Щоб трагедія не стала звичкою: “Янголи Харківщини” у Вільнюсі

Ця виставка створена за ініціативи Тетяни Матяш-Мирної. 30 жовтня 2024 року російський ФАБ-500 поцілив по харківській багатоповерхівці. Тоді загинуло троє, серед них — одинадцятирічний Марк Матяш-Мирний. Мама Тетяна дістала страшних поранень, але вижила. Відтоді головна її ціль — розповісти світу про те, що Росія вбиває українських дітей, добитися миру. 

Ідею виставки підтримали Харківська правозахисна група та Харківська обласна прокуратура. Вперше експозицію показали в Харкові у грудні минулого року. Згодом її продемонстрували у Ґенті, Ризі, Стокгольмі. У Вільнюсі виставку презентувала Асоціація “Меморіал-Вільнюс”.

— Ця виставка не лише про пам’ять, вона про відповідальність! — заявила Тетяна Матяш-Мирна на відкритті експозиції. —  Коли ви будете дивитися на ці обличчя, не поспішайте йти далі. Дозвольте собі зупинитися. Дайте собі відчути. Якщо вам раптом стане важко, значить, ви побачили правду. І я прошу: не залишайте цю правду тут. Винесіть її за межі зала. Розказуйте про це. Нагадуйте іншим, щоб трагедія не стала звичною!

Емануеліс Зінгеріс, член Сейму Литовської Республіки, раніше очолював Комітет з прав людини, голова Міжнародної комісії з оцінки злочинів нацистського та радянського окупаційних режимів у Литві назвав виставку “попередженням для Литви, яке показує, у що може перетворитися держава, якщо не дати відсіч тим, хто звеличують сталінські злочини, тим, хто сьогодні знищує Україну, сталіністам, які захопили владу в Росії”.  Пан Зінгеріс нагадав про нещодавно ухвалену Сеймом резолюцію, в якій засуджується  цілеспрямована політика Росії щодо знищення історичної пам’яті та об’єктів культурної спадщини Литви, зокрема меморіалів литовцям, яких депортували до Сибіру після підписання Пакту Молотова — Ріббентропа.  

— Харків ще стоїть. Я був у ньому неодноразово за останні кілька років, —  заявив пан Зінгеріс.  — І я бачив ваших дітей, що сидять у метро і намагаються продовжити навчання. Бачив зруйновані нові райони. Ви на передовій лінії, і ці найсвітліші обличчя європейських дітей для нас є докором, що ми всі не стоїмо зі зброєю на передовій лінії фронту.

— Ми задокументували загибель понад 14.000 тисяч цивільних людей, і серед них близько 700 дітей, у тому числі в Харківській області 115,  — розповів Євген Захаров, директор Харківської правозахисної групи. — І маю питання до російської влади, російських військових: за що ви вбиваєте наших дітей? Моя відповідь на це запитання така: ви вбиваєте їх за те, що наші діти є громадянами України. І злочин цей називається геноцид. У нашій країні вже мало хто сумнівається у тому, що ця війна розв’язана для того, щоб знищити українську державу та всіх тих, хто її підтримує та захищає. Мені, по суті, нічого сказати батькам загиблих дітей. Я не маю для цього слів. Ну хіба що їхні діти з Богом і їхні душі повернуться в наш світ, щоб прожити нове життя. Ця виставка має об’їхати весь світ, принаймні всю Європу, щоб люди побачили обличчя цих дітей, їхні очі, щоб вони побачили, що російські військові роблять з українським народом!

Керівник Асоціації “Меморіал-Вільнюс” Сергій Кривенко застеріг від звикання до російської агресії:

—  Понад чотири роки війна вже йде, повномасштабна агресія. За цей час почалися інші війни на планеті Земля. Увага людей, можливо, відвертається, переноситься, на інші події. І це слово “звикання”, воно настільки неприйнятне до цієї ситуації, настільки хочеться проти нього щось зробити. І ось ця виставка справді, як Тетяна і казала, є одним, можливо, кроком чи можливістю щось зробити для того, щоб наша совість продовжувала працювати. Це можливість надіслати заклик всім людям: “Продовжуйте підтримувати Україну”. Це війна не за територію. Про це вже дуже багато говорилося, але, я думаю, треба це повторювати знову і знову. Це — війна за цінності! І те, що несе з собою цей “руський мир” — це неприйнятно. І неприйнятно для всіх нормальних людей. Це варварство. Це крок у прірву цивілізації.

Сергій Давідіс, керівник проєкту “Підтримка політв’язнів. Меморіал”, наголосив: 

— Нам, громадянам Росії, звичайно, особливо важко і бути на такій виставці, і бачити ці обличчя, бо це певною мірою наша відповідальність. Ми не змогли цьому запобігти. І зараз ми можемо і маємо підтримувати Україну. Ми, “Центр захисту прав людини. Меморіал” разом із Харківською правозахисною групою беремо участь у місіях моніторингу та документування воєнних злочинів, вчинених російською державою в Україні. Зрозуміло, що ми не можемо багато чого додати до того обсягу злочинів, які вже задокументовані українськими офіційними органами, громадськими організаціями, міжнародними організаціями. Але символічне значення того, що росіяни беруть участь у цьому, досить велике, і ми продовжуватимемо цю роботу.

Анастасія Шевченко, директорка фонду “Сквозь стену”, який займається допомогою українським військовополоненим та російським політв’язням, знає на власному досвіді, як це — ховати дитину. Вона висловила співчуття батькам загиблих дітей. 

— Я теж втратила дочку свого часу, коли була під арештом у Росії. Тут моя родина із Харкова. І дякувати Богу, мій племінник живий, але війна почалася 24 лютого в день його народження. Дуже дякую Литві, яка стала домівкою для багатьох українських дітей,  зокрема для мого племінника та для моїх дітей також. І я погоджуся з Тетяною: ця виставка має бути не про жалість, а про відповідальність. Просто вдумаймось: тисячі українських дітей в імміграції через цей злочинний режим. Сотні дітей убито, десятки тисяч дітей викрадено і без батьків перебувають у Росії. Десятки російських дітей сидять у в’язницях за те, що підтримали Україну. У всьому цьому — вина банди Путіна. Банда Путіна — це терористична організація, і так її треба називати. Це не порожні слова, не порожні звинувачення, це задокументований злочин цього режиму. Тому коли Путіну розстеляють червону килимову доріжку, коли тиснуть руку Валентині Матвієнко в Європі, коли кремлівські артисти влаштовують вечірки в Італії, я вважаю, це абсолютно неприпустимим. Не можна жодної хвилини, жодного дня припускати, що це є легітимна влада і що з ними можна вести переговори! Так, це про відповідальність. І треба завжди, коли ми бачимо представників путінської банди в Європі, ми маємо пам’ятати:  всі ці люди мають бути покараними і притягнутими до відповідальності — ті, хто стріляв, ті, хто запускав ракети, ті, хто віддавав накази.

Далі виставка “Янголи Харківщини” рушить до Варшави,  Варшави, Праги, Кельна. Також,  за словами Євгена Захарова, вона  планується в Брюсселі, Леоні й інших містах: 

— Ми вважаємо це нашим обов’язком, — каже правозахисник. — Це пам’ять про загиблих. І нагадування про те, до чого веде потурання агресору.