Звіт за результатами моніторингового візиту до Шепетівської виправної колонії №98

20.02.2026 року відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, враховуючи положення Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) та рішень Європейського суду з прав людини, на підставі статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України — “Відвідування установ виконання покарань” групою моніторів Харківської правозахисної групи та ГО “Захист в’язнів України” здійснено відвідування державної установи “Шепетівська виправна колонія (№98)” (ШВК-58, установа, заклад, колонія).

Здійснено черговий плановий візит без попередження, досліджено всі об’єкти установи. Попередній візит відбувся 08.11.2024 року.

Під час підготовки до візиту монітори використовували матеріали звернень засуджених і їхніх родичів, матеріали попередніх звітів, а також звіти моніторів Національного превентивного механізму при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини (НПМ).

Візит проводиться в рамках проєкту “Зменшення страждань в’язнів у контексті війни в Україні”, що фінансується урядом Данії у партнерстві з DIGNITY — Данський інститут проти катувань.

Відвідування здійснили монітори:

• Андрій Діденко — помічник народного депутата України Ярослава Юрчишина, координатор програм Харківської правозахисної групи, має досвід моніторингових візитів з 2014 року, монітор НПМ (Національний превентивний механізм), член консультативної ради НПМ;
• Сергій Зуйков — помічник народного депутата України Костянтина Касая, член громадської ради при Міністерстві юстиції України, член громадської організації “Захист в’язнів України”, монітор НПМ, має багаторічний досвід моніторингових візитів;
• Олег Цвілий — член громадської ради при Міністерстві юстиції України, керівник громадської організації “Захист в’язнів України”, має великий досвід моніторингових візитів, спеціалізується на питаннях катувань, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження.

Під час моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних стандартів у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушення прав засуджених осіб. Зокрема, встановлено неналежну організацію приймання новоприбулих засуджених, формальний характер роботи з ними у дільниці КДіР, використання засуджених для контролю за іншими особами, неналежні матеріально-побутові та санітарно-гігієнічні умови у КДіР, ДІЗО/ПКТ, ДПК, лазне-пральному комплексі та укритті.

Також зафіксовано порушення права на приватність, доступ до інформації, належне харчування, соціально-виховну роботу, побачення, оформлення документів, безпечні умови перебування, а також системні недоліки в організації праці засуджених, оплаті праці та забезпеченні соціального захисту.

Виявлені порушення мають не поодинокий, а системний характер і свідчать про необхідність реагування, приведення умов тримання та службової документації у відповідність до вимог законодавства, а також забезпечення реального, а не формального, дотримання прав засуджених.

Водночас в установі здійснюються окремі заходи щодо покращення матеріально-побутових умов та модернізації інфраструктури, зокрема проводяться ремонтні роботи й оновлюється технічне забезпечення.

Загальна інформація

ШВК-98 є установою виконання покарань середнього рівня безпеки для тримання чоловіків. На території установи розташована багатопрофільна лікарня №98 філії ДУ “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України в Хмельницькій області”.

Установа розташована за адресою: вулиця Тараса Шевченка, 60, село Климентовичі, Шепетівський район, Хмельницька область.

ШВК-98 була створена у 1962 році в період активного розвитку мережі виправно-трудових установ СРСР. Її поява була зумовлена загальнодержавною політикою розширення системи виконання покарань, яка передбачала створення великих спеціалізованих установ для тримання засуджених з одночасним залученням їх до виробничої діяльності. На початковому етапі свого функціонування установа формувалася як виправно-трудова колонія, що поєднувала житлову зону для тримання засуджених із розгалуженою виробничою інфраструктурою.

У цей період значна увага приділялася створенню виробничих потужностей, які дозволяли використовувати працю засуджених у промислових і господарських процесах. Паралельно розвивалися допоміжні елементи системи — навчальні підрозділи, зокрема професійно-технічне навчання, а також заклади загальної середньої освіти для засуджених. У наступні десятиліття установа розширювалася як територіально, так і функціонально. Формувалася комплексна структура, що включала житлові секції, виробничу зону, об’єкти соціально-побутового призначення та медичні підрозділи. У цей період колонія функціонувала як частина централізованої пенітенціарної системи СРСР, підпорядкованої органам внутрішніх справ.

Після проголошення незалежності України у 1991 році установа була включена до національної системи виконання покарань. У процесі реформування вона перейшла в підпорядкування новостворених органів кримінально-виконавчої системи України. Водночас відбувалося поступове приведення її діяльності у відповідність до національного законодавства, зокрема до Кримінально-виконавчого кодексу України, а також зміна підходів до організації режиму, праці та умов тримання засуджених.

У подальшому установа набула статусу виправної колонії середнього рівня безпеки для тримання чоловіків, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі. Важливим елементом її розвитку стало формування на території установи медичної інфраструктури, зокрема створення багатопрофільної лікарні, що забезпечує надання медичної допомоги засудженим.

Таким чином, історичний розвиток ШВК-98 відображає загальні етапи еволюції пенітенціарної системи — від радянської моделі виправно-трудових колоній до сучасної структури установ виконання покарань України.

На час візиту керівником установи був полковник внутрішньої служби Ігор Михальчук.

Заклад складається з чергової частини, відділення КДіР (дільниця карантину, діагностики і розподілу), дільниць СПС (соціально-психологічної служби), харчоблоку, приміщень ДІЗО (дисциплінарний ізолятор), ПКТ (приміщення камерного типу), ДПК (дільниця посиленого контролю), дільниці СІЗО (слідчого ізолятора), медичної частини, лазне-прального комбінату, кімнат побачень, крамниці, бібліотеки, кімнати отримання передач, адміністративних приміщень. В установі є 9 відділень СПС, сектор середнього рівня безпеки для чоловіків, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі, сектор для тримання осіб, узятих під варту, дільниця КДіР, дільниця ДПК. 2 відділення законсервовані, без ремонту.

