Масштабна гуманітарна операція
Українські оборонці доправили дронами близько чотирьох тонн (4000 кг) продуктів жителям окупованих Росією Олешок. Про це 27 вересня сповістив очільник Херсонської ОВА Олександр Прокудін.
Масштабну гуманітарну операцію здійснили у взаємодії з 30-м корпусом морської піхоти ВМС ЗСУ, тактичною групою “Грім”, 34-ю окремою бригадою морської піхоти “Борисфен”, підрозділом “Болгаричі” 11-ї бригади Національної гвардії, 34-м полком Національної гвардії та 79-м прикордонним загоном. Вантаж одночасно розподілили між ста визначеними локаціями міста.
Очільник Херсонської ОВА також зазначав, що, крім харчів, мешканцям окупованих Олешок вдалося передати й медикаменти:
“Ділюся додатковими кадрами масштабної гуманітарної операції із доставки продовольства до заблокованих Олешок, яку вдалось провести спільно із Силами оборони. Близько чотирьох тонн їжі та медикаментів важкі дрони доправили одразу на сто точок міста. Кожен пакунок спускали на тросах туди, де на нього найбільше чекали”, — писав Олександр Прокудін і оприлюднював відповідне відео.
Прокудін також додав, що з березня 2026 року спільно з підрозділом 11-ї бригади Національної гвардії України та оборонцями 34-ї окремої бригади морської піхоти “Борисфен” через Дніпро за допомогою дронів систематично доправляють продукти до Олешок.
Утім, російські загарбники намагаються зірвати й цю допомогу. Зокрема, російські військові збивають безпілотники з провізією. Ба більше, загарбники відбирають (й подекуди перепродують) їжу, призначену для дітей і літніх людей.
“За отримання гуманітарних пакунків окупанти затримують олешківців, кидають ‘на підвал’, жорстоко бʼють і вдаються до насилля”, — наголошував посадовець.
“Свідоме блокування допомоги та створення голоду серед цивільного населення є воєнними злочинами без строків давності. Кожен причетний до цих дій понесе невідворотну відповідальність”, — нагадував Прокудін.
34-та бригада підтвердила журналістам “Суспільного”, що на лівий берег в Олешки переправили 4000 кг продуктів. Начальник відділення комунікації 34-ї окремої бригади морської піхоти Євген Воронецький розповів, що під час операції українські оборонці використовували різні типи дронів — залежно від того, які були в розпорядженні конкретних підрозділів.
Що і як вдалося передати
“Летіли різні ‘пташки’, які були у підрозділів, не у всіх є великі, які там переносять по 50 кілограмів, але у більшості є ті, які переносять по 10–20. Тобто до 20 кілограмів можна нести. Велика кількість техніки… літала над Дніпром”, — цитувало Воронецького “Суспільне Херсон”.
Зокрема, жителям Олешок вдалося доправити хліб, борошно та дріжджі, різну консервацію у банках, печиво, хлібці, масло й крупи.
“Найпопулярніша продукція — це паштет. Дякували, бо давно не їли. Маємо не всю інформацію, а якусь частину дізнаємось через волонтерів”, — зазначав Євген Воронецький.
Масштабна операція, здійснена українськими оборонцями, вщент зруйнувала пропагандистські дискурси РФ. Як 14 вересня повідомляли у Центрі нацспротиву, хоча саме російські військові замінували дороги та підходи до Олешок і створили гуманітарну блокаду, російська пропаганда поширювала іншу версію: буцімто це ЗСУ не дозволяють завозити допомогу, атакують автомобілі БпЛА та прирікають мешканців Олешок на голод. Таким чином країна-агресор намагалася перекласти відповідальність за наслідки російської окупації на Україну, наголошували у ЦНС.
Злочинна позиція РФ
26 вересня цього року Уповноважений ВР з прав людини Дмитро Лубінець повідомляв, що Росія відхилила всі пропозиції України щодо тимчасового припинення бойових дій для евакуації цивільних із тимчасово окупованих Олешок і Олешківського району. Лубінець наголошував, що там немає ані їжі, ані води, ані необхідних людям медикаментів.
Омбудсман також зауважував, що люди виживають завдяки тому, що подекуди дронами їм передають харчі.
Дмитро Лубінець також наголошував, що люди, які намагаються виїхати чи пішки вийти з цього району самостійно, ризикують підірватися на мінах. Крім того, їх можуть убити або затримати російські військові (чи представники окупаційної “влади”).
