Звіт за результатами моніторингового візиту до Замкової виправної колонії №58

19.02.2026 року відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, враховуючи положення Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) та рішення Європейського суду з прав людини, на підставі статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України “Відвідування установ виконання покарань” групою моніторів Харківської правозахисної групи та ГО “Захист в’язнів України” здійснено відвідування державної установи “Замкова виправна колонія (№58)” (ЗВК-58, установа, заклад, колонія). Здійснено черговий плановий візит без попередження, досліджено всі об’єкти установи.

Попередній візит відбувся з 05.11.2024 року до 06.11.2024 року.

Під час підготовки до візиту монітори використовували матеріали звернень засуджених та їхніх родичів, матеріали попередніх звітів, а також звіти моніторів Національного превентивного механізму при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини (НПМ).

Візит проводиться в рамках проєкту “Зменшення страждань в’язнів у контексті війни в Україні”, що фінансується урядом Данії у партнерстві з DIGNITY — Данський інститут проти катувань.

Відвідування здійснили монітори:

• Андрій Діденко — помічник народного депутата України Ярослава Юрчишина, координатор програм Харківської правозахисної групи, досвід моніторингових візитів з 2014 року, монітор НПМ (Національний превентивний механізм), член консультативної ради НПМ;
• Сергій Зуйков — помічник народного депутата України Костянтина Касая, член громадської ради при Міністерстві юстиції України, член громадської організації “Захист в’язнів України”, монітор НПМ, має багаторічний досвід моніторингових візитів;
• Олег Цвілий — член громадської ради при Міністерстві юстиції України, керівник громадської організації “Захист в’язнів України”, має великий досвід моніторингових візитів, спеціалізується на питаннях катувань, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження і покарання.

Під час моніторингового візиту до державної установи “Замкова виправна колонія (№58)” виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних стандартів у сфері поводження із засудженими, що призводить до порушення їхніх прав. Зокрема, встановлено неналежні умови тримання в камерних приміщеннях СМРБ, ДІЗО та карцерах, недотримання норми житлової площі, використання камер площею менше мінімально допустимої, тривале одиночне тримання засуджених до довічного позбавлення волі, відсутність належної позакамерної діяльності, надмірне втручання у приватність через відеоспостереження, неналежне облаштування санвузлів, відсутність кнопок виклику персоналу, непрацездатну систему радіофікації, фіксацію відкидних ліжок у карцері та розміщення стигматизуючої інформації біля камер.

Також виявлено порушення порядку застосування дисциплінарних стягнень, неналежне облаштування прогулянкових двориків, порушення в роботі дільниці карантину, діагностики та розподілу, незадовільну організацію соціально-виховної та психологічної роботи, формальне ведення службової документації, неналежне продовольче забезпечення, порушення лазне-прального обслуговування, пожежної безпеки, незабезпеченість крамниці передбаченими товарами, відсутність у бібліотеці необхідних нормативно-правових актів, відкрите носіння персоналом спеціальних засобів, переважне проведення короткострокових побачень у безконтактний спосіб, неналежну роботу з оформлення документів засуджених та суттєвий некомплект персоналу.

Окремо зафіксовано непридатний стан укриття, яке не має другого евакуаційного виходу, вентиляції та каналізації, що створює загрозу життю і здоров’ю засуджених та персоналу в умовах воєнного стану.

У сфері праці та соціального захисту встановлено використання праці засуджених без належного обліку, підміну трудових відносин цивільноправовими договорами, залучення засуджених до робіт без належного документального оформлення, порушення норм робочого часу та відпочинку, неналежний облік інструментів, формальний характер сплати ЄСВ та порушення медичного контролю за особами, які працюють на харчоблоці.

У сфері охорони здоров’я виявлено неналежну фіксацію тілесних ушкоджень, неукомплектованість медичної частини, відсутність лікаря-психіатра та клінічного психолога, відсутність ізолятора для осіб із розладами психіки, порушення права на інформовану добровільну згоду, відсутність замісної підтримувальної терапії, неналежне забезпечення прав осіб з інвалідністю, відсутність умов доступності, обмеженість телемедичних консультацій, недостатнє стоматологічне обладнання, несправність або непридатність окремого медичного обладнання, неналежне тестування на вірусний гепатит C, незадовільний стан палат, порушення температурного режиму, неналежне поводження з медичними відходами, незабезпечення госпітальним майном, неповне проведення обов’язкових медичних оглядів працівників харчоблока та відсутність систем пожежогасіння і пожежної сигналізації у приміщеннях медичної частини.

Загальна інформація

ЗВК-58 є виправною колонією максимального рівня безпеки для тримання чоловіків, які скоїли тяжкі та особливо тяжкі злочини, що раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі. На території закладу є сектор максимального рівня безпеки для тримання засуджених до довічного позбавлення волі.

Установа розташована за адресою: вул. Патріотів, 2, місто Ізяслав, Шепетівський район, Хмельницька область, 30300.

ЗВК-58 розташована на території історичного комплексу Ізяславського замку, що є пам’яткою архітектури національного значення. Первісні оборонні споруди на цьому місці були закладені ще у XVI столітті князями Заславськими як частина укріпленої резиденції, покликаної захищати південно-східні рубежі Речі Посполитої. Надалі комплекс неодноразово перебудовувався, зокрема у XVII-XVIII століттях, коли набув рис палацово-оборонної архітектури з характерними для того часу мурами, вежами та внутрішніми дворами. У ХІХ столітті, після входження цих територій до складу Російської імперії, замковий комплекс втратив своє оборонне значення та поступово почав використовуватися для адміністративних і господарських потреб, зокрема як складські приміщення та казарми.

У радянський період відбулася трансформація об’єкта в пенітенціарну установу, що зумовило суттєву зміну функціонального призначення будівель. З того часу комплекс використовується як місце тримання осіб, позбавлених волі, з частковою адаптацією історичних приміщень під потреби установи виконання покарань.

Станом на сьогодні установа функціонує як виправна колонія, водночас залишаючись унікальним прикладом поєднання об’єкта культурної спадщини з чинною пенітенціарною інфраструктурою. Така специфіка зумовлює як додаткові виклики, зокрема щодо забезпечення належних умов тримання, санітарних норм та модернізації інфраструктури, так і підвищену відповідальність держави за збереження історичної спадщини при одночасному дотриманні прав людини. 

На час візиту керівником установи є Подвигін Андрій Вікторович.

Заклад складається з чергової частини, відділення КДіР (дільниця карантину, діагностики та розподілу), дільниць СПС (соціально-психологічної служби), харчоблоку, приміщень ДІЗО (дисциплінарний ізолятор), ПКТ (приміщення камерного типу), ДПК (дільниця посиленого контролю), дільниці СІЗО (слідчого ізолятора), СМРБ (сектор максимального рівня безпеки для тримання засуджених до довічного позбавлення волі), медичної частини, лазне-прального комбінату, кімнат побачень, крамниці, бібліотеки, кімнати отримання передач, адміністративних приміщень. В установі 3 відділення СПС.

За даними адміністрації установи, штатна чисельність персоналу складається з 268 посад. Фактична чисельність — 236 посад. Загальний некомплект персоналу в установі — 32 співробітники. Планове наповнення закладу — 402 особи. Фактична кількість осіб, що утримуються в установі, — 255 засуджених осіб. У ЗВК-58 працюють 2 психологи. Протягом 2026 року до колонії прибуло 5 осіб. Протягом 2025 року померло 3 особи, протягом 2026 року — 1 особа.

На оперативно-профілактичному обліку перебувало: схильних до самогубства — 51 особа; протягом 2025 року — 1 акт самогубства й у 2026 році — 1 акт самогубства; схильних до членоушкодження — 58 осіб; до втечі — 8 осіб; злісних порушників режиму тримання — 12 осіб. Протягом 2025 року зафіксовано 1 скаргу від засуджених на неналежні умови тримання і на неналежне надання медичної допомоги, а протягом поточного року не зафіксовано жодної такої скарги.

Інвалідність мають 11 осіб: 1 особа — І групи, 1 особа — II групи, 9 осіб — III групи. Загалом 27 осіб є відторгнутими. У власному користуванні засуджені мають 217 планшетів, також зареєстровано 76 електронних адрес (email). За останні пів року складено 12 актів прокурорського реагування. Протягом 2025 року було зафіксовано 10 випадків тілесних ушкоджень: 2 — під час прибуття до установи та 8 — під час перебування в закладі; протягом 2026 року зафіксовано 1 випадок тілесних ушкоджень під час перебування в установі.

