СПОТВОРЕННЯ ДЕМОКРАТІЇ

 «Шагают бараны в ряд, бьют барабаны
Кожу для них дают сами бараны.»
(В. Высоцкий)

Демократія впала на нас зненацька. Після деся-тиліть тоталітаризму скористатися цим належним чином було дуже важко, це зрозуміло. Перші вибори до Вер-ховної Ради Союзу показали це досить яскраво. Ті, хто мали отримати перемогу, не отримали її через брак досвіду, сміливості. Було ясно, як день, що симпатії на-роду цілком були на боці демократів (хоча по великому рахунку демократами їх називати не можна). Якби ви-борча кампанія велась чесно, перемога була б на боці демократів. Компартійна номенклатура була впевнена в своїй перемозі і тому порушувала виборче законо-давство не так нахабно, як зараз.

Відразу після виборів панувало в суспільстві два протилежних почуття: ейфорія — у прихильників де-мократів і розгубленості у номенклатури. Підстав для ейфорії у демократів не було. Потрібна була дуже вели-ка робота по відновленню справедливості в виборах і покаранню порушників. Це було дуже важливо, але ті з демократів, хто виграв вибори, були задоволені пере-могою, а тих, хто програв, підтримувати було нікому. Інтелігенція, сіль землі, здатна була на сильні і красиві слова, але не на діі. Згадаймо Юрія Візбора «А честь должна быть спасена мгновенно». Не було в суспільстві, та і зараз нема, відчуття честі та бажання ії захищати.

Це головна вада народу та його поводиря — інте-лігенції, яка дозволяє «тим», хто був, залишитися при владі. Здається, що «ті» приватизували не тільки всю народну власність, але і владу. Тільки вони змушені сплачувати передвиборні шоу, щоб показати світові, що у нас демократія.

На перших виборах в Україні номенклатура пос-міливішала, а демократи набралися досвіду в вибор-чому процесі. Однак безглузде по суті пояснення ЦВК, що порушення суттєво не вплинуло на результати виборів, влаштувало демократів. Так спокійніше, не тре-ба нічого робити, відповідальність лежить на номен-клатурі. Я від багатьох демократів чув таку прис-тосуванську думку. Комуністи не вміють керувати і самі на наступних виборах програють — навіщо щось зараз робити? В той же час Рух зібрав величезну кількість документів про порушення на виборах, але жодних дій не відбулося: ні судових процесів, ні інших проявів спротиву. Хворобу фальсифікацій залишили без ліку-вання. В свідомості ж народу відбилося уявлення — при владі демократи. Це певним чином пояснює, що ре-зультати виборів, які оприлюднили, суттєво відрізнялися від тих, що були в свідомості народу, вони ж знали за кого вони проголосували.

Це спричиняє погіршення рівня життя і зріст невдо-волення демократами, про що свідчить падіння рейтінгу Руху. Номенклатура не тільки збагачувалась сама, але й спокушала демократів, почавши це робити автомобі-лями, що були призначені не депутатам. Багато хто спіймався на цю вудку. Створилися партії, але дій і ак-цій, які б реально захищали права народу не було: — були речі та заяви. Чи входить в функції ЦВК давати оцінку, наскільки суттєво вплинули порушення. Серйозна людина не може мати сумнівів, що будь-яке порушення впливає суттєво, якщо не на результат виборів, то на подальше життя суспільства і, як правило, негативно. Тому будь-якому порушенню повинна бути дана право-ва оцінка з суворим покаранням порушників.

Говорити ж про несуттєвий вплив порушень на ре-зультати виборів без детального розслідування причин може тільки той, хто не хоче розкривати дій порушників.

Всю історію виборів на Україні супроводжують серйозні порушення і відсутність реакції на ці пору-шення. Повертаючись до сьогодення бачимо безліч по-рушень і реакцію на рівні констатації. Жодного протесту ні з боку громадян, ні з боку Парламенту, ні з боку прокуратури.

Сьогодні, після першого туру маємо вибір Кучма — Симоненко. Це нагадує мені вибір засудженим до страти способу страти. Або сокирою відрубати голову (шлях назад до комунізму), або розстріляти (вибір подальшого кримінального занепаду). Я впевнений, як-що б в Україні знайшлися сили, здатні примусити судову владу чесно і об’єктивно розглянути це питання, то в другому турі за Л.Кучму проголосувало б значно менше виборців. Чи суперники Кучми порушували законо-давство про вибори і бояться самі? Таке розслідування важливе не тільки тому, що треба покарати порушників, але й тому, що досконале знання порушень, дозволить поставити заслін для них. Невже треба кілька разів нас-тупати на ті ж самі граблі? Тим більше, що занепад суспільства прийняв таких загрозливих форм.

Зверну увагу на дві обставини.

1. Проблема з зайвими бюлетенями.

Це дуже проста можливість для страшенних фаль­сифікацій. В той же час нема жодних проблем виго-товляти потрібну кількість бюлетенів, обмежену кількістю виборців на дільниці і відповідного обліку цих бюлетенів. Нема складності визначити осіб, що відповідальні за виникнення ситуацій з зайвими бюлетенями.

2. На кожних виборах бюлетені доставляють в ви-конкоми: це чорна діра, де можуть відбутися будь-які порушення.

Настав час висновків та пропозицій.

Хочу спитати кандидатів, які програли, керівників партій та суспільних формувань, хто розмірковує зараз, кого ж вигідніше підтримувати, — чи є серед Вас ті, хто здатен на вчинки заради власного народу: чи усві-домлюєте Ви, що влада набуває вищої кваліфікації шахрайства, розробляє такі види зброї, як зомбування, проти яких демократія буде безсилою? Можна перед-бачити, чому Л. Кучмі закортіло мати двопалатний пар-ламент. При існуючій депресії та безпорадності народу і при такій високій кваліфікації виборчих шахраїв, обрати вищу палату парламенту кишеньковою великої праці не буде вимагати. Я повірив би в щирість намірів Леоніда Даниловича, якби він організував власну виборчу кам-панію без порушень. Побоююсь, що соціальна депресія набула такого стану, коли подальше падіння рівня життя можна трактувати, як зростання, а та меншість, яка ро-зуміє, що відбувається, порозлазиться меж людьми, мов мишенята, — хто до Штатів посуд мити тим панам, хто поповнить табір депресивно хворих, а тих активних, здатних боротися залишиться так мало, що суттєвої загрози режиму це не становитиме.

Так що питання до кандидатів, які програли, партій та Парламенту: — здаємося? Чи боремося?

Схема дій може бути така. Заяви в суд по всіх ін-станціях, аж до Європейського суду, акції громадянської непокори до виконання рішень і покарання всіх винних у виникненні цієї колізії.