Прогресуюча сліпота російського кривосуддя
Восьмий касаційний суд загальної юрисдикції в РФ відмовився розглядати касаційну скаргу на захист незрячого Олександра Сізікова, повідомили в “Кримській солідарності”.
Правозахисники нагадали, що минулого жовтня Красноярський крайовий суд на стадії апеляції скасував рішення про звільнення мусульманина і постановив повернути його назад до в’язниці.
Після цього адвокатка Сізікова подала скаргу на рішення апеляційного суду й наголосила, що це незаконне та необґрунтоване рішення.
Олександр Сізіков не може жити без сторонньої допомоги, а суд першої інстанції, який постановив звільнити кримського мусульманина, “належним чином дослідив і правильно оцінив” стан його здоров’я, наголошувала адвокатка.
“Суд [першої інстанції] обґрунтовано врахував, що хвороба Сізікова прогресує, супроводжується супутніми захворюваннями і без необхідного лікування та догляду спричинить негативні наслідки аж до летального результату, оскільки Сізіков повинен проходити реабілітацію відповідно до програми, що неможливо в умовах позбавлення волі”, — зазначала захисниця Сізікова.
Вона також вимагала скасувати апеляційне рішення й наголошувала, що захворювання пана Олександра є украй важким, а ув’язнення суперечить навіть самому Кримінальному кодексу РФ. Зокрема, захворювання Сізікова “перешкоджає відбуванню кримінального покарання, виключає досягнення цілей покарання, передбачених статтею 43 Кримінального кодексу РФ, і робить перебування [Сізікова] у виправній установі таким, що суперечить принципу гуманізму, встановленому статтею 7 Кримінального кодексу РФ”.
За словами адвокатки, в інтересах її підзахисного було направлене звернення до Комітету з прав людини ООН.
Утім, принцип гуманізму давно полишив кривосуддя, яке практикує РФ щодо незаконно увʼязнених громадян України. Так сталося і цього разу, коли російська суддя Оксана Лазарєва вирішила, ніби підстав для розгляду скарги “немає”. За даними “Кримської солідарності”, постанову про відмову суддя винесла 16 січня цього року.
При цьому Лазарєва покликалася на частину першу статті 401.15 КПК РФ. Згідно з нею, підставами для скасування постанови суду в касації є “істотні порушення кримінального та (чи) кримінально-процесуального закону, що вплинули на результат справи”.
Російська суддя заявила, буцімто в поданій скарзі не було наведено доводів, які вказують на наявність порушень, що належать до зазначеної категорії. Ба більше, Лазарєва заявила, буцімто апеляційний суд, який вирішив повернути повністю незрячого Олександра Сізікова до вʼязниці, врахував і правильно застосував положення статті 81 Кримінального кодексу РФ, перелік захворювань, що перешкоджають відбуванню покарання, затверджений постановою уряду РФ... Як заявила Лазарєва, “суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих і мотивованих висновків про те, що при прийнятті рішення необхідно встановити наявність у засудженого захворювання, включеного до переліку, яке має визначальне значення, однак не тягне за собою безумовного звільнення від покарання”.
Лазарєва також покликалася на висновок лікарської комісії медсанчастини №42 Федеральної служби виконання покарань РФ від 21 березня 2025 року. Російська суддя заявила, що хоча повна сліпота, на яку хворіє Сізіков, і включена до списку хвороб, що перешкоджають відбуванню покарання, й була у нього ще “до скоєння злочинів”, “даних щодо прогресування зазначеного захворювання та наявності загрози для життя засудженого немає”.
“Сізіков потребує постійного догляду і не потребує лікування в спеціалізованій установі охорони здоров’я. За станом здоров’я він не може утримуватися у виправній установі на загальних підставах. Інших захворювань з конкретним рівнем їх вираженості, симптомів і стадій, з якими пов’язане визнання захворювання важким, …у засудженого не виявлено. Наявна у Сізікова гіпертонічна хвороба третьої стадії (ризик четвертої) є контрольованою. Клінічні й реабілітаційні прогнози щодо даного захворювання сприятливі. Сама гіпертонічна хвороба без відповідного супроводу захворюванням серця, зазначеним у переліку [уряду РФ], не належить до захворювань, що перешкоджають відбуванню покарання”, — заявила суддя Оксана Лазарєва.
Вона також вирішила, нібито Сізікова не можна утримувати у виправній установі “на загальних підставах”. Утім, на думку російської судді, повністю незрячий політвʼязень може перебувати “в інших умовах, що відповідають характеру його захворювання”.
Вочевидь, цинічній сліпоті російського кривосуддя ще є куди прогресувати.
Передісторія
Нагадаємо, що наприкінці 2025 року Олександра Сізікова вивезли на етап. Нині він перебуває у Новосибірську, звідки його мають повернути до тюрми Мінусінська. Раніше ми вже розповідали про умови утримання у старому блоці вʼязниці Мінусінська, де стіни були наскрізь мокрі, а зі стелі крапала вода…
Минулого жовтня ми писали, що окупаційні “правоохоронці” Криму затримали Олександра Сізікова — політвʼязня, якого у травні 2025-го звільнили через захворювання… Наприкінці травня 2025 року звільнений політвʼязень повернувся до рідного Криму. Утім, вже 21 жовтня Красноярський крайовий суд РФ скасував рішення щодо звільнення незрячого мусульманина й постановив повернути його до в’язниці, задовольнивши клопотання російської прокуратури.