Групою моніторів проведено опитування близько 170 осіб з-поміж засуджених під час відвідування виробничих приміщень, майстерень, дільниць СПС, СМРБ, дисциплінарних приміщень, господарських приміщень під час загальних розмов з наданням консультацій, відповідей на запитання, опитування на предмет порушення прав людини, а також індивідуального спілкування з особами, зокрема на умовах анонімності.

Виявлені порушення національного та міжнародного законодавства

Під час моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних стандартів у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушень прав засуджених осіб:

1. У ході здійснення моніторингового візиту до установи зафіксовано низку системних порушень, зокрема недотримання встановлених законодавством норм житлової площі, передбаченої для тримання засуджених осіб у камерних приміщеннях, а також інші порушення, що свідчать про неналежні умови тримання. Такі умови можуть бути розцінені як жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження і покарання та можуть призвести до подання нових заяв проти України до Європейського суду з прав людини у зв’язку з порушенням статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у порушення частини першої статті 115 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі — КВК України) та правила 13 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) встановлено, що в окремих камерних приміщеннях сектору максимального рівня безпеки установи (далі — СМРБ) норма жилої площі на одного засудженого становить менше ніж 4 м². Так, у камерному приміщенні №26, де утримувалося 3 засуджені особи, площа приміщення становить 8,2 м², у зв’язку з чим фактична площа на одну особу складає 2,73 м². Аналогічні порушення встановлено у камерних приміщеннях №№6, 11, 26, 36, 39 та 40.

Крім того, встановлено, що в окремих камерних приміщеннях фактична кількість спальних місць перевищує допустиму, що унеможливлює дотримання передбаченої законодавством норми житлової площі — не менше 4 м² на одну особу. Зокрема, камерне приміщення №9, яке відповідно до акта вимірювання житлової площі розраховане на розміщення 2 спальних місць при загальній площі 8,2 м², фактично обладнане 3 ліжками. Аналогічні порушення встановлено у камерних приміщеннях №№6, 11, 12, 13, 26, 31, 33, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 43 та 46.

Зазначені обставини створюють передумови для можливих зловживань з боку адміністрації та персоналу установи щодо дотримання норми житлової площі на одну засуджену особу та не забезпечують належного рівня особистого простору для осіб, які утримуються у камерних приміщеннях СМРБ. Водночас у пункті 13 Сьомої загальної доповіді Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (далі — Комітет) зазначається, що проблема з переповненими камерними приміщеннями призводить до негігієнічних умов, постійної відсутності приватності, перевантаження медичних служб та інфраструктури установи, а також Комітет приходить до висновку, що доволі часто негативний вплив перенаселення мав наслідком нелюдські або принизливі умови тримання в’язнів (CPT/Inf (97) 10).

2. Облаштування окремих камерних приміщень СМРБ не забезпечує належних умов тримання засуджених з урахуванням їхніх індивідуальних потреб, що не відповідає міжнародним стандартам поводження з в’язнями та встановленим вимогам. Так, у пункті 59 21-ї Загальної доповіді Європейського комітету із запобігання катуванням зазначено, що будь-яка камера площею менше ніж 6 м² не повинна використовуватися для тримання ув’язнених осіб (CPT/Inf (2011) 28). У доповіді за результатами візиту до України у 2012 році Комітет зазначає, що одиночні камери повинні мати житлову площу не менше 6 м² (без урахування санвузла), а відстань між стінами має становити не менше 2 метрів (CPT/Inf (2013) 23) пункт 45).

Разом із тим моніторинговою групою встановлено використання приміщень для тримання засуджених осіб, які не відповідають зазначеним вимогам. Зокрема, під час замірювання камерного приміщення №15, де утримувався засуджений до довічного позбавлення волі З., який, за його словами, перебував у цій камері один близько 4 років, встановлено, що відстань між стінами становить 1,47 м, а загальна площа приміщення — 5,6 м² (з урахуванням санвузла). Аналогічне порушення встановлено у камерному приміщенні №16 — відстань між стінами становить 1,43 м. Зазначене призводить до того, що через обмежену площу засуджені не мають можливості вільно пересуватися в межах камери, що спричиняє фізичний дискомфорт.

Крім того, у камерному приміщенні №15 не забезпечено належного рівня природного освітлення та вентиляції, а вікна не відкриваються самостійно, що є порушенням правила 18.2(a) Європейських пенітенціарних правил. У порушення правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил приміщення не забезпечене баком для питної води. Також, у порушення Норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарського призначення виправної колонії максимального рівня безпеки, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2012 року №1118/5 (далі — Норми забезпечення), відсутня шафа. Санвузол не обладнаний достатніми перегородками для забезпечення усамітнення, що є порушенням правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил. Такі умови не відповідають пунктам 13, 14, 15 та 22.2 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

3. Згідно з правилом 43 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели), за жодних обставин накладені обмеження чи дисциплінарні стягнення не можуть бути рівнозначними катуванню або іншим формам жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження і покарання; зокрема, забороняються такі заходи, як одиночне ув’язнення на невизначений строк та тривале одиночне ув’язнення. Відповідно до правила 44, тривале одиночне ув’язнення означає тримання особи в умовах ізоляції понад 15 діб поспіль.

Водночас під час відвідування СМРБ установи встановлено, що окремі засуджені до довічного позбавлення волі протягом тривалого часу тримаються в одиночних камерах, розрахованих на одну особу. Зокрема, засуджений З. тримається у камерному приміщенні №15 в умовах одиночного тримання близько 4 років.

Разом із тим, згідно з пунктом 53 21-ї Загальної доповіді Комітету, одиночне ув’язнення може мати вкрай негативні наслідки для психічного, соматичного та соціального здоров’я особи, які можуть проявлятися негайно та посилюватися залежно від тривалості застосування такого заходу і ступеня його невизначеності в часі. Крім того, такі умови можуть створювати передумови для жорстокого поводження з ув’язненими поза належним контролем (CPT/Inf (2011) 28).

4. Під час візиту встановлено, що у камерному приміщенні №9 тримається засуджений Б., який має інвалідність І групи, не може самостійно пересуватися та потребує постійної сторонньої допомоги у догляді за собою. Водночас зазначене камерне приміщення не є палатою медичної частини, не пристосоване для тривалого перебування особи з такими функціональними обмеженнями та не забезпечує умов, необхідних для належного догляду, гігієни, безпечного переміщення і доступу до медичної допомоги. Тримання особи з інвалідністю І групи в непристосованому камерному приміщенні свідчить про неналежне забезпечення її індивідуальних потреб та може становити поводження, що принижує гідність. 

5. Моніторинговою групою встановлено, що персонал установи не забезпечує засудженим до довічного позбавлення волі альтернативних видів позакамерної діяльності. Відповідні заходи проводяться епізодично, а кількість робочих місць у майстерні СМРБ є вкрай обмеженою, що унеможливлює реалізацію права на працю для всіх охочих. Крім того, у порушення вимог Норм забезпечення, у СМРБ установи відсутнє приміщення кімнати виховної роботи. Зазначене призводить до фактичної ізоляції засуджених та обмежує реалізацію їхніх основоположних прав під час відбування покарання.

Разом із тим Комітет у доповіді за результатами візиту до України закликає органи державної влади невідкладно вжити заходів щодо розроблення та впровадження режиму позакамерної діяльності, включаючи групові заходи, для засуджених до довічного позбавлення волі. У цьому контексті наголошується на необхідності забезпечення можливості спілкування таких засуджених між собою, зокрема під час прогулянок на свіжому повітрі (CPT/Inf (2024) 20) пункт 72).

6. Пунктом 1 розділу XXIII Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 року №2823/5 (далі — ПВР УВП), визначено, що нагляд за засудженими є системою заходів, спрямованих на забезпечення відбування та виконання кримінальних покарань у вигляді обмеження та позбавлення волі, довічного позбавлення волі та арешту шляхом цілодобового і постійного контролю за поведінкою засуджених у місцях їхнього проживання та праці, запобігання та припинення з їхнього боку протиправних дій, забезпечення вимог ізоляції засуджених та безпеки персоналу установ виконання покарань.

