Марина Коваленко
“Суд” у Криму визнав Марину Коваленко винною у “держзраді” — нібито вона передавала українській розвідці інформацію про свій освітній заклад. Син Марини служить в ЗСУ.
Як повідомляє правозахисний проєкт “Підтримка політв’язнів. Меморіал” із посиланням на окупаціну “прокуратуру Криму”, вирок Марині Коваленко винесли не пізніше 22 липня. За версією суду, вона, “перебуваючи на роботі, сфотографувала кілька документів, які містять персональні дані та службову інформацію” та надіслала фото представнику української розвідки. Вирок — 13 років колонії загального режиму з обмеженням волі на півтора року.
Ми розповідали про зникнення жінки. 10 червня 2025 року директорку Луганської школи мистецтв №1 викрали з алуштинського готелю “Славутич” — до Криму жінка приїхала на літній відпочинок. Після цього про Марину Коваленко кілька місяців нічого не було відомо. Лише у лютому правозахисний проєкт “Трибунал. Кримський епізод” із посиланням на джерело в службі виконання покарань РФ повідомив, що Марину Коваленко понад пів року тримали у повній ізоляції в СІЗО№2 Сімферополя, після чого перевели до СІЗО №1.
У червні, за рік після викрадення, у ФСБ таки оприлюднили відео, в якому жінка начебто “зізнається у шпигунстві”: буцімто фотографувала накази, які надходили в школу від окупаційної влади. “За завданням куратора зловмисниця здійснювала збирання і передачу противнику відомостей про діяльність наукових, освітніх та інших установ ЛНР та Республіки Крим, до яких мала доступ за посадою”, — заявили тоді у російській спеслужбі. Там наголосии, що Марина була “завербована” під час перетину польського кордону, вона, мовляв, “була залежною від українських силовиків, оскільки її син служить у ЗСУ”, і тому дала згоду співпрацювати.
На відео Марина Коваленко каже, що намагалася з’ясувати, чим має займатися:
“— Нічим особливим. Ось ви чим займаєтеся?
— А чим займаються в музичній школі? Вчать дітей грати на інструментах, співати, малювати, танцювати.
— Ну ось будете фотографувати і надсилати деякі накази, які вам буде спрямовувати Росія”.
Місяць тому ФСБ закидало їй ще й “шпигуство” за освітніми закладами Криму, втім у недавньому повідомленні “прокуратури” йдеться вже лише про Луганську школу мистецтв. Яка інформація стосовно дітей, які малюють і співають, могла б зацікавити українські спецслужби? Про це в пресрелізі — ані слова.
Віктор Никитенко
Тим часом підконтрольний РФ окупаційний “запорізький обласний суд” виніс вирок мешканцю селища Приазовське Віктору Никитенку. Його засудили до 12 років колонії суворого режиму за статтею про “надання іноземним громадянином, що перебуває на території РФ, допомоги противнику в діяльності, свідомо спрямованій проти безпеки Російської Федерації” (стаття 276.1 КК РФ).
За версією окупаційної прокуратури, за період від грудня 2024 року до березня 2025 року Віктор Никитенко здійснив 12 переказів ЗСУ на загальну суму аж… 3200 рублів (це приблизно 1800 грн. — тобто кожний переказ не перевищував 150 гривень), а також придбав військові облігації на мільйон рублів. Якби в Никитенка було російське громадянство, його б, імовірно, судили за статтею про “держзраду”, як і багатьох інших українців, яких обвинувачують у банківських переказах ЗСУ. Позаяк російського паспорта в чоловіка немає, він в очах окупаційної “судової системи” став іноземцем у своєму рідному краї.
Як ми розповідали раніше, стаття 276.1 з’явилася в російському кримінальному кодексі наприкінці 2024 року. Першим відомим вироком за цією статтею був вирок Георгію Марогло з Молдови: чоловік перевозив вантажі і був затриманий за контрабанду вибухових речовин. Також серед обвинувачених за статтею 276.1 — Ядулла Руфуллаєв, який нібито “був агентом СБУ” і вивозив з РФ певні “секретні матеріали російського військово-промислового комплексу”. Судді окупаційного “Запорізького суду” застосовують цю статтю не вперше. Так, наприклад, саме про неї йшлося у справі пенсіонера Миколи Тінькова, якого звинуватили в тому, що він через встановлений на телефоні додаток одного з українських банків буцімто переказав ЗСУ 3015 гривень.
Масштаби переслідування цивільних
Згідно з доповіддю “Меморіалу” про політв’язнів і політичні репресії у 2025 році, за роки повномасштабної війни “сотні, а можливо, тисячі мирних людей зазнали незаконного кримінального переслідування в Росії та на окупованих українських територіях”. Відслідковувати справи цивільних українців важко, адже сайти багатьох судів на окупованих територіях не працюють, а дані обвинувачених часто знеособлені. “Протягом 2025 року ми фіксували новини про політично вмотивовані справи проти українців майже щодня. Нашому проекту відомо про 965 громадянських українців, які зазнали політично мотивованого переслідування з 2022 року та позбавлені волі станом на травень 2026 року. Ми вважаємо, що насправді ця цифра може бути в рази більшою. Наприкінці 2024 року Міжнародне товариство захисту прав людини (IGFM) повідомляло, що у російських місцях позбавлення волі перебувають 14 тисяч мирних українців. Скільки з них потрапили до висновку після початку повномасштабної війни у 2022 році, невідомо”, — йдется в доповіді.
За словами правозахисників, найчастіше цивільних українців переслідують за такими статтями, як “держзрада” (ст. 275 КК РФ, “Меморіалу” відомо про щонайменше 253 такі справи), “незаконний оборот вибухових речовин і пристроїв” (ст. 222.1 КК РФ, 203 справи), “скоєння теракту” (ст. 205 КК РФ, 187 справ), “шпигунство” (ст. 276 КК РФ, 181 справа) та організація діяльності терористичної організації та участь в її діяльності” (ст. 205.5 КК РФ, 134 справи).
“Меморіал” підрахував, що жінки становлять майже третину (30%) з українських громадян, яких РФ переслідує за “держзраду”. А серед тих, кого звинувачують в фінансуванні ЗСУ, жінок — майже половина.
Переслідуючи українських цивільних, Росія порушує як Женевські конвенції, так і Міжнародний пакт про громадянські політичні права. Людей піддають “насильницьким зникненням” — викрадають, тримають тижнями, а то й місяцями в нелюдських умовах, без зв’язку з рідними та адвокатами. Процедурні норми нерідко дотримуються лише формально. Міжнародні організації та правозахисники неодноразово вимагали від РФ забезпечити для затриманих українців процесуальні та судові гарантії, а також право на справедливий суд, а також надати міжнародним спостерігачам доступ до судових засідань.
Коаліція правозахисних організацій в рамках кампанії PEOPLE FIRST!, вимагає звільнення усіх ув’язнених внаслідок російської агресії проти України, зокрема і засуджених російськими судами цивільних.
