Україна посідає четверте місце серед 46 європейських країн за кількістю звернень до Європейського суду з прав людини
Наші 6800 скарг станом на перше січня переплюнули лише росіяни, турки та румуни. За кожною з цих скарг суд може зобов’язати Київ сплатити компенсацію завданої шкоди. Від юридичного банкрутства, бо саме про нездатність держави захистити права своїх громадян свідчить така кількість звернень, Україну поки рятує одне – суд надто завантажений, розглядає справи іноді по п’ять-сім років. Спробу реформувати процедуру поки також блокує Москва, якій негативні рішення суду часто здаються надто дошкульними.
Європейський суд з прав людини як остання інстанція надії на захист від свавілля держав сам потерпає від напливу звернень і відверто зізнається, що не в змозі впоратися з величезною кількістю справ, які постали перед ним. А нагальна спроба спростити процедуру розгляду скарг під загрозою – російська Держдума не ратифікувала реформу. Росіяни вважають, суд надто часто ухвалює політичні, а не юридичні рішення.
За минулий рік суд в Страсбурзі подвоїв свою продуктивність, давши раду майже тридцяти тисячам скарг. Але титанічні зусилля звели нанівець пересічні європейці, які за цей період подали мало не вдвічі більше позовів, довівши сто нерозглянутих справ до рекордної дев’яностатисячної цифри.
Жан-Поль Коста, президент Європейського суду з прав людини: "Відповіддю на таке зростання не може бути збільшення кількості суддів та персоналу. Теоретично, це можливо зробити, але керувати таким судом стане проблематичним, бо нам треба слідкувати за послідовністю рішень. Чотирнадцятий протокол до конвенції з прав людини передбачає зміни процедури розгляду рішень, що дозволить нам збільшити ефективність суду на 20-25%".
Але на останнє католицьке Різдво російська Держдума зробила Страсбургу неприємний подарунок, відмова ратифікувати чотирнадцятий протокол фактично блокує реформу.
Костянтин Косачев, голова комітету Держдуми Росії з міжнародних справ: "У многих российских депутатов по-прежнему есть сомнения в том, что суд во всех своих решениях руководствуется исключительно соображениями права, есть опасения, что в ряде случаев он становится на политические позиции. Голосование по четырнадцатому протоколу не собрало большинства ни за ни против ратификации. Мы имеем все основания для того, чтобы в любой момент вернуться к рассмотрению этого вопроса".
В Страсбурзі російської критики не розуміють, але сподіваються, що росіяни змінять гнів на милість.
Томас Хаммарберг, комісар Ради Європи з прав людини: "45 країн ратифікували ці зміни, які є суто організаційними, а не спрямованими проти якоїсь конкретної країни. Одна – Росія – вирішила не схвалювати їх. Якщо уряди почнуть реагувати проти рішень суду, це стане поганим симптомом, бо суд є безпристрасним. Треба приймати його, бо ми самі разом створили цю інституцію, щоб захищати права наших людей".
Лише за минулий рік Європейський суд з прав людини ухвалив 119 рішень проти України. Левова частка цих рішень стосувалася незабезпечення права на справедливий суд, в тому числі надто тривалий розгляд та невиконання рішень. Втім це лише верхівка айсбергу українських скарг, до яких у Страсбурзького суду роками не доходять руки. Але якщо реформа зрушить з місця, танення цього айсбергу призведе до фінансової повені, за якої держава може пізно зрозуміти, що дешевше було подбати заздалегідь про дієвість судової влади.
Європейський суд з прав людини як остання інстанція надії на захист від свавілля держав сам потерпає від напливу звернень і відверто зізнається, що не в змозі впоратися з величезною кількістю справ, які постали перед ним. А нагальна спроба спростити процедуру розгляду скарг під загрозою – російська Держдума не ратифікувала реформу. Росіяни вважають, суд надто часто ухвалює політичні, а не юридичні рішення.
За минулий рік суд в Страсбурзі подвоїв свою продуктивність, давши раду майже тридцяти тисячам скарг. Але титанічні зусилля звели нанівець пересічні європейці, які за цей період подали мало не вдвічі більше позовів, довівши сто нерозглянутих справ до рекордної дев’яностатисячної цифри.
Жан-Поль Коста, президент Європейського суду з прав людини: "Відповіддю на таке зростання не може бути збільшення кількості суддів та персоналу. Теоретично, це можливо зробити, але керувати таким судом стане проблематичним, бо нам треба слідкувати за послідовністю рішень. Чотирнадцятий протокол до конвенції з прав людини передбачає зміни процедури розгляду рішень, що дозволить нам збільшити ефективність суду на 20-25%".
Але на останнє католицьке Різдво російська Держдума зробила Страсбургу неприємний подарунок, відмова ратифікувати чотирнадцятий протокол фактично блокує реформу.
Костянтин Косачев, голова комітету Держдуми Росії з міжнародних справ: "У многих российских депутатов по-прежнему есть сомнения в том, что суд во всех своих решениях руководствуется исключительно соображениями права, есть опасения, что в ряде случаев он становится на политические позиции. Голосование по четырнадцатому протоколу не собрало большинства ни за ни против ратификации. Мы имеем все основания для того, чтобы в любой момент вернуться к рассмотрению этого вопроса".
В Страсбурзі російської критики не розуміють, але сподіваються, що росіяни змінять гнів на милість.
Томас Хаммарберг, комісар Ради Європи з прав людини: "45 країн ратифікували ці зміни, які є суто організаційними, а не спрямованими проти якоїсь конкретної країни. Одна – Росія – вирішила не схвалювати їх. Якщо уряди почнуть реагувати проти рішень суду, це стане поганим симптомом, бо суд є безпристрасним. Треба приймати його, бо ми самі разом створили цю інституцію, щоб захищати права наших людей".
Лише за минулий рік Європейський суд з прав людини ухвалив 119 рішень проти України. Левова частка цих рішень стосувалася незабезпечення права на справедливий суд, в тому числі надто тривалий розгляд та невиконання рішень. Втім це лише верхівка айсбергу українських скарг, до яких у Страсбурзького суду роками не доходять руки. Але якщо реформа зрушить з місця, танення цього айсбергу призведе до фінансової повені, за якої держава може пізно зрозуміти, що дешевше було подбати заздалегідь про дієвість судової влади.