Місто, якому виповнилося 942 роки, вмирає в російській окупації
12 вересня цього року Олешкам виповнилося 942 роки… Утім, цей день місто зустріло у гуманітарній блокаді, створеній Росією, наголошував очільник Херсонської ОВА Олександр Прокудін.
“На вулицях Олешок сьогодні немає багатолюдної юрби, адже всі дороги заміновані росіянами. Переважна більшість будинків, закладів соціальної сфери та об’єктів критичної інфраструктури Олешок знищені після підриву Каховської ГЕС та російських обстрілів... Дітей, дорослих і літніх людей, які залишилися у заблокованому місті, Росія прирікає на страшну голодну смерть, як у часи Голодомору. Найстрашніше, що при цьому росіяни та їхні посіпаки відкидають усі заклики й спроби врятувати людей із цього пекла. Вони не дають можливості доправити необхідну допомогу та вивезти тих, хто залишився в окупації”, — писала Херсонська ОДА 12 вересня цього року.
Міністр закордонних справ Андрій Сибіга закликав світову спільноту разом з Україною забезпечити негайний гуманітарний доступ до окупованих Росією Олешок на Херсонщині та прилеглих територій, а також створити гуманітарні коридори.
Як наголосив Міністр закордонних справ України, в захоплених Олешках Росія утримує цивільних без доступу до їжі, ліків і предметів першої потреби.
“У самому центрі Європи, у 2026 році, люди потерпають від гуманітарної кризи, спричиненої Росією”, — писав Сибіга у соцмережі Х.
Як підкреслював Сибіга, те, що відбувається в Олешках, є нагадуванням про реальність для усіх, хто говорить про залишення українських територій під окупацією РФ. Ситуація, що склалася в місті, є попередженням проти нормалізації російської окупації.
Йдеться не просто про лінії на мапі за столом перемовин. “Там живуть реальні люди, і їхнє повсякденне життя визначає окупаційна влада, яка вже продемонструвала, як вона поводиться з українцями, що перебувають під її контролем”, — наголошував Міністр закордонних справ України.
“Ще один масовий голод, створений ще одним жорстоким режимом”
Як 12 вересня написала американська журналістка, письменниця та історикиня Енн Епплбом, люди зараз помирають від голоду на окупованих Росією територіях України.
“Ще один масовий голод, створений ще одним жорстоким режимом” — так описала дії РФ історикиня, яка вивчала Голодомор (з-поміж іншого Епплбом написала книгу “Червоний голод. Війна Сталіна проти України”).
Андрій Сибіга, який і поширив цей допис Епплбом, подякував їй за привернення уваги до критичної ситуації в Олешках.
Гуманітарна криза в Олешківській громаді
Про ситуацію в окупованому Росією місті розповідала й очільниця Олешківської міської військової адміністрації Тетяна Гасаненко журналістам “Суспільне Херсон”. Відповідний матеріал вийшов 11 вересня цього року. Коротко переповідаємо основне з нього.
Зокрема, як зазначала пані Тетяна, останнє постачання продуктів в Олешки було аж 26 травня поточного року. Тоді автівки з продуктами змогли заїхати в місто і вивезти частину людей, які бажали виїхати. При цьому люди ризикували життям, наголошувала Гасаненко.
Очільниця Олешківської МВА вчергове зауважила, що ситуація в Олешках почала суттєво погіршуватися ще минулої зими. Як казала пані Тетяна, раніше бодай раз на декілька тижнів до міста вдавалося доправляти продукти, медикаменти й паливо для генераторів. Крім того, тими ж автівками можна було вивезти частину мешканців Олешок.
“Хоча за цей період ми знаємо про неодноразові травмування людей та про їх загибель. Але під страхом ризику все одно така можливість [доправити продукти й необхідні речі та вивезти частину людей] була”, — цитувало Гасаненко “Суспільне Херсон”.
Утім, з настанням весни ситуація сильно погіршилась. Як наголошувала пані Тетяна, за роки окупації російські загарбники ущільнили все мінами настільки, що фактично унеможливили постачання продуктів. Зокрема, 2 червня під час спроби доставки загинули двоє людей, а ще двоє людей зазнали тяжких поранень. Першого вересня чергова група автомобілів, що намагалася дістатися Олешок, виявила міни та розтяжки й була змушена розвернутися, казала Гасаненко журналістам.
“Говорю страшні речі, але люди відчувають себе приреченими. Ситуація — дуже складна: все, що можна купити, оцінюється, наприклад, в тисячу рублів. Кілограм цукру чи солі — [коштує] тисячу рублів, … пластинка ‘Цитрамону’ — тисячу рублів. Але насправді гроші не мають жодної вартості, тому що скільки б у тебе не було грошей, ніхто нічого не продає”, — ділилася посадовиця.
Гасаненко також розповідала, що влітку люди, які мають власні городи, отримували бодай якусь підтримку з того, що їм вдалося виростити. Проте й ці можливості вкрай обмежені через постійні атаки дронів. Найбільше бракує картоплі, борошна та м’яса, перелічувала очільниця Олешківської МВА.