Так, під час огляду камерних приміщень СМРБ було зафіксовано встановлені камери відеоспостереження. Разом із тим у своїй доповіді Комітет у 2012 році критикував надмірне втручання у приватність через встановлення у житлових приміщеннях засуджених відеокамер: “Комітет згоден, що відеоспостереження в камерах може бути корисною гарантією в окремих випадках, наприклад, коли людина вважається такою, що викликає стурбованість щодо ризику членоушкодження або самогубства, або якщо є конкретні підозри, що засуджений здійснює в камері певні дії, які можуть поставити під загрозу безпеку.

Проте будь-яке рішення застосовувати відеоспостереження щодо конкретного засудженого повинно завжди базуватися на індивідуальній оцінці реальних ризиків і має часто переглядатися на регулярній основі. Відеоспостереження є серйозним втручанням у приватне життя ув’язнених і робить режим ще більш репресивним, зокрема при застосуванні протягом тривалого часу” (CPT/Inf (2013) 23) пункт 52). 

7. Під час відвідування карцерного приміщення СМРБ встановлено, що умови тримання засуджених не відповідають установленим стандартам поводження з в’язнями, не забезпечують належних матеріально-побутових та санітарно-гігієнічних умов і призводять до порушення їхніх прав.

Так, у порушення пункту 4 розділу IV Порядку використання технічних засобів нагляду і контролю у виправних та виховних колоніях Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 26.06.2018 року №2025/5 (далі — Порядок використання технічних засобів), карцерне приміщення не обладнане кнопками виклику персоналу, що ускладнює оперативний контакт засуджених із працівниками установи.

Під час замірювання площі карцерного приміщення встановлено, що відстань між стінами складає менше ніж 2 м, що не відповідає рекомендаціям Комітету. У карцерному приміщенні не забезпечено належного рівня природного освітлення, оскільки вікно камери розташоване на значній висоті, є невеликого розміру та має надмірну загратованість, унаслідок чого природне світло практично не проникає до приміщення. Зазначене не відповідає вимогам правила 18.2(a) Європейських пенітенціарних правил та правила 14 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

Санвузол не обладнаний перегородками та дверцятами, які гарантують можливість усамітнення, що є порушенням правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил. У порушення вимог правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил, правила 22.2 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) та Норм забезпечення, приміщення не забезпечене баком для питної води ємністю 15 літрів із водорозбірним краном, кришкою, кухлем і тазом. Радіофікація в карцерному приміщенні не функціонує, що суперечить вимогам пункту 3 розділу XX ПВР УВП та пункту 63 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

8. Моніторинговою групою встановлено, що у карцерному приміщенні СМРБ встановлено засоби для фіксації ліжка до стіни. Водночас нормативно-правові акти не передбачають закривання на замок відкидних ліжок у карцерах, приміщеннях камерного типу та дисциплінарних ізоляторах, де засуджені відбувають стягнення. Це створює умови для можливих зловживань із боку працівників установи, оскільки засуджені можуть бути позбавлені можливості сидіти або лежати на ліжку протягом дня. 

9. Під час відвідування СМРБ біля зовнішніх дверей камер для тримання засуджених до довічного позбавлення волі встановлено розміщення поіменних карт із наданням інформації короткого опису злочинів, скоєних особами, які перебувають у камерах. У своїй доповіді за результатами візиту до України у 2020 році Комітет зазначив, що цю практику слід зупинити, оскільки вона не служить жодній розумній меті і, окрім стигматизації, має ефект погіршення стосунків між ув’язненими та працівниками в’язниці (CPT/Inf (2020) 40) пункт 52). 

10. Облаштування приміщень дисциплінарного ізолятора установи (далі — ДІЗО) не повною мірою відповідає встановленим стандартам поводження з в’язнями та не забезпечує належних матеріально-побутових і санітарно-гігієнічних умов, що призводить до порушення прав засуджених осіб. Зокрема, під час замірювання площі приміщень ДІЗО та карцерів встановлено, що відстань між стінами складає менше ніж 2 м, що не відповідає рекомендаціям Комітету. Санвузли окремих камерних приміщень не обладнані достатніми перегородками та дверцятами, які гарантують можливість усамітнення, що є порушенням правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил.

Разом із тим у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет закликав українську владу вжити необхідних заходів для поліпшення матеріальних умов тримання під вартою, зокрема всі місця розміщення засуджених і взятих під варту осіб, включаючи санітарні приміщення, утримувати в належному ремонтному та гігієнічному стані, регулярно і часто проводити дезінсекцію; забезпечити достатній доступ до природного освітлення та вентиляції у камерах, внутрішні санітарні приміщення повністю обладнати перегородками, тобто від підлоги до стелі (CPT/Inf (2024) 20) пункт 58).

11. Радіофікація в камерних приміщеннях ДІЗО не функціонує, що суперечить вимогам пункту 3 розділу XX ПВР УВП та пункту 63 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

12. Під час відвідування ДІЗО встановлено, що засудженим, які відбували дисциплінарне стягнення понад три доби, адміністрацією установи не було видано копію рішення про застосування до них стягнення із зазначенням можливості та порядку його оскарження, що суперечить статті 135 Кримінально-виконавчого кодексу України. Водночас у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет рекомендує вжити заходів у пенітенціарних установах України для забезпечення того, щоб засуджені, до яких застосовано дисциплінарне стягнення, систематично отримували копію відповідного рішення. Крім того, засуджених слід інформувати про їхнє право на доступ до адвоката в контексті дисциплінарного провадження (CPT/Inf (2024) 20) пункт 103).

13. Прогулянкові дворики СМРБ не обладнані достатнім укриттям від атмосферних опадів. Разом із тим Комітет у Другій загальній доповіді зазначає, що щоденне перебування на свіжому повітрі повинне відбуватись на ділянці достатньої площі. Ділянка для прогулянок на свіжому повітрі має бути, наскільки це видається можливим, обладнана укриттям на випадок поганої погоди (CPT/Inf (92) 3) пункт 48).

14. Порядок та умови приймання засуджених до установи не повною мірою відповідають вимогам чинного законодавства та стандартам поводження з в’язнями, що призводить до порушення їхніх прав. Відповідно до пунктів 1 та 2 розділу II Положення про дільницю карантину, діагностики та розподілу, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2013 року №2300/5 (далі — Положення про КДіР), з метою організації роботи з новоприбулими засудженими наказом начальника установи створюється робоча група, до складу якої входять заступники начальника установи, начальники структурних підрозділів, психолог та медичний працівник. З метою планування цієї роботи щороку складається програма ознайомлення новоприбулих засуджених із порядком та умовами відбування покарання, яка затверджується начальником установи.

Разом із тим встановлено, що проведення заходів, передбачених програмою ознайомлення новоприбулих засуджених із порядком та умовами відбування покарання, здійснюється з порушенням вимог щодо їхньої періодичності, зокрема обов’язку кожного члена робочої групи відвідувати дільницю карантину, діагностики та розподілу (КДіР) не менше одного разу на тиждень. Так, у період з 09.02.2026 року до 15.02.2026 року, відповідно до журналу обліку відвідування дільниці КДіР представниками адміністрації, заходи з новоприбулими засудженими проводили лише сім із десяти членів робочої групи, що не відповідає вимогам пункту 5 розділу II Положення про дільницю КДіР. Зокрема, участі у проведенні зазначених заходів не брали: Шпортун Алла Василівна — виконувачка обов’язків головного бухгалтера установи; Василюк Лариса Володимирівна — виконувачка обов’язків старшого інспектора групи з контролю за виконанням судових рішень; Бондар Василь Васильович — завідувач медичної частини №58 філії державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Хмельницькій області.

15. Моніторинговою групою встановлено, що матеріально-побутове забезпечення дільниці КДіР не повною мірою відповідає встановленим нормативним вимогам. Так, у порушення вимог Норм забезпечення в дільниці відсутня низка приміщень, а саме: коридор, кімната для зберігання харчових продуктів; кімната для приймання їжі; кімната для зберігання обмінного фонду постільних речей, речового майна і спецодягу; комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей, речового майна і спецодягу; кімната для вмивання; гардеробна; кімната побуту; сушарка.

Відсутність зазначених приміщень або їх неналежне облаштування призводить до порушення санітарно-гігієнічних норм, ускладнює підтримання чистоти та порядку у приміщеннях, де тримаються засуджені, що, своєю чергою, негативно впливає на загальний санітарний стан установи.

