Про вирок суду повідомляє видання “Медіазона”. 50-річний Володимир Тетерев за статтею про акт міжнародного тероризму отримав довічне ув’язнення. Ще 9 років йому присудили за статтею про обіг вибухівки організованою групою. 6 років він має провести у в’язниці, решту — у колонії особливого режиму. Також він має сплатити штраф — 700 тисяч рублів. 35-річний Олексій Кириченко, 24-річний Олександр Ляховченко та 36-річний Дмитро Новіков засуджені до 18, а 22-річний Данило Смола — до 17 років позбавлення волі (перші чотири роки — у в’язниці, потім — колонія суворого режиму). Вони мають сплатити по 600 тисяч рублів.
Усі п’ятеро були викрадені 23 серпня 2023 року. Офіційне “затримання” відбулося лише наприкінці листопада. Весь цей час вони перебували інкомунікадо. На суді чоловіки заявляли про побиття і тортури, їх змушували підписувати документи з самообмовлянням. Проте в березні 2026 року Слідчий комітет відмовив у порушенні кримінальної справи щодо викрадення і катування українців.
Що сталося в Михайлівці чотири роки тому?
Іван Сушко до початку повномасштабного вторгнення був співробітником місцевого Будинку культури, проводив святкові заходи, бував тамадою на весіллях. Двічі безуспішно балотувався до Михайлівської селищної ради — у 2015-му від “Опозиційного блоку”, у 2020-му — від ОПЗЖ. 25 квітня 2022 року окупанти призначили його “виконувачем обов’язків голови адміністрації” селища міського типу Михайлівка. 24 серпня його автівка вибухнула. Гауляйтера було поранено, він помер у лікарні.
Про “затримання підозрюваних” у вбивстві стало відомо 1 грудня 2023 року. З п’ятьох принаймні двоє — Тетерев та Кириченко — колись працювали в українській поліції. До Південного окружного військового суду в Ростові-на-Дону справа надійшла у вересні 2024 року. За версією обвинувачення Тетерев забрав за схованки та встановив на автівці бомбу. Решта викрадених — буцімто слідкувала за Сушком. В суді Тетерев заявив: “Ваша честь, я готувався до останнього слова, але сьогодні під час виведення з камери в мене без жодних пояснень забрали підготовлені записи з моїм останнім словом і клопотання. Тому я просто скажу: це звинувачення я не визнаю в повному обсязі. Як я вказував раніше у своєму виступі, вважаю, що нас засуджують незаконно. До даного злочину ми непричетні. Більше мені додати нічого. Я невинний”.
Стандартне “слідство”
Ми багато вже писали про “розслідчі дії”, які проводять російські спецслужби на окупованих територіях, викрадаючи цивільних, катуючи їх, вкладаючи їм до рук “речові докази”, шантажуючи долею близьких, примушуючи підписувати зізнання. І на основі всієї цієї “доказової бази” російські суди виносять найсуворіші вироки. Такою самою, наприклад, є справа “Херсонської дев’ятки”, як і чимало інших “терористичних справ” щодо українців.
Під час судових дебатів Володимир Тетерев докладно розповів про те, що відбувалося з ним між реальним викраденням і офіційним “затриманням”. Він говорив понад годину. Текст виступу опублікувала “Медіазона”.
“23 серпня 2023 року я перебував удома в селі Тимошівка, де після прийому ліків від хвороби серця заснув. Приблизно о 12.30 мене розбудили кілька ударів у голову, — розповів чоловік. — Коли я підводився з дивана, то отримав удар у печінку та сів. Коли підняв голову, то побачив перед собою чотирьох людей у цивільному одязі та балаклавах. Як вони потрапили до домоволодіння, я не знаю. Двоє з них цілилися в мене з пістолетів. Нічого не пояснюючи і не представляючись, вони заклацнули в мене на руках кайданки”.
Після цього Володимира повезли до Михайлівки, де в нього було інше житло. З собою чоловік зміг узяти лише пачку цигарок та одну пластинку серцевих ліків. Після обшуку в Михайлівці Тетерева знову кинули в автівку. “Дорогою мені казали, щоб я зізнався у якомусь злочині. ‘Хочу наголосити, що я законослухняний громадянин’. На що мені відповіли, що у нас усі зізнаються — я не виняток”, — згадував українець. Згодом він опинився у Мелітополі. Тут його одразу стали жорстоко бити: “... Я отримав удар по голові і впав долі з руками в кайданках і мішком на голові. Потім мене стали бити ногами. Один з них сказав: ‘Знаєш, чим ми відрізняємося від гестапо? Лише назвою’... Мені зв’язали ноги скотчем і продовжували бити далі. Я кілька разів непритомнів, вони повертали мене до тями, поливаючи водою, і продовжували ставити питання”.