За даними адміністрації установи штатна чисельність персоналу складається з 368 посад. Фактична чисельність — 276 посад. Загальний некомплект персоналу в установі — 71 співробітник.

Планове наповнення закладу — 1043 особи. Фактична кількість осіб, які утримуються в установі, — 500 засуджених. У ШВК-98 працюють 2 психологи.

Протягом 2026 року до колонії прибуло 28 осіб, ще 57 осіб прибули на лікування до лікувального закладу. Протягом 2025 року померло 8 осіб, протягом 2026 року — 4 особи.

На оперативно-профілактичному обліку перебували: схильні до самогубства — 23 особи; протягом 2026 року зафіксовано 1 акт самогубства; схильні до членоушкодження — 4 особи; злісні порушники режиму тримання — 11 осіб. Протягом 2025 року 6 осіб були звільнені через тяжкі захворювання.

Протягом 2025-2026 років не зафіксовано жодної скарги від засуджених на неналежні умови тримання та неналежне надання медичної допомоги. 26 осіб мають інвалідність: 1 особа І групи, 8 осіб II групи, а також 17 осіб III групи.

У власному користуванні засуджені мають 357 планшетів, зареєстровано 22 електронні адреси (email). За останні пів року зафіксовано 6 актів прокурорського реагування. Протягом 2025 року було зафіксовано 8 випадків тілесних ушкоджень під час перебування в закладі; протягом 2026 року зафіксовано 1 випадок тілесних ушкоджень під час перебування в установі.

Групою моніторів проведено опитування близько 260 осіб з-поміж засуджених під час відвідування виробничих приміщень, майстерень, дільниць СПС, дисциплінарних приміщень, господарських приміщень, під час загальних розмов із наданням консультацій, відповідей на запитання, опитування на предмет порушення прав людини, а також індивідуального спілкування з особами, у тому числі на умовах анонімності.

Позитивний досвід

Під час аналізу наданих матеріалів встановлено, що в установі здійснюються заходи, спрямовані на покращення матеріально-побутових умов та інфраструктури. Зокрема, у 2025 році проведено ремонтні роботи в низці приміщень, включаючи камери дисциплінарного ізолятора, приміщення дільниці посиленого контролю, кімнати відпочинку персоналу, чергову частину, а також об’єкти соціально-психологічної служби. Окремо слід відзначити облаштування житлових приміщень засуджених з урахуванням індивідуального простору, а також проведення ремонтів у приміщеннях для побачень, їдальні, пральні та допоміжних господарських приміщеннях.

В установі вживаються заходи щодо підвищення рівня безпеки шляхом модернізації інженерно-технічних засобів: придбано системи відеоспостереження, портативні відеореєстратори, радіостанції, а також спеціальні засоби для забезпечення безпеки персоналу та об’єктів. Функціонування виробничої бази, зокрема виготовлення залізобетонних виробів та продукції майстерень, створює можливості для залучення засуджених до праці та набуття практичних навичок. Також здійснюється благоустрій території установи, зокрема облаштування зон для перебування засуджених, що сприяє покращенню умов їх тримання.

Виявлені порушення національного та міжнародного законодавства

Під час моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушення прав засуджених осіб:

1. Порядок та умови приймання засуджених осіб до установи не повною мірою відповідають вимогам чинного законодавства України та міжнародним стандартам поводження з в’язнями. Відповідно до пунктів 1 та 2 розділу II Положення про дільницю карантину, діагностики і розподілу, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2013 року №2300/5 (далі — Положення про дільницю КДіР), з метою організації роботи з новоприбулими засудженими наказом начальника установи створюється робоча група, до складу якої входять заступники начальника установи, начальники структурних підрозділів, психолог та медичний працівник.

З метою планування зазначеної роботи щороку складається програма ознайомлення новоприбулих засуджених із порядком та умовами відбування покарання, яка затверджується начальником установи. Відповідно до пункту 8 розділу II Положення про дільницю КДіР, тримання засуджених в умовах ізоляції (карантину), серед іншого, передбачає виконання програми ознайомлення засуджених з умовами та порядком відбування покарання. Разом із тим під час конфіденційного спілкування із засудженими та аналізу службової документації моніторингова група встановила, що члени робочої групи не в повному обсязі виконують заходи, передбачені зазначеною програмою.

Відсутність системної організації роботи підтверджується, зокрема, записами в журналі обліку відвідування дільниці КДіР представниками адміністрації. Так, станом на 20.02.2026 року в дільниці перебувало 7 осіб, які прибули до установи 13.02.2026 року та 18.02.2026 року, тоді як останній запис у журналі датований 18.02.2026 року, що може свідчити про невиконання передбачених заходів у період з 19.02.2026 року по 20.02.2026 року.

Крім того, під час перевірки журналу обліку відвідування дільниці КДіР представниками адміністрації встановлено, що окремі записи містять некоректну інформацію та, ймовірно, не могли бути внесені членами робочої групи. Так, 18.02.2026 року, згідно із записом, внесеним до журналу виконувачем обов’язки заступника начальника установи з інтендантського та комунально-побутового забезпечення Михальчуком І.В., було проведено захід із новоприбулими засудженими на тему норм та умов забезпечення речовим майном і харчовими продуктами.

