Звернення виконкому Українського правозахисного історико-просвітницького товариства „Меморіал“ ім. Василя Стуса до Президента України
27.12.2000
Шановний пане Президенте!
Сьогодні Україна стоїть перед історичним вибором — бути чи не бути омріяній багатьма поколіннями українців Єдиній Українській Помісній Православній Церкві з центром у Києві.
Дякуючи Богові й провидінню ми маємо незалежну державу, за яку український народ заплатив високу ціну — мільйони замордованих у енкаведистських катівнях, заморених голодом, розстріляних, загиблих у таборах сибірів і магаданів. Зруйновані та пограбовані наші храми, занечищені джерела української духовності…
Перед пам’яттю наших загиблих, перед майбутніми поколіннями ненароджених ще українців, перед очима всього цивілізованого світу ми не маємо права дозволити остаточно сплюндрувати нашу рідну Церкву, яка щойно постає з попелища, бо це є непоправний гріх перед Богом і перед людьми.
На жаль, ми є свідками й того, як з благословення деяких ієрархів Української Православної Церкви (Московський Патріархат) продовжується політика руйнації українських храмів, що була розпочата ще у 1918 році більшовицькою Росією. Є відомості про те, що з українських церков, які перебувають у володінні церков Московського Патріархату, зокрема із Києво-Печерської Лаври, таємно вивозяться священні реліквії і заміняються заздалегідь виробленими копіями. І це в той час, коли щойно був прийнятий Верховною Радою і підписаний Вами Закон про охорону культурної спадщини.
Відомо також, що УПЦ (Московський Патріархат) претендує на володіння відбудованим Свято-Успенським Собором. Якби так сталося, це призвело б до нового міжконфесійного загострення в Україні.
Єдиним компромісним виходом з цієї ситуації було б збереження попереднього статусу Собору — у складі Національного заповідника "Києво-Печерська Лавра".
Так, за українською Конституцією Церква відокремлена від Держави. Але це зовсім не означає, що всі сущі в Україні, — і віруючі, і невіруючі, — не повинні боронити свою споконвічну віру, свою Церкву та національні надбання. А Києво-Печерська Лавра є не тільки українською духовною скарбницею, а й світовою.
Шановний Леоніде Даниловичу! Всевишнім і людьми на Вас покладена велика відповідальність. Ви як Президент України мусите захищати українську культуру, українську Церкву, наші національні святині і нашу національну гідність.
Наполягаємо на Вашому рішучому втручанні в ситуацію і просимо вжити негайних заходів:
Створити надзвичайну Державну комісію з перевірки (інвентаризації) цінностей, які знаходяться в храмах, монастирях та інших духовних закладах, які перебувають в користуванні або у власності УПЦ (Московського Патріархату). Включити до складу Комісії представників силових структур, українського духовенства, громадськості, науковців.
Встановити суворий державний контроль за зберіганням церковного майна.
Надати дозвіл громадським організаціям проводити своє власне спостереження за станом зберігання цінностей.
В разі викриття фактів вивезення релігійних святинь за межі нашої держави притягти винних до кримінальної відповідальності.
Вимагати негайного повернення українських святинь до наших храмів
Сьогодні Україна стоїть перед історичним вибором — бути чи не бути омріяній багатьма поколіннями українців Єдиній Українській Помісній Православній Церкві з центром у Києві.
Дякуючи Богові й провидінню ми маємо незалежну державу, за яку український народ заплатив високу ціну — мільйони замордованих у енкаведистських катівнях, заморених голодом, розстріляних, загиблих у таборах сибірів і магаданів. Зруйновані та пограбовані наші храми, занечищені джерела української духовності…
Перед пам’яттю наших загиблих, перед майбутніми поколіннями ненароджених ще українців, перед очима всього цивілізованого світу ми не маємо права дозволити остаточно сплюндрувати нашу рідну Церкву, яка щойно постає з попелища, бо це є непоправний гріх перед Богом і перед людьми.
На жаль, ми є свідками й того, як з благословення деяких ієрархів Української Православної Церкви (Московський Патріархат) продовжується політика руйнації українських храмів, що була розпочата ще у 1918 році більшовицькою Росією. Є відомості про те, що з українських церков, які перебувають у володінні церков Московського Патріархату, зокрема із Києво-Печерської Лаври, таємно вивозяться священні реліквії і заміняються заздалегідь виробленими копіями. І це в той час, коли щойно був прийнятий Верховною Радою і підписаний Вами Закон про охорону культурної спадщини.
Відомо також, що УПЦ (Московський Патріархат) претендує на володіння відбудованим Свято-Успенським Собором. Якби так сталося, це призвело б до нового міжконфесійного загострення в Україні.
Єдиним компромісним виходом з цієї ситуації було б збереження попереднього статусу Собору — у складі Національного заповідника "Києво-Печерська Лавра".
Так, за українською Конституцією Церква відокремлена від Держави. Але це зовсім не означає, що всі сущі в Україні, — і віруючі, і невіруючі, — не повинні боронити свою споконвічну віру, свою Церкву та національні надбання. А Києво-Печерська Лавра є не тільки українською духовною скарбницею, а й світовою.
Шановний Леоніде Даниловичу! Всевишнім і людьми на Вас покладена велика відповідальність. Ви як Президент України мусите захищати українську культуру, українську Церкву, наші національні святині і нашу національну гідність.
Наполягаємо на Вашому рішучому втручанні в ситуацію і просимо вжити негайних заходів:
Створити надзвичайну Державну комісію з перевірки (інвентаризації) цінностей, які знаходяться в храмах, монастирях та інших духовних закладах, які перебувають в користуванні або у власності УПЦ (Московського Патріархату). Включити до складу Комісії представників силових структур, українського духовенства, громадськості, науковців.
Встановити суворий державний контроль за зберіганням церковного майна.
Надати дозвіл громадським організаціям проводити своє власне спостереження за станом зберігання цінностей.
В разі викриття фактів вивезення релігійних святинь за межі нашої держави притягти винних до кримінальної відповідальності.
Вимагати негайного повернення українських святинь до наших храмів