У ХАРКОВІ СТВОРЕНА РОБОЧА ГРУПА МТПЛ-УС

В середині вересня у Харкові було зареєстровано нову громадську організацію: робочу групу МТПЛ-УС, яка створена для захисту прав військовослужбовців і їх сімей. В групу увійшли представники, точніше, найактивніші співробітники ХОССМ, члени Харківської правозахисної групи, тобто ті, хто має досвід практичної правозахисної роботи. Під час презентації журналісти та представники владних структур запитували нас: чому саме знадобилось створювати ще одну організацію, крім ХОССМ, яка ставить перед собою за мету правову допомогу військовослужбовцям та членам їх сімей. З’ясувалося, що відповісти на це питання в кількох словах не дуже просто, бо необхідність створення нової організації виплила з практичної щоденної роботи. Ми, члени ХОССМ, просто відчули, що наша організація знаходиться під постійним зовнішнім тиском з боку Харківського облвійськкомату, з боку деяких представників владних структур. Тільки постійна підтримка інших правозахисних організацій робила нашу діяльність більш-менш продуктивною. В Харкові є ще особливості: ХОССМ в більшості була створена батьками військовослужбовців, які загинули у мирний час. На відміну від багатьох інших міст України, батьки загиблих, хоч і зробили крок для створення своєї окремої спілки, але досі входять у ХОССМ. Організація велика і займається вона різними проблемами. Батьки загиблих у мирний час насамперед потребують соціальної допомоги і психологічної реабілітації. Поточні проблеми призову і нестатутні відносини потребують швидкої реакції на події. Тому і виникла необхідність створення групи саме для надання правової допомоги. Ця організація буде підтримувати ХОССМ і ХПГ, займаючись аналізом балансу інтересів між армією і громадянським суспільством.

Відштовхуючись від цих конкретних обставин, прийшов час замислитись, який же спосіб практичного правозахисту є найефективнішим. Наш досвід переконав нас у тому, що зробити якісь реальні кроки можна тільки при умові тісної співпраці правозахисних організацій. Велика найавторитетніша і потужна організація солдат-ських матерів України (ОСМУ), на регіональному рівні як не дивно, потерпає від постійних спроб її розвалити, піддати сумніву її легітимність, як то є у Харкові, де владні структури навіть пішли на порушення Конституції, втручаючись у внутрішні справи ОСМУ. Тобто правозахисні організації самі потребують правового захисту. І надати його можуть тільки правозахисники один одному. Чим тісніше будуть співпрацювати окремі осередки ОСМУ, МТПЛ, Аmnеsty International, чим активніше будуть діяти кореспонденти правозахисної мережі, тим більше нам вдасться вплинути на моральний і правовий простір нашого суспільства.

Осередки ОСМУ вже готові для того, щоб безпосередньо брати участь у законодавчих ініціативах, відпо-відно реагувати на нові законодавчі акти, які надходять з Верховної Ради, з Кабміну. МТПЛ може бути організа-тором правознавчих конференцій і ініціювати видання правової літератури, як для військовослужбовців, так і для всіх, хто займається наданням правової допомоги військовослужбовцям. Тобто усім ділянкам і ОСМУ, і МТПЛ, інших правозахисних груп, треба усвідомити себе як єдиний правозахисний простір України. Це зовсім не означає, що треба робити якусь конференцію, чи асоціацію правозахисних груп різного, чи, навіть, єдиного напрямку. Чим більше саме незалежних правозахисних організацій буде співпрацювати на добровільних і партнерських засадах, чим більш незалежним і міцнішим буде взагалі правозахисний рух в Україні, тим скоріше буде розвиватися громадянське суспільство.

На практиці ми пропонуємо нашим колегам із ОСМУ, МТПЛ та інших організацій, які надають правову допомогу військовослужбовцям та членам їх сімей, брати участь у постійному моніторингу, тобто налагодити постійний зв’язок з бюлетенем «Права людини», в якому є рубрика «Армія». Кожен осередок чи група може надіслати нам перелік звернень, практичні рішення по ним, поділитися з читачем своїми власними проблемами, які, як ми вважаємо, виникають у правозахисних організацій не тільки у Харкові. На грунті такого моніторингу ми усі можемо дійти до спільних рішень, висновків і заяв, і це матиме більшу потужність, ніж заяви і скарги поодинці. Отже, рецепт за нашим досвідом один: чим нас більше, і різних — тим краще. Чим ми тісніше — тим більше нас чути. Як сказав поет «Візьмемося за руки, друзі, щоб не пропасти поодинці».