Водночас встановлено, що Михальчук І.В. фактично обіймає посаду першого заступника начальника установи — заступника начальника установи з нагляду і безпеки, охорони та оперативної роботи, а питання комунально-побутового забезпечення не належать до сфери його компетенції. Крім того, у журналі відсутній підпис про проведення зазначеного заходу, що додатково ставить під сумнів достовірність внесеного запису.

2. Під час відвідування дільниці КДіР зафіксовано практику залучення окремих засуджених до виконання функцій, пов’язаних із підтриманням порядку та контролем за поведінкою інших осіб. Фактично адміністрацією делеговано засудженому “днювальному” повноваження щодо здійснення постійного нагляду за новоприбулими засудженими та контролю за дотриманням ними вимог розпорядку дня, що є неприпустимим.

Зазначене суперечить вимогам пункту 4 розділу II Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 року №2823/5 (далі — ПВР УВП), а також пункту 2 розділу І Положення про дільницю КДіР. Разом із тим у своїй доповіді за результатами візиту до України у 2020 році Європейський комітет з питань запобігання катуванням чи жорстокому, нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (далі — Комітет) висловив серйозні сумніви щодо практики використання деяких ув’язнених як “днювальних”, які виконують функції контролю за іншими ув’язненими в житлових приміщеннях та на виробництві і доповідають персоналу про будь-які випадки та порушення режиму. Тому Комітет із занепокоєнням зауважив під час цього візиту, що така практика зберігалася.

Крім того, на жаль, попри конкретні рекомендації, які раніше надавав Комітет, практика використання “днювальних” також офіційно передбачається Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань. Як уже підкреслювалося раніше, Комітет вважає, що будь-яка часткова відмова від відповідальності за порядок та безпеку у в’язницях, яку несуть режимні співробітники установи, є неприйнятною.

Така практика наражає слабкіших ув’язнених на ризик жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження та експлуатації з боку інших ув’язнених. Комітет закликає владу України зробити всі необхідні кроки — у тому числі законодавчого характеру — для того, щоб покласти край цій практиці. Жоден ув’язнений у жодній пенітенціарній установі країни не повинен мати владу над іншими ув’язненими (CPT/Inf (2020) 40) пункт 27).

3. Моніторинговою групою встановлено, що матеріально-побутове забезпечення дільниці КДіР не повною мірою відповідає встановленим нормативним вимогам. Так, у порушення вимог Норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарського призначення виправної колонії середнього рівня безпеки, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2012 року №1118/5 (далі — Норми забезпечення), у дільниці відсутній ряд приміщень, а саме: кімната для зберігання обмінного фонду постільних речей, речового майна і спецодягу; комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей, речового майна і спецодягу; гардеробна; кімната побуту; сушарка. Санвузол не обладнаний достатньою кількістю перегородок, які забезпечують можливість усамітнення, що порушує правило 19.3 Європейських пенітенціарних правил. 

Крім того, житлові приміщення не укомплектовані в достатній кількості приліжковими тумбочками та табуретами згідно з передбаченими нормативами. 

Відсутність зазначених приміщень або їх неналежне облаштування призводить до порушення санітарно-гігієнічних норм, ускладнює підтримання чистоти та порядку в приміщеннях, де тримаються засуджені, що, своєю чергою, негативно впливає на загальний санітарний стан установи.

4. У житлових приміщеннях дільниці КДіР моніторингова група зафіксувала порушення температурного режиму. Так, на час перевірки температура повітря у житлових приміщеннях становила +8-15°C, тоді як відповідно до пункту 1 розділу XXII ПВР УВП у холодну пору року температура в жилих приміщеннях установ виконання покарань має підтримуватися на рівні не нижче +18°C.

5. У порушення вимог правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил, правила 22.2 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями та Норм забезпечення житлові приміщення дільниці не забезпечені баками для питної води ємністю 15 літрів із водорозбірним краном, кришкою, кухлем і тазом. 

6. Облаштування приміщень ДІЗО не повною мірою відповідає встановленим стандартам поводження з в’язнями та не забезпечує належних матеріально-побутових і санітарно-гігієнічних умов, що призводить до порушення прав засуджених осіб. У камерних приміщеннях ДІЗО не забезпечено достатній рівень природного освітлення, оскільки вікна обладнані матовим (затемненим) склом, що істотно обмежує проникнення денного світла до камер. Такі умови негативно впливають на психоемоційний стан засуджених та фактично позбавляють їх візуального контакту із зовнішнім середовищем.

Зазначене не відповідає вимогам правила 18.2 (а) Європейських пенітенціарних правил та правила 14 (а) Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели). У доповіді за результатами візиту до України у 2020 році Комітет уже звертав увагу на зазначену практику та рекомендував вжити заходів щодо перегляду конструкції вікон у камерах з метою забезпечення ув’язненим можливості спостерігати простір поза межами камери (CPT/Inf (2020) 40) пункт 48). 

7. У приміщеннях не працює механічна вентиляція. Санвузли в камерних приміщеннях ДІЗО/ПКТ не обладнані дверцятами та/або достатніми перегородками, які забезпечують можливість усамітнення, що порушує правило 19.3 Європейських пенітенціарних правил. Разом із тим у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет закликав українську владу вжити необхідних заходів для поліпшення матеріальних умов тримання під вартою, зокрема всі місця розміщення засуджених і взятих під варту осіб, включаючи санітарні приміщення, утримувати в належному ремонтному та гігієнічному стані, регулярно і часто проводити дезінсекцію, забезпечити достатній доступ до природного освітлення та вентиляції в камерах, а внутрішні санітарні приміщення повністю обладнати перегородками, тобто від підлоги до стелі (CPT/Inf (2024) 20) пункт 58).

