Переслідування українських фермерів
Про вирок повідомила пресслужба так званого “Запорізького обласного суду”, розташованого в Мелітополі: “З березня 2022 по жовтень 2023 року громадянин В. спільно зі своїм сином М., 2000 р.н., здійснював незаконне придбання, перевезення та зберігання зброї, вибухових речовин, вибухових пристроїв та боєприпасів для подальшого скоєння диверсійної діяльності проти ЗС РФ”. Також обох звинуватили в скоєнні диверсій.
Йдеться про Володимира Пержинського, відомого фермера з Запорізької області, та його сина Марка, українського спортсмена-важкоатлета.
Правозахисники з Кримськотатарського ресурсного центру теж зазначають: “Є підстави вважати, що саме батько став основною мішенню репресій через відмову співпрацювати з окупаційною владою”. Журналісти РІА Південь теж повідомляють, що Володимир після окупації регіону відмовився співпрацювати з росіянами та здавати їм зерно: “Після окупації фермерів Мелітопольського району змушували здавати зерно за безцінь, погрожували зброєю та фабрикували кримінальні справи у разі відмови”.
За версією ФСБ, Марк Пержинський навесні 2023 року виїхав з окупації, пройшов на підконтрольній Україні території “спеціальну підготовку”, а повернувшись, створив разом з батьком “диверсійну групу”. Восени того ж року вони буцімто підірвали “дві одиниці бойової техніки Збройних Сил Російської Федерації, завдавши збитків на суму понад 17,6 млн рублів”.
Не обійшлося, як завжди, без “кіно”: на відео озброєні окупанти вриваються в оселю і кладуть долілиць двох чоловіків, які не те що не чинять опору, а навіть не здивовані. Тут же на городі знаходять цілий склад зброї та вибухівки — “понад п’ять тисяч патронів, автомати Калашнікова, пістолет Макарова, десятки гранат, кілограми вибухівки, детонатори і навіть артилерійські снаряди”. Потім Володимир на камеру “зізнається” в диверсійній діяльності: мовляв, возив сина до схованок зброї, про які йому повідомляли телефоном з України, а потім удвох ховали це все у себе в обійсті. Українські журналісти звернули увагу, що відео змонтоване з багатьох частин — “монтували буквально по слову”.
Марку Пержинському окупаційний “суд” присудив 15 років позбавлення волі, два роки обмеження волі та мільйон рублів штрафу. Його батьку — 12 років і 5 місяців позбавлення волі і такий самий штраф. Обидва мають провести перші 4 роки неволі у в’язниці, решту терміну — у колонії суворого режиму.
Інші “судові процеси”
Також цього тижня стало відомо про вирок іншого окупаційного “суду”, цього разу так званого “Херсонського обласного”. Мешканку Каховського району Ірину Гедзик засудили до 10 років колонії за “шпигунство” — нібито вона з жовтня 2023 року по травень 2024 року збирала інформацію про дислокацію російських військ, а потім передавала ці дані українській розвідці. Як повідомляла російські органи прокуратури, “ці дані використовувалися для завдання вогневої поразки по місцях дислокації російських військових”.
Про викрадення Ірини Гедзик стало відомо у червні 2024 року. Центр журналістських розслідувань тоді повідомляв, що спочатку до її оселі вдерлися невідомі з “обшуком”, при чому з квартири винесли ґаджети та документи, а за кілька днів, 25 червня, жінка зникла. Знайомі розповідали, що її ймовірно забрали з дому представники військової поліції РФ. Рідні довго не могли нічого довідатися про долю Ірини.
Відомо, що її чоловіка Юрія росіяни позбавляли волі у квітні 2022 року, коли затримали на проукраїнському мітингу в Каховці, але згодом його відпустили.
Також цього тижня стало відомо про вирок мешканці села Веселе Херсонської області. Жінку, ім’я якої не називається, звинуватили в тому, що вона у соцмережах “закликала необмежене коло осіб здійснювати збір коштів для українських військових, які беруть участь у бойових діях проти Російської Федерації”. За це підконтрольний РФ “Великолепетиський міжрайонний суд” відправив українку за ґрати на чотири з половиною роки. Врахувавши, що у жінки є дитина, виконання покарання відстрочили до повноліття сина — на чотири роки.
Тиск на цивільне населення окупованих територій постійно зростає: окупаційна влада намагається примусити українців до співпраці, залякати незгодних, викорінити будь-який спротив російській владі. Для цього окупанти нерідко вдаються до фабрикації справ. Нагадаємо, наприкінці січня У Південному окружному військовому суді у Ростові-на-Дону завершився розгляд справи дев’яти херсонців, викрадених окупантами ще влітку 2022 року. Всі вони пройшли через насильницьке зникнення, тримання інкомунікадо, психологічний тиск і тортури і зрештою отримали “судові вироки” — від 14 до 20 років позбавлення волі за “терористичну діяльність”.
Попри те, що ув’язнені на тимчасово окупованих територіях українські цивільні мають користуватися правами та гарантіями відповідно до IV Женевської конвенції та Додаткового протоколу I, а також Міжнародного пакту про громадянські політичні права, Російська Федерація регулярно порушує ці норми. Відтак міжнародні організації та правозахисники неодноразово вимагали від РФ забезпечити для затриманих українців процесуальні та судові гарантії, а також право на справедливий суд, а також надати міжнародним спостерігачам доступ до судових засідань.
Коаліція правозахисних організацій в рамках кампанії “PEOPLE FIRST!” вимагає звільнення усіх ув’язнених внаслідок російської агресії проти України.