При цьому українська сторона пропрацювала різні маршрути й пропонувала декілька варіантів виведення цивільних, дійшовши висновку, що евакуація можлива лише сухопутним коридором. Україна була готова оголосити режим тиші, а сам процес міг зайняти один день.
“Не тільки я брав участь у цих перемовинах, поруч зі мною були військові. Була визначена окрема людина від нашої сторони й від російської сторони, які повинні відповідати за режим тиші… На жаль, росіяни не пішли на ці домовленості”, — зазначав Омбудсман. Лубінець також додавав, що Росія використовує мирне населення як “живий щит”.
Як наголошував Комісар Ради Європи з прав людини Майкл О’Флаерті, згідно з міжнародним гуманітарним правом, саме Росія як держава-окупант зобов’язана забезпечувати населення продовольством і медичними засобами, а також сприяти наданню гуманітарної допомоги. Майкл О’Флаерті закликав до негайного припинення вогню, безперешкодного гуманітарного доступу та безпечної евакуації цивільних з Олешок.
Цивільні, зокрема діти, опинилися в пастці без достатньої кількості їжі, ліків, медичної допомоги, водо- й електропостачання. Існує високий ризик загибелі мирних людей, заявляв Комісар Ради Європи з прав людини, коментуючи ситуацію в Олешківській громаді.
За даними Лубінця, станом на середину літа в Олешках та п’яти прилеглих населених пунктах залишалося близько шести тисяч цивільних, серед яких близько 200 дітей. Точних даних щодо кількості людей наразі немає. Тимчасово окуповане місто Олешки та увесь Олешківський район перебувають в гуманітарній блокаді та на межі катастрофи, наголошував Омбудсман. Як раніше казав Андрій Сибіга, “у самому центрі Європи люди потерпають від гуманітарної кризи, спричиненої Росією”. Ідеться про “ще один масовий голод, створений ще одним жорстоким режимом”, описувала дії РФ Енн Епплбом, журналістка, письменниця та історикиня, яка вивчала Голодомор. На початку вересня очільниця Олешківської міської військової адміністрації Тетяна Гасаненко зазначала, що останнє постачання продуктів в Олешки було 26 травня поточного року: тоді автівки з продуктами змогли заїхати в місто і вивезти частину людей, які бажали виїхати. Утім, вже тоді люди ризикували життям, наголошувала Гасаненко.
Свідчення вцілілих
Цього вересня ми докладно розповідали про ситуацію, що склалася в Олешках та Олешківській громаді. Вже після виходу цієї статті з’явилися свідчення людей з Олешок. Зокрема, 18 вересня цього року український офіс DW оприлюднив інтерв’ю з жінкою, яка залишалася в окупованих Олешках. Як казала жінка, м’ясо вона востаннє їла ще на новий рік.
“Чесно кажучи, я ще не їла, — казала мешканка окупованих Олешок, з якою журналісти зідзвонилися вже опівдні… — Максимум, що в мене сьогодні буде, це коржик (з води і борошна, бо ще трохи лишилось). Намащу його яблучним повидлом, зроблю чай без цукру. Та й усе”.
Вона також розповідала, що містяни виходять надвір лише із сьомої до девʼятої ранку. Люди збираються на базарі, аби дізнатися новини, обміняти чи продати продукти з власних запасів або городів.
“Сьогодні були пару кабачків — тисячу рублів за кілограм. Це, грубо кажучи, 500 гривень. Мішок борошна хтось виніс — мабуть, збирається виходити з міста. Продав за 200 тисяч рублів, це десь дві тисячі доларів! Щоб ви розуміли, які тут — не те щоби ціни — а критична ситуація. Бо ці гроші — просто папірці”, — казала мешканка Олешок. У неї самої немає городу, тож з нею ділилися сусіди. Жінка також розповідала, що на все місто лишилася одна корова. Люди порізали й курей (птахів просто не було чим годувати, а два відра пшениці коштували 21 тисячу рублів). Не залишилося й свиней.
Мешканка Олешок також розповідала, що дехто дістає харчі в інших населених пунктах, зокрема, хтось іде до села Раденськ, розташованого за 20 кілометрів на південь. Люди ідуть туди пішки або їдуть на велосипеді. Утім, уся дорога щільно замінована, тож ти можеш загинути. Жінка також згадувала, що так загинули дві мешканки Олешок, які пішли по харчі до Голої Пристані, розташованої 20 кілометрів на південний захід.