8. Пунктом 1 розділу XXIII ПВР УВП визначено, що нагляд за засудженими є системою заходів, спрямованих на забезпечення відбування та виконання кримінальних покарань у виді обмеження волі, позбавлення волі, довічного позбавлення волі та арешту шляхом цілодобового і постійного контролю за поведінкою засуджених у місцях їхнього проживання та праці, попередження та припинення з їхнього боку протиправних дій, забезпечення вимог ізоляції засуджених та безпеки персоналу установ виконання покарань. Так, під час огляду камерних приміщень ДІЗО було зафіксовано встановлені камери відеоспостереження.

Разом із тим у своїй доповіді Комітет у 2012 році критикував надмірне втручання у приватність через встановлення в житлових приміщеннях засуджених відеокамер та зазначав, що будь-яке рішення про застосування відеоспостереження щодо конкретного засудженого повинно завжди ґрунтуватися на індивідуальній оцінці реальних ризиків і має часто переглядатися на регулярній основі. Відеоспостереження є серйозним втручанням у приватне життя ув’язнених і робить режим ще більш репресивним, зокрема при застосуванні протягом тривалого часу (CPT/Inf (2013) 23) пункт 52).

9. Радіофікація в камерних приміщеннях ДІЗО відсутня, що суперечить вимогам пункту 3 розділу XX ПВР УВП та пункту 63 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями.

10. Під час відвідування ДІЗО/ПКТ на зовнішніх дверях камерних приміщень встановлено розміщення поіменних карток із наданням інформації у вигляді короткого опису злочинів, скоєних особами, які перебувають у камерах. У своїй доповіді за результатами візиту до України у 2020 році Комітет зазначив, що цю практику слід припинити, оскільки вона не служить жодній розумній меті і, крім стигматизації, має наслідком погіршення стосунків між ув’язненими та працівниками в’язниці (CPT/Inf (2020) 40) пункт 52).

11. Під час відвідування ДІЗО встановлено, що засудженим, які відбували дисциплінарне стягнення понад три доби, адміністрацією установи не було видано копію рішення про застосування до них стягнення із зазначенням можливості та порядку його оскарження, що суперечить статті 135 Кримінально-виконавчого кодексу України. Водночас у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет рекомендує вжити заходів у пенітенціарних установах України для забезпечення того, щоб засуджені, до яких застосовано дисциплінарне стягнення, систематично отримували копію відповідного рішення. Крім того, засуджених слід інформувати про їхнє право на доступ до адвоката в контексті дисциплінарного провадження (CPT/Inf (2024) 20) пункт 103).

12. Площа окремих прогулянкових двориків є недостатньою для забезпечення повноцінної фізичної активності засуджених. Дворики потребують проведення ремонтних робіт. Разом із тим Комітет неодноразово рекомендував переглянути дизайн та розмір прогулянкових двориків, “звідки в кращому випадку відкривається вид на небо” (пункти 122, 127, CPT/Inf (2014) 15). 

13. Моніторинговою групою встановлено недоліки в організації та здійсненні соціально-виховної та психологічної роботи із засудженими. Так, у порушення вимог пункту 9 розділу І Положення про відділення соціально-психологічної служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2013 року №2300/5 (далі — Положення про відділення СПС), індивідуальні програми соціально-виховної роботи із засудженими не переглядаються начальником відділення соціально-психологічної служби (далі — СПС) у встановлений строк, кожні шість місяців, а результати їх реалізації не відображаються у відповідному розділі щоденника індивідуальної роботи. 

14. Під час відвідування ДПК встановлено відсутність у приміщеннях дільниці наочної інформації із зазначенням номерів телефонів “гарячих ліній”, а також поштових і електронних адрес Міністерства юстиції України, Європейського суду з прав людини, Державного бюро розслідувань, Офісу Генерального прокурора, обласної та окружної прокуратур, Департаменту, міжрегіонального управління. Зазначене суперечить пункту 6 розділу II ПВР УВП. 

15. У порушення Норм забезпечення кімната виховної роботи ДПК не забезпечена шафою для книжок, напівм’яким стільцем, навісною класною дошкою та телевізором. 

16. Туалет ДПК не обладнаний перегородками та дверцятами, які гарантують можливість усамітнення, що порушує вимогу правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил.

17. Прогулянковий дворик ДПК не обладнаний належним укриттям для захисту від атмосферних опадів. Разом із тим Комітет у своїй другій Загальній доповіді наголошує, що щоденне перебування осіб на свіжому повітрі має здійснюватися на майданчику достатньої площі, а самі прогулянкові зони, наскільки це можливо, повинні бути обладнані укриттям на випадок несприятливих погодних умов (CPT/Inf (92) 3) пункт 48). 

18. Під час відвідування установи моніторинговою групою встановлено, що в крамниці установи відсутні натільна білизна, спортивне взуття, дзеркало, гребінець, письмовий папір, конверти, марки, пристрої для споживання тютюнових виробів та вдихання аерозолів (пари) без їх згоряння, а також зарядні пристрої до них, наявність яких передбачена додатком 5 до ПВР УВП.

19. Під час відвідування бібліотеки установи моніторинговою групою встановлено, що всупереч вимогам абзацу третього пункту 4 розділу XX ПВР УВП книжковий фонд бібліотеки не забезпечений текстами Кримінально-виконавчого кодексу України, Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, Європейських пенітенціарних правил, Кримінального процесуального кодексу України, Кримінального кодексу України.