Ба більше, у місті немає повноцінного зв’язку з медзакладами, а люди не можуть перевірити інформацію про загиблих. Украй важко встановити, чи людина померла, чи її вбили. Через постійні атаки люди майже не пересуваються містом.
Відомо й про випадки, коли тіла загиблих тривалий час залишаються непохованими. По-перше, люди бояться наражатися на небезпеку. По-друге, у деякі місця просто не можливо дістатися. Як казала Гасаненко, фактично немає кому ховати людей. Оскільки морг давно розбитий і в ньому немає світла, тіла померлих можуть потрапити у підвал лікарні. У підвалі тіла просто гниють.
У кращому разі загиблого прикриють тканиною, краї якої притиснуть камінням, або відвезуть і залишать поруч з місцевим моргом чи в підвалі лікарні. Тіла гниють, трупний сморід стоїть на пів міста, цитували Гасаненко журналісти RFI.
Ба більше, якщо ти поховаєш померлу людину, тебе можуть покарати, наголошувала Гасаненко, адже тіла людей, які начебто загинули через обстріли, окупанти забороняють ховати. Тіла потрібно обов’язково везти в Каланчак (де розташована найближча лікарня), буцімто для того, аби засвідчити “злочини ЗСУ”. Фактично йдеться про те, аби використати смерть людей для власних пропагандистських сюжетів, розповідала Гасаненко журналістам про вимоги російських окупантів.
Самі ж загарбники навіть відстрілювали собак, бо вони настільки озвірілі, що кидаються на людей, казала Гасаненко “Суспільному”.
Очільниця Олешківської МВА згадувала й про мародерство. Зокрема, був випадок, коли озброєні росіяни спочатку пограбували людей, а потім залишили їм п’ять тисяч російськими рублями. Це скидалося на насмішку, адже купити нічого неможливо, наголошувала посадовиця й додавала, що представники РФ використовують людей як “живий щит”, не даючи їм можливості виїхати…
Гасаненко також згадувала пожежі — ще одну загрозу для жителів Олешок. Через відсутність води навіть займання після обстрілів надзвичайно складно загасити. Люди вимушені залишати власні будинки та заселятися в інші вільні помешкання, де є бодай мінімальні умови для проживання.
Як зазначала очільниця МВА, хоча раніше обговорювалася можливість евакуації жителів Олешок, вивезення людей немає…
“Сальдо [незаконно призначений Росією очільник тимчасово окупованих частин Херсонщини] заявляє про те, що вони ‘бояться провокацій з боку ЗСУ’, розумієте? Тобто чотири роки тому ніяких провокацій не було, поки окупанти не прийшли на нашу землю, а тепер уже… провокації”, — зазначала пані Тетяна.
При цьому в місті можуть лишатися тисячі людей. Достеменні цифри наразі невідомі. “Коли ми рахували, то завжди я озвучувала цифру близько двох тисяч людей, з них 47–45 дітей. Але в травні, коли я спілкувалася з тими людьми, хто виїхав з останніх, мені зауважили, що моя інформація не зовсім є достовірною. Мені сказали про те, що людей більше — від трьох до чотирьох тисяч”, — казала очільниця Олешківської МВА.
Як мовилося в матеріалі RFI, за даними Гасаненко, нині йдеться щонайменше про шість тисяч жителів по всій громаді, з-поміж яких є щонайменше 180 дітей. При цьому з 13 населених пунктів Олешківської громади п’ять — повністю знищені, а в тих, що ще якось тримаються, — ситуація аналогічна тій, що склалася в Олешках. Виїхати звідти неможливо, цивільні машини не їздять навіть до Великих Копанів, цитувало RFI Гасаненко.
Очільниця Олешківської МВА також відмічала, що українська влада не може самостійно організувати евакуацію з тимчасово захопленої РФ території.
“Хотіти і намагатися — це одне, але самостійно зробити нічого не можна. Чітко зрозуміло, територія окупована і, за Женевськими конвенціями, саме окупанти мали би зберегти життя і здоров’я тих людей, забезпечити їх харчуванням, ліками та іншим. Але їм все одно. Навіть їхні військові не мають їжі”, — наголошувала посадовиця.
Гасаненко також нагадала, що вже були створені коордштаби за участю іноземних дипломатів та Міжнародного Червоного Хреста, а Уповноважений Верховної Ради з прав людини відкривав спеціальну форму для реєстрації людей, які бажають евакуюватися з окупованої території. Утім, аби налагодити постачання продуктів чи створити зелений коридор, необхідна згода Росії...
“...Представники Червоного Хреста телефонували мені двічі для уточнення деталей щодо евакуації цивільного населення, і я заявила про повну готовність надавати будь-яку інформацію, — наголошувала очільниця Олешківської МВА. — Але все стопориться на моменті, коли Росія має дати офіційний дозвіл. До березня вони ще робили постановчі фото у місцевій лікарні, заперечували інформацію про гуманітарну катастрофу, але починаючи з травня зникли навіть такі пропагандистські матеріали”...
