На Конференції ОБСЄ у Варшаві розповіли про катування в Україні осіб, що відмовляються воювати з міркувань совісті

36 Свідків Єгови були ув’язнені в Україні за відмову від військової служби з міркувань совісті за період з 1 вересня 2025 року до 31 серпня 2026 року. Задокументовані випадки катувань таких осіб. Такі дані були оприлюднені під час цьогорічної Конференції ОБСЄ з людського виміру, що проходить у Варшаві.

Про звіт Європейської асоціації Свідків Єгови (EAJW) повідомляє міжнародна організація Human Rights Without Frontiers (HRWF).

Статистика

За вісім місяців цього року кількість Свідків Єгови, ув’язнених за відмову від військової служби з мотивів совісті, зросла до 36. З них 20 відбувають покарання у вигляді позбавлення волі. 16 перебувають під вартою до суду. Загалом відкрито 996 кримінальних проваджень, 384 справи передано до судів першої інстанції.

Найдовший вирок, винесений Свідку Єгови від початку повномасштабного вторгнення, зафіксовано у Миколаївській області: 6 років ув’язнення. “Іншого Свідка, у якого було задокументовано психічний розлад, примусово мобілізували й утримували у військовій частині. Він помер через чотири дні після госпіталізації з пневмонією та обмороженнями. Кілька осіб, які відмовляються від служби за переконаннями, також повідомили, що їх били й катували військовослужбовці”, — йдеться в повідомленні на сайті HRWF.

Таке поводження суперечить частині 4 статті 35 Конституції України, статті 9 Європейської конвенції з прав людини та статті 18 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, зазначають правозахисники.

Випадки катувань

8 квітня 2026 року співробітники Тернопільського ТЦК приїхали до гаража, де працював Руслан Борас. За його словами, один із чоловіків ударив Бораса металевою трубою по лівій нозі. В результаті Руслан отримав відкритий перелом кінцівки, кілька інших переломів гомілки та сильну кровотечу.

Після цього працівники силоміць посадили Бораса до свого автомобіля, а згодом залишили його на узбіччі. Він втратив багато крові, був госпіталізований і прооперований. Переломи зі зміщенням та пов’язане ушкодження нервів призвели до часткового паралічу стопи. Родина і лікарі звернулися до правоохоронців.

15 квітня 2026 року у військовій частині А4848 (Підлісне) Сергій Батюженко відмовився одягати військову форму та підписувати документ про проходження військової підготовки. Виконуючи наказ командира, начальник навчального центру одягнув Сергія та його одновірця Едуарда Мартенса у білі накидки, “схожі на ті, що носив Ісус”, вивів їх перед особовим складом частини й наказав інструктору Думі побити їх. Дума завдав Сергію та Едуарду десятки ударів дерев’яною битою по тілу, вигукуючи: “Ви сектанти… Я битиму вас, доки плоть не відійде від кісток!” Побиття тривало навіть після того, як вони втратили свідомість.

Наступного ранку Сергія кинули до ями глибиною близько трьох метрів і залишили там на пів дня. Згодом у нього піднялася висока температура; він провів 24 дні в лікарні з діагнозом “пневмонія” та численними синцями на сідницях, ногах і руках (найбільший синець мав розмір 62 × 42 см). 27 квітня 2026 року до Полтавського територіального управління Державного бюро розслідувань (ДБР) було подано заяву про кримінальне правопорушення та розпочато досудове розслідування, однак клопотання про кваліфікацію цих дій як катування не було задоволено. Інструктора Думу офіційно визнано таким, що зник безвісти під час бойових дій, а жодній іншій особі не було повідомлено про підозру.

Тим часом в Едуарда Мартенса було переломано руки у двох місцях, а також зламано зап’ястя. Протягом місяця він не отримував жодного медичного лікування; руку лише зафіксували дерев’яною шиною. Едуарда госпіталізували 14 травня 2026 року, після того як ДБР розпочало слідчі дії. Окрім переломів зі зміщенням, у нього діагностували пневмонію, численні забої та тривале порушення функцій однієї ноги, від наслідків якого він періодично страждає й досі.

26 січня 2026 року працівники ТЦК примусово мобілізували Костянтина Черних, попри документи, що підтверджували діагноз психічного розладу. Його направили до військової частини А1363 у Зарічному на Дніпропетровщині, де він пробув 11 днів. Згодом Черних госпіталізували з пневмонією та обмороженням рук і ніг. Він помер через чотири дні після госпіталізації. У свідоцтві про смерть як причини зазначено: “поліорганна недостатність; сепсис; правобічна полісегментарна пневмонія; обмороження III–IV ступеня обох стоп, обмороження I–II ступеня обох кистей”.

Вимоги EAJW

Європейська асоціація Свідків Єгови закликала:

• Припинити фізичне насильство й катування осіб, які відмовляються від служби за переконаннями, у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і у військових частинах, а також забезпечити швидке, ефективне розслідування і притягнення винних до відповідальності.
• Припинити практику примусового залучення до лав збройних сил осіб, які відмовляються від служби за переконаннями, діючи суворо відповідно до своїх релігійних поглядів, із подальшим переслідуванням їх як військовослужбовців за статтями 402 або 407 Кримінального кодексу України.
• Припинити свавільні затримання та кримінальне переслідування Свідків Єгови через їхню відмову від військової служби з мотивів совісті.
• Невідкладно запровадити справжню альтернативну цивільну службу відповідно до Дорожньої карти з верховенства права в Україні та міжнародних зобов’язань і зобов’язань України в рамках ОБСЄ.
• Звільнити всіх Свідків Єгови, ув’язнених виключно за відмову від військової служби з мотивів совісті.

Висновок Венеційської комісії

Нагадаємо, 18 березня 2025 року Венеційська комісія оприлюднила консультативний висновок щодо альтернативної (невійськової) служби в Україні у відповідь на звернення Конституційного Суду України.

У відповіді Венеційської комісії йдеться: “Сама природа відмови від військової служби з міркувань совісті (через переконання) передбачає те, що таку відмову не можна повністю виключати під час війни, хоча держави мають обмежену свободу розсуду, особливо під час загальної мобілізації. При цьому людину, яка відмовляється від військової служби через переконання, за жодних обставин не можна зобов’язувати носити чи використовувати зброю, навіть для захисту власної країни”.

Статті 9 Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛ) та 18 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (МПГПП) захищають свободу думки, совісті й релігії, а відтак гарантують і право відмовитися від військової служби через переконання. Така відмова має спиратися на релігійні чи інші переконання, зокрема на непохитне, стале й щире несприйняття участі у війні або носіння зброї. Держави мають право вимагати певних доказів того, що ці переконання щирі. За ЄКПЛ будь-які обмеження цього права повинні мати чітку підставу в законі, служити легітимній меті, не виходити за межі того, що явно необхідно для її досягнення, і бути співмірними з нею. ЄКПЛ допускає відступ від права на відмову від служби за переконаннями, але лише тією мірою, яку суворо диктує ситуація. МПГПП такого відступу не дозволяє. І ЄКПЛ, і МПГПП покладають на держави позитивний обов’язок запровадити систему альтернативної служби, яка була б незалежна від військових структур, не мала каральної спрямованості та тривала розумний строк. Доступ до неї повинен бути недискримінаційним і ґрунтуватися на справедливих та прозорих процедурах.