ДЕРЖАВА ПОВИННА ЗАХИСТИТИ СКРИВДЖЕНИХ

Товариство «Щит Батьківщини» намагається надавати людям в Україні допомогу, зокрема у вдосконаленні законодавства.

Тематика нашої діяльності — це оборона прав людини, галузь життєво важлива в Україні. Хоча у Верховній Раді різних скликань існують комісії з прав людини, а з 1998 року впроваджено посаду Уповноваженого з прав людини, але ніколи ці люди не розглядали питання про нове законодавство з цієї проблеми.

Це й не дивно, тому що ми не встигли розібратись з репресіями тоталітаризму 1917-1991 років, а ті ж самі керівники розгорнули нову хвилю репресій. На жаль, в умовах відсутності свободи преси ми не маємо можливості ознайомити громадськість із творчістю, наробками людей, які бачать Україну інакше, ніж «товариші» з Банкової вулиці.

Протягом ряду років ми подавали на розгляд ВР України доповнення до закону «Про реабілітацію», але їх ніколи не розглядали. Можливо, читачам «ПЛ» буде цікаво ознайомитися з цим проектом.

В квітні 1991 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні», який протягом останніх років вже мав деякі конструктивні доповнення, схвально зустрінуті членами нашого товариства. Але цей закон має певні недоліки, що проявляються під час його застосування в умовах сьогодення. Виходячи із міркувань дотримання норм соціальної справедливості і верховенства права, товариство «Щит Батьківщини» пропонує доповнити закон «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» 1991 року такими статтями:

1.Вважати жертвами політичних репресій, які під-лягають реабілітації з усіма належними компенсаціями і пільгами:

·осіб, яких за політичними мотивами без суду було поміщено до психіатричних лікарень, і взагалі осіб, які зазнали репресій медичним шляхом;

·політичних емігрантів 20-80-их років, які через тоталітарний режим втратили Батьківщину і все, що було з нею пов’язано — родичів, роботу, майно тощо;

·осіб, яких за політичними мотивами було звіль-нено з роботи, з армії, виключено з навчального зак-ладу, і які довгий час не мали можливості працювати і вчитись за фахом;

·осіб, які в лавах Радянської армії брали участь в агресивних акціях СРСР (Корея, Угорщина, Афганістан тощо), внаслідок чого отримали каліцтво чи загинули;

·осіб, яких було засуджено за «побутовими» та «кримінальними» статтями, коли справи були сфаб-риковані радянськими каральними органами (при наяв-ності документів в архівах чи переконливих свідчень);

·осіб, яких було засуджено за релігійними стат-тями, якщо це не було пов’язано з актами насильства, розтління, розкрадання з їх боку;

·осіб, яких було покалічено, чи знищено під час масових репресій загонами ВЧК-ОҐПУ-НКВД-МҐБ;

·дітей репресованих, які в малолітстві зазнали знущань з боку комуністичного режиму внаслідок за-судження чи переслідування батьків, а в дорослому віці мали певні обмеження у навчанні, в кар’єрі тощо;

·осіб, які зазнали принижень і утисків за націо-нальними чи расовими мотивами.

2.Встановити для осіб, які піддавались репресіям, такі пільги і компенсації:

·репресованим особам та їхнім сім’ям повер-тається реквізоване під час арешту чи депортації майно і нерухомість, незалежно від того, у чиїй власності воно перебуває сьогодні;

·власникам відібраних підприємств повертається їхнє майно повністю чи надається право на отримання половини акцій цього підприємства;

·власникам земельних ділянок повертається їхня земля, реманент, худоба за актом на час «розкурку-лення»;

·сім’ям загиблих в ув’язненні чи через отримані внаслідок репресій хвороби виплачується компенсація у розмірі 1 млн. долярів США (чи еквівалент у національ-ній валюті);

·репресованим особам виплачується компенсація за кожний рік ув’язнення чи іншої форми репресій із розрахунку трьох середніх річних окладів на день звіль-нення, чи припинення переслідування;

·репресовані особи, яких було депортовано за межі України, а також ті, котрі змушені були емігрувати з Батьківщини внаслідок репресій, користуються правом подвійного громадянства. На цих осіб розповсюд-жується право 50-відсоткової оплати квитка для відвідання України і безкоштовного проїзду з метою репатріації з будь-якої країни світу.

