреб, належної вентиляції, водозабезпечення та базового технічного оснащення для тривалого перебування людей.

31. Забезпечити укриття засобами пожежогасіння і сповіщення, резервним освітленням, аптечками, запасом питної води, мінімальними засобами індивідуального захисту, а також належними місцями для лежання з санітарними комплектами.

32. Розробити й впровадити реалістичний план укриття для всіх осіб, які перебувають в установі, з урахуванням фактичної чисельності; у разі недостатньої місткості визначити додаткові або альтернативні захисні споруди та узгодити рішення з органами цивільного захисту.

33. Забезпечити пріоритет застосування трудових договорів у випадках фактичних трудових відносин та припинити практику масового використання цивільно правових договорів для їх підміни, із забезпеченням соціальних гарантій.

34. Запровадити повний облік робочого часу та забезпечити оплату праці з дотриманням мінімальних державних гарантій, у тому числі з підвищеною оплатою нічних, понаднормових робіт і робіт у вихідні дні, із регулярним внутрішнім аудитом нарахувань.

35. Припинити використання безоплатної праці не за призначенням, зокрема для виконання постійних господарських робіт, та забезпечити належне оформлення й оплату таких робіт.

36. Вжити заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень прав людини та недопущення катувань, інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання у медичній частині №80 філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” в Дніпропетровській та Донецькій областях.

37. Забезпечити контроль за належним веденням медичної документації відповідно до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572, та інших нормативно-правових актів.

38. Забезпечити укомплектування штату медичної частини лікарями-спеціалістами відповідно до потреб.

39. Забезпечити своєчасну та належну фіксацію тілесних ушкоджень у засуджених.

40. Припинити практику ізоляції осіб з психічними розладами з порушенням вимог Правил застосування фізичного обмеження; забезпечити належні санітарно-гігієнічні умови тримання, укомплектування посади лікаря-психіатра, доступ до щоденних прогулянок, регулярного миття, питної води та вентиляції, а також привести умови тримання у відповідність до національних і міжнародних стандартів з метою недопущення порушень статей 3 та 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

41. Забезпечити ведення форми №003/о “Медична карта стаціонарного хворого” на всіх пацієнтів, які перебувають на стаціонарному лікуванні, відповідно до вимог Порядку.

42. Забезпечити можливість отримання замісної підтримувальної терапії на підставі діагнозу психічних та поведінкових розладів унаслідок вживання опіоїдів.

43. Припинити практику використання засуджених як помічників у медичних частинах та установі.

44. Демонтувати камери відеоспостереження з приміщень медичної частини.

45. Забезпечити медичну частину необхідним діагностичним обладнанням, у тому числі дентальним рентген-апаратом.

46. Забезпечити всім особам з підозрою на ВГС доступ до ПЛР-тестування у найкоротші строки та організувати необхідне противірусне лікування для осіб з підтвердженим діагнозом.

47. Забезпечити проведення невідкладних ремонтних робіт у палатних приміщеннях, оновлення санітарно-технічного обладнання, постільних речей та дотримання вимог гігієни, приватності та доступу до питної води.

48. Забезпечити обладнання необхідної кількості ізоляторів для інфекційних хворих.

49. Забезпечити медичну частину госпітальним майном (костюми, халати та госпітальні капці).

50. Привести умови праці медичних працівників у відповідність до вимог законодавства у сфері охорони здоров’я та охорони праці.

51. Забезпечити проведення індивідуальної реабілітації осіб, які її потребують.

52. Забезпечити доступність будівель установи відповідно до ДБН України В.2.2-40:2018 “Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення”.

53. Забезпечити належну роботу телемедичного комплексу для здійснення лікарями запитів на телемедичне консультування.

54. Забезпечити отримання інформованої згоди пацієнтів на обстеження та лікування у встановленій формі.

55. Забезпечити медичну частину дентальним рентген-апаратом та необхідним обладнанням для проведення повноцінного стоматологічного обстеження і лікування.

56. Виконати вимоги пункту 37 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №285 “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики”.

57. Забезпечити наявність у всіх працівників їдальні особистих медичних книжок та повного комплексу передбачених Порядком медичних обстежень, необхідних для допуску до роботи на об’єктах харчування.

58. Усунути порушення вимог пожежної безпеки.