Незаконно ув’язнена кримська громадянська журналістка Ірина Данилович, яку Росія протиправно утримує в колонії №7 міста Зеленокумськ (Ставропольський край РФ), не отримує лікування й зазнає психологічного тиску.
Про це Кримськотатарському ресурсному центру розповіли рідні кримської політбранки.
Правозахисники нагадали, що 46-річна Ірина Данилович частково втратила слух, оскільки представники РФ відмовлялися лікувати отит, який у неї розвинувся. Крім того, пані Ірина потерпає від сильного головного болю.
При цьому, як розповіли рідні пані Ірини, замість надання належної медичної допомоги Ірина Данилович зазнає психологічного тиску: в бараці її загону систематично навмисно вмикають гучну російську музику, а всі її скарги й прохання бодай зменшити гучність ігнорують працівники колонії.
Рідні Данилович зауважували, що це є психологічним тиском. Людині, яка постійно потерпає від головного болю та має проблеми зі слухом, вкрай болісно терпіти музику на повну гучність.
За словами рідних, в Ірини Данилович досі є серйозні порушення слуху: політбранка повністю втратила слух на ліве вухо. Пані Ірина регулярно скаржиться й на сильні головні болі, а також страждає від шуму й свисту в голові та вухах. Утім, попри неодноразові звернення до працівників колонії вона не отримувала належної медичної допомоги. Необхідні ліки в колонії також відсутні.
Психологічна підтримка в колонії також не передбачена. За словами близьких, моральний стан Ірини залишається вкрай складним — як через стан її здоров’я, так і через умови утримання.
За даними правозахисників, журналістка принаймні не залучена до праці в колонії (за станом здоров’я). Пані Ірина може звʼязатися з рідними через короткотривалі телефонні дзвінки на дві або три хвилини. Вона також може отримувати посилки через знайомих і волонтерів. Утім, листи підтримки від інших людей, зокрема з-за кордону, політбранка не може отримати, адже адміністрація колонії їх не передає.
Передісторія
Минулого літа ми писали, що Ірина Данилович зверталася до віцепрезидентки Європейського парламенту Піни Пічерно з проханням привернути увагу європейської спільноти до масових знущань, які вчиняють щодо жінок у російській колонії міста Зеленокумськ.
За словами пані Ірини, у колонії Зеленокумська вдаються до методів, які можна порівняти з практиками нацистського гестапо. Зокрема, політбранка згадувала так зване “безслідне катування” — цілодобовий вплив надзвичайно яскравого електричного світла, яке не вимикають ані вдень, ані вночі. Світло прожекторів настільки сильне, що “не допомагають навіть пов’язки на очі — у жінок болять очі, голова, вони не можуть спати”, цитували звернення Данилович журналісти “Крим.Реалії”. Такі тортури застосовують фактично до кількох сотень жінок.
Пані Ірина відмічала й те, що ув’язнені жінки зазнають акустичного насильства. Ще минулого року Данилович розповідала, що щодня з шостої години ранку у бараках на максимальній гучності працюють динаміки. Це може тривати годинами та завдає страждань усім ув’язненим. Самій Ірині, яка потерпає від запалення слухових органів і фізичного болю, було вкрай важко це переносити.
Раніше Ірина Данилович вже розповідала про інші форми знущань у цій колонії, включно з багатогодинним стоянням на плацу за будь-якої погоди (навіть під зливою чи у морози), а також скаржилася на важкі санітарно-побутові умови.
Ув’язнена Росією журналістка просила оприлюднити факти знущань і донести їх до європейської спільноти, а також закликала усіх небайдужих звертатися до російської Уповноваженої з прав людини, аби та відреагувала на те, що відбувається в російській колонії, де катують жінок і порушують їхні права.
Торік ми також писали, що Ірина Данилович потерпає від сильного болю в серці й не отримує жодної меддопомоги від нього, хоча регулярно звертається по неї до адміністрації колонії. Політув’язнена, яка до арешту працювала медсестрою, припускала, що причиною болю в серці могли стати катування, яких вона зазнала в перші місяці арешту. В Росії не встановили причин такого болю, тож достеменно невідомо: чи це були перші ознаки мікроінфаркту, чи наслідки стресу та нервувань.
