ЗВЕРНЕННЯ ДО ГРОМАДЯН
Арешт Олександра Тимошенка і Валерія Фальковича не може не викликати підозри, що в даному разі маємо справу з черговою спробою використати правоохоронні органи для політичних розправ. Така практика успадкована від комуністичного минулого, коли не тільки порушення кримінальних справ, а запроторення в психлікарні було засобом політичної боротьби. Не потрібно бути політологом, щоб побачити, як деякі кримінальні справи, в основі яких лежить звинувачення в корупції, Прокуратура оприлюднює саме тоді, коли політична діяльність певної особи стає небажаною. Небажаною в да-ному разі є діяльність Юлії Тимошенко як віце-прем’єра. Чим більшою мірою віце-прем’єр досягала успіху у спрямуванні коштів у бюджет, які незаконно присвоювалися енергетичними структурами, тим гострішою ставала кампанія нападок з боку окремих осіб та залежних від них мас-медіа. Висновок, що арешт названих осіб є тільки продовженням боротьби проти віце-прем’єра іншими засобами, багато людей приймають як щось цілком очевидне, як щось, що не потребує перевірки на основі відповідних фактів. Ця переконаність не може не насторожувати: адже за цим стоїть невіра громадян у незалежність наших правових установ, невіра у те, що єдиним мотивом діяльності цих установ є утвердження правопорядку. Попередня практика, коли відповідні матеріали, що знаходяться в розпорядженні Прокуратури, ставали нагодою висувати звинувачення проти осіб у відповідь на їхню політичну активність, підриває віру громадян в законність, в незалежність наших правових установ. І дійсно, з урахуванням тривалої кампанії нападок на віце-прем’єра вкрай малоймовірним є те, що арешт названих осіб є звичайним виявом законності.
Діяльність віце-прем’єра з паливно-енергетичного комплексу є складовою частиною діяльності сучасного уряду. Якщо тим структурам, інтереси яких зачіпає діяльність віце-прем’єра, вдасться використати правоохоронні органи як засіб розправи з віце-прем’єром, то це буде серйозним ударом, спрямованим проти уряду. Адже для всіх є очевидним, що діяльність нинішнього уряду, відбувається в атмосфері пристрасної уваги: від нього очікують негайного розв’язання всіх тих проблем, які нагромаджували попередні уряди. Діяльність нинішнього уряду, з перших його кроків відбувається в атмосфері напруги, джерелом якої є питання, як довго він зможе протриматись. Яка ж причина такої ревнивої уваги? Єдине можливе пояснення полягає в тому, що фактично маємо перший реформаторський уряд. Справжня реформа, а не розмови про неї, зачіпає інтереси кланів, зацікавлених у збереженні незмінного стану речей — того стану, який досі дозволяв задовольняти особисті та групові інтереси за рахунок інтересів народу. Тільки цим можна пояснити те, що зусилля уряду зробити прозорими розрахунки — а це якраз дозволяє забезпечити відповідні надходження до бюджету та розв’язати проблему пенсій та зарплат — не викликає ентузіазму чи хоча б енергійної підтримки з боку більшості мас-медіа. Прем’єр-міністр переважно мусить сам і пояснювати, і захищати урядові дії. Більшість газет і телеканалів в кращому разі тільки констатують, коментують або відбуваються мовчанкою; переважна ж більшість із них використовує кожну нагоду для поширення зневіри та іронії у ставленні до уряду. Публікація в «Киевских ведомостях» за 31 серпня є свідченням уже неприхованої, навіть брудної істеричної атаки на нинішній уряд та прем’єр-міністра.
Складається враження, що у нашому суспільстві існує дуже багато людей, які, якби опинились на посаді прем’єра, здатні були б негайно розв’язати всі задавнені проблеми. Тим часом політологи від самого початку діяльності уряду передрікали відставку прем’єра як наслідок зорієнтованості уряду на покращання становища народу: бо, з їхнього погляду, це неминуче призведе до зіткнення з інтересами тих, які особисті та групові інтереси ставлять понад інтереси народу. Чутки про відставку прем’єра уже спростовував Президент. Поки що тільки рішучість та воля Президента залишається найважливішою підтримкою нинішнього уряду, і ми сподіваємося, що Президент виявить в цій ситуації достатню міру послідовності. Адже за відсутності сильних політичних партій, здатних бути опорою сучасного уряду, теперішня парламентська більшість може виявитися занадто нестійким, суто ситуативним утворенням. Тож варто наголосити, що заблокування діяльності нинішнього уряду чи, тим більше, заміна його іншим урядом мала б вкрай негативні наслідки. Якщо б таке сталося, то це б означало поразку народу у протистоянні інтересам тих кланів, які ставлять свої корпоративні інтереси вище інтересів національних.
Аналіз сучасної ситуації дає підставу — з високим рівнем достовірності — стверджувати, що незалежно від того, якими фактами володіють слідчі органи, порушивши справу проти арештованих осіб, дії правових органів мають явну ознаку політично мотивованих. У цій ситуації громадянський обов’язок спонукає закликати правоохоронні органи не бути знаряддям в руках осіб і груп, зорієнтованих на досягнення своїх особистих та групових цілей. Сучасна діяльність Юлії Тимошенко як віце-прем’єра ПЕК є складовою частиною діяльності уряду; ця діяльність спрямована на забезпечення національних інтересів. Кожен, хто цінує утвердження елементарного рівня соціальної справедливості і законності, розуміє, що діяльність нинішнього уряду дає шанс, втрата якого була б рівнозначна національній катастрофі. Громадянська підтримка діяльності Юлії Тимошенко, захист її від цькувань ми розглядаємо крізь призму захисту того курсу, який здійснює нинішній уряд.