Як зазначала жінка, в Олешках — чимало поранених із мінно-вибуховими травмами. Утім, люди не можуть розраховувати на медичну допомогу. “Якщо відірвало ногу — ти приречений”. Хоча у лікарні є хірург, там немає ані ліків, ані анестезіолога… Нестерпно й пацієнтам, які потрапили до стаціонару:
“Зимою давали хоч якийсь суп і два бублики замість хліба. Зараз — півтори ложки манки на воді і чай, який вже давно вистиг, бо нема як його підігрівати”, — розповідала мешканка окупованих Олешок…
Іншій жительці Олешок та її матері вдалося виїхати з окупованого міста ще 26 травня. Пані Надія (ім’я жінки було змінене з міркувань безпеки) розповідала журналістам “Суспільне Херсон” про ситуацію в місті. Пані Надія також підтверджувала, що з 26 травня цього року в Олешки не завозили харчів, і додавала, що виїхати з міста було вкрай ризиковано.
“Бачили дрони і виходили, підіймали руки догори, щоби проїхати. Там неможливо проїхати, тому що обабіч дороги стоять згорілі машини, балони з газом розірвані. Після нас останні машини заїжджали з продовольством і підірвалися, і тому більше туди ніхто просто навіть не ризикує [їхати]”, — казала пані Надія.
Вона також розповіла, що чотири роки жила без світла, а понад рік — без газу. Квартир у місті практично не залишилося, багатоповерхівки або зруйновані, або непридатні до життя, є лише приватний сектор.
Пані Надія підтримувала зв’язок з тими, хто залишився в місті.
“З 26 травня до цього дня [матеріал було оприлюднено 18 вересня] в Олешки не завозили продукти. Ні кілограма борошна, ні кілограма овочів, нічого. Люди їдять ‘жирну траву’, яка росла на городах, — варять її і їдять”, — розповідала жінка. Так звану “жирну траву” [ідеться про портулак] готують на “кабицях” (примітивних вогнищах), адже газу немає. Немає і солі, казала пані Надія…
Волонтерка Естер Вратарьова також розповідала журналістам, що в Олешках і навколишніх селах є поранені. Утім, люди не можуть навіть потрапити у лікарню, адже транспорт не працює.
“У критичних ситуаціях дітей чи дорослих підвозять на садових тачках”, — казала пані Естер. Утім, за даними волонтерки, лікарня може зачинитися.
Естер Вратарьова також згадувала родину, яка надіслала їй лист. От як описували люди своє щоденне “меню”: зранку — прозорий суп без картоплі, ввечері — кілька ложок гречки. Утім, і ці запаси стрімко добігали кінця.
“Це безпрецедентна ситуація навіть для повномасштабної війни. Повна блокада з голодом дуже нагадує поєднання Голодомору і Голокосту. Геноцид — такого рівня, де людину не ставлять ні у що, де всім начхати, чи буде вона жити чи помре. І найстрашніше, що там є діти”, — наголошувала волонтерка.
Як раніше зазначала Гасаненко та підтверджували незалежні джерела журналістів, в окупованій Олешківській громаді може залишатися близько шести тисяч жителів, зокрема понад 180 дітей.
Про те, як ведеться людям в окупованих Олешках, писав і журналіст Олег Батурін. Як мовилося в його фейсбук-дописі від 26 вересня, ситуація погіршувалася:
"В Олешках стає все гірше. Є вже випадки голодної смерті. ‘Базару’, на якому чогось купити майже неможливо — лише виміняти, теж майже немає. Люди рвуть портулак на городі, його варять і їдять. Ми сидимо майже завжди в хаті. Боїмося навіть вийти на вулицю. Звʼязок дуже поганий, але іноді пробивається”, — цитував Батурін свідчення людей, які залишалися в окупованому Росією місті.
…Росія досі не надала гуманітарним організаціям, зокрема ООН, безпечного доступу до Олешок та Голої Пристані на Херсонщині, казав 26 вересня журналістам “Суспільне Херсон” гуманітарний координатор ООН в Україні Матіас Шмале. Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні також зазначала, що жителям цих прифронтових громад бракує продовольства. Крім того, їм складно отримати необхідну медичну допомогу. Шмале вчергове наголошував, що саме окупаційна влада зобов’язана забезпечувати населення продовольством і медичними засобами, а за потреби сприяти наданню гуманітарної допомоги.
“Українська влада звернулася до ООН із проханням надати гуманітарну допомогу, але Російська Федерація досі не забезпечила безпечного доступу до цього району гуманітарним організаціям, зокрема ООН”, — підтверджував Шмале.