16. Моніторинговою групою встановлено, що стан організації та здійснення соціально-виховної і психологічної роботи із засудженими є незадовільним. Зокрема, начальником відділення соціально-психологічної служби (далі — СПС) фактично не забезпечується виконання заходів, передбачених планом роботи із засудженими відділення СПС №6 на I квартал 2026 року (далі — квартальний план), що підтверджується поясненнями засуджених, отриманими під час конфіденційного спілкування. При цьому внесені до квартального плану відмітки про нібито проведення відповідних заходів мають ознаки формального та недостовірного документування.

Так, згідно з квартальним планом, начальником відділення СПС №6 до 22.01.2026 року було проведено лекцію на тему: “22 січня — День Соборності України” (розділ 3 “Правове виховання засуджених”), до 27.01.2026 року — лекцію на тему: “27 січня — Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту” (розділ 4 “Морально-естетичне виховання засуджених”), а до 29.01.2026 року — лекцію на тему: “29 січня — День пам’яті героїв Крут”. Натомість засуджені під час конфіденційного спілкування однозначно заперечили факт проведення з ними зазначених заходів. 

Відповідно до розділу 3 “Правове виховання засуджених” квартального плану, начальник відділення СПС №6 зобов’язаний організувати та забезпечити проведення інформаційних годин для засуджених відділення СПС щодо правового інформування із залученням співробітників різних служб відповідно до затвердженого графіка. Натомість під час візиту встановлено, що зазначений графік відсутній, а заходи не проводяться. 

Крім того, у відділенні відсутнє приміщення кімнати для проведення виховної роботи, що об’єктивно унеможливлює належну організацію та проведення відповідних заходів. Зазначене свідчить про формальний підхід до виконання покладених обов’язків, можливе внесення недостовірних відомостей до службової документації та системне невиконання вимог пункту 20 розділу III Положення про відділення соціально-психологічної служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2013 року №2300/5 (далі — Положення про відділення СПС). Крім того, інформація несвоєчасно та неповно вноситься до Журналу обліку роботи із засудженими відділення СПС №7. 

Так, під час перевірки встановлено, що згідно з Журналом обліку роботи із засудженими відділення СПС №7 кількість засуджених у відділенні становить 44 особи, тоді як фактично у відділенні перебуває 47 засуджених осіб. У розділі “Інформація про розгляд питань застосування до засуджених заохочувальних заходів” Журналу не фіксуються дати та результати розгляду матеріалів, а також відомості про застосування передбачених законом заохочень і пільг. Зазначене свідчить про неналежний облік засуджених, формальний підхід до виконання покладених обов’язків, що суперечить підпункту 3 пункту 1 розділу IV Положення про відділення СПС.

17. У порушення вимог пункту 14 розділу V Положення про організацію продовольчого забезпечення у Державній кримінально-виконавчій службі України на мирний час, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.06.2021 року №2160/5 (далі — Положення про організацію продовольчого забезпечення), їжа засудженим з їдальні установи доставляється у металевих каструлях та пластикових відрах, а не у промаркованих термосах. 

18. Моніторинговою групою встановлено низку порушень в організації лазне-прального обслуговування засуджених та ув’язнених осіб. Відповідно до пункту 3.19.1 розділу III Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2021 року №849/5 (далі — Положення), санітарна обробка передбачає миття засуджених (осіб, узятих під варту) в лазні з використанням мила та мочалки, обов’язкову заміну постільної та натільної білизни, а також проведення дезінфекції (знищення патогенних мікроорганізмів) та дезінсекції (знищення комах і кліщів, які є переносниками інфекційних захворювань) особистого одягу та постільних речей (подушок, матраців, ковдр) у дезінфекційній камері.

Однак, як встановлено моніторинговою групою, дезінфекційна камера в установі не працює, що унеможливлює належну санітарну обробку постільних речей та одягу, підвищує ризик поширення інфекційних захворювань серед засуджених і персоналу, а також суперечить встановленим санітарно-гігієнічним нормам. У порушення пункту 2.11 розділу II Положення у приміщенні пральні не працює примусова припливно-витяжна система вентиляції. У порушення вимог правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил у приміщенні душової СМРБ не забезпечено право на приватність через відсутність шторок на душових перегородках.

19. У приміщенні для сушіння білизни пральні встановлено грубе порушення вимог Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 року №1417, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05.03.2015 року за №252/26697 (далі — Правила пожежної безпеки). Зокрема, підтримання температурного режиму в зазначеному приміщенні здійснюється шляхом експлуатації саморобного нагрівального пристрою, розміщеного у безпосередній близькості до білизни, що сушиться. Такий спосіб обігріву є пожежонебезпечним, створює підвищений ризик виникнення пожежі та може призвести до тяжких наслідків, у тому числі становити загрозу життю і здоров’ю осіб, які перебувають в установі. 

20. Під час відвідування установи моніторинговою групою встановлено, що в крамниці установи відсутні натільна білизна, рукавиці, спортивне взуття, капці, дзеркало, гребінець, конверти, марки, пристрої для споживання тютюнових виробів та вдихання аерозолів (пари) без їх згоряння та зарядні пристрої до них, наявність яких передбачена додатком 5 до ПВР УВП.

21. Під час відвідування бібліотеки установи моніторинговою групою встановлено, що всупереч вимогам абзацу третього пункту 4 розділу XX ПВР УВП книжковий фонд бібліотеки не забезпечений текстами Кримінально-виконавчого кодексу України, Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів.

22. Під час візиту моніторингова група зафіксувала, що персонал установи, який безпосередньо контактує із засудженими, відкрито носить спеціальні засоби, зокрема гумові кийки. Разом із тим, згідно з абзацом восьмим пункту 1 розділу XXVI ПВР УВП, носіння персоналом установ виконання покарань спеціальних засобів у межах території установи виконання покарань, що охороняється, має бути за можливості максимально прихованим від оточення.

Водночас Комітет рекомендує, щоб пенітенціарні співробітники, які працюють у прямому контакті з в’язнями, не носили спецзасоби (такі як гумові кийки, наручники та балончики, споряджені сльозогінним газом) відкрито перед в’язнями. Таке носіння перешкоджає встановленню нормальних відносин між персоналом та в’язнями (CPT/Inf (2011) 29) пункт 85; CPT/Inf (2013) 23) пункт 23; CPT/Inf (2014) 15) пункт 166). 

23. Згідно з наданою адміністрацією інформацією, за 2025 рік у ЗВК-58 засудженим було надано 327 короткострокових побачень, з яких 285 відбувалися у безконтактний спосіб — через суцільне розмежувальне скло з використанням переговорного пристрою. Водночас у доповіді Уряду України за результатами візиту у 2023 році Європейський комітет із запобігання катуванням наголошує, що для всіх категорій засуджених відкриті побачення, наприклад, за столом, мають становити правило, а закриті — виняток, застосування якого допускається лише на підставі обґрунтованих і вмотивованих рішень після індивідуальної оцінки потенційного ризику конкретного засудженого. У зв’язку з цим Комітет закликає українську владу переглянути порядок проведення короткострокових побачень у пенітенціарних установах з метою забезпечення їх проведення, як правило, у відкритих умовах (CPT/Inf (2024) 20) пункт 99).

24. Відповідно до підпункту 5 пункту 2 розділу IV Положення про програму диференційованого виховного впливу на засуджених “Підготовка до звільнення”, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16.05.2016 року №1418/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 17.05.2016 року за №735/28865, персонал соціально-психологічної служби установи, який безпосередньо організовує та здійснює заходи з реалізації програми “Підготовка до звільнення”, зобов’язаний надавати засудженим допомогу в оформленні (поновленні) паспорта громадянина України, реєстраційного номера облікової картки платника податків (РНОКПП), інших особистих документів, а також в оформленні пенсій. Водночас 7 засуджених потребують виготовлення паспорта громадянина України, 7 — отримання РНОКПП, що свідчить про недостатньо проведену роботу відділу соціально-виховної та психологічної роботи щодо забезпечення оформлення необхідних документів для засуджених, які їх не мають.

25. Відповідно до службової документації, некомплект персоналу в установі станом на 19.02.2026 року складає 32 штатні одиниці. Водночас у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет наголошує, що забезпечення позитивного клімату в пенітенціарній установі вимагає наявності професійної команди персоналу, який повинен бути присутнім у достатній кількості в будь-який момент часу в місцях тримання під вартою. Недостатня кількість персоналу може лише збільшити ризик насильства та залякування між засудженими. Нестача персоналу, який перебуває на передовій лінії, також підриває якість та рівень заходів, що пропонуються засудженим, і ставить під загрозу перспективу підготовки до звільнення та соціальної реабілітації.