20. Згідно з пунктом 17 розділу V Положення про організацію продовольчого забезпечення у Державній кримінально-виконавчій службі України на мирний час, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.06.2021 року №2160/5 (далі — Положення про організацію продовольчого забезпечення), в їдальні установи щодня повинні залишатися добові проби кожної страви раціону.

Відбір проб здійснюється кухарем із казана у присутності медичного працівника закладу охорони здоров’я в чистий посуд із кришкою (попередньо помитий та перекип’ячений) до видачі їжі. Добові проби зберігаються в холодильнику їдальні при температурі від +4 до +8°C та мають зберігатися протягом доби до закінчення аналогічного приймання їжі наступного дня.

Разом із тим у порушення зазначених вимог під час огляду холодильника їдальні моніторинговою групою встановлено відсутність проби риби смаженої серед страв вечері за 19.02.2026 року.

21. Моніторинговою групою встановлено низку порушень в організації лазне-прального обслуговування засуджених та ув’язнених осіб. У порушення вимог пункту 4 розділу XXII ПВР УВП та пункту 3.19 розділу III Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2021 року №849/5 (далі — Положення), в установі не забезпечено дотримання санітарно-гігієнічних та протиепідемічних вимог. Зокрема, санітарна обробка засуджених, які прибувають до установи, не проводиться. Так, 04.02.2026 року та 05.02.2026 року до установи прибули засуджені, однак відомості про проведення їх миття у книзі обліку відвідування лазні відсутні.

22. У порушення пункту 2.11 розділу II Положення у приміщеннях пральні та лазні належним чином не працює примусова припливно-витяжна система вентиляції.

23. Усупереч вимогам пункту 3.11 розділу III Положення місце (куточок) фельдшера медичної частини для проведення тілесного огляду та надання медичної допомоги засудженим (особам, узятим під варту) належним чином не обладнано, зокрема не забезпечено столом та стільцем, що унеможливлює створення належних умов для проведення медичних оглядів та організації надання первинної медичної допомоги. 

24. Нагляд за дотриманням порядку під час миття засуджених та ув’язнених у лазні, а також контроль за проведенням прибирання, дезінфекції приміщень і здійснення медичного огляду, передбачені пунктами 3.10 та 3.11 Положення, черговим медичним працівником не забезпечуються. Журнал обліку проведення тілесних оглядів у лазні установи, що ведеться за формою згідно з додатком 6 до цього Положення, персоналом медичної частини належним чином не ведеться. Зокрема, не заповнюються графи “Прізвище, ініціали чергового фельдшера, який проводив огляд” та “Підпис чергового фельдшера”, що свідчить про формальне ведення журналу.

25. У порушення вимог правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил у приміщенні душової ДІЗО не забезпечено право на приватність через відсутність шторок на душових перегородках. 

26. Під час візиту моніторингова група зафіксувала, що персонал установи, який безпосередньо контактує із засудженими, відкрито носить спеціальні засоби, зокрема гумові кийки. Разом із тим, згідно з абзацом восьмим пункту 1 розділу XXVI ПВР УВП, носіння персоналом установ виконання покарань спеціальних засобів у межах території установи виконання покарань, що охороняється, має бути, за можливості, максимально прихованим від оточення.

Водночас Комітет рекомендує, щоб пенітенціарні співробітники, які працюють у прямому контакті з в’язнями, не носили спеціальні засоби, зокрема гумові кийки, наручники та балончики, споряджені сльозогінним газом, відкрито перед в’язнями. Таке носіння перешкоджає встановленню нормальних відносин між персоналом та в’язнями (пункт 85 CPT/Inf (2011) 29, пункт 23 CPT/Inf (2013) 23, пункт 166 CPT/Inf (2014) 15). 

27. Згідно з наданою адміністрацією інформацією, за 2025 рік у ШВК-98 засудженим було надано 404 короткострокові побачення, з яких 172 відбувалися у безконтактний спосіб — через суцільне розмежувальне скло з використанням переговорного пристрою. Водночас у доповіді Уряду України за результатами візиту у 2023 році Європейський комітет із запобігання катуванням наголошує, що для всіх категорій засуджених відкриті побачення, наприклад за столом, мають становити правило, а закриті — виняток, застосування якого допускається лише на підставі обґрунтованих і вмотивованих рішень після індивідуальної оцінки потенційного ризику конкретного засудженого.

У зв’язку з цим Комітет закликає українську владу переглянути порядок проведення короткострокових побачень у пенітенціарних установах з метою забезпечення їх проведення, як правило, у відкритих умовах (CPT/Inf (2024) 20) пункт 99).

28. Відповідно до підпункту 5 пункту 2 розділу IV Положення про програму диференційованого виховного впливу на засуджених “Підготовка до звільнення”, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16.05.2016 року №1418/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.05.2016 року за №735/28865, персонал соціально-психологічної служби установи, який безпосередньо організовує та здійснює заходи з реалізації програми “Підготовка до звільнення”, зобов’язаний надавати засудженим допомогу в оформленні (поновленні) паспорта громадянина України, реєстраційного номера облікової картки платника податків (РНОКПП), інших особистих документів, а також в оформленні пенсій.

Водночас 9 засуджених потребують оформлення паспорта громадянина України, 4 — отримання РНОКПП, що свідчить про недостатньо проведену роботу відділу соціально-виховної та психологічної роботи щодо забезпечення оформлення необхідних документів для засуджених, які їх не мають.

