МІЛІЦЕЙСЬКА ДИКТАТУРА ЯК ОПОРА КУЧМОКРАТІЇ

Пам’ятник Шевченка, біля якого мало відбуватися свято, виявився оточеним щільним міліцейським кордоном. Не бажаючи конфлікту, люди відійшли на майданчик у глибині скверу й почали свій захід. Зібралось близько трьохсот глядачів. Але під час змагань на розтягнутий канат для перетягування наступила нога начальника міського відділу міліції Валерія Малахова: «Я забороняю тут щось проводити!».

Не пред’являючи посвідчень, міліцейські мундири почали затримувати глядачів та учасників заходу. Володимира Свинцицького — помічника народного депутата Валерія Асадчева — та Валерія Кравцова силоміць потягнули до УАЗиків, що викликало обурення глядачів. Кореспондента «РУХ-ПРЕС» Євгена Булавку міліціонери збили з ніг і просто відлупцювали, до всього відібравши фотоапарат.

Від озвірілих міліціонерів постраждала вагітна Олеся Антонова, що була серед глядачів. Зараз вона перебуває у лікарні під загрозою втрати дитини. П’ятеро людей, у тому числі випадкові глядачі, були силоміць доставлені в райвідділ міліції. Але найбільше обурення луганських рухівців викликав той факт, що влада не лише не порушила кримінальних справ проти злочинців у погонах, але й вважає «порушниками» потерпілих.

Народні гуляння, які полягали в співанні пісень, надуванні повітряних кульок, перетягуванні канату, були розцінені як «порушення порядку організації проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій».

Однак суд, який відбувся 18 жовтня, визнав, що розважальні заходи в сквері не можна вважати мітингом, тим більше, що там не було ні промовців, ні резолюції. Справу направлено на додаткове розслідування... в міліцію.

Тим часом Луганська організація Руху звернулася в прокуратуру з вимогою порушити кримінальну справу за фактом безпідставного побиття мирних громадян та завдання їм тілесних ушкоджень. До вивчення справи підключилися також представники ОБСЄ з Франції та США, які прибули до Луганська.