Умови утримання в колонії також були незадовільні. Ще у листопаді 2023-го батько Ірини Данилович сповіщав, що у виправній жіночій колонії №7, розташованій у Зеленокумську, було настільки холодно, що ув’язнені були змушені ходити в зимових куртках. Ба більше, у їдальні не було навіть мила, а на всю колонію працювало п’ять водопровідних кранів… Броніслав Данилович, батько Ірини Данилович, помер 1 серпня 2024 року. Він хворів на онкологію і так і не дочекався звільнення доньки з російської неволі… В Ірини Данилович залишилася матір, яка має серйозні проблеми зі здоров’ям і майже не пересувається.
Минулого січня Кримськотатарський ресурсний центр, що покликався на близьких друзів кримчанки, повідомляв, що Ірині Данилович гіршає у російській неволі. Крім того, у колонії №7 Зеленокумська її погано годували та забороняли сидіти чи лежати удень, що було вкрай виснажливо для людини з постійним головним болем.
Нагадаємо, що проблеми зі слухом в Ірини почалися ще у сімферопольському СІЗО. Оскільки журналістку утримували в камері, де не було опалення, в неї почався отит. Під час перебування в СІЗО медичну допомогу Ірині фактично не надавали, тож хвороба прогресувала. Вже під час так званого “судового засідання” у грудні 2022 року Данилович стало зле. Засідання перервали, аби надати Ірині невідкладну медичну допомогу, але підсудній не покращало. Попри це незаконне засідання продовжили й розпочали дебати сторін, проігнорувавши заяву підсудної, що вона нічого не чує і не розуміє, що відбувається. Окрім отиту, в Ірини Данилович з’явилися запаморочення та головні болі, постійний шум і біль у вухах. Аби отримати медичну допомогу, журналістка оголошувала голодування, проте припинила його за 10 днів, адже адміністрація СІЗО обіцяла надати жінці медичну допомогу. Зрештою керівництво СІЗО та начальник медслужби так і не надали допомоги в необхідному обсязі, розповідав її батько.
Викрадення й сфабрикована справа
Як ми раніше писали, Ірина Данилович працювала в Коктебелі, а також займалася громадянською журналістикою та висвітлювала життя окупованого півострова. У квітні 2022 року співробітники російської ФСБ викрали й таємно утримували Ірину в підвалі. Ефесбівці не говорили рідним, де перебуває журналістка. При цьому під час незаконного затримання співробітники ФСБ погрожували Ірині й вдавалися до фізичного насильства. Ірину Данилович били та намагалися задушити, тестували на поліграфі, годували раз на день, а також змушували зізнатися у зв’язках з українськими спецслужбами й або підписати папери, не читаючи, або поїхати до лісу, де її вб’ють, “бо час вже звільняти камеру для наступних в’язнів”. Коли Ірина підписала папери, новоявлені чекісти змусили жінку заявити на камеру, що в неї немає претензій до співробітників ФСБ і що вони не вчиняли нічого протиправного щодо неї.
При цьому самі ефесбівці представили зовсім інший сценарій розвитку подій, який вражав своєю абсурдністю. Зокрема, працівники ФСБ розповідали, що Данилович добровільно сіла в їхню автівку, погодилася брати участь в оперативно-розшукових заходах стільки, скільки буде потрібно, добровільно поїхала до різних міст у Криму і могла піти з приміщення ФСБ, однак, “у зв’язку з тим, що вона не мала місця постійного проживання на території Сімферополя, вона самостійно і без жодного примусу лишалася на території ФСБ протягом усього періоду проведення оперативно-розшукових заходів”. Журналістка буцімто воліла лишатися в приміщенні ФСБ, адже їй було “надано спальне місце, душову кімнату, їжу”, стверджували “слідчі”.
Наприкінці 2022 року підконтрольний РФ “Феодосійський міський суд” проігнорував усі невідповідності у версії слідства та засудив Ірину Данилович до семи років позбавлення волі. Детальніше про цю сфабриковану справу можна почитати у нашій статті.
Нещодавно ми також писали про інших жінок, які, як і Ірина Данилович, постраждали від насильницьких зникнень в окупованому Криму та на інших окупованих Росією територіях України. Як зазначала Кримська правозахисна група, торік на окупованих Росією частинах Херсонської та Запорізької областей, а також в окупованому Криму посилилися переслідування жінок. Як цього січня повідомляло Представництво Президента України в АР Крим, у четвертому кварталі 2025 року політичні репресії в окупованому Криму та Севастополі майже в 4,9 раза перевищили середньоросійські показники. Ця тенденція “свідчить про зону максимально жорсткого репресивного тиску”, наголошували у Представництві.