29. Відповідно до службової документації некомплект персоналу в установі станом на 19.02.2026 року становить 71 штатну одиницю. Водночас у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет наголошує, що забезпечення позитивного клімату в пенітенціарній установі вимагає наявності професійної команди персоналу, який повинен бути присутнім у достатній кількості в будь-який момент часу в місцях тримання під вартою. Недостатня кількість персоналу може лише збільшити ризик насильства та залякування між засудженими. Нестача персоналу, який перебуває на передовій лінії, також підриває якість та рівень заходів, що пропонуються засудженим, і ставить під загрозу перспективу підготовки до звільнення та соціальної реабілітації.

У зв’язку із цим Комітет закликає українську владу вжити рішучих заходів для суттєвого збільшення кількості персоналу в пенітенціарних установах України, де спостерігається низький рівень укомплектованості персоналом, з метою посилення присутності персоналу служб охорони і нагляду всередині установ. Необхідно також вжити заходів, щоб покласти край 24-годинній зміні персоналу, який несе службу (CPT/Inf (2024) 20) пункт 93).

30. Під час моніторингового візиту встановлено, що в установі формально облаштовано приміщення, яке використовується як “інтернет-клас”. Візуальний огляд засвідчив наявність окремого приміщення з робочим місцем, комп’ютерною технікою та базовими меблями. Разом із тим фактичне забезпечення доступу засуджених до мережі Інтернет є вкрай обмеженим і не відповідає вимогам законодавства та міжнародним стандартам. Зокрема, встановлено, що на всю установу функціонує лише один комп’ютер, призначений для користування засудженими.

Така кількість технічних засобів є очевидно недостатньою з огляду на чисельність осіб, які тримаються в установі, і фактично унеможливлює реалізацію права на регулярний доступ до інформації, підтримання соціальних зв’язків, підготовку процесуальних документів, звернень до органів державної влади, суду чи міжнародних інституцій.

Окрім цього, під час перевірки не надано журналу обліку користування мережею Інтернет. Відсутність такого журналу унеможливлює встановлення фактичної кількості осіб, які користуються доступом, тривалості сеансів, черговості доступу, а також створює ризики непрозорого або вибіркового надання доступу окремим засудженим. Це також свідчить про відсутність належного контролю та обліку з боку адміністрації установи. Фактичні умови доступу до Інтернету не дозволяють забезпечити рівність засуджених у реалізації цього права, що може призводити до дискримінаційних практик або залежності доступу від неформальних факторів. За відсутності чітко визначеної процедури, графіків користування та обліку доступу неможливо гарантувати дотримання принципів справедливості та прозорості.

Відповідно до положень Кримінально-виконавчого кодексу України, а також міжнародних стандартів, зокрема Європейських пенітенціарних правил, засуджені повинні мати можливість підтримувати зв’язки із зовнішнім світом, отримувати інформацію та, за можливості, користуватися сучасними засобами комунікації. Обмеження такого доступу допускається лише з міркувань безпеки, але воно має бути пропорційним і не може нівелювати саму суть права.

Встановлені обставини свідчать про порушення права засуджених на доступ до інформації, а також про неналежну організацію процесу користування мережею Інтернет у ШВК-98. Наявність лише одного комп’ютера на всю установу та відсутність обліку користування мережею Інтернет свідчать про формальний характер забезпечення цього права. Наявні умови не дозволяють засудженим реалізовувати право на доступ до інформації в повному обсязі, що потребує невідкладного усунення шляхом збільшення кількості технічних засобів, впровадження прозорої системи доступу та належного обліку користування.

31. Під час моніторингового візиту встановлено, що укриття в установі перебуває у стані, який не забезпечує належного захисту засуджених у разі надзвичайних ситуацій. Виявлені факти — відсутність другого евакуаційного виходу, неналежний технічний стан приміщень, відсутність каналізації, ускладнений доступ до укриття — свідчать про порушення низки національних та міжнародних норм.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров’я визнаються найвищою соціальною цінністю, а держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Неналежне облаштування укриття прямо суперечить цьому принципу. Згідно зі статтею 27 Конституції України кожна людина має невід’ємне право на життя, а держава зобов’язана його захищати. В умовах воєнного стану та підвищених ризиків обстрілів забезпечення ефективного доступу до безпечного укриття є складовою цього обов’язку. Стаття 28 Конституції України гарантує право на повагу до гідності людини та забороняє жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження і покарання.

Перебування людей у приміщенні без санітарних умов, вентиляції та можливості безпечної евакуації може розцінюватися як таке, що принижує гідність. Відповідно до статті 8 Кримінально-виконавчого кодексу України держава забезпечує засудженим безпеку та належні умови тримання. Стаття 115 Кримінально-виконавчого кодексу України встановлює, що умови тримання мають відповідати санітарно-гігієнічним вимогам і забезпечувати збереження здоров’я засуджених. Наявні недоліки укриття цим вимогам не відповідають.

Згідно зі статтею 4 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” та законодавством у сфері цивільного захисту органи державної влади та установи зобов’язані забезпечувати захист населення, у тому числі шляхом належного функціонування захисних споруд. Відповідно до Кодексу цивільного захисту України: стаття 20 покладає на керівників об’єктів обов’язок забезпечення цивільного захисту, у тому числі готовність захисних споруд; стаття 32 визначає, що захисні споруди мають відповідати вимогам безпеки, бути придатними для укриття людей та утримуватися у готовності до використання.