У зв’язку з цим Комітет закликає українську владу вжити рішучих заходів для суттєвого збільшення кількості персоналу у пенітенціарних установах України, де спостерігається низький рівень укомплектованості персоналом, з метою посилення присутності персоналу служб охорони і нагляду всередині установ. Необхідно також вжити заходів, щоб покласти край 24-годинній зміні персоналу, який несе службу (CPT/Inf (2024) 20) пункт 93).

26. Під час моніторингового візиту до ЗВК-58 було оглянуто захисну споруду цивільного захисту (укриття), розташовану на території установи. Встановлено, що наявне укриття формально позначене відповідною інформаційною табличкою із зазначенням адреси, відповідальної особи та місця зберігання ключів, що свідчить про його облік як об’єкта цивільного захисту. Разом із тим фактичний стан укриття не відповідає базовим вимогам безпеки та не дає змоги забезпечити належний захист осіб у разі надзвичайної ситуації чи воєнної загрози.

Зокрема, під час огляду встановлено, що укриття не має другого евакуаційного виходу, що є критичним порушенням вимог безпеки, оскільки унеможливлює безпечну евакуацію людей у разі блокування основного входу. Відсутність альтернативного виходу створює пряму загрозу життю та здоров’ю осіб, які можуть перебувати всередині укриття.

Крім того, у приміщенні укриття відсутня система вентиляції, що унеможливлює належний повітрообмін. За умов перебування значної кількості осіб це може призвести до швидкого погіршення якості повітря, підвищення рівня вуглекислого газу та створення небезпечних для життя умов. Також встановлено відсутність каналізації, що унеможливлює тривале перебування людей в укритті та свідчить про його непридатність для використання за призначенням у разі тривалих повітряних тривог чи інших надзвичайних ситуацій.

Сукупність виявлених недоліків свідчить про те, що укриття фактично не відповідає вимогам до захисних споруд цивільного захисту, визначених законодавством України, та не забезпечує мінімальних стандартів безпеки. Такий стан створює реальну загрозу життю і здоров’ю засуджених та персоналу установи, а також свідчить про неналежне виконання обов’язку держави щодо забезпечення безпечних умов перебування осіб, позбавлених волі, в умовах воєнного стану. 

27. Під час моніторингового візиту до ЗВК-58 було досліджено організацію праці засуджених на підставі аналізу наданих адміністрацією документів, зокрема трудових і цивільноправових договорів, списків залучених осіб, рознарядок на виведення на роботу, платіжних документів щодо сплати єдиного соціального внеску, журналів обліку, а також рапортів про залучення засуджених до виконання робіт.

Встановлено, що в установі функціонують різні види залучення засуджених до праці. Засуджені виконують роботи у виробничих дільницях, зокрема столярній, швейній та сувенірній, виготовляють металеві вироби, вироби з дроту, брезенту, інші комплектуючі, залучаються до робіт на об’єктах сторонніх суб’єктів господарювання, працюють на харчоблоці як пекарі, кухарі, посудомийники, підсобні робітники, у підсобному господарстві, а також виконують роботи з благоустрою території та інші допоміжні функції. Оформлення таких відносин здійснюється шляхом укладення трудових договорів, цивільноправових договорів (ЦПД), а також шляхом видання внутрішніх розпорядчих документів, зокрема рапортів і рознарядок.

За даними адміністрації, станом на 19.02.2026 року до праці залучено 77 засуджених, з них — 10 за трудовими договорами і 67 за ЦПД. Окремо зазначено 10 засуджених, які працюють за трудовими договорами, переважно на харчоблоці та в підсобному господарстві. Така модель свідчить про одночасне використання кількох правових механізмів залучення до праці, однак фактичний зміст виконуваних робіт у багатьох випадках має ознаки саме трудових, а не цивільноправових відносин.

Аналіз договорів ЦПД свідчить, що вони укладаються не для виконання разової індивідуальної послуги, а для забезпечення постійного виробничого процесу установи або підприємства. Наприклад, за договором ЦПД із засудженим С. передбачено пошиття 100 виробів за ціною 51 грн за одиницю, загальна вартість робіт становить 5100 грн. За іншим договором із засудженим Н. передбачено виготовлення 200 виробів на суму 4000 грн, 200 виробів на суму 4000 грн та 60 штук іншого виробу на суму 9180 грн, загальна сума договору — 17180 грн. Такі роботи виконуються на території установи, з використанням обладнання, матеріалів та інструментів установи, під контролем адміністрації, що за своїм змістом є організованою виробничою діяльністю.

Розрахунково-платіжні відомості підтверджують, що винагорода засуджених за ЦПД є вкрай низькою після проведення утримань. Зокрема, засудженому Г. за січень 2026 року нараховано 950 грн, однак після утримань на особовий рахунок зараховано лише 237,50 грн. Засудженому Г. нараховано 450 грн, на особовий рахунок зараховано 225 грн. Н. нараховано 4896 грн, після утримань зараховано 2448 грн. С. нараховано 990 грн, зараховано 495 грн. Р. нараховано 2499 грн, зараховано 1249,50 грн. Ч. нараховано 480 грн, зараховано 240 грн. Загалом за відповідною відомістю нараховано 18351 грн винагороди, однак після утримань засудженим фактично зараховано 8883 грн.

Аналогічна ситуація простежується щодо засуджених, залучених до ремонтно-будівельних робіт. Засудженому П. нараховано 6094,39 грн, однак на особовий рахунок зараховано 3047,20 грн. С. нараховано 4021,31 грн, зараховано 2010,66 грн. Р. нараховано 3985,84 грн, зараховано 1992,92 грн. М. нараховано 3000 грн, зараховано 1500 грн. Загалом за цією відомістю нараховано 17101,54 грн, а фактично зараховано засудженим 8550,78 грн.

Такі приклади свідчать, що значна частина винагороди фактично не надходить засудженим на особові рахунки, а система утримань і розподілу коштів потребує додаткової перевірки з огляду на вимоги статті 120 Кримінально-виконавчого кодексу України, статей 94, 95, 97, 115 Кодексу законів про працю України та статті 30 Закону України “Про оплату праці”. Відповідно до статті 30 Закону України “Про оплату праці” роботодавець зобов’язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці. У цьому випадку надані документи не дають можливості повною мірою співвіднести конкретний вид роботи, фактичний час її виконання, обсяг виробітку, суму нарахування, утримання та фактичну суму, зараховану на особовий рахунок.

Особливої уваги потребує залучення засуджених до робіт на об’єктах сторонніх суб’єктів господарювання. Встановлено, що на об’єктах М. працюють щонайменше 22 засуджених, серед яких Г., С., О., Т., М. Крім того, близько 15 засуджених залучені до робіт на об’єктах з виготовлення виробів із дроту, зокрема В. та Д. За наявними документами неможливо встановити фактичний обсяг виконаної ними роботи, режим робочого часу, конкретний розмір нарахованої винагороди та порядок її виплати. Відсутність персоніфікованого обліку праці та належних первинних документів свідчить про ризик фактичного використання праці без належного правового оформлення.

Окремо встановлено грубі порушення у сфері організації праці на харчоблоці. Так, засуджений Г. фактично працює з 06:00 до 18:00 щоденно, тобто 12 годин на добу, без вихідних і святкових днів, виконуючи роботи на овочерізці. Засуджений Т., який виконує функції посудомийника, працює з 05:30 до 18:00 щоденно, також без вихідних і святкових днів. Водночас у трудових договорах із засудженими, які працюють на харчоблоці, зазначається неповний робочий час — 0,25 або 0,75 ставки. Така невідповідність між формальними умовами договору та фактичним робочим навантаженням свідчить про штучне заниження обсягу зайнятості, що впливає на розмір оплати праці, соціальні гарантії та нарахування ЄСВ.

Зазначене порушує статтю 43 Конституції України, якою гарантується право на належні, безпечні і здорові умови праці та заробітну плату не нижчу від визначеної законом, статтю 50 КЗпП України щодо нормальної тривалості робочого часу не більше 40 годин на тиждень, статтю 56 КЗпП України щодо неповного робочого часу, який не повинен тягнути будь-яких обмежень трудових прав працівників, статтю 66 КЗпП України щодо перерви для відпочинку і харчування, статтю 67 КЗпП України щодо щотижневого безперервного відпочинку, а також статтю 70 КЗпП України, яка визначає тривалість щотижневого безперервного відпочинку не менш як 42 години.