У жовтні 2025 року окупаційний “суд” призначив Сізікову 10 діб арешту за статтею про “непокору поліції”, хоча мусульманин не чинив жодного опору, коли його забирали силовики. Ба більше, як зазначав адвокат Еміль Курбедінов, під час складання протоколу Олександр Сізіков просив окупаційних “правоохоронців”, аби вони внесли у справу дані про його хворобу. Олександр Сізіков мав довідку, що підтверджує першу групу інвалідності, діагноз “повна сліпота” й інші хвороби. Утім, коли почався так званий “судовий процес”, з’ясувалося, що ані ксерокопії, ані оригіналу цього документа немає в матеріалах справи, а самому Олександру цю довідку не дозволили привезти з собою. Співробітники окупаційної “поліції” у своїх показаннях взагалі заперечували, що бачили будь-які медичні документи, наголошував адвокат.
“Абсолютно незаконно [заарештували], на абсолютно надуманих підставах. І ‘суд’ не склав собі клопоту перевірити аргументи ані Олександра, ані мої про те, що він має інвалідність першої групи. Співробітники ‘поліції’ при складанні протоколу... просто приховали і документи, і те, що вони бачили ці документи й були ознайомлені з ними”, — наголошував адвокат Олександра. За даними Курбедінова, Олександра Сізікова мали помістити в ізолятор тимчасового тримання у Бахчисараї, а потім етапувати назад до вʼязниці...
Минулого листопада стало відомо, що Олександра Сізікова перевели з Бахчисарая до СІЗО Сімферополя. Як розповідала матір Сізікова, сину вдалося з нею зв’язатися та повідомити, що 31 жовтня його возили до окуліста й до невролога. Медики заявили, нібито повністю незрячий політвʼязень може перебувати в СІЗО, й забрали у нього копію довідки про інвалідність, яку він давав співробітникам “поліції” для “суду” (і яку вони приховали)…
Петиція щодо звільнення Сізікова
Нині активісти, які підтримують незрячого мусульманина, створили петицію на сайті change.org, у якій вимагають, аби Олександра Сізікова звільнили. Як було зазначено в петиції, справа Олександра Сізікова має політичний характер, адже під час так званого обшуку влітку 2020 року йому підкинули заборонену релігійну літературу. Олександр Сізіков аж ніяк не міг її читати, адже вона була надрукована звичайним шрифтом, а після повної втрати зору Сізіков може читати лише надруковане шрифтом Брайля… Раніше ми розповідали й про інші порушення, які мали місце під час “обшуків” і “слідства”, і свідчили про сфабрикованість цієї справи.
Матір політвʼязня Олена Сізікова неодноразово наголошувала, що її син не лише повністю втратив зір (після ДТП у 2009 році), а й має низку інших хвороб. Олександр Сізіков не має селезінки. Він потерпає від хронічного захворювання шлунку й захворювання шийно-хребетного відділу та потребує постійного фахового нагляду, регулярних масажів і проходження курсів реабілітації. Політвʼязень також страждає від сильного головного болю. Ба більше, Сізіков має безстрокову інвалідність першої групи. Ув’язнення Олександра може призвести до серйозних наслідків і погіршення здоров’я, наголошувала Олена Сізікова.
Як було зазначено в петиції, у виправних установах РФ “неможливо забезпечити умови, необхідні для незрячої людини”. “Йому [Сізікову] постійно потрібна стороння допомога: супровід по установі, читання назв ліків, продуктів з тюремної крамниці, допомога з написанням заяв, листів і читанням відповідей на них. ФСВП [також] не приймає листи, написані шрифтом Брайля, яким користується Олександр Сізіков”, — наголошувала учасники групи підтримки Сізікова.
Вони також відмічали, що на волі незряча людина в побуті може користуватися смартфоном, “облаштовувати для себе безпечний і зрозумілий простір, маркувати предмети зручним способом, класти предмети в одне і те ж місце, щоб потім легше було їх знайти”, але все це неможливо в російських місцях несвободи. Хоча, згідно з російськими законами, формально Сізіков може користуватися технічними засобами, необхідними для реабілітації (до прикладу, тифлофлешплеєром для прослуховування аудіокниг, термометром, що говорить, і брайлівським дисплеєм), через обмежену кількість передач (лише дві на рік) “він не може своєчасно отримувати необхідні йому засоби”.
“Також Олександр Сізіков позбавлений можливості отримувати необхідне підтримувальне лікування іншого захворювання (гіпертонії третього ступеня, що загрожує інсультом) і належним чином обслуговувати очний протез, в результаті чого може розвинутися інфекція. Все це разом становить загрозу його життю. Раніше затверджений термін у 17 років позбавлення волі є для нього фактично смертним вироком”, — наголошували активісти.
Загальний контекст
Раніше ми також писали, що російський суд відмовив тяжкохворому Яшару Шихаметову у звільненні попри те, що його хвороба є у списку тих, що перешкоджають ув’язненню.
Згідно з Женевською конвенцією, ненадання медичної допомоги українським громадянам, яких РФ безпідставно утримує в увʼязненні, прирівнюється до катувань і порушує невіднятне право на життя. Як зазначав Уповноважений ВР з прав людини Дмитро Лубінець, “ненадання належної медичної допомоги українським громадянам, яких РФ незаконно утримує у вʼязницях, має системний характер”.
Крім того, переслідування осіб, які не є злочинцями з позиції українського законодавства, є порушенням статті 7 Європейської конвенції з прав людини (покарання лише на підставі закону), а Росія не має права застосовувати своє кримінальне законодавство на тимчасово окупованих територіях. Вивезення кримських політв’язнів на територію РФ також є злочином: відповідно до норм міжнародного гуманітарного права, навіть якщо особа скоїла кримінальне правопорушення на окупованій території, саме на окупованій території її мають судити й саме на окупованій території особа має відбувати покарання. Проте представники РФ повсякчас підважують і міжнародне право, і права людини. Більше про те, як Росія порушує право на життя увʼязнених громадян України, можна прочитати у нашій рубриці.
