Засідки на селян
27.12.2000
Життя пересічного селянина - працюючого і пенсіонера - мало чим відрізняється від долі більшості простих українців. Різниця лише в тому, що робітникам не видають заробітну платню у грошовій формі по 2-3 і більше років, а пенсіонерам близько року. Все це змушує сільчан гуртуватися в колективи: вивозити товарну продукцію (якщо вона, власне, товарна) на ринки міст.
Сьогодні практично всі - великі і малі міста - мають свої оптові і роздрібні ринки: від Кінного у Харкові до всім відомого "Привозу" в Одесі. Різниця між ними в платні за квадратний метр торгівельної площі, особливо відчутна на приватних і державних ринках, але всюди існує скритий або, навіть, відкритий рекет. Особливо дурну славу "рекетирських" мають ринки Одеської, Київської, Донецької, Луганської, Дніпропетровської та інших областей.
Селяни Вінниччини, маючи один з найбільших в країні аграрний потенціал, вивозять сільськогосподарську продукцію, в основному, на південь та схід держави. Отак, 12 лютого цього року група селян села Юрківці Немировського району, та селищ Вербівка, Привільне і Білки Іллінецького району відправилися до Кривого Рогу "за копійкою".
13 січня вантажний автобус (номерний знак 65-21 ХОЕ), долаючи терени Кіровоградської області, проїхав повз село Леніно-Ульянівка і далі у напрямку хутора Надія. Більшість постів на цьому шляху стаціонарних та пересувних "доїли" водія помірковано - від 2-х до 10-ти гривень на кожній зупинці. Але ось автобус під’їхав до "общественного поста ГАИ №12" біля залізничного переїзду. Капітан ДАЇ, що мав нагрудний знак за № 0075, і сержант з нагрудним знаком № 0234 приступили до своїх обов’язків професійно, вочевидь, маючи чималий досвід.
Сержант № 0234 вимагав від водія данину: "давай два мішки картоплі і два ящика яблук". Такий "податок" на двох міліціонерів-рекетирів викликав протест серед селян, адже ціна такої данини становить 250-300 гривень. Протистояння сторін продовжувалося приблизно годину. Не зважаючи на те, що у всіх присутніх були всі відповідні документи на картоплю, квасолю, яблука та інше, рекетири у мундирах могли відправити автобус на штрафний майданчик, посилаючись на перевантаження автомобіля. Загальна кількість вантажу становила біля 4,5 т при тому, що автобус був розрахований на 8-ми тонне навантаження. Ознаки спекуляції знайти було важко серед неспекулянтів, тому селяни не здавалися.
Суперечка закінчилася повною перемогою землеробів - ні одного кілограма товару грабіжники серед біла дня не отримали.
Капітан заспокоював пасажирів: "повертайтесь до автобусу, а з водієм ми самі розберемося". "Разборка" закінчилась тим, що у водія вилучили 23 гривні - більше в нього не було. Саме під час палаючого конфлікту повз конфліктуючих проїхав патрульний автомобіль ДАЇ з номером 22-00 ЕІА.
Високопосадові чиновники міліції запевняють громадян України, що вони приступили до реформування цієї силової структури.
Важко сказати, що це: реформування, реорганізація чи "перебудова" міліцейських кадрів, але одне поза сумнівом, ДАЇ України ще з доперебудовних часів мали таку мережу постів, що це завжди викликало невдоволення пересічних громадян, а водіїв автотранспорту в першу чергу.
Жартуючи, хтось перейменував абревіатуру ДАЇ в ДАЙ, а тисячі постів на шляхах в "курятники". На шляхах водії старанно попереджають зустрічні автомобілі світлом фар: "попереду засада", і роздратовано вигукують: "знову ДАЙ!"
Боляче, з образою сприймають селяни поведінку міліціонерів. Беззахисні у всі часи гіркої аграрної історії України селяни, залишаючись кріпаками, потерпали від репресій, голодоморів, страшної війни, німецької окупації. Тепер нова біда - міліціонери з простягнутою рукою. Нечисті на руку, вони вимагають на шляхах готівку та пропонують бартер: дорогу на картоплю, м’ясо, овочі, олію, муку та інше.
Важко уявити собі поліцейського нормальної країни, наприклад, Бельгії, Німеччини, США, Ізраїлю (цей перелік буде дуже довгим) із ковбасою під пахвою, ящиком яблук або мішком картоплі під час чергування. В Україні це можливо.
Особливою увагою даїшників користуються оптові перевезення сільськогосподарської продукції: капуста, помідори, огірки та інші продукти на шляхах з півдня до промислових центрів. Маршрут Волинь - Київ - Харків взагалі непомірно дорогий. Зупинка на кожному з постів коштує 10-25 гривень. Не відстають в очищенні кишень водіїв, тобто селян, бо ціна перевезень товарів зростає, і постові на маршрутах Тернопіль - Вінниця - Кіровоград - Дніпропетровськ - Донецьк.
Міліцейська імперія - олігарх на колесах - має значні дивіденди від "пасовищ" на асфальті. Водієві маршруту Волинь - Кривий Ріг поїздка коштувала 60 гривень.
Мільйонні прибутки (якщо не мільярдні) міліціонерів не вимагають розуму і працелюбності. Багатство міліцейської олігархії поза обліком, а розмір заробітної плати, про який так багато говорить міністр внутрішніх справ пан Кравченко, є по суті формальним.
Сьогодні практично всі - великі і малі міста - мають свої оптові і роздрібні ринки: від Кінного у Харкові до всім відомого "Привозу" в Одесі. Різниця між ними в платні за квадратний метр торгівельної площі, особливо відчутна на приватних і державних ринках, але всюди існує скритий або, навіть, відкритий рекет. Особливо дурну славу "рекетирських" мають ринки Одеської, Київської, Донецької, Луганської, Дніпропетровської та інших областей.
Селяни Вінниччини, маючи один з найбільших в країні аграрний потенціал, вивозять сільськогосподарську продукцію, в основному, на південь та схід держави. Отак, 12 лютого цього року група селян села Юрківці Немировського району, та селищ Вербівка, Привільне і Білки Іллінецького району відправилися до Кривого Рогу "за копійкою".
13 січня вантажний автобус (номерний знак 65-21 ХОЕ), долаючи терени Кіровоградської області, проїхав повз село Леніно-Ульянівка і далі у напрямку хутора Надія. Більшість постів на цьому шляху стаціонарних та пересувних "доїли" водія помірковано - від 2-х до 10-ти гривень на кожній зупинці. Але ось автобус під’їхав до "общественного поста ГАИ №12" біля залізничного переїзду. Капітан ДАЇ, що мав нагрудний знак за № 0075, і сержант з нагрудним знаком № 0234 приступили до своїх обов’язків професійно, вочевидь, маючи чималий досвід.
Сержант № 0234 вимагав від водія данину: "давай два мішки картоплі і два ящика яблук". Такий "податок" на двох міліціонерів-рекетирів викликав протест серед селян, адже ціна такої данини становить 250-300 гривень. Протистояння сторін продовжувалося приблизно годину. Не зважаючи на те, що у всіх присутніх були всі відповідні документи на картоплю, квасолю, яблука та інше, рекетири у мундирах могли відправити автобус на штрафний майданчик, посилаючись на перевантаження автомобіля. Загальна кількість вантажу становила біля 4,5 т при тому, що автобус був розрахований на 8-ми тонне навантаження. Ознаки спекуляції знайти було важко серед неспекулянтів, тому селяни не здавалися.
Суперечка закінчилася повною перемогою землеробів - ні одного кілограма товару грабіжники серед біла дня не отримали.
Капітан заспокоював пасажирів: "повертайтесь до автобусу, а з водієм ми самі розберемося". "Разборка" закінчилась тим, що у водія вилучили 23 гривні - більше в нього не було. Саме під час палаючого конфлікту повз конфліктуючих проїхав патрульний автомобіль ДАЇ з номером 22-00 ЕІА.
Високопосадові чиновники міліції запевняють громадян України, що вони приступили до реформування цієї силової структури.
Важко сказати, що це: реформування, реорганізація чи "перебудова" міліцейських кадрів, але одне поза сумнівом, ДАЇ України ще з доперебудовних часів мали таку мережу постів, що це завжди викликало невдоволення пересічних громадян, а водіїв автотранспорту в першу чергу.
Жартуючи, хтось перейменував абревіатуру ДАЇ в ДАЙ, а тисячі постів на шляхах в "курятники". На шляхах водії старанно попереджають зустрічні автомобілі світлом фар: "попереду засада", і роздратовано вигукують: "знову ДАЙ!"
Боляче, з образою сприймають селяни поведінку міліціонерів. Беззахисні у всі часи гіркої аграрної історії України селяни, залишаючись кріпаками, потерпали від репресій, голодоморів, страшної війни, німецької окупації. Тепер нова біда - міліціонери з простягнутою рукою. Нечисті на руку, вони вимагають на шляхах готівку та пропонують бартер: дорогу на картоплю, м’ясо, овочі, олію, муку та інше.
Важко уявити собі поліцейського нормальної країни, наприклад, Бельгії, Німеччини, США, Ізраїлю (цей перелік буде дуже довгим) із ковбасою під пахвою, ящиком яблук або мішком картоплі під час чергування. В Україні це можливо.
Особливою увагою даїшників користуються оптові перевезення сільськогосподарської продукції: капуста, помідори, огірки та інші продукти на шляхах з півдня до промислових центрів. Маршрут Волинь - Київ - Харків взагалі непомірно дорогий. Зупинка на кожному з постів коштує 10-25 гривень. Не відстають в очищенні кишень водіїв, тобто селян, бо ціна перевезень товарів зростає, і постові на маршрутах Тернопіль - Вінниця - Кіровоград - Дніпропетровськ - Донецьк.
Міліцейська імперія - олігарх на колесах - має значні дивіденди від "пасовищ" на асфальті. Водієві маршруту Волинь - Кривий Ріг поїздка коштувала 60 гривень.
Мільйонні прибутки (якщо не мільярдні) міліціонерів не вимагають розуму і працелюбності. Багатство міліцейської олігархії поза обліком, а розмір заробітної плати, про який так багато говорить міністр внутрішніх справ пан Кравченко, є по суті формальним.