Дослідження рапортів про залучення засуджених до робіт з благоустрою також виявило ознаки обходу трудового законодавства. Зокрема, рапортами передбачається залучення засуджених до робіт у нічний час з 22:00 до 06:00, при цьому формально зазначається, що такі роботи мають тривати не більше двох годин на добу. Однак за відсутності належного обліку фактичного часу роботи неможливо перевірити, чи дотримується це обмеження. Така практика створює ризик прихованого використання праці засуджених у нічний час без належного оформлення, обліку та оплати.

Установлено також, що журнал приймання засуджених виробничим персоналом не ведеться. Через це неможливо встановити, коли саме засуджені були виведені у промислову зону, скільки часу перебували на роботі та коли повернулися в житлову зону. Така практика порушує вимоги належного обліку робочого часу, унеможливлює контроль за дотриманням норм праці й відпочинку та створює умови для прихованого використання праці.

Аналіз ЦПД свідчить, що вони фактично містять ознаки трудових відносин. Засуджені виконують роботу на території установи, у межах організованого виробничого процесу, під контролем адміністрації, з використанням її обладнання та матеріалів, із дотриманням правил охорони праці й внутрішнього розпорядку. При цьому предметом договорів фактично є не самостійний цивільноправовий результат, а виконання певної трудової функції в інтересах установи або підприємства. Така практика суперечить статті 21 КЗпП України, відповідно до якої трудовим договором є угода, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а роботодавець — виплачувати заробітну плату і забезпечувати умови праці. Також порушуються вимоги частини третьої статті 24 КЗпП України, відповідно до якої працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору та повідомлення відповідного органу про прийняття працівника на роботу.

У цьому контексті слід враховувати правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові від 20.12.2023 року у справі №480/1815/22, де суд визначив характерні ознаки трудових відносин: систематична оплата за процес праці, а не лише за кінцевий результат; підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку; виконання роботи за професією або посадою; обов’язок роботодавця забезпечити робоче місце; дотримання правил охорони праці. Верховний Суд також зазначив, що виконання взаємопов’язаних виробничих операцій у межах єдиного виробничого процесу свідчить саме про трудові, а не цивільноправові відносини. Такі самі ознаки виявлені у досліджених договорах і фактичній організації праці засуджених у ЗВК-58.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 02.10.2024 року у справі №560/11269/23 зазначено, що роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин та вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин. Ця позиція є релевантною до встановлених під час візиту обставин, оскільки формальне укладення цивільноправових договорів не змінює фактичного трудового характеру відносин.

Окремого аналізу потребує питання сплати єдиного соціального внеску. З наданих платіжних інструкцій вбачається, що установа здійснює сплату ЄСВ у розмірі 22%. Зокрема, платіжною інструкцією від 20.01.2026 року сплачено 5104 грн ЄСВ, а платіжною інструкцією від 30.01.2026 року — 21243,37 грн ЄСВ. Водночас ці платежі мають узагальнений характер і не дають можливості встановити, щодо яких саме засуджених, за які роботи, за який період і з яких сум було здійснено відповідні нарахування. За відсутності персоніфікованого обліку неможливо перевірити, чи відповідають ці нарахування фактичному обсягу праці та отриманого доходу кожного засудженого. Така практика не відповідає вимогам Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, оскільки ЄСВ має забезпечувати персоніфікований страховий облік особи та формування її соціальних прав, зокрема страхового стажу. Формальна сплата ЄСВ без можливості перевірити її зв’язок із конкретною особою фактично нівелює соціальну функцію цього платежу.

Додатково встановлено порушення у сфері медичного контролю осіб, залучених до роботи на харчоблоці. У журналі медичного огляду не зазначаються прізвища засуджених, які проходять огляд, що унеможливлює перевірку факту його проведення щодо конкретних осіб. Така практика є особливо небезпечною з огляду на те, що ці особи працюють із харчовими продуктами та можуть становити епідемічний ризик у разі непроходження обов’язкового медичного огляду.

Порушення також виявлено у веденні журналу обліку інструментів. Встановлено, що інструменти, зокрема ножі та інші предмети, видаються одній особі у вигляді комплекту або ящика, після чого вона самостійно розподіляє їх між іншими засудженими. Такий порядок не забезпечує індивідуального обліку та персональної відповідальності за отриманий інвентар, створює ризики травматизму, втрати контролю за потенційно небезпечними предметами та використання інструментів не за призначенням.

Сукупність встановлених обставин свідчить про системне порушення трудових прав засуджених, зокрема права на належні умови праці, справедливу оплату, соціальний захист, відпочинок та безпечні умови праці. Виявлені факти підміни трудових відносин цивільноправовими, використання праці без належного обліку, перевищення норм робочого часу, непрозорість нарахування заробітної плати та формальний характер соціальних відрахувань свідчать про невиконання державою позитивного обов’язку щодо забезпечення прав осіб, позбавлених волі.

Такі порушення суперечать статтям 43, 46 Конституції України, статтям 21, 24, 50, 56, 66, 67, 70, 94, 95, 97, 115 КЗпП України, статті 120 Кримінально-виконавчого кодексу України, статті 30 Закону України “Про оплату праці”, Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, а також правилу 103 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели), відповідно до якого праця засуджених повинна оплачуватися справедливо.

Медична частина №58 філії державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Хмельницькій області

Завідувач медичної частини №58 філії державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Хмельницькій області (далі — медична частина) — Бондар Василь Васильович.

На час відвідування неукомплектовані посади: лікар-терапевт — 0,5 штатної одиниці; клінічний психолог — 0,5 штатної одиниці; старший фельдшер — 1 штатна одиниця. На стаціонарному лікуванні перебували 2 особи.

Під час моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних стандартів у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушень прав засуджених осіб:

1. Під час візиту моніторинговою групою встановлено, що медичний персонал не забезпечує належної фіксації та документування тілесних ушкоджень осіб, позбавлених волі.

Відповідно до пункту 3 глави 1 розділу II Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572 (далі — Порядок), у разі виявлення у засудженого тілесних ушкоджень медичний працівник, який виявив такі ушкодження, складає довідку у трьох примірниках, у якій детально зазначаються:

• відомості (письмова заява, усне або письмове пояснення засудженого, що стосуються обставин отримання тілесних ушкоджень (дата, час, місце отримання, способи заподіяння ушкоджень, відомості про особу (осіб), яка (які), на думку засудженого, їх заподіяла(ли)), а також інші відомості щодо отримання тілесних ушкоджень);
• вичерпний опис медичних показників, що характеризують стан здоров’я засудженого, характер ушкоджень, їх розміри та розташування;
• припущення медичного працівника з огляду на відомості, надані засудженим, та медичні показники, а також обґрунтування їх співвідношення.

До довідки медичним працівником додаються форма первинної облікової документації №511/о “Довідка про фіксацію тілесних ушкоджень”, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 року №110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 року за №661/20974, та фотографії наявних тілесних ушкоджень засудженого. Два примірники довідки та додатків до неї долучаються до матеріалів особової справи та медичної карти амбулаторного хворого №025/о, третій примірник видається особисто засудженому, який пройшов огляд.

Натомість, як встановлено під час моніторингового візиту, у випадках виявлення тілесних ушкоджень медичним персоналом фактично заповнюється лише форма первинної облікової документації №511/о без складання довідки у трьох примірниках та без здійснення повного комплексу дій, передбачених Порядком. Це свідчить про системне порушення вимог пункту 3 глави 1 розділу II Порядку та про неналежну організацію медичної фіксації тілесних ушкоджень.

2. Згідно з пунктами 2, 3 глави III розділу II Порядку, у профілактичному медичному огляді обов’язково беруть участь лікар-терапевт (або лікар загальної практики — сімейний лікар), лікар-психіатр, лікар-стоматолог. Разом із тим у штаті медичної частини відсутня посада лікаря-психіатра, що свідчить про неповноту проведення первинного та профілактичного медичного огляду, у зв’язку з чим засуджені та ув’язнені не отримують належну медичну допомогу.

Зазначене порушує пункт 38 рекомендацій Комітету, де зазначено, що медичні служби в місцях позбавлення волі повинні бути в змозі забезпечити медичну допомогу та лікування, а також відповідну дієту, фізіотерапію, реабілітацію чи будь-який інший спеціальний догляд на такому ж рівні, який пропонується пацієнтам у цивільних медичних закладах. Повинна бути передбачена забезпеченість лікарським, допоміжним медичним і технічним персоналом, а також мають бути надані відповідні приміщення, обладнання і устаткування (CPT/Inf (93) 12-part).