Попри те, що у Володимира — хворе серце, його катували електричним струмом. Такі “сеанси” кати називали “дзвінками Леніну у Смольний” та “дзвінками Берії”. “У мене склалося відчуття, що ці люди, якщо їх можна назвати людьми, отримували задоволення від тортур і побоїв, як садисти, — розповідав Володимир. — … Я питав, що вони від мене хочуть, отримував відповідь, щоб я розповів, як підірвали Сушка, що вони вже все знають. Я відповідав, що до підриву Сушка не маю жодного стосунку, і хто його здійснив, не знаю, із Сушком до того, як він став головою ВДА, я знайомий не був, де він жив, не знаю. Також сказав, де був у момент підриву і хто може це підтвердити, на що отримав відповідь: ‘Нас це не цікавить, ніхто це перевіряти не буде. Питання у тому, скільки я втрачу здоров’я, але все одно підпишу’. Після чого продовжили бити струмом двома тапиками та забивати кийками”.
Зрештою один з катів сказав: “Мені все набридло. Треба вести матір і катувати її до смерті, доки він нам все не підпише”. “Я на це їм сказав: які ви офіцери, на вас хреста немає. Після чого мене знову стали бити, — згадує Тетерев. — …У зв’язку з постійними тортурами і побиттями я погодився, що підірвав Сушка, і сказав: ‘Давайте папери, я все підпишу, тільки дайте спокій старій хворій матері’. На що отримав відповідь, що як колишній опер я мушу сам все придумати, а вони тільки виправлятимуть”.
Щодо інших викрадених “слідство” діяло такими ж методами.
Тим часом в Південному окружному військовому суді триває розгляд іншої справи про замах на колаборантів. Сергія Євтушенка, Ігоря Гараніна, Сергія Гаркушу та Олену Рой звинувачують у тому, що у 2022-2023 роках вони буцімто організували кілька замахів на чиновників в окупованому Мелітополі, зокрема вбивство заступника начальника окупаційного управління внутрішніх справ Олександра Міщенка у квітні 2023 року. Четвірці закидають “участь у терористичній спільноті, незаконний обіг вибухівки, виготовлення вибухового пристрою, теракт, що спричинив смерть людини та приготування до теракту”. Усі четверо наголошують на тому, що підписали зізнання під тортурами ще до офіційного затримання, а адвокати за призначенням діяли фактично спільно зі слідчим.
Згідно з дослідженням Медійної ініціативи з прав людини, станом на початок травня цього року в РФ та на окупованих українських територіях було розпочато або вже завершено 931 судовий процес щодо 1249 українських військовополонених і 704 – щодо 803 українських цивільних. Це практично збігається з інформацією, яка є у Харківської правозахисної групи. За словами директора ХПГ Євгена Захарова, російськими та окупаційними судами засуджено приблизно три тисячі українців.
Правовий вимір
Переслідуючи цивільних на окупованих українських територіях Росія порушує цілу низку норм Міжнародного гуманітарного права. РФ запроваджує власне кримінальне законодавство, попри те, що це суперечить статті 64 IV Женевської конвенції. Цивільних піддають “насильницьким зникненням”, тижнями тримаючи без зв’язку з рідними та адвокатами. Процедурні норми дотримуються лише формально. Викрадених цивільних переміщують на територію РФ, хоч це і забороняє стаття 76 Конвенції про захист цивільного населення.
Навесні цього року Незалежна міжнародна комісія з розслідування порушень в Україні при Раді ООН з прав людини оприлюднила розслідування понад семи десятків судових процесів над українцями в Російській Федерації та на окупованій території. “Комісія встановила, що суди порушили гарантії справедливого судового розгляду, викладені в міжнародному праві прав людини та міжнародному гуманітарному праві, зокрема принципи презумпції невинуватості, неретроактивності законів, права не бути примушеним до свідчень проти себе або до визнання вини, а також права бути засудженим незалежним та безстороннім судом”, — йдеться у звіті міжнародної комісії. В ООН вказали на системний характер злочинів і порушень, скоєних РФ під час досудових розслідувань та судових процесів. Повторюваність та відкрите вчинення порушень, а також їх широке публічне висвітлення, дають підстави вважати, що саме такий спосіб дії підтримує російський уряд.