Репресовані особи користуються правом:

·безкоштовного медичного обслуговування в медичних закладах всіх типів (включаючи і приватні);

·безкоштовного юридичного обслуговування;

·першочергового отримання житла за їхнім вибором (державне, кооперативне, приватне) та надання довготривалого кредиту без відсотків на його придбання і облаштування.

Діти репресованих користуються правом безкош-товного навчання в навчальних закладах всіх рівнів. Держава зобов’язується постійно надавати гуманітарну та інші види допомоги репресованим, бере на утри-мання об’єднання колишніх політв’язнів. Підприємства, створені при товариствах репресованих, не обкла-даються податками і працюють на пільгових умовах. Політичні емігранти користуються правом брати участь у виборах і бути обраними до органів влади, судів, споживчих товариств, кредитових спілок.

3. З метою дотримання норм гуманізму і законності передбачити міру відповідальності для осіб, які були натхненниками і активними виконавцями репресій.

4.Ретельно перевіряти кандидатури працівників органів прокуратури і державної безпеки, які допус-каються до роботи в комісіях по реабілітації жертв політичних репресій, з метою недопущення фактів пере-кручення інформації, окозамилювання, помсти, ліквідації свідків тощо. В комісіях по реабілітації не менше поло-вини їх складу повинні становити особи з числа репре-сованих.

5.Виходячи із того, що Українська держава перебуває в стані глибокої економічної кризи, а також того, що терор поширювався на всю територію СРСР і спрямовувався з Москви, створити Міждержавний фонд компенсацій жертвам політичних репресій в СРСР.

6. Виходячи з того, що антидержавні, антидемок-ратичні кола в Україні намагаються розмежувати громадян за партійною, мовною, релігійною ознаками, постановити:

·ветерани УПА, Червоної армії, інших збройних формувань, які боролись проти фашизму, користуються рівними правами і повагою в Україні, як учасники бойо-вих дій;

·особи, яких за політичними мотивами було звільнено з роботи, армії, виключено із навчального закладу тощо, поновлюються на своїх місцях з правом пільгового просування по службі, прискореного за-вершення навчання;

·наукові проекти, статті, дисертації, які було за-боронено з політичних міркувань, користуються правом першочергової реалізації;

·громадяни, які перешкоджають виконанню поло-жень ст. 6, притягаються до кримінальної відповідаль-ності згідно з чинним законодавством.

7. З метою відновлення історичної правди, вихо-вання громадян України в дусі патріотизму, самоповаги увічнити пам’ять славних героїв-борців за честь народу, починаючи від 1917 року, на всій території держави;

·зняти і знищити всі пам’ятники комуністичним провідникам, які від 1917 року чинили злочини проти людства на теренах України.

Коментар «ПЛ»: Можна погодитися з  позицією правозахисної організації «Щит Батьківщини», що всі верстви населення, перелічені ними у доповненнях до Закону «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» мають право на те, щоб вважатися потерпілими від тоталітарного режиму, тобто «незаконно реп-ресованими». Але «ПЛ» не може погодитися з переліком пільг, які пропонує громадська організація, бо ніхто і ніяк не визначив, де саме держава має брати гроші на масове відшкодування боргів тоталітаризму. Про-понувати якісь чіткі заходи економічного захисту можна тільки ретельно обгрунтувавши свої висновки разом з фахівцями-економістами. Інакше пропозиції стають по­пулізмом чистої води. Ясно, що ніхто не зможе виконати такий закон, хоча б його й прийняли навіть завтра.

Взагалі в Україні можна вважати репресованими усіх людей похилого та, навіть, пенсійного віку, бо війни і голодомори, депортації чи окупація торкнулися, майже, всіх. Нам здається, що борг перед постраждалими від тоталітаризму повинен здійснюватися не у напрямку надання додаткових пільг, на які просто немає коштів, а шляхом державного спокутування тоталітарної ідеології, антитоталітарної пропаганди, визнання поза законом комуністичної ідеології, як це зробили у країнах Балтії, Польщі або Чехії.

Пропозиція створити Міждержавний фонд компен-сацій жертвам політичних репресій в СРСР здається теж малоймовірною.

Взагалі, масове поширення пільг  на одні верстви населення не може не вдарити по іншим соціально не­захищеним верствам  населення: багатодітним сім’ям, чорнобильцям, інвалідам, які потерпають від того, що наша країна уся в цілому вражена наслідками тоталіта­ризму.

Ірина Рапп