3. У штаті медичної частини вакантна посада клінічного психолога, що ускладнює своєчасне та ефективне надання медичної допомоги у сфері психічного здоров’я засудженим. Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році рекомендує надалі посилювати надання психологічної допомоги в установах, а також розвивати підготовку та роль пенітенціарних психологів, особливо в частині терапевтичної клінічної роботи із засудженими. У цьому контексті необхідно докласти зусиль для набору клінічно підготовлених психологів, які повинні бути частиною медичної команди і у своїй роботі не повинні поєднувати дві різні ролі, тобто оцінку ризиків і терапевтичну клінічну роботу (CPT/Inf (2024) 20) пункт 85).

4. У порушення пункту 8 глави 5 глави 2 Порядку в стаціонарі медичної частини відсутній облаштований ізолятор для осіб із розладами психіки для засуджених, які становлять небезпеку для оточення.

5. У порушення вимог Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №003-6/о “Інформована добровільна згода пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення і на присутність або участь учасників освітнього процесу”, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 року №110, встановлено відсутність підписаної у пацієнта, який перебував у стаціонарі медичної частини, інформованої добровільної згоди на проведення діагностики та лікування. Зазначене може свідчити про відсутність добровільної згоди пацієнта для застосування щодо нього методів діагностики, профілактики та лікування, що є порушенням статті 43 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” та пункту 47 рекомендацій Комітету (CPT/Inf (93) 12-part).

6. У медичній частині не організовано проведення замісної підтримувальної терапії (далі — ЗПТ) осіб із психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів відповідно до Порядку проведення замісної підтримувальної терапії осіб із психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 27.03.2012 року №200.

Наркозалежним особам не забезпечується соціально-психологічний супровід, когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), профілактика рецидивів, мотиваційне інтерв’ю, групи взаємодопомоги тощо.

Таким чином, ці особи позбавлені можливості отримувати ЗПТ, що порушує їхнє право на вибір методів лікування відповідно до статті 38 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”.

Разом із тим Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році зазначає, що потрапляння до пенітенціарної установи є можливістю розв’язати проблему, пов’язану з наркотиками, і тому важливо, щоб відповідна допомога була запропонована всім зацікавленим особам, отже, в усіх установах має бути доступне відповідне медичне обслуговування. Допомога, що пропонується таким особам, повинна бути різноманітною; програми замісної терапії для осіб із наркотичною залежністю повинні поєднуватися зі справжніми психосоціальними та освітніми програмами для осіб з опіоїдною залежністю, які не в змозі припинити вживання наркотиків. Крім того, доступ до програм ЗПТ в установах повинен бути легкодоступним, а керувати ними повинні також пенітенціарні лікарі, які повинні пройти спеціальну підготовку з питань, пов’язаних із вживанням наркотиків (CPT/Inf (2024) 20) пункт 86).

7. Диспансерний нагляд здійснюється за 20 особами, які мають інвалідність. З них: I групи — 1 особа, II групи — 9 осіб; III групи — 10 осіб. Разом із тим, у порушення вимог Закону України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні”, особи з інвалідністю не отримують належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, зумовлених захворюваннями, наслідками травм, що спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

Так, під час вивчення медичної документації засуджених встановлено, що у 2 осіб, які мають інвалідність, відсутня індивідуальна програма реабілітації (далі — ІПР). Крім того, не виконуються рекомендації ІПР, у зв’язку з чим вони не отримують належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, зумовлених захворюваннями та наслідками травм, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

8. У порушення вимог Державних будівельних норм України В.2.2-40:2018 “Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення” в медичній частині не створено умов щодо тримання людей з інвалідністю. 

9. У порушення пункту 37 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №285 “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики” в медичній частині відсутній висновок, що підтверджує вільний доступ до будівель та приміщень медичного закладу маломобільних груп населення, отримання якого є обов’язковим.

10. У порушення Порядку організації медичної допомоги на первинному, вторинному (спеціалізованому) та третинному (високоспеціалізованому) рівнях із застосуванням телемедицини, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.10.2015 року №681, персонал медичної частини через технічні обмеження позбавлений можливості надсилати запити на телемедичні консультації та отримувати фахову допомогу для надання медичних послуг засудженим.

11. У порушення вимог Табеля оснащення обладнанням одного робочого місця лікаря-стоматолога та зубного техніка, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 11.04.2005 року №158, в медичній частині відсутній дентальний рентген-апарат, що унеможливлює проведення поглибленого стоматологічного обстеження засуджених та не забезпечує своєчасного надання належної стоматологічної допомоги. 

12. Під час перевірки справності дефібрилятора встановлено, що термін придатності електродів минув. Разом із тим Комітет у своїй доповіді за результатами візиту в Україну у 2017 році рекомендував, щоб медичні служби в усіх відвіданих в’язницях та інших пенітенціарних установах України були оснащені обладнанням для порятунку життя лікарями (CPT/Inf (2018) 41) пункт 87).

13. У порушення вимог Стандартів медичної допомоги при ВГС у дорослих, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 23.07.2025 року №1178, не всі особи з підозрою на вірусний гепатит C проходять ПЛР-тестування, у зв’язку з чим вони не отримують необхідного лікування, що може призвести до погіршення стану їхнього здоров’я та поширення зазначеного інфекційного захворювання серед засуджених та ув’язнених осіб.

14. У порушення вимог частини першої статті 115 Кримінально-виконавчого кодексу України більшість оглянутих палатних приміщень потребують проведення ремонтних робіт, зокрема заміни санітарно-технічного обладнання, ремонту підлоги, фарбування та заміни інвентарю. Відсутня механічна вентиляція. У порушення вимог правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил та положень Норм забезпечення приміщення палат не оснащені баками для питної води. У порушення вимог правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил санвузол у палатах для соматичних хворих та ізоляторах для інфекційних хворих не обладнаний дверцятами, у зв’язку з чим не дотримується право засуджених на приватність.

15. У медичній частині, зокрема у палатах та кабінетах лікарів, моніторинговою групою зафіксовано порушення температурного режиму. Так, на час перевірки температура повітря в окремих приміщеннях складала +14—16°C, що не відповідає вимогам розділу VI Державних санітарних норм і правил, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 02.04.2013 року №259, та пункту 1 розділу XXII ПВР УВП, згідно з яким у холодну пору року температурний режим у жилих приміщеннях установ виконання покарань має підтримуватися на рівні не нижче +18°C. 

16. У порушення Державних санітарних норм та правил “Порядок управління медичними відходами, у тому числі вимоги щодо безпечності для здоров’я людини під час утворення, збирання, зберігання, перевезення, оброблення таких відходів”, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31.10.2024 року №1827, філією ДУ “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” в Хмельницькій області не укладено угоду зі спеціалізованою установою на утилізацію медичних відходів, у зв’язку з чим у медичній частині з початку 2026 року не організовано належного збирання, сортування та утилізації медичних відходів.

17. У порушення вимог Норм належності постільних речей, спеціального одягу та спеціального взуття (інвентарне майно) для засуджених, які проходять лікування у лікувально-профілактичних закладах, закладах на правах лікувальних та в медичних частинах при установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 20.02.2012 року №280/5, засуджені особи не отримують госпітальне майно (костюм, халат та капці госпітальні). Засуджені перебувають у стаціонарі у повсякденному одязі, іноді зі своєю постільною білизною. Окремі матраци потребують заміни.

18. Згідно з пунктом 7 глави III розділу II Порядку, засуджені, які працюють на об’єктах харчування (крім робіт, пов’язаних із посадами продавців, завідувачів продовольчих та речових складів, комірників), переробної промисловості, у будинках дитини, закладах загальної середньої освіти, підрозділах професійної підготовки у спеціальних виховних колоніях, медичних частинах (фельдшерських пунктах) та лікарняних закладах ДКВС (крім робіт, пов’язаних із наданням медичної допомоги), пральнях, лазнях, кімнатах для тривалих побачень, гуртожитках, клубах, на об’єктах водозабезпечення та каналізації, дільницях розведення і вирощування тварин, проходять обов’язкові попередні та профілактичні медичні огляди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2001 року №559 “Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок”.