Згідно з ДБН В.2.2-5:2023 “Захисні споруди цивільного захисту” укриття повинні мати не менше двох виходів — основний та аварійний; має бути забезпечено належну вентиляцію, освітлення, санітарно-технічні умови, у тому числі санвузли або альтернативні засоби; доступ до укриття має бути вільним та безпечним у будь-який час. Фактична відсутність другого виходу та каналізації є прямим порушенням цих будівельних норм.

Відповідно до Європейських пенітенціарних правил (правила 18, 19) умови тримання повинні забезпечувати безпеку, здоров’я та людську гідність ув’язнених. Також Мінімальні стандартні правила ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) (пункти 13, 14) вимагають, щоб приміщення, якими користуються ув’язнені, відповідали санітарним та безпековим стандартам.

Практика Європейського суду з прав людини, зокрема у справах щодо неналежних умов тримання, виходить з того, що держава несе повну відповідальність за життя і безпеку осіб, які перебувають під її контролем. Ненадання безпечного укриття в умовах реальної загрози може розцінюватися як порушення статей 2 та 3 Європейської конвенції з прав людини.

Виявлені порушення свідчать про невідповідність укриття вимогам Конституції України, Кримінально-виконавчого кодексу України, Кодексу цивільного захисту України, державних будівельних норм, а також міжнародних стандартів у сфері прав людини. Такий стан створює реальну загрозу життю і здоров’ю засуджених та потребує невідкладного реагування і приведення укриття у відповідність до встановлених вимог.

32. Під час моніторингового візиту та аналізу наданих документів (рознарядок на виведення засуджених на роботу, табелів обліку робочого часу, журналів обліку праці, розрахунково-платіжних відомостей і документів щодо нарахування та сплати ЄСВ) встановлено, що у ШВК-98 функціонує системна організація праці засуджених, яка охоплює як виробничу діяльність, так і роботи із забезпечення життєдіяльності установи.

Види праці, що застосовуються в установі, включають: виробничу діяльність у цеху №1, у тому числі швейне виробництво, роботи у цеху залізобетонних виробів, виконання робіт за договорами з контрагентами, а також роботи в котельні, лазне-пральному комплексі, на каналізаційно-насосній станції (КНС), харчоблоці та в межах господарського обслуговування установи. Праця організована через систему рознарядок, якими визначаються конкретні засуджені, їхні бригади, місце роботи та зміни, що свідчить про централізований розподіл і контроль праці адміністрацією.

Аналіз організації праці на виробництві свідчить, що засуджені включаються до виробничого процесу як постійна робоча сила. У рознарядках вони закріплюються за конкретними цехами і бригадами, працюють у визначених змінах, а їхня робота відображається у табелях обліку робочого часу. Такий характер організації праці має ознаки класичних трудових відносин: визначене місце роботи, підпорядкування правилам внутрішнього розпорядку, контроль з боку адміністрації, систематичність виконання робіт.

Водночас у частині документів зафіксовано використання цивільноправових договорів (ЦПД), що не відповідає фактичному характеру відносин і створює ризик позбавлення засуджених трудових гарантій. У табелях обліку робочого часу встановлено, що значна кількість засуджених працює протягом повного календарного місяця, до 22 робочих днів і більше, із тривалістю робочого часу 4, 6 або 8 годин на добу. При цьому відсутній єдиний підхід до нормування робочого часу, а також чітке відображення вихідних днів. В окремих випадках фіксується робота практично безперервно протягом місяця або з мінімальною кількістю днів відпочинку, що свідчить про можливі порушення права на щотижневий відпочинок.

Аналіз праці на об’єктах життєзабезпечення, зокрема в котельні, лазне-пральному комплексі, на КНС, харчоблоці, показує, що засуджені виконують роботи, які є необхідними для функціонування установи. Вони працюють за графіками, визначеними адміністрацією, у тому числі в змінному режимі, включаючи нічний час, наприклад у котельні або на КНС. При цьому в наданих документах відсутні відомості про оплату праці у підвищеному розмірі за роботу в нічний час, у святкові чи вихідні дні, що є обов’язковою гарантією відповідно до трудового законодавства.

Розрахунково-платіжні відомості свідчать про здійснення нарахування заробітної плати засудженим, а також утримання податків (ПДФО, військовий збір) та інших відрахувань. Загальні суми нарахувань підтверджують, що оплата праці має системний характер і відображається в бухгалтерському обліку. Разом із тим відсутня прозора інформація щодо забезпечення мінімального рівня оплати праці, співвідношення оплати до фактично відпрацьованого часу, а також відсутні дані про доплати за понаднормову, нічну або важку роботу. Документи щодо нарахування та сплати ЄСВ підтверджують, що відрахування здійснюються, однак у наданих матеріалах відсутній чіткий персоніфікований облік внесків у розрізі кожного засудженого. Це унеможливлює перевірку повноти зарахування страхового стажу та створює ризик порушення права на соціальне забезпечення, зокрема пенсійне.

Окремо було проаналізовано кейси засуджених Г., Р., Ж. та К. Усі зазначені особи фігурують у рознарядках, табелях та інших документах, що підтверджує їх системне залучення до праці. Засуджений Г. включений до роботи у цеху №1, закріплений за бригадою та працює у визначених змінах. З урахуванням того, що він працює протягом кількох місяців, його діяльність має ознаки постійної трудової функції. Це свідчить про необхідність повного застосування до нього трудових гарантій, включаючи оплату праці не нижче мінімальної, оплату за фактично відпрацьований час та сплату ЄСВ.