Передісторія
Цього травня ми розповідали про гуманітарну катастрофу, що склалася в окупованих Росією Олешках, Голій Пристані, а також Старій Збур’ївці та Новій Збур’ївці.
“Люди, які чотири роки проживають без електропостачання, без газу та води, не маючи банкоматів, а тільки картки, і навіть оформлюючи будь-яку соціальну допомогу від окупантів, не мають можливості зняти кошти, бо треба декілька десятків кілометрів їхати до іншого населеного пункту. Крім того, в місті залишилися люди маломобільні, поважного віку, яким дуже важко прийти і навіть донести ті продукти, які там вдасться за якісь копійки купити. Вони — без електрики, холодильників, навіть разовий завіз продуктів не вирішує ситуації. Люди перебувають на межі голоду”, — казала Гасаненко журналістам “Суспільне Херсон” цього травня.
Ба більше, як у травні повідомляла Радіо Свобода, були свідчення того, що російські військові вдиралися до підвалів, де перебували мирні люди, та силою забирали останні запаси їжі. Тих, хто чинили опір, могли побити чи вбити. Також були зафіксовані обстріли черг за гуманітарною допомогою.
Як ще раніше казала Тетяна Гасаненко, продовольство в Олешках скінчилося взимку 2025-го. Після цього посадовиця почала отримувати повідомлення, що від холоду та голоду гинуть люди.
Уродженка Олешок, волонтерка Ксенія Архипова, також казала журналістам Радіо Свобода, що “дуже багато людей замерзли у своїх квартирах та будинках”, де максимальна температура не перевищувала трьох або п’яти градусів:
“Старенькі бабусі й дідусі просто замерзали. Коли вони ще мали сили ходити, то діставалися лікарні вкрай виснаженими — їм не було чого їсти”, — розповідала волонтерка.
Пані Ксенія також казала, що веде список загиблих у місті з осені 2025-го. У її реєстрі зафіксовано всіх: і людей, які померли від холоду чи голоду, і людей, які загинули через атаки дронів. У списку є й окрема графа — “розстріляні”…
“Люди почали писати: ‘Будь ласка, додайте: моя мама загинула в жовтні 2025 року’. Стояла в черзі за гуманітарною допомогою. Обстріл. Тоді загинули пʼятеро людей. Я знаю це. Дуже багато [було й] провокацій. Привозилася гуманітарна допомога, і люди з другої–третьої години ночі стояли в черзі за нею (тому що взагалі в Олешках давно проблема з їжею — вона, справді, давня), і потім відбувається обстріл”, — казала Ксенія Архипова журналістам “Радіо Свобода”.
…Нагадаємо, що ще у травні поточного року Уповноважений ВР з прав людини казав про критичну ситуацію, що склалася в Голій Пристані, Старій Збур’ївці та Новій Збур’ївці. Дмитро Лубінець наголошував, що в вищезгаданих населених пунктах Херсонщини, окупованих РФ, склалася гуманітарна катастрофа, від якої потерпає цивільне населення, а країна-агресор не випускає мирних людей і не дозволяє їм виїхати з окупації. Ми переповідали про все це, а також писали про заміноване місто, знищені обстрілами карети швидкої допомоги тощо, в матеріалі.
Постійне повторення історії
Ще наприкінці серпня 2023 року, правозахисна ініціатива “Трибунал для Путіна” (T4P) презентувала подання до Міжнародного кримінального суду щодо геноциду, вчиненого РФ в Маріуполі. Тоді правозахисники уперше представили юридичне обґрунтування геноциду — “злочину злочинів”. Як розповідав один зі співавторів подання, експерт Харківської правозахисної групи Михайло Романов, на території міста Маріуполь ішлося про три акти геноциду: вбивства; створення життєвих умов, які призводять до знищення захищеної групи; і депортацію дітей. Інша співавторка подання Катерина Буряковська детально окреслювала, як за допомогою голоду й відсутності питної води росіяни знищували жителів Маріуполя. Як зауважував директор Харківської правозахисної групи Євген Захаров, у Маріуполі люди, які залишилися на горішніх поверхах, померли від голоду і спраги, адже до них було неможливо дістатися. Таким чином, представники РФ продовжили справу Сталіна, знищуючи українців у новій хвилі геноциду.
Міжнародні й українські експерти також наголошували, що Росія не лише шантажувала світ голодом, а й використовувала масовий голод як зброю. Зокрема, про масовий голод на озброєнні РФ ішлося в досьє щодо воєнних злочинів РФ, яке підготували юристи-правозахисники фірми Global Rights Compliance. У це досьє увійшов і випадок Маріуполя: коли місто перебувало під контролем російських Збройних сил, у Маріуполь припинили постачати продовольство. Тоді росіяни блокували чи бомбардували коридори з гуманітарною допомогою. Унаслідок цього маріупольці не мали ані їжі, ані можливості втекти з російської окупації, мовилося в досьє. Більше про те, як самі маріупольці згадували дні 2022 року, можна прочитати за покликанням.
