search  
Human Rights in Ukraine. Website of the Kharkiv Human Rights Protection Group
print
20.02.2019 | Марко Сировой

Українцям заборгували 2,6 млрд заробітної плати. Найбільший боржник – Укроборонпром

   

Як повідомило 20 лютого агентство «УНІАН», борг українських підприємств із виплати зарплати працівникам складає понад 2,6 млрд гривень. «Найбільше порушень трудового законодавства традиційно залишається у сфері оплати праці. Тобто звертаються громадяни до Держпраці, територіальних управлінь з проханням роз’яснити, перевірити роботодавця. Причиною таких звернень є порушення виплат заробітної плати. Найбільшим боржником із виплати зарплат є державний концерн "Укроборонпром", який об’єднує головні оборонно-промислові підприємства країни. Він заборгував своїм працівникам близько 400 млн гривень зарплати», – передає слова голови Держпраці, Романа Чернеги, джерело.

Ситуація є небезпечною, адже окрім удару по соціально-економічним правам працівників, вона може нести загрозу і для захисту прав інших верств населення. Слід розуміти, що суспільне життя є системою взаємопов‘язаних та взаємозалежних відносин. Часто стається так, що негативні явища у одній сфері суспільного життя провокують «ефект доміно» - і вони з‘являються й у інших. Відштовхуючись від цієї тези, ми з‘ясували, які права українського населення були та можуть бути порушені у разі невирішення проблеми із виплатами заробітних плат.

Порушення, які вже сталися

Першою чергою, постраждали соціально-економічні права робітників. Статтею 21 Закону України «Про оплату праці» закріплено, що «кожен працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору». Право на отримання заробітної платні не нижчої від мінімального стандарту, визначеного законом, передбачене також ст. 2 Кодексу законів «Про працю України» (КЗпПУ) та ч. 4 ст. 43 Конституції. Було порушено і норми, закріплені ст. 24 Закону України «Про оплату праці» та ст. 115 КЗпПУ. Ними регламентуються вимоги щодо регулярності виплати зарплати. Так, працівник має право отримувати винагороду за працю «не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата».

Підкреслюється важливість права на своєчасне одержання заробітної плати його закріпленням у ст. 43 Основного Закону. Більше того, цією нормою встановлюється гарантія на захист даного права законом. На жаль, вона не втілюється у життя. У такій ситуації кожен працівник може поставити риторичне запитання: «Чого варта конституційна гарантія, якщо вона не збігається з реальністю?». Державі слід максимально швидко визнати, що ця норма, попри її конституційний статус, існує лише де-юре, де-факто – вона або мало ефективна, або фіктивна. У результаті, у суспільстві виникають підстави для утвердження правового нігілізму – явища, з яким шляхом реального забезпечення прав людини має боротися кожна сучасна правова держава.

Порушення, які можуть виникнути у разі невирішення проблеми:

Найбільшим боржником із виплати зарплатні є державний концерн «Укроборонпром». Це несе низку ризиків для національної безпеки держави та її оборонної спроможності. По-перше, деморалізовані невиплатами робітники можуть перебувати у пригніченому стані та мати низьку мотивацію до праці. У результаті, збільшується вірогідність того, що вони виконуватимуть свої робочі обов‘язки не на максимально можливому рівні якості. По-друге, ситуація із заборгованістю робить підприємства концерну непривабливими для нових працівників. Окрім дефіциту нових кадрів, це може спричинити нову хвилю еміграції найкращих спеціалістів військово-промислової галузі за кордон.

Враховуючи наявність конфлікту на Сході країни та загрози виникнення нових випадків агресії з боку РФ, нестабільна ситуація у «Укроборонпромі» ставитиме під ризик швидке та ефективне відновлення прав і свобод населення тимчасово окупованих територій. А у разі ескалації напруження на Донбасі, неналежна обороноздатність країни може стати причиною виникнення серйозних перешкод для забезпечення колективного права на мир – ключового для всієї системи прав і свобод людини.

Також проблема із незабезпеченням соціально-економічних прав населення може погіршити стосунки України із західними партнерами. Фактично наша держава не виконує взяті на себе міжнародні зобов‘язання. Адже як учасник Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права 1966 р., відповідно до ч. 1 ст. 6 та п. «і» ст. 7 документу, Україна має визнавати та робити відповідні кроки для забезпечення права осіб на працю та належну й своєчасну винагороду за неї. Навряд чи масштабні невиплати на державних підприємствах свідчать про прийняття таких кроків. Це віддаляє нас і від країн-партнерів, підтримка яких є вкрай необхідною в буремні часи, і від конституційної норми-цілі побудови правової держави.

Окрім того, невирішеність ситуації йде усупереч новому конституційному курсу європейської інтеграції. Хартією засадничих прав Європейського Союзу 2000 р. робиться значний акцент на важливості соціально-економічних прав. Копенгагенськими критеріями вступу 1994 р. встановлюється "законодавча вимога": вона означає, що держава-кандидат повинна бути готовою взяти на себе зобов‘язання, які випливають із права ЄС. Хартія ж, нарівні із Лісабонськими договорами (ДЄС і ДФЄС) 2007 р., є складовою первинного законодавства ЄС – основними документами, положенням яких мають відповідати як законодавчі акти наднаціональних інститутів інтеграційного об‘єднання, так і уповноважених органів держав-членів.

В цілому, ситуація, що склалася, є доволі неприємною і цинічною. Кожного дня українці з політичної реклами чують про важливість модернізації армії для захисту державності. І в той же час іншим людям, які забезпечують тил, працюючи на підприємствах «Укроборонпрому», заборгували понад 400 млн гривень зарплатні. Важливо, щоб українці проявляли солідарність, не мовчали про проблемну ситуацію та у правовий спосіб вимагали відновлення прав як власних, так і своїх співвітчизників. Нам же хочеться лише нагадати відповідальним органам та посадовим особам, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини (у тому числі й соціально-економічних) – головний обов‘язок держави. Так мовиться у ст. 3 Конституції.

Recommend this post
X




forgot the password

registration

X

X

send me a new password