Засуджений Р. також включений до системи виробничої праці, що підтверджується його участю у рознарядках і табелях. Його праця організована адміністрацією, має системний характер і підпорядкована виробничому процесу, що відповідає ознакам трудових відносин. При цьому існує ризик невідповідності між фактичними умовами праці та їх правовим оформленням. Засуджений Ж. працює тривалий період, близько п’яти років, що свідчить про сталість трудових відносин.

Така тривалість роботи потребує належного оформлення, регулярної сплати ЄСВ та зарахування страхового стажу. Відсутність підтвердження повноти таких відрахувань може свідчити про системне порушення його соціальних прав. Засуджений К. також залучений до праці в межах організованого виробничого процесу. Його участь у рознарядках і табелях підтверджує виконання ним трудової функції під контролем адміністрації, що не відповідає природі цивільноправових відносин.

Аналіз правового оформлення праці показує, що в установі застосовуються як трудові договори, так і ЦПД. Водночас фактичні обставини, а саме системність праці, підпорядкування, графік, місце роботи, свідчать про наявність саме трудових відносин. Використання цивільноправових договорів у таких умовах є підміною трудових відносин і призводить до обмеження прав засуджених, зокрема щодо оплати праці, відпочинку, соціального страхування та охорони праці.

Таким чином, встановлено порушення вимог статей 118-122 Кримінально-виконавчого кодексу України, статей 21, 24, 43, 95, 106, 107 Кодексу законів про працю України, Закону України “Про оплату праці”, Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, а також невідповідність міжнародним стандартам, зокрема Мінімальним стандартним правилам ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) та Європейським пенітенціарним правилам.

У ШВК-98 праця засуджених має системний і організований характер та фактично відповідає трудовим відносинам, однак не супроводжується повним забезпеченням трудових і соціальних гарантій. Виявлено ризики підміни трудових відносин цивільноправовими, порушення режиму робочого часу і відпочинку, непрозорість у питаннях оплати праці та недостатній рівень забезпечення соціального страхування. Це свідчить про системні порушення права засуджених на працю та соціальний захист.

Рекомендації:

1. Забезпечити належну організацію роботи з новоприбулими засудженими в дільниці КДіР, фактичне виконання програми ознайомлення з порядком та умовами відбування покарання і достовірне ведення службової документації.

2. Припинити практику делегування засудженим функцій контролю, нагляду або впливу на інших засуджених, зокрема практику використання “днювальних”.

3. Привести матеріально-побутові умови у дільниці КДіР, ДІЗО/ПКТ, ДПК, лазне-пральному комплексі, житлових та допоміжних приміщеннях у відповідність до національних нормативів та міжнародних стандартів.

4. Забезпечити належне освітлення, вентиляцію, температурний режим, приватність у санітарних приміщеннях, доступ до питної води та необхідне обладнання житлових і камерних приміщень.

5. Забезпечити належний стан прогулянкових двориків, їх достатню площу, можливість фізичної активності та захист від атмосферних опадів.

6. Забезпечити дотримання прав засуджених під час дисциплінарних проваджень, зокрема вручення копій рішень про застосування стягнень, роз’яснення порядку їх оскарження та права на правову допомогу.

7. Припинити практику розміщення на дверях камер інформації про злочини засуджених.

8. Переглянути практику застосування відеоспостереження у камерних приміщеннях та забезпечити його використання лише на підставі індивідуальної оцінки ризиків.

9. Забезпечити належне функціонування радіофікації в камерних приміщеннях.

10. Забезпечити бібліотеку установи основними нормативно-правовими актами, необхідними засудженим для захисту своїх прав.

11. Укомплектувати крамницю установи товарами першої потреби відповідно до вимог ПВР УВП.

12. Забезпечити належну організацію харчування, зокрема щоденне зберігання добових проб усіх страв.

13. Усунути порушення в організації лазне-прального обслуговування, забезпечити санітарну обробку новоприбулих осіб, роботу вентиляції, обладнання місця медичного працівника та належне ведення журналів тілесного огляду.

14. Забезпечити належну соціально-виховну та психологічну роботу із засудженими, своєчасний перегляд індивідуальних програм та фіксацію результатів їх виконання.

15. Розмістити в ДПК та інших необхідних приміщеннях актуальну інформацію про органи та установи, до яких засуджені можуть звертатися зі скаргами.

16. Забезпечити належне сприяння засудженим в оформленні паспортів, РНОКПП, пенсійних та інших необхідних документів.

17. Переглянути порядок проведення короткострокових побачень, забезпечивши відкриті побачення як загальне правило, а безконтактні — лише як виняток після індивідуальної оцінки ризиків.

18. Забезпечити приховане носіння спеціальних засобів персоналом установи та не допускати їх демонстративного використання у повсякденному контакті із засудженими.

19. Вжити заходів щодо подолання некомплекту персоналу та посилення присутності персоналу в житлових і режимних зонах.

20. Забезпечити реальний доступ засуджених до мережі Інтернет шляхом збільшення кількості комп’ютерів, запровадження прозорого графіка користування та ведення журналу обліку доступу.

21. Привести укриття установи в належний технічний і санітарний стан, забезпечити вільний доступ до нього, облаштувати другий евакуаційний вихід, каналізацію, вентиляцію, освітлення, запас води та інші необхідні елементи безпеки.

22. Привести організацію праці засуджених у відповідність до вимог Кримінально-виконавчого кодексу України, Кодексу законів про працю України та законодавства про оплату праці і соціальне страхування.

23. Припинити використання цивільноправових договорів у випадках фактичної наявності трудових відносин із засудженими.

24. Забезпечити належний облік робочого часу засуджених, оплату праці, сплату ЄСВ та зарахування страхового стажу.