Декриміналізація порнографії: Рада знову сказала “ні”

Ще у 2023 році ХПГ публікувала матеріал на цю тему. Відтоді не змінилось майже нічого: суди й далі притягають людей до кримінальної відповідальності за давно буденні речі, а держава — недоотримує мільйони податків.

Що пропонувалось?

Законопроєкт № 12191, зареєстрований ще у листопаді 2024 року, пропонував змінити статтю 301 Кримінального кодексу. Якщо спростити, ідея була така: залишити кримінальну відповідальність виключно за дії з порнографічними матеріалами щодо дітей, а повнолітніх осіб, які створюють і поширюють інтимний контент добровільно, вивести з-під дії статті.

Зазначимо: це не “легалізація порно”, а відмова від практики притягнення дорослих людей до кримінальної відповідальності за поширення контенту за взаємною згодою.

У чому парадокс?

У сучасному світі діяльність, пов’язана з контентом для дорослих, давно стала окремим самостійним напрямом економіки. Лише валовий оборот платформи OnlyFans за фінансовий 2025 рік перевищив 7,2 млрд доларів.

Україна — частина цього ринку. За 2023 рік українські автори заробили на OnlyFans близько 131,75 млн доларів. Але через страх кримінального переслідування вони декларують і сплачують податки лише з 5% реально заробленого — про це свідчать підрахунки “Економічної правди”, зроблені на основі відповіді Державної податкової служби.

Цифри говорять самі за себе. Якби всі українські автори OnlyFans сплачували податки із заробленого, бюджет лише за 2023 рік мав би отримати близько 953 млн грн. Реально ж надійшло майже у 20 разів менше — 48,1 млн грн.

Утворюється замкнене коло: ринок існує об’єктивно, люди в ньому працюють і готові платити податки, але держава воліє їх карати — і це лише заганяє ринок у тінь.

Що каже статистика?

За даними Офісу Генерального прокурора, лише за 2025 рік зареєстровано 1482 кримінальні провадження за ст. 301 КК України.

Аналіз обраних навмання рішень з Єдиного державного реєстру судових рішень показує: у вироках зазвичай ідеться про поширення порнографічних матеріалів в інтернеті повнолітніми особами з метою отримання прибутку. В одних випадках — згадується створення приватних каналів у месенджерах і продаж доступу до них, в інших — розміщення матеріалів на сайтах.

Формально ж під дію статті потрапляє навіть надсилання інтимного фото між подружжям. Просто у правоохоронців фізично немає можливості відстежувати кожен такий випадок — але теоретично переслідування за нього цілком можливе.

Скільки коштує “полювання”?

Цікава деталь: щоб розслідувати подібні “злочини”, правоохоронці витрачають години на вивчення платформ, купують відповідний контент тощо. Окрім того, щоб встановити, чи є той чи інший матеріал порнографічним, має проводитися експертиза, яка теж коштує недешево. Наскільки це виправдане використання ресурсів, зокрема під час повномасштабної війни, питання відкрите.

Ще тривожніше те, як ці справи взагалі з’являються. За наведеними вище даними “Економічної правди”, масиви даних про українських користувачів OnlyFans продавалися представникам поліції приблизно за 400 доларів, після чого окремі силовики проводили обшуки та вимагали хабарі. А напередодні голосування СБУ та Офіс генпрокурора повідомили про викриття схеми “кришування” офісів з виробництва контенту для дорослих одразу у трьох областях.

Тобто застаріла норма вже давно перетворилася не на інструмент “захисту суспільної моралі”, а на джерело заробітку для правоохоронних органів.

Висновки

Провалене голосування вкотре демонструє відсутність адекватного підходу до регулювання поширення порнографічних матеріалів. Застарілі норми продовжують існувати — а разом із ними й практика притягнення людей за дії, які де-факто не несуть жодної суспільної небезпеки.

Декриміналізація не є чимось новим і революційним. Це мало бути зроблено ще багато років тому. Але через 19 голосів, яких забракло 28 травня, стаття 301 у її нинішньому вигляді житиме далі — з усіма своїми наслідками.