пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"200708
20.03.2007

Відкритий лист

   

Харківська міська влада зухвало знущається над історичним буттям нашої країни, над пам’яттю наших предків.

Здається, їх дратує само слово «Україна» і викликає ненависть будь-яка спроба нагадати про великі чи сумні часи української історії.

Так, вже два місяці поспіль міська влада відмовляється надати місце для встановлення меморіального комплексу жертвам Голодомору і політичних репресій, який громадськість міста планувала встановити у Молодіжному парку.

Закон «Про реабілітацію жертв політичних репресій» діє з квітня 1991 р., набув чинності і Закон «Про Голодомор 1932 – 1933 років в Україні». Є Указ Президента України № 1544 «Про вшанування жертв і постраждалих від голодоморів в Україні». Але це ніяк не турбує невігласів і негідників, які отримали владу в нашому місті.

У відповідь на листи Оргкомітету з підготовки та проведення в області заходів щодо вшанування та увічнення пам’яті жертв голодоморів і політичних репресій про відведення землі для побудови меморіального комплексу жертвам політичних репресій і Голодомору, міська влада відповіла, що Голодомору в Харкові не було (може і репресій теж?!), а був він в області, де і потрібно будувати пам’ятники. Головний архітектор міста п. Чечельницький підтвердив цей витвір хворобливої уяви на словах.

Невідомо, чого тут більше – невігластва, нахабства, підлоти чи презирства до людей, нащадки яких доручили їм владу. Тому наступні дані ми надаємо не для мера і його оточення – немає сенсу спілкуватись з цими дикунами, а для тих людей, які вважають себе громадянами і, нарешті, захочуть звернути увагу на те, чим є сьогоднішня харківська влада і захоче висловитися з цього приводу. Крім того, ми звертаємось до керівництва країни, Президента, спікера, Прем’єр-міністра – невже їм байдуже, що у першій столиці України робиться такий сором, та ще й представниками правлячої коаліції?

Отже – далі історичні факти.

Науковці Харківського національного Університету ім.. В.М. Каразіна вивели коефіцієнт смертності за 1929 – 1933 роки по регіонах. Саме в Харкові він перевищував 25%, а Харківська область утримувала сумне лідируюче місце по Україні. Тільки з листа тодішнього голови облвиконкому Шелхеса до ЦК КП(б)У від 30 травня 1933 року видно, що лише протягом 27 – 28 травня 1933 року на вулицях Харкова підібрано 5447 чоловік у важкому стані і 147 трупів.

Слід особливо відзначити, що на той час Харків був столицею України і, з одного боку, саме з Харкова йшли вбивчі розпорядження, а з другого – всі нещасні пробивалися до столиці, щоб добитися правди. Але на в’їздах до столиці стояли військові кордони, які не повинні були пропускати голодних до міста.

В тому ж листі Шелхес пише, що перед Харковом постала проблема розміщення безпритульних дітей – сиріт, яких за один день 25 травня на харківському вокзалі було підібрано 2 тисячі, а за ніч з 27 на 28 травня по місту підібрали 500 дітей. А лише за 5 місяців 1933 року чисельність дітей у дитячих будинках Харкова і області зросла більш над вдвічі (на 14185 дітей).

Що стосується репресій, то і тут Харків має сумне лідерство щодо винищення не тільки письменників і вчених, лікарів і творчих людей, а й робочих та інженерів.

Викликає подив агресивне неприйняття історичних фактів історії своєї держави міською владою, адже у будь-якому випадку без пам’яті не буде і майбутнього. Харків залишається єдиним обласним центром в Україні, де міська влада навідріз відмовляється надавати місце для пам’ятника жертвам Голодомору і політичних репресій.

Ми звертаємось до всіх людей доброї волі, до всіх, для кого історія нашої країни не є приводом для політичних спекуляцій і політичної дурні.

Підтримайте природне бажання громадян Харкова вшанувати невинно убієнних мешканців нашого міста!

Просимо спрямовувати листи на підтримку нашого звернення першим особам держави.

 

19.03.2007 р.

Харківський «Меморіал»

Харківська правозахисна група

 

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори