"Ініціатива" керівників деяких установ у Харкові
27.12.2000
За моїми спостереженнями, останніми днями мешканці Харкова опинились під брутальним тиском з боку керівників бюджетних закладів й державних підприємств та установ з приводу призначеного на 16 квітня референдуму.
На батьківських зборах адміністрація шкіл умовляє батьків скористатись можливістю проголосувати достроково, водночас агітуючи за позитивні відповіді на внесені до бюлетенів запитання. Керівництво підприємств під розписку змушує підлеглих ознайомитись з якимись анонімними роз’ясненнями щодо суті референдумних запитань та агітаційними матеріалами на користь позитивних відповідей. Деканати вимагають від студентів надати довідки про дострокове голосування. Найганебнішим в усіх цих випадках є те, що тиск чиниться на людей, залежних (або таких, котрі, як батьки учнів, уявляють себе залежними) від адміністративних "агітаторів".
Про подібну практику мені, в той час секретареві дільничної виборчої комісії, доводилось чути від виборців під час минулорічних президентських виборів. Але зараз це явище настільки поширилось, що під різновиди описаних методів незалежно один від одного вже потрапили всі без винятку члени моєї чималої родини! Подібним "досвідом" діляться зі мною і більшість з моїх знайомих та співробітників.
Ясно, що так активно перейматись долею "народної ініціативи" наш "державно-господарський" ак- тив щось змушує, і швидше за все це "щось" - місцеві органи виконавчої влади, яким підпорядковані бюджетні установи і які мають важелі впливу на "господарників". Але хто б тут не був натхненником - застосовані методи досягнення бажаного результату є досить, вибачте, підлими: залежних людей практично залякують. Цими розписками, вимаганням довідок про факт голосування їм намагаються повернути почуття страху з не такого вже й далекого минулого.
Швидше за все, "непокірним" поки-що нічого не буде. Хіба що когось "витиснуть" з роботи для науки іншим. Але прецедент буде створено, і горе Україні, якщо той переляк повернеться в суспільну свідомість та запанує в ній: під його прикриттям з нами можна буде багато чого зробити. Ось про це кожному з нас і варто пам’ятати в першу чергу, обираючи для себе варіант ставлення до подібних ініціатив.
На батьківських зборах адміністрація шкіл умовляє батьків скористатись можливістю проголосувати достроково, водночас агітуючи за позитивні відповіді на внесені до бюлетенів запитання. Керівництво підприємств під розписку змушує підлеглих ознайомитись з якимись анонімними роз’ясненнями щодо суті референдумних запитань та агітаційними матеріалами на користь позитивних відповідей. Деканати вимагають від студентів надати довідки про дострокове голосування. Найганебнішим в усіх цих випадках є те, що тиск чиниться на людей, залежних (або таких, котрі, як батьки учнів, уявляють себе залежними) від адміністративних "агітаторів".
Про подібну практику мені, в той час секретареві дільничної виборчої комісії, доводилось чути від виборців під час минулорічних президентських виборів. Але зараз це явище настільки поширилось, що під різновиди описаних методів незалежно один від одного вже потрапили всі без винятку члени моєї чималої родини! Подібним "досвідом" діляться зі мною і більшість з моїх знайомих та співробітників.
Ясно, що так активно перейматись долею "народної ініціативи" наш "державно-господарський" ак- тив щось змушує, і швидше за все це "щось" - місцеві органи виконавчої влади, яким підпорядковані бюджетні установи і які мають важелі впливу на "господарників". Але хто б тут не був натхненником - застосовані методи досягнення бажаного результату є досить, вибачте, підлими: залежних людей практично залякують. Цими розписками, вимаганням довідок про факт голосування їм намагаються повернути почуття страху з не такого вже й далекого минулого.
Швидше за все, "непокірним" поки-що нічого не буде. Хіба що когось "витиснуть" з роботи для науки іншим. Але прецедент буде створено, і горе Україні, якщо той переляк повернеться в суспільну свідомість та запанує в ній: під його прикриттям з нами можна буде багато чого зробити. Ось про це кожному з нас і варто пам’ятати в першу чергу, обираючи для себе варіант ставлення до подібних ініціатив.