На кожного засудженого зазначеної категорії заводиться форма первинної облікової документації №1-ОМК “Особиста медична книжка”, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21.02.2013 року №150, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.04.2013 року за №662/23194. Разом із тим під час перевірки особистих медичних книжок у засуджених, які працюють в їдальні, було встановлено, що цим працівникам не проводився огляд лікарем-отоларингологом, що порушує вимоги пункту 6 Правил проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 23.07.2002 року №280 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров’я України від 21.02.2013 року №150).

19. У порушення Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених Міністерством внутрішніх справ України від 30.12.2014 року №1417, приміщення медичної частини не обладнані системами пожежогасіння та пожежної сигналізації.

Рекомендації:

1. Забезпечити дотримання норми житлової площі не менше 4 м² на одного засудженого у всіх камерних приміщеннях СМРБ.

2. Привести фактичну кількість спальних місць у камерних приміщеннях у відповідність до актів вимірювання житлової площі.

3. Припинити використання камерних приміщень площею менше ніж 6 м² для одиночного тримання засуджених.

4. Забезпечити в камерних приміщеннях належне природне освітлення, вентиляцію, можливість відкривання вікон, баки для питної води, шафи та інше передбачене майно.

5. Обладнати санвузли у камерних приміщеннях, ДІЗО та карцерах перегородками і дверцятами, які забезпечують приватність.

6. Негайно переглянути практику тривалого одиночного тримання засуджених до довічного позбавлення волі та забезпечити регулярну індивідуальну оцінку необхідності такого тримання.

7. Розробити і впровадити для засуджених до довічного позбавлення волі реальний режим позакамерної діяльності, включно з груповими заходами, працею, навчанням, прогулянками та соціально-виховною роботою.

8. Облаштувати у СМРБ кімнату виховної роботи відповідно до встановлених Норм забезпечення.

9. Припинити практику постійного відеоспостереження у житлових камерах без індивідуальної оцінки ризиків та регулярного перегляду такого рішення.

10. Обладнати карцерні приміщення кнопками виклику персоналу.

11. Привести карцерні приміщення у відповідність до мінімальних стандартів площі, освітлення, вентиляції, доступу до питної води, санітарного обладнання та радіофікації.

12. Демонтувати або вивести з використання засоби фіксації відкидних ліжок у карцерах, ДІЗО та ПКТ, якщо їх застосування не передбачене чинним законодавством.

13. Припинити розміщення біля камер поіменних карт з описом злочинів засуджених.

14. Забезпечити функціонування радіофікації у камерних приміщеннях ДІЗО, СМРБ та карцерах.

15. Забезпечити видачу засудженим копій рішень про застосування дисциплінарних стягнень із роз’ясненням порядку їх оскарження та права на правову допомогу.

16. Обладнати прогулянкові дворики СМРБ належним укриттям від атмосферних опадів.

17. Забезпечити повне виконання програми ознайомлення новоприбулих засуджених у КДіР із регулярною участю всіх членів робочої групи.

18. Привести матеріально-побутове забезпечення КДіР у відповідність до Норм забезпечення, зокрема облаштувати необхідні приміщення для харчування, зберігання речей, умивання, побутових потреб і сушіння.

19. Забезпечити фактичне проведення соціально-виховних і психологічних заходів із засудженими та припинити формальне документування непроведених заходів.

20. Забезпечити достовірне, повне і своєчасне ведення журналів обліку роботи із засудженими у відділеннях СПС.

21. Облаштувати приміщення для проведення виховної роботи у відділеннях, де воно відсутнє.

22. Забезпечити доставлення їжі засудженим виключно у промаркованих термосах відповідно до вимог продовольчого забезпечення.

23. Відновити роботу дезінфекційної камери та забезпечити повну санітарну обробку постільних речей, одягу й іншого майна.

24. Забезпечити роботу примусової припливно-витяжної вентиляції у пральні.

25. Обладнати душові приміщення перегородками або шторками, які забезпечують приватність.

26. Негайно припинити використання саморобного нагрівального пристрою у приміщенні для сушіння білизни та усунути порушення пожежної безпеки.

27. Забезпечити наявність у крамниці установи всіх товарів, передбачених додатком 5 до ПВР УВП.

28. Поповнити бібліотечний фонд актуальними текстами КВК України, ПВР УВП та ПВР СІЗО.

29. Забезпечити приховане носіння спеціальних засобів персоналом або припинити їх відкрите носіння під час прямого контакту із засудженими.

30. Переглянути практику проведення короткострокових побачень і забезпечити проведення відкритих побачень як загального правила, а безконтактних — лише на підставі індивідуальної оцінки ризику.

31. Забезпечити оформлення паспортів громадянина України та РНОКПП засудженим, які їх потребують.

32. Вжити заходів для зменшення некомплекту персоналу та забезпечення належної присутності персоналу в житлових і режимних зонах установи.

33. Привести укриття установи у придатний стан: облаштувати другий евакуаційний вихід, вентиляцію, каналізацію та інші мінімальні умови для безпечного перебування людей.

34. Забезпечити належний облік виведення засуджених у промислову зону та їх повернення до житлової зони.

35. Провести перевірку правових підстав залучення засуджених до робіт на об’єктах і забезпечити належне оформлення трудових відносин.

36. Припинити підміну трудових відносин цивільноправовими договорами у випадках, коли фактично наявні ознаки трудових відносин.

37. Забезпечити персоніфікований облік робочого часу, обсягів виконаних робіт, нарахованої винагороди та сплаченого ЄСВ щодо кожного засудженого.

38. Переглянути умови праці засуджених на харчоблоці та припинити практику роботи понад установлену тривалість робочого часу, без вихідних і святкових днів.

39. Забезпечити оплату праці засуджених відповідно до фактично відпрацьованого часу, обсягу роботи та мінімальних державних гарантій.

40. Забезпечити належне проведення та документування медичних оглядів засуджених, які працюють на харчоблоці та інших об’єктах підвищеного санітарного ризику.

41. Запровадити індивідуальну видачу інструментів кожному засудженому під особистий підпис із зазначенням виду, кількості та часу повернення інвентарю.

42. Вжити заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень прав людини та недопущення катувань та інших жорстких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання у медичній частині №58 філії державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Хмельницькій області.

43. Забезпечити контроль за належним веденням медичної документації відповідно до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572, та інших нормативно-правових актів.

44. Забезпечити штат медичної частини лікарями-спеціалістами відповідно до потреб.

45. Забезпечити своєчасну та належну фіксацію тілесних ушкоджень у засуджених.

46. Забезпечити отримання інформованої згоди пацієнтів на обстеження та лікування у встановленій формі.

47. Забезпечити можливість отримання замісної підтримувальної терапії на підставі діагнозу психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання опіоїдів.

48. Забезпечити обладнання ізолятора для осіб із розладами психіки та поведінки відповідно до вимог.

49. Забезпечити оснащення медичної частини дефібрилятором та іншим необхідним обладнанням для порятунку життя відповідно до рекомендацій Європейського комітету із запобігання катуванням.

50. Забезпечити проведення індивідуальної реабілітації осіб, які її потребують.

51. Забезпечити доступність будівель установи відповідно до Державних будівельних норм України В.2.2-40:2018 “Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення”.

52. Забезпечити належну роботу телемедичного комплексу для здійснення запитів лікарями на телемедичне консультування.

53. Забезпечити медичну частину дентальним рентген-апаратом та необхідним обладнанням для проведення повноцінного стоматологічного обстеження і лікування.

54. Виконати вимоги пункту 37 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №285 “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики”.

55. Забезпечити всіх осіб із підозрою на ВГС доступом до ПЛР-тестування у найкоротші строки та організувати необхідне противірусне лікування для осіб із підтвердженим діагнозом.

56. Забезпечити належну утилізацію лікарських засобів та виробів медичного призначення.

57. Забезпечити медичну частину госпітальним майном: костюмом, халатом та капцями госпітальними.

58. Забезпечити дотримання температурного режиму у приміщеннях медичної частини не нижче +18°C.

59. Забезпечити наявність у всіх працівників їдальні особистих медичних книжок та повного комплексу передбачених медичних обстежень, необхідних для їх допуску до роботи на об’єктах харчування.

60. Рекомендується привести стан палатних приміщень і санітарно-побутове забезпечення засуджених у відповідність до вимог частини першої статті 115 Кримінально-виконавчого кодексу України шляхом проведення необхідних ремонтних робіт, усунення антисанітарних умов, заміни зношеного обладнання і належного облаштування санвузлів.